Постанова

від 13.06.2019 по справі 925/1160/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2019 р. Справа№ 925/1160/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Смілянський Ю.М. ;

від відповідача - не з`явились ;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю "Русь"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 (повний текст рішення складено 25.03.2019)

у справі №925/1160/18 (суддя Кучеренко О.І.)

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Русь"

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про визнання права оренди та додаткової угоди укладеною, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання права оренди та додаткової угоди укладеною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки позивач набув права власності на нежитлову будівлю на підстав договору купівлі-продажу від 11.07.2018 року то це є підставою для переходу права користування відповідною земельною ділянкою у тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виникнення у позивача права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права користування чи укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 року у справі №925/1160/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема позивач зазначає, що у ТОВ Русь після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна виникло право користування земельною ділянкою на якій розташоване придбане нерухоме майно.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Хрипун О.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Русь" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 року у справі №925/1160/18 та призначено розгляд справи на 13.06.2019 року.

В судовому засіданні 13.06.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі розпорядження Золотоніської районної державної адміністрації від 30.11.2007 року №535, розпорядження від 11.08.2009 №409, між Золотоніською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Однорог Ігорем Івановичем (орендар) шостого січня 2010 року укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір), за умовами якого орендодавець надає в оренду орендарю земельну ділянку загальною площею 2,3702 га господарських будівель та дворів із земель державної власності, що розташована в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. На земельній ділянці знаходиться 4 об`єкти нерухомого майна. Згідно з пунктом 14 договору, цільове призначення земельної ділянки визначено, як сільськогосподарського призначення. (а.с. 18-21).

11.07.2018 року Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" на підставі договору купівлі-продажу придбало у фізичної особи-підприємця Однорога Ігоря Івановича нерухоме майно, що розташоване на земельній ділянці загальною площею 2,3702 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована в адміністративних межах Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності придбане за договором купівлі-продажу майно зареєстроване за Товариством з додатковою відповідальністю "Русь". (а.с. 17).

11.07.2018 року Однорог І .І . у заяві, яка посвідчена приватним нотаріусом Кравченок С.В. відмовився від користування та надав згоду на укладення договору оренди земельної ділянки загальною площею 2,3702 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з набувачем нежитлової будівлі Товариству з додатковою відповідальністю "Русь". (а.с. 25).

19.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про внесення змін (шляхом зміни сторони в договорі оренди, в зв`язку з продажем нерухомого майна) в договір оренди земельної ділянки від 06.01.2010, площею 2,3702 га, кадастровий номер НОМЕР_1. До вказаного клопотання позивач додав копію договору купівлі-продажу від 11.07.2018, копію нотаріально посвідченої заяви Однорога І.І. про відмову від користування земельною ділянкою, копію договору оренди земельної ділянки від 06.01.2010 та три примірники додаткової угоди. (а.с. 22).

Листом від 27.08.2018 року №3469/0/95-18 Головне управління повідомило про відмову у внесенні змін до договору оренди землі, у зв`язку з припиненням дії договору та роз`яснило порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Позивач вважає, що предметом цього позову є не визнання укладеним договору оренди землі у новій редакції, а визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони у зобов`язанні у запропонованій позивачем редакції. (а.с. 24).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 статі 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Положеннями пунктів "а", "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно з частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Водночас питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача .

Відповідно до положень статей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 3, 4 статті 334 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Варто наголосити, що ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов`язанні.

Також, колегія суддів зазначає, що у розумінні наведених положень при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки. Відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні. У зв`язку з чим наведені в пункті 6 Постанови висновки суду апеляційної інстанції є помилковими та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні положень статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 141, статті 120 ЗК. (аналогічна правова позиція викладена у поставно Верховного Суду від 29.08.2018 у справі №920/675/17).

Разом з тим, вищенаведені частина 2 статті 377 Цивільного кодексу України та частина 2 статті 120 Земельного кодексу України прямо пов`язують та обумовлюють перехід права користування земельною ділянкою з переходом права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на цій земельній ділянці.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1. Договору купівлі-продажу від 11.07.2018 року продавець продав майно, що розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в державній власності та передана продавцю в оренду 07.04.2010 року на двадцять п`ять років, кадастровий номер 7121582300 : 05 :007:0001 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ураховуючи викладене, після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, у тому числі зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 23 грудня 2015 року у справі № 6-244цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 351/615/17, провадження № 61-40537св18 підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц, провадження № 14-552цс18.

Зазначене спростовує доводи відповідача та висновки суду першої інстанції щодо необхідності в даному випадку прийняття відповідного рішення уповноваженим органом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що в день купівлі-продажу нерухомості у минулого власника автоматично припинилося, а у нового власника автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою.

При цьому, Договір оренди не припинив дію в цілому, а в цей день відбулася заміна сторони в зобов`язанні, а саме Орендаря, з Продавця нерухомості на Покупця.

При цьому, колегія суддів не погоджується з посиланням відповідача, що набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставами припинення права користування земельною ділянкою та договору оренди землі, оскільки дані норми містять загальне посилання про таке припинення права та договору.

В свою чергу, наведена ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" конкретизує та деталізує, відносно кого та в якій частині відбувається таке припинення, а саме, що припиняється договір оренди земельної ділянки саме в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, тобто вказана норма в даному випадку є спеціальною.

Зазначена позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 913/210/18 в постанові від 18 квітня 2019 року.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

З огляду на викладене вище, висновки суду першої інстанції стосовно того, що перехід до набувача майна права на оренду земельної ділянки не свідчить про набуття статусу її орендаря, є помилковими та такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні положень статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 141, статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України.

Відтак, враховуючи вимоги статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що право оренди земельної ділянки, визначеної умовами договору оренди землі від 06.01.2010 року, який зареєстровано в Золотоніському міськрайвідділі філії ДП Центр ДЗК 07.04.2010 року №04178400006 перейшло до Товариства з додатковою відповідальністю "Русь", а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що 19.07.2018 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про внесення змін (шляхом зміни сторони в договорі оренди, в зв`язку з продажем нерухомого майна) в договір оренди земельної ділянки від 06.01.2010, площею 2,3702 га, кадастровий номер НОМЕР_1. До вказаного клопотання позивач додав копію договору купівлі-продажу від 11.07.2018, копію нотаріально посвідченої заяви Однорога І.І. про відмову від користування земельною ділянкою, копію договору оренди земельної ділянки від 06.01.2010 та три примірники додаткової угоди . (а.с. 22).

Проте, листом від 27.08.2018 року №3469/0/95-18 Головне управління повідомило про відмову у внесенні змін до договору оренди землі, у зв`язку з припиненням дії договору та роз`яснило порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Позивач вважає, що предметом цього позову є не визнання укладеним договору оренди землі у новій редакції, а визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі про заміну сторони у зобов`язанні у запропонованій позивачем редакції. (а.с. 24).

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно з п. 32 договору оренди землі від 06.01.2010 року зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства та умови договору, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 06.01.2010 року в редакції наданій позивачем.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме положень статей 7, 31 Закону України "Про оренду землі" та частини 1 статті 141, статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, внаслідок чого підлягає скасуванню, апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із задоволенням позову слід здійснити перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 267, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Русь" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 року у справі №925/1160/18 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.03.2019 року у справі № 925/1160/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати за Товариством з додатковою відповідальністю "Русь" (вул. Центральна, буд. 4А, с. Гельмязів, Золотоніський район Черкаська обл. 19715, код ЄДРПОУ 00856924) право оренди земельної ділянки, визначеної умовами договору оренди землі від 06.01.2010 року, який зареєстровано в Золотоніському міськрайвідділі філії ДП Центр ДЗК 07.04.2010 року №04178400006.

3. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 06.01.2010, який укладений між Золотоніською районною державною адміністрацією та приватним підприємцем Однорогом І.І. та який зареєстрований у Золотоніському міськрайвідділі регіональної філії "ДП Центр ДЗК" 07.04.2010 №04178400006, в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі від 06.01.2010, який зареєстровано в Золотоніському міськрайвідділі регіональної філії "ДП Центр ДЗК" 07.04.2010 №04178400006

м. Черкаси

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890), адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, в особі начальника Головного управління Залоги Ольги Володимирівни , яка діє на підставі наказу Держгеокадастру України від 13.12.2017 №2834-то, далі - орендодавець, з однієї сторони та Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" адреса: вул.Центральна, буд. 4А ,с. Гельмязів, Золотоніський район Код ЄДРПО 856924 далі - орендар, з іншої сторони уклали цю додаткову угоду про наступне:

вирішили внести у договір оренди землі від 06.01.2010, який зареєстровано в Золотоніському міськрайвідділі регіональної філії "ДП Центр ДЗК" 07.04.2010 №04178400006 такі зміни та доповнення:

1) в графі орендодавець вказати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890), адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, в особі начальника Головного управління Залоги Ольги Володимирівни, яка діє на підставі наказу Держгеокадастру України від 13.12.2017 №834-то,

2) в графі орендар Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" адреса: вул. Центральна, буд 4А, с. Гельмязів, Золотоніський район Код ЄДРПО 00856924,

3) в графі Реквізити сторін збоку орендодавця вказати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39765890), адреса: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, в особі начальника Головного управління Залоги Ольги Володимирівни , яка діє на підставі наказу Держгеокадастру України від 13.12.2017 №834-то,

4) в графі Реквізити сторін збоку орендаря вказати орендар Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" адреса: вул. Центральна, буд.4А, с.Гельмязів, Золотоніський район Код ЄДРПО 00856924.

Ця додаткова угода є невід`ємною частиною вищевказаного договору оренди землі 06.01.2010, який зареєстровано в Золотоніському міськрайвідділі регіональної філії Ш Центр ДЗК" 07.04.2010 №04178400006 і набирає чинності з дати реєстрації, складена у трьох примірниках, по одному для кожної із сторін і один для органу реєстрації.

4. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" (вул. Центральна, буд 4А, с. Гельмязів, Золотоніський район, 19715, Код ЄДРПОУ 00856924) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3 524 (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні) 00 коп.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) на користь Товариство з додатковою відповідальністю "Русь" (вул. Центральна, буд 4А, с. Гельмязів, Золотоніський район, 19715, Код ЄДРПОУ 00856924) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 286 (п`ять тисяч двісті вісімдесят шість гривень) 00 коп.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Черкаської області.

6. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1160/18.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.06.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді О.О. Хрипун

М.Г. Чорногуз