Ухвала

від 12.06.2019 по справі 808/2339/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2019 року

Київ

справа №808/2339/18

адміністративне провадження №К/9901/16149/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №808/2339/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Промелектроніка до Державної фіскальної служби України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06.06.2019 до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення суду першої та апеляційної інстанції у справі, предметом спору в якій є визнання протиправними та скасування рішень про відмову у реєстрації податкових накладних, складених ТОВ Промелектроніка , у Єдиному реєстрі податкових накладних, рішень, прийнятих за наслідками розгляду відповідних скарг, та зобов`язання ДФС України зареєструвати спірні податкові накладні.

Колегія суддів вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою скаргою дійшла висновку про таке.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Зазначене дає підстави вважати, що право на касаційне оскарження в адміністративних справах не є абсолютним, оскільки виникає лише у випадках визначених положеннями КАС України.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 КАС для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У відповідності до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

На підставі наведеного, оцінивши характер та складність спору у цій справі, її суб`єктивний та об`єктивний склад, встановивши відсутність ознак необхідності розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у квитанціях відповідачем не вказано ані конкретного критерію оцінки ступеню ризику, ані конкретного переліку документів, який має надатись платником податків; у рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та які документи не надано. Колегія суддів враховує, що висновки суду першої та апеляційної інстанції у цій справі, на підставі яких суди дійшли рішення про часткове задоволення позову, у повній мірі відповідають висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (справа №0940/1240/18, №822/1817/18, №821/1173/17), а саме, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів скарги.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 у справі №808/2339/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

М.Б. Гусак

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду