Постанова

від 13.06.2019 по справі 813/810/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №813/810/16

адміністративне провадження №К/9901/26876/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 (суддя: Потабенко В.А.) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 (колегія суддів у складі: А.М.Ліщинський, В.С.Затолочний, І.І.Запотічний) у справі №813/810/16 (876/4683/16) за позовомДержавного підприємства Львівський радіоремонтний завод доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області проскасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Львівський радіоремонтний завод звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 24.02.2016 №0000161400 та від 18.03.2016 №0000331400.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки викладенні в акті перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішеннями є безпідставними, оскільки укладені ним договори носять реальний характер, придбання товарів, робіт та послуг в дійсності мало місце, відсутність товарно-транспортних накладних на придбаний товар не є доказом безтоварності господарських операцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки реальність господарських операцій, проведених позивачем з контрагентами - ТОВ Електрон-експерт , ТОВ Юридична компанія Бона Фідес , КП Зміївський ремонтний енергомеханічний завод , ТОВ Спецкабель , ТОВ НВП Мост , підтверджується первинними документами.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами з`ясовані неповно.

03.06.2019 представник Головного управління ДФС у Львівській області заявив клопотання про заміну процесуального правонаступника та просив здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на її правонаступника - ГУ ДФС у Львівській області.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Шевченківському м. Львова ГУ ДФС у Львівській області в період проводилась планова виїзна документальна перевірка ДП Львівський радіоремонтний завод , за результатами якої складено акт перевірки від 10.02.2016 №19/4/13-07-14-00/07676441.

Вказаним актом зафіксовано порушення позивачем пп. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пп. 201.2, 201.7, 201.10 ст.201 ПК України, внаслідок чого відповідача, завищено податковий кредит за січень 2014 року на 833,33 грн., за листопад 2014 року на 952,20 грн., за грудень 2014 року на 3333,33 грн., за травень 2015 року на 56500 грн. та за червень на 86761,90 грн.

На підставі акта від 10.02.2016 №19/4/13-07-14-00/07676441 ДПІ у Шевченківському м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0000161400, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 148380,76 грн., в тому числі за грудень 2014 року та листопад 2015 року.

Після подання позовної заяви відповідачем надіслано на адресу підприємства ще одне податкове повідомлення-рішення від 18.03.2016 №0000331400 про застосування штрафних санкцій в сумі 14838,07 грн., яке було прийнято на підставі того ж акта перевірки, що і податкове повідомлення-рішення від 24.02.2016 №0000161400.

Виявлені порушення пов`язані з тим, що позивачем не надано до перевірки ряд документів, а окремі з них оформлено з порушеннями, зокрема:

- по ТОВ НВП Мост не надано товарно-транспортні накладні, рахунки фактури, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ для підтвердження реєстрації довіреностей, перелік яких наведено в акті. У приймальних актах, перелік яких також наведено в акті не вказано прізвище особи, що приймала ТМЦ на склад;

- по ТОВ Електрон-експерт не представлено ТТН, доказ реєстрації довіреності на отримання ТМЦ №285 від 26.06.2015., документи про якість та походження товару, у видатковій накладній РН 0000194 не зазначено прізвище отримувача ТМЦ, у приймальному акті №246 від 29.09.2015, в інших приймальних актах відсутні місце складання, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності;

- по Юридична компанія Бона Фідес не надано договір №ЛР-БФ/0113 від 03.01.2013 на абонентне юридичне обслуговування, рахунок від 02.01.2014р., акт прийому-передачі послуг від 31.01.2014, є застереження щодо придбання юридичних послуг при наявності в штаті підприємства юриста;

- по казенному підприємству Зміївський ремонтний енергомеханічний завод до перевірки не надано протокол погодження договірної ціни, акт остаточного приймання наданих послуг, податкова накладна від 24.11.2014 №17 складена за відсутності оплати послуг та акта прийому їх передачі, тобто події, при настанні якої виникає право на податковий кредит;

- по ТОВ Спецкабель не надано договір поставки від 17.11.2014 б/н, не надано документи про якість товару, у приймальному акті №752 від 20.11.2014 не вказано прізвищ осіб, які передавали та приймали ТМЦ, не надано журнал реєстрації приймальних актів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ Електрон-експерт , ТОВ Юридична компанія Бона Фідес , КП Зміївський ремонтний енергомеханічний завод , ТОВ Спецкабель , ТОВ НВП Мост , підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При цьому, твердження в акті перевірки щодо недоліків первинних документів спростовуються наданими позивачем доказами, якими підтверджено факти придбання товарів (робіт, послуг), їх транспортування, одержання згідно виписаних належним чином довіреностей уповноваженими на те особами, оплату, потребу позивача в таких товарах (роботах, послугах), оприбуткування, використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та складу витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами.

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення для провадження господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі касаційний суд вважає за необхідне замінити ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області її правонаступником - ГУ ДФС у Львівській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 52, 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання ГУ ДФС у Львівській області. задовольнити.

2. Допустити заміну відповідача (ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) його правонаступником - ГУ ДФС у Львівській області.

3. Касаційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2016 - без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду