Ухвала

від 28.05.2019 по справі 757/6034/19-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги директора ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» ОСОБА_6 та представника ТОВ «Грін Нік», адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі і ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» (код 42386452), ТОВ «Грін Нік» (код 42290844), на яку вказані платники податку мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

Апелянти просять ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту майна ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» і ТОВ «Грін Нік» та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора щодо арешту майна вказаних товариств. Так, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зазначають, що діяльність ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» та ТОВ «Грін Нік», є законною, їх посадовим особам про підозру у кримінальному провадженні № 42017000000004299 не повідомлено та будь яких доказів причетності вказаних товариств до подій які є предметом досудового розслідування у даному кримінального провадженні прокурором не надано, що на думку апелянтів вказує на необґрунтованість підозри. Також, не погоджуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і з висновками слідчого судді щодо відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України, оскільки вважають, що стороною обвинувачення дані обставини не підтверджені. Крім того, згідно доводів апеляційних скарг, сума ПДВ не відноситься до того майна, на яке, в розумінні ст. 170 КПК України, може бути накладено арешт.

Також директор ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» ОСОБА_6 посилається на своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, оскільки розгляд клопотання прокурора відбувся без його повідомлення, копія судового рішення йому не надсилалась, а про існування ухвали слідчого судді стало відомо 22 лютого 2019 року.

З цих же підстав представник ТОВ «Грін Нік», адвокат ОСОБА_7 , ставить питання про поновлення пропущеного строку.

Прокурор, будучи належним чином повідомлений про дату розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, а тому, виходячи з положень ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав апеляційну скаргу свого довірителя і просив їх задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг та клопотання представника ТОВ «Грін Нік» про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ст. 404 КПК України, перегляд судового рішення здійснюється лише в межах поданих апеляційних скарг та лише щодо арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Грін Нік» і ТОВ «ТРАЙВ ГРУП».

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення посадових осіб вказаних товариств та їх представника, колегія судді, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами директора ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Також, виходячи з вище зазначених обставин, враховуючи, що представник ТОВ «Грін Нік» копію ухвали не отримав, колегія суддів вважає за можливе задовольнити подане ним клопотання про поновлення пропущеного строку.

Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000004299 від 17 листопада 2017 року за фактами вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємства, вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння злочинним шляхом легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, а саме коштів-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі і по ТОВ «Грін Нік» та ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» з метою збереження речових доказів.

При цьому прокурор зазначив, що є всі підстави вважати, що суми ДПВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по указаним суб`єктам господарювання, на яку дані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності.

Також, постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 06 лютого 2019 року вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000004299 від 17 листопада 2017 року.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя послався на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Тобто, з вище наведеної норми закону слідує, що речовими доказами у кримінальному провадженні є речі матеріального світу.

Разом з тим, суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не є матеріальними об`єктами, що виключає їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується постанови про визнання суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) речовим доказом, то слід зазначити, що наявність такого процесуального рішення, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, не є беззаперечним факт відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, з наведених вище норм закону слідує, що накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) є неможливим з огляду на те, що жодна мета такого заходу забезпечення кримінального провадження не може бути досягнута, а відсутність мети не дає правових підстав для накладення на нього арешту.

За таких обставин, ухвала слідчого судді в частині арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» (код 42386452) і ТОВ «Грін Нік» (код 42290844) підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» (код 42386452) і ТОВ «Грін Нік» (код 42290844) слід відмовити.

Таким чином подані апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173,376,404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Грін Нік», адвоката ОСОБА_7 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, задовольнити.

Апеляційні скарги директора ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» ОСОБА_6 та представника ТОВ «Грін Нік», адвоката ОСОБА_7 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 лютого 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора, скасувати в частині накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» (код 42386452) і ТОВ «Грін Нік» (код 42290844).

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 в частині накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) ТОВ «ТРАЙВ ГРУП» (код 42386452) і ТОВ «Грін Нік» (код 42290844), на яку вказані платники податку мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/1777/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1