Постанова

від 06.06.2019 по справі 0940/2352/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 рокуЛьвів№ 857/3477/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Попко Я.С.

з участю секретаря судового засідання: Коваль Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (ухвалене головуючим-суддею Грицюком П.П., час проголошення судового рішення 16 год 13 хв у м.Івано-Франківську, дата складання повного тексту судового рішення 25 лютого 2019 року) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прикарпатсервіс до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Прикарпатсервіс (далі - ТзОВ Прикарпатсервіс , товариство, позивач) звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області, відповідач) №0010301401 від 29.11.2018, яким товариству встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 224 198 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.02.2019 адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДФС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ Прикарпатсервіс у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що посадовими особами контролюючого органу подавався запит від 24.10.2018, в якому зазначалось про необхідність надання результатів щорічних інвентаризацій товарно-матеріальні цінності на складах, а також основних засобів, зокрема, накази на проведення інвентаризацій, інвентаризаційні описи, результати їх відображення. Однак, в силу обставин, які невідомі органу доходів і зборів, товариством надано відповідь, в якій жодним чином не надано ні документи які запитувались, ні пояснення щодо описаних ситуацій у запиті. Також порушення, які зафіксовані в акті перевірки, стосуються використання товарів платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю, а саме виявлено нестачу на виробництві обрізків та тирси. Крім того, з матеріалів справи видно, що товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ) не приймали участі у операціях, які оподатковуються податком на додану вартість, а у позивача на момент проведення перевірки не було жодних документів, які б підтверджували обставини, відображені ним у податковій звітності та позивач не скористався правом надання таких документів до прийняття рішення контролюючим органом, а відтак контролюючий орган у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу ТзОВ Прикарпатсервіс просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Яремака Т.І., який підтримав апеляційну скаргу, представників позивача Кіт Р.С. та Тепак Л.П., які заперечували проти її задоволення, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що на підставі направлень №1627, №1628 та №1468 від 05.10.2018 та наказу №483-О від 01.11.2018, контролюючим органом було проведено планову виїзну документальну перевірку ТзОВ Прикарпатсервіс з питань податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

Перевіркою встановлено порушення позивачем : п.44.1 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п.6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами та доповненнями), п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (зі змінами та доповненнями) та п.5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 Запаси . затвердженого наказом Міністерства фінансів України №246 від 20.10.1999, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 23678 грн, в тому числі : за 1 кв. 2017 року занижено в сумі 1078 грн, за 2 кв. 2017 року в сумі 18378 грн, за 3 кв. 2017 року завищено в сумі 2043 грн та за 4 кв. 2017 року занижено в сумі 6 265 грн; п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 933961 грн, в тому числі : за травень 2015 року на суму 25 434 грн, за червень 2015 року на суму 71534 грн, за грудень 2016 року на суму 123 грн, за січень 2017 року на суму 43355 грн, за березень 2017 року на суму 205530 грн, за квітень 2017 року на суму 467 399 грн, за жовтень 2017 року на суму 34488 грн, за грудень 2017 року на суму 76 156 грн, за лютий 2018 року на суму 9 942 грн; п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення (рядок 21) на суму 224198 грн, в тому числі за червень 2018 року на суму 224198 грн; п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України, а саме : несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за березень 2017 року в сумі 7 342,45 грн; п.п. а п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору за березень 2017 року в сумі 2202,74 грн; п.п. б п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: внесення недостовірних відомостей про суми сплаченого до бюджету податку з доходів фізичних осіб в податковий розрахунок форми 1-ДФ за перший квартал 2017 року (том 1, а.с.14-33).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийняло податкові повідомлення рішення від 29.11.2018 за № 0010291401, №0010281401, № 0010301401, №001033 1411, №0010321411, №0010311411, № 0000721400, № 0000731400.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті від 15.11.2018 та податковим повідомленням-рішенням форма В4 № 0010301401 від 29.11.2018, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 224198 грн, товариство звернулося до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки та дані таблиці, відображеної в Додатку К1 до нього не відповідають в повній мірі даним бухгалтерського обліку та даним відповідних первинних бухгалтерських документів щодо формування собівартості тирси та обрізків та їх подальшого використання в господарській діяльності з метою отримання доходу. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при проведенні даної перевірки, з врахування специфіки господарської діяльності позивача, відповідних виробничих та технологічних процесів, посадові особи не були позбавлені права щодо залучення відповідних фахівців для отримання відповідних експертних висновків. Таким чином, наведені в акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оспорюваного рішення не обґрунтовуються жодними належними доказами, а самі по собі результати проведеної виїзної документальної перевірки не можуть чітко та об`єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, що підлягає доказуванню в суді та підтвердженню належними доказами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значенням для справи, виходячи з наступного.

За змістом п.44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до абз.1 п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п.188.1 ст. 188 ПК України, у випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПК України).

Згідно п.198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно дефініції наведеної у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Щодо використання обрізків та/або пиломатеріалів хвойних обрізних та тирси в господарській діяльності, колегія судів зазначає наступне.

Так, за даними бухгалтерського обліку вартість відходів (тирси) позивачем списано пропорційно вартості відпущеної продукції та відображено в обліку наступним бухгалтерським проведенням : Д-т 901 Собівартість реалізованої готової продукції К-т 209 Інші матеріали (тирса) в сумі 121 038, 40 грн в кількості 189,06 м.куб. (за 2017 рік).

Перевіркою не враховано документальні докази використання тирси у господарській діяльності для приготування суміші/розчину (тирса, цемент, вапно, вода) як утеплювача при проведенні капітального та поточного ремонту власних та орендованих приміщень, що відображено наступними бухгалтерськими проведеннями : Д-т 15 Капітальні інвестиції - К-т 20 Виробничі запаси в сумі 45120,00 грн в кількості 30,0 м.куб., Д-т 91 Загальновиробничі витрати - К-т 20 Виробничі запаси в сумі 53241,60 грн в кількості 35,4 м.куб.

Таким чином, перевіркою не враховано, що за 2017 рік з урахуванням вищевикладеного, позивачем використано в господарській діяльності тирси всього на суму 219,4 тис.грн. в кількості 254,46 м. куб.

Крім того, відповідачем не враховано, що обрізки та/або пиломатеріали хвойні обрізні фактично використовувались також для виробництва піддонів, ящиків, плат, лат, полиць, стелажів та інших дерев`яних виробів, що підтверджено даними бухгалтерського обліку та податкової звітності, а обсяги реалізації вищевказаної продукції включено до податкової звітності за відповідний перевірений період.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, вказані обставини підтверджуються також даними податкових накладних, які зареєстровані в ЄРПН, митних декларацій щодо експорту та які підтверджують реалізацію відповідної номенклатури готової продукції (піддони, ящики, плати, лати, полиці, стелажі тощо), які були виготовлені з обрізків (пиломатеріалів обрізних), покупцями яких у перевіреному періоді були : ПП Двуліт (ЄДРПОУ 34232128), ТзОВ БІО ПЕК (код ЄДРПОУ 39353647), ПП Скіфи (ЄДРПОУ 31475424), ТзОВ Торговий дім Енергостройінвест (ЄДРПОУ 38799405), ПП Ландшафт- ІФ (ЄДРПОУ 35517792), ТОВ Веста-Електро (ЄДРПОУ 33859600) та нерезиденти: S.C. MISIM S.R.L., Romania; SC DDCA ROMANIA SRL, Romania.

Таким чином, наявні в матеріалах справи бухгалтерські документи оформлені у відповідності до пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Судом першої інстанції обґрунтовано не взято до уваги пояснення представника відповідача про ненадання до перевірки пояснень та документів на запит від 24.10.2018, оскільки зазначене відповідно спростовано позивачем наданими документальними доказами щодо надання відповідачу письмових пояснень з приводу питань, що виникали у ході проведення перевірки документів від 26.10.2018, які містяться в матеріалах даної адміністративної справи.

Зокрема, позивачем, серед іншого, було зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 в процесі виробництва отримано 52,031 м.куб. тирси на суму 109,18 тис.грн. За даними бухгалтерського обліку вартість відходів (тирси) списано пропорційно вартості відпущеної продукції в кількості 189,06 м.куб. на суму 121 038, 40 грн, акт на списання №СпТ-000168 від 28.12.2017.

Крім того, позивачем у вказаному періоді використано тирси у господарській діяльності для приготування суміші/розчину (тирса, цемент, вапно, вода) як утеплювача при проведенні капітального та поточного ремонту власних та орендованих приміщень в кількості 65,4 м.куб. на суму 98 361,60 грн. №СпТ-000068 від 31.05.2017 , № СпТ- 000069 від 01.06.2017.

Відповідно до п.3 розділу IV Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, матеріали інвентаризації та рішення про врегулювання розбіжностей відображають в фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчено інвентаризацію, а тому в разі встановлення нестачі у жовтні 2018 року за наслідками проведеної інвентаризації, вона відображається у листопаді 2018 року, а не в червні 2018 року, як це вказано в акті перевірки.

Відтак, позивачем належним чином підтвердженими документальними доказами повністю спростовано висновки акту перевірки щодо встановлених порушень.

Наявні в матеріалах справи калькуляції, копії плану схеми розпиловки, копії самих калькуляцій за період 2015 по 30.06.2018, підтверджують як факт утворення відходів виробництва та обрізків, так і факт вторинного використання цих відходів в господарській діяльності.

Пунктом 83.1 статті 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є : документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відтак, з огляду на специфіку господарської діяльності позивача, відповідних виробничих та технологічних процесів, посадові особи відповідача не були позбавлені права щодо залучення відповідних фахівців для отримання відповідних експертних висновків.

Необхідність залучення відповідних фахівців не заперечив представник відповідача в ході апеляційного перегляду судом апеляційної інстанції.

Стосовно доводів відповідача про ненадання всіх документів під час проведення перевірки, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до п.85.6 ст.85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис

Дослідивши обставини справи, суд першої інстанції вірно вказав, що наведені в акті перевірки висновки відповідача, що слугували підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення не обґрунтовуються жодними належними доказами, а самі по собі результати проведеної виїзної документальної перевірки не можуть чітко та об`єктивно виявити та підтвердити факт порушення позивачем вимог податкового законодавства, що підлягає доказуванню в суді та підтвердженню належними доказами.

Водночас презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст.77 КАС України ). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого ч.1 ст.77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління... .

Натомість, доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленого процесуальним законом обов`язку доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень таким суб`єктом, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх доводів про безпідставне завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оспорюваного податкового повідомлення рішення, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати перерозподілу не підлягають.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 265, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року по справі №0940/2352/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Я. С. Попко Повне судове рішення складено 13.06.2019.