Рішення

від 28.05.2019 по справі 431/5957/18

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.05.2019

Справа № 431/5957/19

Провадження № 2/431/113/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

у складі головуючого судді Воронкіна О.А.,

за участю секретаря Савкової Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Старобільську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Степове», третя особа військова частина польова пошта НОМЕР_1 , третя особа Старобільсько-Новопсковський ОРВК про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Старобільського районного суду Луганської області з даною позовною заявою до Фермерського господарства «Степове», третя особа військова частина польова пошта НОМЕР_1 , третя особа Старобільсько-Новопсковський ОРВК про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтуванняпозовнихвимогвказав проте,що01 березня 2016 року ОСОБА_1 , було прийнято на роботу до Фермерського господарства «Степове» на посаду робітника фермерського господарства. Через оголошену в Україні часткову мобілізацію, позивача 29 травня 2016 року було призвано на військову службу до Збройних Сил України. З ним був укладений контракт про проходження військової служби на посадах солдатського, сержантського складу. Зараховано його до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_1 . В подальшому він був направлений в зону АТО, де приймав участь у бойових діях В свою чергу, Наказом №6 від 25 травня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено з посади робітника фермерського господарства у ФГ «Степове» у зв`язку із прогулом без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. Але він пояснював керівнику ФГ« Степове» про те, що його викликають до Старобільсько-Новопсковського ОРВК. Виклики були на 21 травня, 25 травня, 26 травня, 27 травня, 28 травня 2016 року. Керівник знав, що ОСОБА_1 знаходиться у військовому комісаріаті, та не заперечував проти цього. 29 травня 2016 року ОСОБА_1 повідомив його про призов, а 30 травня 2016 року отримав листа про звільнення 25 травня 2016 року. Звільнення відбулося заднім числом. ОСОБА_1 впевнений в цьому тому, що до самого підпису контракту відповідач все знав. Тому ОСОБА_1 заявив вимоги про поновлення на посаді у зв`язку з незаконним звільненням в період військової служби. Крім того, відповідач не ознайомив ОСОБА_1 з наказом про звільнення, не здійснив розрахунок. ОСОБА_1 звернувся до відповідача про поновлення його на посаді та отримав відповідь про відмову. Крім того, внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. ОСОБА_1 внаслідок незаконних дій відповідача зазнавдушевні страждання, результатом яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Дії відповідача привели до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Це потребує додаткові сили, нерви та кошти, яких і без того не вистачає. Тому Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання призначене на 29.05.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання призначене на 29.05.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Головою ФГ «Степове» Кириченко С.А. подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вважає необґрунтованими з наступних підстав. Посилався на те, що з часу як позивач дізнався про звільнення його з роботи пройшло більше двох років, тоді як законодавством встановлено місячний строк для звернення до суду про поновлення на роботі. Крім того, у випадку призову на службу працівник повинен надати копію повістки роботодавцю. Вона є підставою для видання наказу про його звільнення на період служби від роботи і для надання йому трудових гарантій, передбачених ч.3 ст. 119 КЗпП. Позивачем не було надано відповідачу копії повісток ні напередодні відсутності на роботі, ні після того як він з`явився на роботі, хоча позивач повинен був і мав змогу це зробити. Про призов громадян на строкову військову службу військкомат також письмово повідомляє підприємство, на якому ці громадяни працюють, строк надання такого повідомлення становить 10 днів. Також позивач був відсутній на роботі 18.05.2016 року, 19.05.2016 року, 21.05.2016 року, про що на підприємстві складено відповідні акти про відсутність на робочому місті. Тоді як повідомлення про виклик до військкомату, копії яких додано до позову, на 21,25,27,28 травня 2016 року. 20 травня 2016 року позивач з`явився на роботі, пояснення щодо відсутності на роботі не надав, про що складено акт, тобто позивач був відсутній на роботі без поважних причин. Таким чином, у зв`язку з відсутністю позивача на робочому місці без поважних причин та ненадання ним пояснень щодо причин відсутності на роботі позивача було звільнено з роботи, про що оформлено наказ № 6 від 25.05.2016 року. З наказом позивач відмовився ознайомитися, про що здійснено відповідну відмітку на наказі. Також позивач відмовився від отримання розрахункових і трудової книжки, про що складено акт, вимогу про здійснення розрахунку відповідачу не надавав, хоча позивачу було відомо про його звільнення з 25.05.2016 року. Позивачу було направлено лист від 26.05.2016 року № 27, яким повідомлялося про необхідність з`явитися на підприємство для остаточного розрахунку та отримання трудової книжки, лист отримано позивачем 30.05.2016 року. 28.07.2016 року позивач з`явився за розрахунком та отримав належні йому грошові кошти, трудову книжку та копію наказу про звільнення від 25.05.2016 року № 6. Крім того, позивачем було укладено строковий трудовий договір (контракт) від 01.03.2016 року № 3, строк якого закінчився 30 листопада 2016 року. Отже, відповідачем відповідно до законодавства було звільнено позивача з роботи у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин, відповідачем були виплачені позивачу належні йому грошові кошти у правильному розмірі та у встановлені законодавством строки, а саме не пізніше наступного дня після пред`явлення вимоги про здійснення розрахунку, і позивачем не доведено, що він звертався з вимогою про розрахунок у будь-який інший день, що передує даті здійснення розрахунку. А тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Представник третьої особи Військової частини польова пошта НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи Старобільсько-Новопсковського ОРВК Гаценко Р.П. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив суд розглянути справу у його відсутності.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що з 02.03.2016 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу до Фермерського господарства «Степове» на посаду робітника фермерського господарства, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 16-17) та наказом № 3 від 01.03.2016 року (а.с. 32).

Відповідно до копії контракту № 3 від 01.03.2016 року, ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ФГ «Степове» на строк з 02.03.2016 року по 30.11.2016 року (а.с. 33 зворіт).

Згідно копій повідомлень про виклик до Старобільсько-Новопсковського ОРВК, ОСОБА_1 викликався для уточнення військово-облікових даних 21 травня 2016 року, 25 травня 2016 року, 26 травня 2016 року 27 травня 2016 року та 28 травня 2016 року.

Згідно копії контракту про проходження громадянами України військової служби Збройних Сил України на посадах солдатського сержантського складу від 29.05.2016 року, ОСОБА_1 було призвано на військову службу до військової частини польова пошта НОМЕР_1 .

25.05.2016 року ОСОБА_1 було звільнено у зв`язку з прогулом без поважних причин.

Вказані факти підтверджуються матеріалами справи.

Указом Президента України від 17.03.2014 р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженимЗаконом України від 17.03.2014 р. № 1126-VIІ, оголошено проведення часткової мобілізації на території ряду областей, у тому числі і Луганської.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону, а держава відповідно до ст. 17 Конституції України, в свою чергу, забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно ч. 2ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, обсяги, порядок і строк проведення якої визначаються Президентом України відповідно до ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З 08.06.2014 року набрав чинностіЗакон Українивід 20.05.2014року №1275-VII«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо удосконаленняоборонно-мобілізаційнихпитань підчас проведеннямобілізації» (даліЗакон № 1275-VII), яким внесено зміни до ряду діючих законодавчих актів України, у тому числі КЗпП України,Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовийобов`язокі військовуслужбу» тощо.

Зокрема, доповненост. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», астаттю 119 КЗпПвикладено в новій редакції, згідно яких за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується з бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону№ 1275-VIIпоширено дію частин 2ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 3ст.119КЗпП України в редакції цього законуна громадян України, які починаючи з 18.03.2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».

Таким чином, працівнику, звільненому з роботи для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одногороку, Законом № 1275-VIIгарантується збереження місця роботи (посади), середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, незалежно від підпорядкування та форм власності, тобто він має бути поновлений роботодавцем на роботі у зв`язку із набуттям чинності Закону № 1275-VIIшляхом скасування наказу про звільнення.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплати середнього заробітку суд приходить до наступного.

За пунктом 6 Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №105(надалі - Порядок) передбачено, що виплата компенсації проводиться підприємствами, установами, організаціями у строки, визначеністаттею 115 Кодексом законів про працю України.

При цьому, пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Враховуючи вищенаведене нормативне обґрунтування, саме, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, після чого відповідач матиме право на компенсацію цих витрат за рахунок бюджетних коштів.

Таким чином, на позивача, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, поширюються гарантії, які внесені змінами до деяких законодавчих актів на підставіЗакону України №1275-VII, у відповідності із якими за ним на час призову, але не більше одного року, зберігається його робоче місце у відповідача, і він має право на компенсацію з бюджету середнього заробітку, отримуваного на час призову.

Згідно довідки, наданої Головним управлінням статистики у Луганській області, середньомісячна заробітна плата працівників по містах та районах у 2016 році складає 3882 грн.

Таким чином, згідно довідок, наданих суду, середня заробітна плата позивача за період з травня 2016 року по листопад 2016 р. становить 3882 грн., таким чином стягненню підлягає сума у розмірі 27174 грн. (3882 грн. х 7 місяців = 27174 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи порушені права позивача не відновлені.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України визначено, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник не обмежується будь-яким строком для звернення до суду з позовом для захисту свого права на оплату праці. Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012, строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши в сукупності надані докази, а також беручи до уваги те, що згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, мали рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівник упровадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Внаслідок протиправних дій відповідача позивачу завдано моральної шкоди. Він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини.

Зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти, це було досить важко. Позивач внаслідок незаконних дій відповідача зазнавдушевні страждання, результатом яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Дії Відповідача привели до порушення нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми. Це потребує додаткові сили, нерви та кошти, яких і без того не вистачає.

Ст. 23 ЦК України як загальна норма права також передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач приймає все це до уваги та, враховуючи принципи розумності і справедливості, оцінює нанесену йому моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Оскільки при подачі позову до суду позивач звільнений від сплати судового збору, рішення прийнято на користь позивача, тому судові витрати слід стягнути з відповідача в дохід держави на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 115 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Степове», третя особа військова частина польова пошта НОМЕР_1 , третя особа Старобільсько-Новопсковський ОРВК про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі та відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Поновити термін на подання позовної заяви.

Поновити ОСОБА_1 (р/н НОМЕР_3 ) з 25 травня 2016 року на посаді робітника фермерського господарства у Фермерське господарство «Степове», код ЄДРПОУ 24853718, 92755, Луганська область, Старобільський район, с. Малохатка, вул. Степова, 27.

Стягнути з Фермерського господарства «Степове», код ЄДРПОУ 24853718, 92755, Луганська область, Старобільський район, с. Малохатка, вул. Степова, 27, на користь ОСОБА_1 (р/н НОМЕР_3 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу 27174 (двадцять сім тисяч сто сімдесят чотири) грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Степове», код ЄДРПОУ 24853718, 92755, Луганська область, Старобільський район, с. Малохатка, вул. Степова, 27, на користь ОСОБА_1 (р/н НОМЕР_3 ) моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з Фермерського господарства «Степове», код ЄДРПОУ 24853718, 92755, Луганська область, Старобільський район, с. Малохатка, вул. Степова, 27, на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В частині поновлення на роботі, нарахування та виплати заробітної плати за один місяць допустити негайне виконання рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд шляхом подачі скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.А. Воронкін