Рішення

від 13.06.2019 по справі 810/2294/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 року м.Київ № 810/2294/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Кейнфор , Товариства з обмеженою відповідальністю Аммоліт Трейд про визнання правочину недійсним,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Київській області (далі - позивач, ГУ ДФС у Київській області) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Кейнфор (далі - ТОВ Кейнфор , відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю Аммоліт Трейд (далі - ТОВ Аммоліт Трейд , відповідач-2), в якому просить визнати недійсним правочин, укладений між відповідачами, за наслідками якого було складено податкові накладні: від 29.12.2016 №182, від 29.12.2016 №183, від 29.12.2016 №184, від 29.12.2016 №185, від 29.12.2016 №186.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к керівника ТОВ Кейнфор ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

У зв`язку із зазначеним, позивач вважає, що правочин, укладений між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , за наслідками якого було складено податкові накладні від 29.12.2016, порушує публічний порядок, оскільки укладений без мети реального настання правових наслідків, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, у зв`язку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини бюджету України, а отже, відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України, такий правочин є нікчемним, а у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин судом може бути визнаний недійсним.

Відповідач-2 позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову у відзиві від 11.12.2017 зазначає, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к не встановлено будь-яких обставин вчинення правочину між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , а також умислу останнього на недодержання відповідності правочину інтересам держави і суспільства, у зв`язку з чим вважає, що вказаний вирок не є належним доказом недійсності правочину.

Також відповідач-2 зазначає, що на момент укладення правочину та здійснення всіх господарських операцій ТОВ Аммоліт Трейд та його контрагент ТОВ Кейнфор були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, господарські взаємовідносини здійснені в межах господарської діяльності, є реальними та фактичними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, а саме: наявними копіями специфікацій, видатковими накладними, податковими накладними, виписками по рахунку про рух коштів, залізничними накладними тощо.

Крім того, відповідач-2 звертає увагу на те, що ГУ ДФС у Київській області правомірність ведення податкового обліку ТОВ Аммоліт Трейд не перевірялась, реальність господарських операцій між ТОВ Аммоліт Трейд та ТОВ Кейнфор не була предметом перевірок останнього, зокрема, всі спірні податкові накладні були зареєстровані податковим органом без будь-яких зауважень чи недоліків.

Відповідач-1 до суду письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2017 (суддя Виноградова О.І.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/2294/17 та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 провадження в адміністративній справі №810/2294/17 зупинено до 13.02.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 поновлено провадження в даній справі та постановлено вирішити питання про розгляд справи за новими процесуальними правилами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 постановлено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", зі стадії підготовчого засідання, строк якого відраховувати з 12.09.2018 та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі №810/2294/17 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 , розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 призначений повторний автоматизований розподіл справи.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справу №810/2294/17 передано для розгляду судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 прийнято адміністративну справу №810/2294/17 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О., постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2019, витребувано докази по справі від сторін, призначено справу до судового розгляду. витребувано докази по справі від сторін.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, витребувано нові докази від відповідачів, відкладено підготовче засідання на 18.04.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.05.2019.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні 17.05.2019 представник відповідача-2 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач-1 явку свого представника у судове засідання, призначене на 17.05.2019, не забезпечив, копію ухвали суду від 18.04.2019 та повістку про виклик до суду рекомендованою поштовою кореспонденцією було направлено на адресу ТОВ "Кейнфор", яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Проте, рекомендована поштова кореспонденція повернулась на адресу суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, відповідач-1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Присутні у судовому засіданні 17.05.2019 представники позивача та відповідача- 2 заявили клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи подані представниками позивача та відповідача-2 клопотання та неявку представника відповідача-1, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду справи, протокольною ухвалою суду від 17.05.2019 було постановлено здійснити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Кейнфор (ідентифікаційний код 40947978, місцезнаходження: м. Київ, вул. Предславинська, буд. 12, оф. 196) зареєстроване 08.11.2016, номер запису 10701020000065737, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1004888583 від 21.01.2019 (т. 2 а.с.124-127).

Видами діяльності ТОВ Кейнфор , серед інших, є: Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; Код КВЕД 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; Код КВЕД 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); Код КВЕД 5224 Транспортне оброблення вантажів; Код КВЕД 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських-формувань від 21.01.2019 (т.2 а.с.114-117, т.2 а.с.124-127).

Як платник податків ТОВ Кейнфор узятий на облік 01.12.2016, станом на момент складання спірних податкових накладних від 29.12.2016 відповідач-1 перебував на обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у Київській області, про що свідчить інформація з витягу з Реєстру платників ПДВ від 20.12.2016 за №1626554509682 (т.2 а.с.48).

Встановлено, що засновником та директором ТОВ Кейнфор є ОСОБА_3 , який вчинив пособництво у здійсненні фіктивного підприємства, тобто надання засобів чи знарядь для придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності.

Так, вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к затверджено угоду від 20.04.2017 між прокурором місцевої прокуратури №6 Большаковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва) та призначено йому покарання у вигляді 1 року обмеження волі.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.12.2016 ТОВ Кейнфор (постачальник, продавець) було виписано на користь ТОВ Аммоліт Трейд (отримувач, покупець) податкові накладні від 29.12.2016 на загальну суму 867600,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 144600,00 грн. грн., а саме:

-п/н від 26.12.2016 №182 на суму 179400,00 грн., з яких 29900,00 грн. ПДВ (т.1 а.с.31);

-п/н від 26.12.2016 №183 на суму 182000,00 грн., з яких 30333,33 грн. ПДВ (т.1 а.с.30);

-п/н від 26.12.2016 №184 на суму 175000,00 грн., з яких 29166,67 грн. ПДВ (т.1 а.с.29);

-п/н від 26.12.2016 №185 на суму 172500,00 грн., з яких 28750,00 грн. ПДВ (т.1 а.с.28);

-п/н від 26.12.2016 №186 на суму 158700,00 грн., з яких 26450,00 грн. ПДВ (т.1 а.с.27).

Вказані податкові накладні згідно з наявними в них даними були підписані директором ТОВ "Кейнфор" ОСОБА_3 .

З огляду на наявний вирок Печерського районного суду міста Києва 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к, контролюючий орган вбачає правові підстави для визнання правочину, укладеного між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , за наслідками якого було складено вищевказані податкові накладні, недійсним, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1 - 3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, оспорювані правочини можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї зі сторін, іншої заінтересованої особи або прокурора, та лише після встановлення недійсності правочину застосовуються правові наслідки недійсного правочину, які передбачені ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. 208 Господарського кодексу України.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства передбачені ч. 3 ст. 228, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, за приписами якої якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Виходячи з системного тлумачення наведених положень вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Наведене підтверджується, зокрема, вимогами постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9, п. 8 якої визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Верховним Судом України у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 було наголошено на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Верховний Суд України вказує, що встановивши ці обставини, суд повинен відмовити в задоволенні позову про визнання правочину недійсним.

Відповідно до пункту 201.1 ст. 201, пункту 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України (в редакції станом на час складання спірних податкових накладних), на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно дефініції, наведеної в підпунктах 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

В свою чергу, під постачанням товарів розуміється, будь-яка передача права на розпоряджання товарами, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на зазначене, системний аналіз вказаних норм свідчить, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину.

Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, то всі документи, виписані від імені ТОВ Кейнфор , з моменту перереєстрації підприємства на його ім`я є недійсними, а отже вказане свідчить про недійсність правочину, укладеного між ТОВ Кейнфор і ТОВ Аммоліт Трейд , за наслідками якого складено податкові накладні від 29.12.2016 №№ 182, 183, 184, 185, 186.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено, що ТОВ Кейнфор мало господарські відносини з контрагентом ТОВ Аммоліт Трейд .

Так, 26.12.2016 між ТОВ Кейнфор в особі директора Карбівничого С. ОСОБА_4 . (Постачальник) та ТОВ Аммоліт Трейд в особі директора ОСОБА_5 (Покупець) було укладено договір №26/12-1 на поставку кам`яного вугілля в кількості 347 тон на загальну суму 867600,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 144600,00 грн.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні повідомив, що на підприємстві оригінал договору від 26.12.2016 №26/12-1 відсутній, але наявні всі первинні документи, які підтверджують факт договірних відносин ТОВ Аммоліт Трейд та ТОВ Кейнфор . Стосовно відсутності на підприємстві примірника письмового договору пояснив, що документ був підписаний з боку ТОВ Аммоліт Трейд та переданий для підписання ТОВ Кейнфор , яке у підписаному вигляді документ не повернуло.

З`ясовуючи існування договірних відносин між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 від відповідача-1 було витребувано письмові пояснення та докази про те, чи було укладено в письмовій формі правочин між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , а також ухвалою від 21.03.2019 у відповідача-1 ТОВ Кейнфор витребувано належним чином завірену копію договору від 26.12.2016 №26/12-1 (т.2 а.с. 80, 135-136).

Між тим, за час розгляду справи відповідачем-1 вказані вимоги суду виконано не було.

Проте, на підтвердження факту укладення правочину в матеріалах справи наявні копії Специфікацій до договору від 26.12.2016 №26/12-1, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до Специфікації №1 до договору від 26.12.2016 №26/12-1, Постачальник зобов`язується продати та поставити кам`яне вугілля марки АМ (13-25) в кількості 139 тон за ціною 2500 грн./т з ПДВ; марки АКО (25-100) в кількості 139 тон за ціною 2600,00 грн./т, всього 278 тон на загальну суму 708900,00 грн. (т.1 а.с.164).

Згідно зі Специфікацією за №2 до договору від 26.12.2016 №26/12-1, Постачальник зобов`язується продати та поставити кам`яне вугілля марки АС (6-13) в кількості 69 тон за ціною 2300,00 грн./т. з ПДВ, на загальну суму 158700,00 грн. (т.1 а.с.165).

Умови даної поставки визначені згідно з Правилами "Інкотермс 2010 р." з місцем здійснення поставки за адресою: м. Миколаїв, вул. 2-га Поперечна, 50, код 6664 (грузоотримувач - ТОВ Миколаїв-Вугілля ).

На виконання вимог договору №26/12-1 від 26.12.2016 ТОВ Кейнфор було поставлено ТОВ Аммоліт Трейд товар - кам`яне вугілля в кількості 347 тон на загальну суму 867600,00 грн., в тому числі ПДВ на суму 144600,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Так, відповідно до видаткових накладних від 27.12.2016 ТОВ Кейнфор було продано ТОВ Аммоліт Трейд кам`яне вугілля в загальній кількості 347 тон всього на суму 867600,00 грн., а саме:

- кам`яне вугілля марки АКО (25-100) в кількості 69 тон на суму 179400,00 грн. (видаткова накладна за №27/12-1);

- кам`яне вугілля марки АКО (25-100) в кількості 69 тон на суму 179400,00 грн. (видаткова накладна за №27/12-2);

- кам`яне вугілля марки АМ (13-25) в кількості 70 тон на суму 175000,00 грн. (видаткова накладна за №27/12-3);

- кам`яне вугілля марки АМ (13-25) в кількості 69 тон на суму 172500,00 грн. (видаткова накладна за №27/12-4);

- кам`яне вугілля марки АС (6-13) в кількості 69 тон на суму 158700,00 грн. (видаткова накладна за №27/12-5).

При цьому, ТОВ Аммоліт Трейд та ТОВ Кейнфор проведено звірку взаємних розрахунків, за наслідками якої складено відповідний акт (т.1, а.с.171).

27.12.2016 ТОВ Аммоліт Трейд проведений хімічний аналіз якості вугілля, відвантаженого споживачу, із зазначенням номерів залізничних вагонів шляхом відбору проби кам`яного вугілля марок АКО (25-100), АМ (13-25), АС (6-13), про що були отримані посвідчення №№105, 106, 107 (т.1 а.с.175, 179, 182).

У свою чергу, 29.12.2016 ТОВ Кейнфор (Первісний кредитор) відступило ТОВ Демитрал ЛТД (Новий кредитор) право вимоги зі сплати суми заборгованості за поставлену вугільну продукцію за Договором №26/12-1 від 26.12.2016 в сумі 867 600,00 грн., уклавши з Демитрал ЛТД відповідний договір №29/12, про що на ім`я директора ТОВ Аммоліт Трейд ОСОБА_5 надіслано повідомлення із зазначенням розрахункового рахунку Нового кредитора (т.1 а.с.183).

Отриманий товар ТОВ Аммоліт Трейд був оплачений на розрахунковий рахунок ТОВ Демитрал ЛТД на підставі договору про відступлення права вимоги №29/12 від 29.12.2016 у повному обсязі, що підтверджується відомостями з виписки по рахунку від 29.12.2016 за №26003520 про рух коштів на загальну суму 867600,00 грн. (т.2 а.с.27).

За фактом отримання товару покупцем та на підтвердження розрахунків на загальну суму у розмірі 867600,00 грн., ТОВ Аммоліт Трейд отримало від ТОВ Кейнфор податкові накладні від 29.12.2016 №№ 182, 183, 184, 185, 186 (т.1 а.с.9-13).

На підтвердження реєстрації вказаних вище податкових накладних від 29.12.2016 №№ 182, 183, 184, 185, 186 контролюючий орган надав реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.146).

Транспортування придбаного кам`яного вугілля в кількості 347 тон відповідно до умов договору №26/12-1 від 26.12.2016 здійснювалась за замовленням ТОВ Аммоліт Трейд силами ПАТ Укрзалізниця зі станції відправлення - Соф`їно-Бродська Донецької залізниці до станції призначення - ТОВ Миколаїв-Вугілля , що підтверджується товарно-транспортними накладними від 27.12.2016 № 53388047, від 27.12.2016 №53388096, 27.12.2016 № 53388161 (т.1 а.с.172-174, 176-178, 180-181).

Вартість транспортування сплачено на користь ПАТ Укрзалізниця , що підтверджується даними з виписки по рахунку ТОВ Аммоліт Трейд (т.1 а.с.184-186).

З матеріалів справи та письмових пояснень відповідача-2, наданих в ході розгляду справи слідує, що придбаний у ТОВ Кейнфор товар - кам`яне вугілля був використаний ТОВ Аммоліт Трейд у господарській діяльності, а саме реалізований у подальшому ТОВ Миколаїв-Вугілля .

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, судом встановлено, що ТОВ Аммоліт Трейд (ідентифікаційний код 398820858, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Крижанівського, буд. 2А) зареєстроване 08.07.2015, номер запису 18841020000002959, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1004888608 від 21.01.2019.

Видами діяльності ТОВ Аммоліт Трейд , серед інших, є: Код КВЕД 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських-формувань від 21.01.2019 (т.2 а.с.118-123, т.2 а.с.128-130).

На підтвердження факту використання товару, отриманого від ТОВ «Кейнфор» відповідачем-2 до матеріалів справи додано копії: договору №47 від 30.03.2016 на поставку кам`яного вугілля, укладеного між ТОВ Аммоліт Трейд (Постачальник) та ТОВ Миколаїв-Вугілля (Покупець) (т.2 а.с.17-21), специфікації №10 від 26.12.2016 до договору №74 від 30.03.2016 (т.2 а.с.22), специфікації №11 від 27.12.2016 до договору №74 від 30.03.2016 (т.2 а.с.23), відомостей з виписки по рахунку ТОВ Аммоліт Трейд від 29.12.2016 за №26003520 про оплату отриманого товару з боку Миколаїв-Вугілля (т.2 а.с.27).

Вказані вище факти та наявність договірних відносин ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд підтвердив допитаний у судовому засіданні 17.05.2019 свідок ОСОБА_5

ОСОБА_5 пояснив, що з 2015 року по квітень 2017 перебував на посаді директора ТОВ Аммоліт Трейд . Дане підприємство займається оптовою торгівлею твердим та газоподібним паливом. Свідок зазначив, що підприємство невелике, свого відділу бухгалтерії не має, для обслуговування і ведення бухгалтерського обліку звертається до послуг приватної аудит-фірми Контроль і аудит . Також свідок пояснив, що особисто підписав з ТОВ Кейнфор договір від 26.12.2016 №26/12-1 на поставку кам`яного вугілля, після чого примірник документу був надісланий на адресу ТОВ Кейнфор за допомогою послуг компанії Нова Пошта . Однак підписаний примірник договору ТОВ Кейнфор повернуто не було, прохання менеджера ТОВ Аммоліт Трейд у телефонному режимі пришвидшити підпис і відправку договору залишились не виконаними.

В якості свідка в судові засідання неодноразово викликався також директор ТОВ Кейнфор ОСОБА_3 , однак останній до суду не з`являвся, причини своєї неявки не повідомляв.

Таким чином, існування договірних відносин між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме: податкові накладні, які в свою чергу були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що не заперечується відповідачем; видаткові накладні ТОВ Кейнфор на поставку товару ТОВ Аммоліт Трейд від 27.12.2016; товарно-транспортні накладні на відвантаження кам`яного вугілля, що підтверджують транспортування продукції; копія акта звірки взаємних розрахунків між ТОВ Аммоліт Трейд та ТОВ Кейнфор , належним чином завірена копія виписки по рахунку ТОВ Аммоліт Трейд , що підтверджує рух активів у процесі виконання господарських операцій, копії документів подальшого використання придбаного товару, показання допитаного у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 .

Крім того, згідно з інформацією з Реєстру платників ПДВ за адресою сторінки https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд були діючими підприємствами, в процесі припинення не перебували, мали право здійснювати оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (т.2 а.с.48-50, 60-61).

Суд звертає увагу на те, що в якості доказів вчинення відповідачами правочину, недійсність якого просить визнати позивач, останнім досліджувалися лише податкові накладні від 29.12.2016 №182, від 29.12.2016 №183, від 29.12.2016 №184, від 29.12.2016 №185, від 29.12.2016 №186.

Разом з тим, відповідно до вимог п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції станом на час складання спірних податкових накладних), у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата складання податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу);

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З наведеного вище вбачається, що податкова накладна не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якої її було складено, оскільки серед її обов`язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення.

При цьому, в контексті можливості контролюючого органу зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б висвітлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами, суд звертає увагу на наступне.

Згідно із ст.ст. 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Так, Главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

А відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к, на який в своєму позові посилається позивач, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснити перевірку такого платника податків у разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Тобто фактично висновок про недійсність вчинення відповідачами правочину податковим органом був зроблений на підставі вироку Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017, а саме висновку про те, що директор ТОВ Кейнфор ОСОБА_3 , після перереєстрації ТОВ Кейнфор на його ім`я участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльністю відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину, з метою визнання недійсним якого позивач звернувся до суду.

Суд звертає увагу, що ГУ ДФС у Київській області, яке є суб`єктом владних повноважень, не дотримано наведених вище вимог КАС України в частині належного документального підтвердження своєї правової позиції.

В той же час, оцінюючи твердження податкового органу щодо обставин, які встановлені вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к, які мають преюдиціальне значення для вирішення даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обов`язковість вироку суду у кримінальній справі під час розгляду судом адміністративної справи поширюється виключно на питання чи мало місце певне діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої постановлено судове рішення.

Відтак, приписи ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають обов`язковість врахування адміністративним судом обставин, встановлених вироком, якщо вони стосуються безпосередньо тієї особи, щодо якої ухвалено вирок.

Наведеним вище рішенням суду встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , якого на підставі наведеного вище вироку визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України, діючи умисно, вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості та подав їх державному реєстратору (т.2 а.с.5-8).

Суд зазначає, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2017 у справі №757/22807/17-к, затверджено угоду про визнання винуватості від 20.04.2017, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури №6 Большаковим Д.В. та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України (т.2, а.с. , 95-98).

Даний вирок суду набрав законної сили 20.06.2017, що підтверджується відміткою уповноваженої особи суду та відтиском печатки суду на тексті вироку.

Зі змісту мотивувальної частини вироку та угоди про визнання винуватості від 20.04.2017 слідує, що досудовим розслідуванням встановлено, що на початку листопада 2016 року ОСОБА_3 , не маючи наміру займатись підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету на отримання грошової винагороди в розмірі від 5000 (п`яти тисяч) до 7000 (семи тисяч) грн., надав згоду невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_6 перереєструвати на своє ім`я ТОВ Кейнфор . Згідно з протоколом №23-12-16 загальних зборів учасників ТАВ Кейнфор від 23.12.2016 ОСОБА_3 включений до складу учасників підприємства, в якому він зазначений як директор, передав документи особі на ім`я ОСОБА_6 для подальшої реєстрації.

Того ж дня ОСОБА_3 за попередньою домовленістю із особою на ім`я ОСОБА_6 у присутності нотаріуса надав свої паспортні дані (серія НОМЕР_1 , виданий Новомиргородським РВ УМВС України в Кіровоградській області 28.05.2010), ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та підписав надані йому документи для перереєстрації на своє ім`я ТОВ «Кейнфор» , а саме: договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 23.12.2016, відповідно до якого ОСОБА_3 є покупцем частки статутного капіталу ТОВ «Кейнфор» (код ЄДРПОУ 40947978), протокол №23-12-16 Загальних зборів учасників ТОВ «Кейнфор» від 23.12.2016 про включення ОСОБА_3 , до складу учасників ТОВ «Кейнфор» , в якому ОСОБА_3 , зазначений як директор підприємства, тим самим вніс в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдиві відомості.

На підставі засвідчених ОСОБА_3 документів, 23.12.2016 Державним реєстратором здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ Кейнфорт .

Після перереєстрації ТОВ Кейнфор на ім`я ОСОБА_3 .. останній участь у здійсненні підприємницької діяльності не приймав, угод фінансового характеру не укладав, печаткою підприємства не користувався, не призначав та не звільняв з посад працівників, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій слідством особі на ім`я ОСОБА_6 (т. 2 а.с.94-98).

Суд звертає увагу на те, що предметом доказування у даній справі є встановлення обставин вчинення ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд спірного правочину.

Проте, даний вирок не стосується обставин укладення правочину між ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд , оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим посилання позивача на вирок Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2017 у кримінальній справі №757/22807/17-к, яким керівника ТОВ Кейнфор було визнано винним в умисному вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України, оскільки таким вироком обставини вчинення ТОВ Кейнфор та ТОВ Аммоліт Трейд спірного правочину не встановлені.

Окремо суд наголошує на тому, що вказаним вироком суду керівника ТОВ Кейнфор було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців), а не статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона).

Аналогічні висновки наведені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.05.2019 у справі №826/9653/17, предметом якої були вимоги податкового органу про визнання недійсним правочину, укладеного між юридичними особами з огляду на реєстрацію підприємства на підставну особу, де Верховний Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що вирок у кримінальній справі не є належним доказом недійсності правочину, оскільки не доведено причетність до укладення (оформлення) правочинів за участю обвинуваченої за вироком особи.

Беручи до уваги наведене, оскільки наведені позивачем обставини та подані докази не можуть бути безумовними та достатніми підставами для визнання недійсним спірного правочину, оскільки відсутні докази того, що він завідомо суперечить інтересам держави або порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, адміністративний позов ГУ ДФС у Київській області визнається судом необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в разі здобуття позивачем належних та допустимих доказів на обґрунтування своєї правової позиції, в тому числі, шляхом проведення у встановленому Податковим кодексом України порядку перевірок відповідачів, він не позбавлений права звернення до суду з аналогічними позовними вимогами, але з інших підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Згідно з положеннями статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В даному випадку, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню і у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 13.06.2019.

Суддя Кушнова А.О.