Рішення

від 14.06.2019 по справі 300/858/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. справа № 300/858/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №127-27/2019 від 21.03.2019 в частині відмови в задоволенні звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зобов`язання повторно розглянути клопотання (заяву) від 18.12.2018 та прийняття рішення про надання відповідного дозволу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) 17.04.2019 звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області (надалі по тексту також - відповідач, Яблуницька сільська рада, сільська рада) про визнання протиправним та скасування рішення №127-27/2019 від 21.03.2019 в частині відмови в задоволенні звернення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, зобов`язання повторно розглянути клопотання (заяву) від 18.12.2018 та прийняття рішення про надання відповідного дозволу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статей 116, 121, частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, прийнято оскаржуване рішення №127-27/2019 від 21.03.2019, яким йому, як мешканцю територіальної громади, який не скористався правом на безкоштовну приватизацію землі у межах допустимих норм, відмовлено в задоволенні заяви від 18.12.2018 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Причиною у такій відмові відповідач визначив першочергове право на отримання даної земельної ділянки учаснику АТО. На переконання позивача діючі положення Земельного кодексу України не передбачає можливість (права) місцевих рад визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку. У такому випадку надання відповідного дозволу (рішення) вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки, і ще не означає про обов`язковість прийняття місцевою радою позитивного рішення про передачу землі у власність після виготовлення проекту землеустрою. ОСОБА_1 стверджує, що він 18.12.2018 разом із заявою подав усі документи, визначені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України. Звертає увагу на те, що положення частини 7 статті 118 коментованого Кодексу містять вичерпний перелік підстав, наявність яких дозволяє органу місцевого самоврядування відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Серед таких підстав для відмови не визначено пріоритетність чи першочерговість в розгляді і наданні відповідного дозволу певній категорії громадян, правовий статус яких визначає наявність якихось пільг. ОСОБА_1 вважає, що він як громадянин і мешканець територіальної громади села Яблуниця перший, хто звернувся із відповідним клопотанням на отримання спірної земельної ділянки. Виходячи із вказаного, позивач вважає, що на стадії вирішення питання щодо надання першого дозволу тобто рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки він як і учасник АТО мають рівні права, які гарантовані статтями 116 і 118 Земельного кодексу України. Додатково позивач стверджує, що з дозволу Карпатського національного природного парку він з 2008 року здійснив значний обсяг робіт по очищенню і покращенню території земельної ділянки для влаштування відповідної зони відпочинку, понісши витрати на загальну суму близько 80 000,00 гривень. Така обставина, на думку позивача, мала б враховуватися сільською радою при розгляді по суті його заяви від 18.12.2018. В сукупності вказаного просить суд визнати спірне рішення протиправним та скасувати, і зобов`язати сільську раду повторно розглянути його звернення, прийнявши позитивне рішення про надання дозволу.

За наслідками виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 22.04.2019 (а.с.34-35) Івано-Франківським окружним адміністративним судом 13.05.2019 відповідно до статей 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні (а.с.1-4).

27.05.2019 через канцелярію Івано-Франківського оружного адміністративного суду, на виконання вимог пункту 6 резолютивної частини ухвали суду про відкриття провадження від 13.05.2019, позивачем надано копії документів, які засвідчують обставини перебування у власності землі, що межує із ділянкою, у відношенні до якої ОСОБА_1 подав заяву, а сільська рада прийняла оскаржуване рішення (а.с.54-56, 54-65).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 29.05.2019 (а.с.67, 68-87). У відзиві відповідач не визначив будь яку власну правову позицію щодо позовних вимог ОСОБА_1 Сільською радою відзначено, що спірна земельна ділянка, з приводу якої ОСОБА_1 18.12.2018 подав заяву і відповідачем 21.03.2019 прийнято рішення входить до меж населеного пункту с. Яблуниця. Зазначено про відсутність документації, яка засвідчує встановлення меж населеного пункту. Відповідач, станом на 29.05.2019, підтверджував, що до 18.12.2018 щодо спірної землі не надходили від інших громадян заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню такої ділянки. Сільській раді не відомо, чи спірна земельна ділянка відноситься до земель Карпатського національного природного парку.

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 16.05.2019 (а.с.45-46) Карпатським національним парком надано письмову відповідь із відповідними письмовими документами з приводу приналежності (правового статусу) земельної ділянки, у відношенні до якої Парком в 2008 році надано ОСОБА_1 відповідне погодження щодо очищення території для облаштування зони відпочинку в межах земель природно-заповідного фонду в кварталі №12, виділ №12 Яблуницького природоохоронного науково-дослідного відділення Парку (а.с.95-96).

За наслідками вивчення відзиву відповідача на позовну заяву від 27.05.2019 за №223/02.2-11/09 судом 30.05.2019 постановлено ухвалу про витребування доказів (а.с.90-93), на виконання якої сільська рада надала додаткові пояснення і письмові докази (а.с.110, 111-127). За змістом останніх відповідач визнав про те, що ним в суд надано не повну інформацію, зокрема, щодо спірної земельної ділянки в день подання позивачем заяви, 18.12.2018, таку ж заяву подав учасник АТО ОСОБА_2 , яку спочатку 20.12.2018 не було розглянуто позитивно так, як дане питання не набрало достатньої кількості голосів. Однак, в подальшому за повторною заявою такого учасника АТО від 31.01.2019 рішенням сільської ради від 21.03.2019 ОСОБА_2 надано відповідний дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га.

Позивач не скористався правом подання відповіді на відзив відповідача.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши відзив на позовну заяву, додаткові письмові пояснення відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як встановлено доньці позивача ОСОБА_3 , а після реєстрації шлюбу 25.08.2012 і зміни прізвища ОСОБА_4 , належить земельна ділянка площею 0,1250 га в АДРЕСА_1 " АДРЕСА_1 Івано-Франківської області із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що засвідчується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 11.02.2007, кадастровий номер НОМЕР_2 (а.с.61, 65).

Позивач стверджує, що він прописаний у домоволодінні, збудованого його донькою на коментованій земельній ділянці, на підтвердження чого подав копію паспорта серії НОМЕР_3 від 07.04.2004, на сторінці 13 якого внесено запис про зареєстроване 20.12.2010 місце проживання ОСОБА_1 : урочище ( АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 (зворотній бік а.с.58).

Маючи нотаріально посвідчену довіреність від 27.11.2017 від імені своєї доньки ( ОСОБА_4 ) ОСОБА_1 , як стверджує у позові, вчиняє усі дій з користування її будинком, господарськими спорудами і землею, в тому числі доглядає за господарством, проживає у ньому.

Позивач у позовній заяві також стверджує, що у 2007 році мало місце звернення ОСОБА_3 (доньки позивача) до адміністрації Карпатського національного природного парку з проханням погодити облаштування зони відпочинку у Яблунівському природоохоронному науково-дослідному відділенні квартал 12, виділ 12, із погодженням такого звернення сільською радою (а.с.72, 104).

Рішенням Науково-технічної Ради Карпатського національного природного парку від 18.12.2017, оформленого листом №136 від 13.03.2008, ОСОБА_5 погоджено облаштування зони відпочинку у Яблуницькому природоохоронному науково-дослідному відділенні Парку (квартал 12, виділ 12, площею 0,2748 га), яка знаходиться у зоні регулярної рекреації (а.с.74, 103).

В подальшому, відповідно до змісту позовної заяви, із засміченої ділянки зроблено зону відпочинку (завезено щебінь, насаджено модрини, кедри, молоді ялинки, встановлено дитячий майданчик тощо). На теперішній час заїзд на територію господарства дочки, як стверджує ОСОБА_1 , можливий лише зі спірної ділянки.

У зв`язку із вказаним, на переконання позивача, він, будучи мешканцем села (територіальної громади) маючи право на одержання землі у власність, 18.12.2018 зареєстрував у Яблунівській сільській раді заяву (із відповідними додатками про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,2142 га, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с.13, 14-15).

Так як клопотання позивача протягом одного місяця не було розглянуто на сесії сільської ради, Данилів В.Я. 05.03.2019 подав до відповідача додаткову заяву, в якій вказав на здійснені ним покращень спірної ділянки, додавши відповідні погодження Карпатського національного природного парку і Яблуницької сільської ради, та повторно просив надати відповідний дозвіл (а.с.16-17, 18-22).

Підпунктом 2.2 пункту 2 рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019 (а.с.12) відмовлено в задоволенні звернення про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в зв`язку з тим, що першочергове право на отримання земельної ділянки належить учаснику АТО).

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019, зобов`язання сільську раду повторно розглянути його звернення, прийнявши позитивне рішення про надання дозволу.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

При вирішенні даної спору суд вважає за необхідне дослідити кожний аргументи позивача окремо у його співвідношенні до змісту позиції відповідача, та виходячи із фактичних обставин справи, підтверджених належними доказами.

Правовий статус сільських, селищних, міських рад визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 за №280/97-ВР (надалі по тексту також - Закон №316-21/2018).

Статтею 10 Закону №316-21/2018 визначено, що ради є органами місцевого самоврядування, які представляють інтереси відповідних територіальних громад та здійснюють повноваження, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування визначено, зокрема, землю, що є у комунальній власності територіальної громади села. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини 3 та 5 статті 16 Закону №316-21/2018).

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР, передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Також повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України.

Зокрема, за змістом пунктів "а" і "б" частини 1 коментованої статті Кодексу до повноважень сільських рад у галузі земельних відносин на території сіл належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відповідно до цього Кодексу.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

В частині права ОСОБА_1 як громадянина України і члена територіальної громади села Яблуниця на отримання у власність земель комунальної власності , суд відзначає слідуюче.

За приписами пункту "в" частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Стаття 118 Земельного кодексу України визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для, поряд з іншим, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як встановлено судом і не заперечується відповідачем позивач 18.12.2018 подаючи клопотання до сільської ради долучив необхідні документи, визначені частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Разом з тим, частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (абзац 2 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України).

Частинами 8 і 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Зміст коментованих норм Кодексу свідчить, що порядок передачі (приватизації) земельних ділянок у власність громадян шляхом їх одержання із земель комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації (щодо ділянок, які не перебувають у користуванні) регламентовано пунктом "в" частини 3 статті 116, частинами 6 і 7 статті 118 і статті 121 Земельного кодексу України.

Суд констатує наявність у ОСОБА_1 як мешканця с. Яблуниця права на подання заяви про отримання у власність земель комунальної власності територіальної громади Яблуницької сільської ради, і відповідно отримання у встановленому законом порядку такої землі у власність.

Втім, слід відзначити, що коментований вище судом процес одержання у власність земельної ділянки, окрім подання зацікавленою особою клопотання відповідного змісту із необхідними документами, включає в собі також наступні обов`язкові стадії (етапи), а саме:

- отримання у відповідної ради дозволу у формі позитивного рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження зацікавленою особою у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- приймає відповідною радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

В свою чергу, чіткий і виключний перелік обставин, наявність яких дає підстави для відмови у прийняття відповідною радою рішень про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і надання її у власність, визначені частинами 7 і 9 статті 118 Земельного кодексу України.

Попри це, перше із вказаних рішень відповідної місцевої ради, у випадку відмови у наданні дозволу, повинно містити в собі конкретні мотиви його прийняття, тобто бути достатньо мотивованим.

Судом встановлено, що звернення ОСОБА_1 від 18.12.2018 розглянуто, підпунктом 2.2 пункту 2 рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019 (а.с.12) відмовлено в задоволенні звернення позивача про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд АДРЕСА_3 . Яблуниця АДРЕСА_2 , жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в зв`язку з тим, що першочергове право на отримання земельної ділянки належить учаснику АТО).

Із такою мотивацією рішення про відмову позивач не погоджується, так як вважає, що вказана підстава для відмови у наданні дозволу не визначена частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України.

Досліджуючи аргументи позивача з приводу неналежної мотивації у вирішенні питання щодо відмови у наданні дозволу, відсутності у місцевої ради можливість (права) визначати пріоритетність, першочерговості в розгляді і наданні відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою на одну і ту ж саму земельну ділянку між громадянами, правовий статус одного з яких визначає наявність певних пільг, а також доводи з приводу того, що ОСОБА_1 перший хто звернувся 18.12.2018 із відповідною заявою у відношенні до спірної ділянки, суд зазначає наступне.

Із поданих відповідачем матеріалів, які визнаються судом як письмові докази у справі, слідує, що з приводу однієї спірної земельної ділянки 18.12.2018 звернулися одночасно двоє громадян, зокрема, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , який (останній) також як і позивач подав до клопотання відповідний перелік документів, визначений частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (а.с.13, 111, 112-114).

Доводи позивача про його першочерговість у зверненні про надання у власність землі орієнтовною площею 0,2500 га в АДРЕСА_4 АДРЕСА_1 є помилковими.

Так, як свідчать реєстраційні номери вхідної кореспонденції, які вказані на штампі сільської ради, нанесеного на таких заявах, на заяві ОСОБА_2 проставлено номер Г-566, а на заяві ОСОБА_1 - Д-567 (а.с.111). Таким чином, числові значення порядкових номерів вхідної кореспонденції відповідача за 18.12.2018 свідчить, що заява ОСОБА_2 зареєстрована швидше у відношенні до заяви з аналогічним змістом позивача, а отже суд приходить до висновку, що саме ОСОБА_2 є першим заявником, який подав до сільської ради клопотання в порядку частини 6 статті 118 Земельного кодексу України.

Підпунктом 2.24 пункту 2 рішення сільської ради №121/25/2018 від 20.12.2018 вирішено відмовлено у задоволенні звернення про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд АДРЕСА_3 . Яблуниця АДРЕСА_2 , жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_2 в зв`язку з тим, що дана пропозиція не набрала необхідної кількості голосів депутатів сільської ради (а.с.116).

На переконання суду таке рішення відповідача не свідчить про відмову по суті у отриманні дозволу за наслідками розгляд клопотання ОСОБА_2 , а підтверджує те, що депутати не змогли прийняти рішення ні про відмову, ні про задоволення заяви.

В подальшому, 31.01.2019, ОСОБА_2 у відношенні до спірної земельної ділянки повторно подав заяву (клопотання) із відповідними документами (а.с.117, 118-1120).

Серед додатків, поданих до клопотання, вказаний громадянин долучив посвідчення Учасника ОСОБА_6 дій, видане 19.07.2018 серії УБД №441153 (а.с.119). На такому посвідченні нанесений запис наступного змісту : "Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, визначені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій".

Згідно поданого відповідачем протоколу засідання земельної комісії сільської ради від 20.03.2019 по третьому питання слухали інформацію про розгляд заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_2 . За наслідками обговорення вирішено : "…Оскільки заяви стосуються однієї і тієї земельної ділянки, враховуючи першочергове право учасника АТО ОСОБА_2 на отримання земельної ділянки погодити надання дозволу на розробку проекту відведення громадянину ОСОБА_2 , а відповідно ОСОБА_1 - відмовити" (а.с.87).

Підпунктом 2.1 пункту 2 рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019 вирішено надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 . Яблуниця АДРЕСА_2 , жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_2 - учаснику АТО (при умові погодження КНПП та Облавтодору). Проект відведення даної земельної ділянки подати на затвердження сільської ради (а.с.121).

На тій же сесії, як відзначено вище підпунктом 2.2 пункту 2 рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019 (а.с.12) відмовлено в задоволенні звернення про дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будинків і споруд АДРЕСА_1 , жителю АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в зв`язку з тим, що першочергове право на отримання земельної ділянки належить учаснику АТО).

В частині пріоритетності у прийнятті відповідачем позитивного рішення (надання дозволу) на користь ОСОБА_2 як учасника бойових дій (учасника АТО) , і відмови при цьому у наданні такого дозволу ОСОБА_1 , суд виходить із наступного.

Наявність у ОСОБА_2 посвідчення Учасника бойових дій від 19.07.2018 серії НОМЕР_4 № НОМЕР_5 , свідчить про віднесення його до однієї із категорії осіб, перелік яких визначений статтями 5, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 за №3551-XII (надалі по тексту також - Закон №3551-XII).

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII учасникам бойових дій, серед іншого, надаються такі пільги як першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

В контексті вказаного, коментована норма Закону містить словосполучення "відведення" як відповідне визначення спеціального процес першочергового отримання земельних ділянок.

Визначаючи правовий змісті поняття "відведення" у його зв`язку із словосполученням "земельної ділянки" суд вважає за необхідне вказати таке.

Згідно пункту "д" частини 1 статті 184 Земельного кодексу України землеустрій, поряд з іншим, передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Пунктом "г" частини 1 статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 за №858-ІV (надалі по тексту також - Закону №858-ІV) визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

За змістом частин 1-4 статті 50 Закону №858-ІV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі формування нових земельних ділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, серед іншого, включають:

- копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності);

- рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом).

В свою чергу, частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, системний і послідовний аналіз коментованих норм Закону №858-ІV і Земельного кодексу України свідчить, що вжите в пункті 14 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII словосполучення "відведення земельних ділянок" є цілісним і єдиним процесом набуття у встановленому порядку у власність землі, який включає в себе не тільки рішення про отримання (надання) органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а й відповідне рішення вказаного органу про затвердження такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Виходячи із вказаного доводи позивача про те, що законодавством не встановлено жодних пільг чи першочерговості у вирішенні питань громадян щодо однієї і тієї ж землі на стадії надання місцевими радами дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є необґрунтованими.

Разом з тим, слід відмітити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.

За приписами частин 1 і 2 статті 4 Земельного кодексу України земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян.

Таким чином, на переконання суду, застосування положень пункту 14 частини 1 статті 14 Закону №3551-XII хоч і не передбачені у статті 118 Земельного кодексу України, однак за фактичних обставин, які мають місце у спірному випадку, положення про першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва учасникам бойових дій, як пільга гарантована для останніх законом, слід, в розумінні частини 1 статті 4 Земельного кодексу України, вважати частиною земельного законодавства.

Враховуючи вказане, суд відхиляє доводи позивача про те, що на стадії вирішення питання щодо надання першого дозволу тобто рішення на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як учасник АТО мають рівні права, оскільки в силу вимог пункту 14 частин 1 статті 12 Закону №3551-XII останній володіє першочерговим правом на відведення спірної земельної ділянки.

Зважаючи на зміст частин 1 статті 2, пункту 14 частин 1 статті 12 Закону №3551-XII і частини 1 статті 4 Земельного кодексу України фактичні причини, які визначені сільською радою у підпункті 2.2 пункту 2 рішення сільської ради від 21.03.2019 за №127-27/2019 є, на переконання суду, достатніми для висновку про мотивованість відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу, яка ґрунтується на законі.

Відтак, суд не знайшов правових підстав для задоволення першої позовної вимоги в частині визнання протиправним і таким, що підлягає скасуванню рішення Яблуницької сільської ради №127-27/2019 від 21.03.2019.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні першої позовної вимоги, друга позовна вимога (зобов`язання повторно розглянути клопотання від 18.12.2018 та прийняття рішення про надання відповідного дозволу) не підлягає задоволенню так як є похідною до коментованої вище.

Незважаючи на вказане, суд при розгляді даної справи встановив обставини, які мають значення для правовідносин щодо правового статуту земельної ділянки у відношенні до якої позивач 18.12.2018 звертався до відповідача, і щодо якої прийнято оскаржуване рішення.

Як з`ясовано із матеріалів справи в межах повторного розгляду клопотання ОСОБА_1 від 05.03.2019 сільська рада листом від 18.03.2019 за №119/02.2-21/19 звернулася до Карпатського національного природного парку, в якому, у зв`язку із відсутністю достовірної інформації щодо приналежності ділянки, питання про надання дозволу на складання документації з відведення у власність щодо якої порушує ОСОБА_1 , до земель Парку, а також відсутності погодження в описі меж між Парком та вказаним громадянином, просить розглянути матеріали попереднього погодження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 . та надати інформацію щодо належності (не належності) вказаної ділянки до земель, які знаходяться в користуванні Карпатського НПП (а.с.100, 101-102).

В матеріалах справи, міститься копія листа-відповіді Карпатського національного природного парку за №152 від 20.03.2019, надану на звернення голови Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області №119/02.2-21/19 від 18.03.2019, яка, в тому числі долучено позивачем як додаток до позовної заяви (а.с.21, 80, 100).

Із змісту даної відповіді слідує, що земельна ділянка, про яку вказано у зверненні, відноситься до земель природно-заповідного фонду Парку, наданих у постійне користування. Відповідно до пункту "г" частини 4 статті 84 Земельного кодексу України, землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом, приватизації не підлягають і вилучаються із території природно-заповідного фонду згідно статті 150 вказаного Кодексу. Згідно рішення Науково-технічної Ради Парку від 18.12.2008 земельна ділянка, яка знаходиться у кварталі № НОМЕР_6 , виділ №12 Яблуницького природоохоронного науково-дослідного відділення відноситься до земель покритих лісом, а отже не може бути вилучена з території Парку та надана в користування громади (а.с.21).

Аналогічного змісту відповідь (№264 від 31.05.2019) надав Карпатський національний природний парк на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2019 (а.с.95-96).

Після відкриття провадження у справі позивач представив в суд копію державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14.02.2007 за кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 0,1250 га, виданого на ОСОБА_3 (а.с.61).

Також позивач подав інформацію із офіційного веб-сайту "Публічна кадастрова Карта України" за пошуком території розміщення земельної ділянки по кадастровому номеру НОМЕР_2 , тобто земельної ділянки ОСОБА_3 (а.с.63).

Надано ОСОБА_1 й іншу інформацію у вигляді скрін-шот монітора персонального комп`ютера зображення із нанесеними умовними позначеннями території з декількох земельних ділянок (розташованих в одну лінію), в тому числі щодо ділянки за кадастровому номеру НОМЕР_2 (а.с.64).

Згідно останніх двох письмових документів між земельною ділянкою ОСОБА_3 за кадастровим номером НОМЕР_2 (по лівій стороні частини такої землі) і земельною ділянкою за кадастровим номером НОМЕР_7 (по правій стороні частини такої землі) розташована територія орієнтовною площею 0,2887 га без визначення будь якого кадастрового номера. Саме щодо такої земельної ділянки ОСОБА_1 стверджує про подання ним 18.12.2018 заяви і отримання 18.12.2007 відповідного погодження Науково-технічної Ради Карпатського національного природного парку на облаштування зони відпочинку (квартал 12 виділ 12, площею 0,2748 га, яка знаходиться в зоні регулярної рекреації Яблуницького природоохоронного науково-дослідного відділення Парку).

Як свідчить зворотній бік Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 14.02.2007 (а.с.61) ліва сторона частини земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_7 - опис меж " ОСОБА_7 - ОСОБА_8 " є землями КНПП (Карпатський національний природний парк). Землями Яблуницької сільської ради визначено лише нижня сторона частини такої землі - опис меж "В-Г", тобто вздовж дороги.

В свою чергу, План встановлення меж земельної ділянки (а.с.18, 20), виготовлений і поданий при погодженні 18.12.2007 Науково-технічної Ради Карпатського національного природного парку ОСОБА_5 . дозволу на облаштування зони відпочинку, оформленого листом №136 від 13.03.2008, опис правої частини меж "В-Б" свідчить про межування такої ділянки із землею ОСОБА_3 , а в частині опису меж "А-Б" - землі Яблицицької сільської ради (дорога в напрямку с. Паляниця).

Вказане свідчить, що земельна ділянка, з приводу якої 18.12.2018 позивач звертався до сільської ради із клопотанням віднесена до відання Карпатського національного природного парку. Останній в свою чергу представив копію Державного акту на право постійного користування землею площею 4133,32 гектарів, виданого 29.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №000019, банк серії НОМЕР_8 ІФ НОМЕР_9 (а.с.99).

Доказів вирішення питання про вилучення у встановленому законом порядку спірної земельної ділянки із постійного користування Карпатського національного природного парку, втому числі на виконання частини 6 статті 118 Земельного кодексу України, позивач і відповідач не надали.

Більше того, як свідчить зміст звернення сільської ради до Карпатського національного природного парку від 18.03.2019 за №119/02.2-21/18 у частині території, на якій розташована спірна земельна ділянка, відсутня достовірна інформація щодо приналежності ділянки до земель Парку (а.с.100).

У відповіді за №223/02.2-11/09 від 27.05.2019, наданої відповідачем в суд, чітко стверджено, що межі населеного пункту с. Яблуниця не встановлені (а.с.67).

Суд детально вивчив викопіювання фрагменту генерального плану села, наданого відповідачем, в частині орієнтованого місця розміщення в натурі спірної ділянки. Крайня верхня частина межі такої ділянки містить зображення нанесеної лінії, виконаної чорним кольором, відповідної найтовщої ширини, зображеної штрих пунктиром (а.с.123). Як свідчать умовні позначення і розшифрування символів такого генплану вказана така лінія є "межею сільської ради". Втім, фрагмент генплану у частині розташування спірної ділянки не містить умовного позначення "межа села", тобто межі населеного пункту, який має виконуватися значно тоншою лінією коричневого зображення, зображеною у вигляді того ж штрих пунктиру (а.с.125).

Отже, судом не встановлено наявність меж між населеним пунктом с. Яблуниця і територією Карпатського національного парку, до переліку земель якого на праві постійного користування, належать землі відповідача як землі комунальної власності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В сукупності вказаного, виходячи із встановлених судом обставин, суд вважає, що оскаржуваним рішенням не порушено права позивача, за позовними вимогами, які ОСОБА_1 визначив в адміністративному позові, у зв`язку з чим такі вимоги є необґрунтованими та до задоволення не підлягають.

Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову із вимогами не майнового характеру в розмірі 1 536,80 гривень, підтвердженням чого є наявна в матеріалах справи квитанція №0.0.1327903975.1 від 17.04.2019 (а.с.5).

Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України судовий збір не підлягає стягненню із відповідача суб`єкта владних повноважень.

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_2 , АДРЕСА_5 (адреса для листування: вул. Гетьмана Мазепи, 24, офіс 5, м. Івано-Франківськ, 76000).

Відповідач - Яблуницька сільська рада Яремчанської міської ради Івано-Франківської області, ідентифікаційний код юридичної особи 04354775, адреса: с. Яблиниця, м. Яремча, Івано-Франківська область, 78592.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.