Вирок

від 13.06.2019 по справі 387/864/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/346/19 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 286 (215) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 року. Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі в м.Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , у кримінальному провадженні №12018120140000246 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2019, яким:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Дружелюбівка, Добровеличківського району Кіровоградської області, зареєстрованого та проживає АДРЕСА_1 , офіційно не працює, маючого середню спеціальну освіту, проживає в цивільному шлюбі, має на утриманні малолітню дитину 2016 року народження, раніше не судимий,

визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень та призначено покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік, за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік. В силу статей 75, 76 КК України звільненовід відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки та покладення певних обов`язків. Вказаним вироком вирішено питання щодо цивільного позову, судових витрат та речових доказів,

за участі сторін кримінального провадження:

- прокурора ОСОБА_8 ,

- захисника ОСОБА_9 ,

- обвинуваченого ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватимта засудженийза порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілому та завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, хоч і мав можливість надати таку допомогу, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, вчинені за наступних обставин.

20 квітня 2018 року ОСОБА_7 перед початком експлуатації та керуванням автомобілем «М-408 УЕ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 та перебуває в користуванні у ОСОБА_7 , в порушення вимогпунктів 2.3(а), 31.1, 31.4, 31.1.5 (г), 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України, заздалегідь знаючипро технічнінесправності транспортногозасобу, порушуючи вимогипунктів 2.1 (а), 2.3 (а), 2.10 (а), (в) і(г) ПДР України, не забезпечив належну перевірку та технічну справність вказаного транспортного засобу та не маючи посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, близько 22 години 45 хвилин, здійснював рух на вказаному автомобілі по вул. Центральній в с. Олександро-Завадське Добровеличківського району Кіровоградської області. Під час руху по вказаній вулиці ОСОБА_7 грубо порушуючи вимоги п.п. 1.10, 12.3 ПДР України, невірно відреагував на зміну дорожньої обстановки, яка полягала у наявності велосипедиста, який здійснював переїзд проїзної частини з права-наліво, щодо напрямку руху керованого ним транспортного засобу, не застосував екстрене гальмування, не змінюючи напрямку свого руху по проїзній частині, а навпаки невірно відреагував на небезпеку для руху, змінив напрямок руху керованого ним транспортного засобу, тим самим виїхав на зустрічну смугу руху, де навпроти будинку №16 по вул. Центральній допустив зіткнення з велосипедистом - потерпілим ОСОБА_11 .

У результаті зіткнення керованим ОСОБА_7 автомобілем з велосипедистом, потерпілий ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 555 від 19.09.2018, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Незважаючи на вказані обставини та наслідки ОСОБА_7 не вжив необхідних та можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілому, не викликав карету швидкої медичної допомоги. Навпаки ОСОБА_7 відвіз потерпілого, який не міг самостійно рухатись до території домоволодіння по АДРЕСА_2 у вказаному населеному пункті, де залишив його в нічний час після 23.00 год 20.04.2018 біля паркану, за місцем проживання рідних потерпілого, розуміючи що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий не може самостійно рухатись, завідомо залишив його без допомоги, коли той перебував в небезпечному для життя стані.

Про ДТП ОСОБА_7 правоохоронні органи не повідомив та не повернувся до місця події, чим грубо порушив вимоги п. 2.10 (а, б, в, г, ґ, д, е) ПДР України

Таким чином, ОСОБА_7 достовірно знаючи, що своїми діями, пов`язаними з порушенням Правил дорожнього руху, у результаті яких відбулося зіткнення з велосипедистом, з наступним його падінням і контактуванням з дорожнім покриттям, та як наслідок перебуванням ОСОБА_11 в безпорадному стані через ушкодження ніг, не вжив можливих заходів для надання першої допомоги потерпілому ОСОБА_11 , якого своїми діями поставив в небезпечний для життя стан, чим завідомо залишив потерпілого без допомоги.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_7 завдав шкоду Добровеличківській центральній районній лікарні, у вигляді витрат понесених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_11 на суму 2288 гривень 26 копійок.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Ухвалити новий вирок яким ОСОБА_7 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень та призначити за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки, за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 2 роки. В силу ст.75 КК України звільнитивід відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 роки та покласти обов`язки, передбачені пунктами 1,2 ч.1 ст.76 КК України. В решті вирок суду залишити без змін.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор, посилаючись на роз`яснення, викладені у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», зазначає, що при призначені обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання не допускається. Однак суд першої інстанції призначаючи покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі звільнив його від відбування як основного так і додаткового покарання, тобто застосував закон, який не підлягає застосуванню, що відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, обвинуваченого та його захисника, які частково заперечували проти задоволення апеляції прокурора, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з таких підстав.

Відповідно ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України в апеляційній скарзі не оскаржуються.

Згідно ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Призначаючи ОСОБА_7 вид та міру покарання, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. 65 КК України враховано, ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відносяться до тяжкого та невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи зазначене суд призначив обвинуваченому покарання у межах, встановлених санкцією ч.2 ст. 286, ч.1 ст.135 КК України.

Призначене судом обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі апеляційний суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Однак при застосуванні ст.75 КК України та звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, як слушно зазначає прокурор в апеляційній скарзі, судом першої інстанції допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Так, згідно вироку суду ОСОБА_7 на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробовуванням з встановленням іспитового строку 2 роки, тобто звільнений від відбування покарання в цілому, що слід розуміти, як звільнення від основного та додаткового покарання.

Відповідно до положень ч.1 ст.75 КК України, особа може бути звільнена лише від відбування покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі.

Згідно роз`яснень, зазначених у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України

№ 7 від 23.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» слідує, що при призначені обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст.75 КК України звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання не допускається.

Відповідно, звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за нормами ст.75 КК України та роз`яснень Пленуму суду не передбачено і не допускається.

Враховуючи передбачену законом можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 лише від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, а не від покарання в цілому, що погіршує становище обвинуваченого, в порівнянні з покаранням, призначеним оскарженим вироком, вирок суду першої інстанції, згідно з положеннями п.3 ч.1 ст.407, п.4 ч.1 ст.409, ч.1 ст. 418 КПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку, а тому в цій частині вимоги апеляційної скарги прокурора підлягають задоволенню.

Також прокурор в апеляційній скарзі просить призначити обвинуваченому покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, а не як призначено судом 4 роки, та за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців, а не як призначено судом 2 роки.

При цьому прокурор в апеляційній скарзі взагалі не зазначає з яких підстав та чому призначене судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого та за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість та суворість. Враховуючи зазначене апеляційний суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги прокурора в цій частині.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04 квітня 2019 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання.

Визнати ОСОБА_7 винним у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.286, ч.1 ст.135 КК України та призначити покарання:

- за ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік;

- за ч.1 ст.135 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Відповідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В решті вирок суду залишити без зміни.

Вирок набираєзаконної силинегайно післяйого проголошеннята може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Кропивницького

апеляційного суду ОСОБА_2