Рішення

від 14.06.2019 по справі 400/3168/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 р. № 400/3168/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув у загальному провадженні в порядку письмового розгляду адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ", пр.ГероївСталінграду87/В, кв.29 (ВітіХоменка78), 54018, м.Миколаїв, 54025

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2018 № 00112691408, №00112681408,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магістраль-ЮГ» (далі позивач, ТОВ «Магістраль-ЮГ» ) звернулось до суду з адміністративним позовом, згідно якого просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112691408 від 10.12.2018 року повністю; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112681408 від 10.12.2018 року повністю; присудити судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення №00112691408 та №00112681408, не відповідають вимогам чинного законодавства України є протиправними, порушують права, та інтереси позивача на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при здійсненні господарських операцій, а також право на сплату податку на додану вартість в розмірі, встановленому законом, та підлягають скасуванню. Позивач має весь пакет документів щодо правовідносин свого часу з контрагентами між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" та його першими прямими контрагентами TOB ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , ТОВ КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК , а відповідач під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень безпідставно заперечив можливість врахування сплачених на користь зазначених контрагентів коштів до податкового кредиту, помилково кваліфікуючи зазначені господарські операції як безтоварні та нікчемні. Лише шляхом проведення документальної перевірки ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК та оформлення актів перевірки можливо б було встановити факт відсутності товарів поставлених у цих контрагентів. Проте, в акті перевірки №2844/14-29-14-08/31096185 від 26.11.2018 року відсутні будь-які посилання на проведення документальних перевірок ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за ці періоди та оформлення актів перевірок. пецифікаціями, платіжними дорученнями. ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" дотримано таку необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Укладені ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" з контрагентами договори та господарські операції є реальними, такими, що виконані в повному обсязі та відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства. Висновки, викладені в акті перевірки, були зроблені та приведені працівниками Головного управління ДФС у Миколаївській області без ретельного аналізу всіх обставин та матеріалів, які слід було з`ясувати та встановити.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, базуються на висновках про не підтвердженість реальності здійснення ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" господарських операцій з контрагентами за період, що перевірявся. Надані ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" документи хоча і відповідають зовнішнім формальним ознакам, однак не відображають реального руху товарів, зазначені в них відомості суперечать податковій інформації, яка наявна в базах даних контролюючого органу, а тому відповідач вважає її недостовірною.

На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

26.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Миколаївській області за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" складено акт №2844/14-29-14-08/31096185 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (код за ЄДРПОУ 31096185) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами-постачальникам и TOB ВЕРІКС (код ЄДРПОУ 40927333) за серпень 2017 року, ТОВ МАГ-НУМ (код 41552777) за грудень 2017 року, ТОВ САРБИС (код 41421548) за жовтень 2017 року, ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ (код 41565435) за вересень 2017 року, ТОВ КОМПАНІЯ ЧАМІС (код 41678514) за березень 2018 року, ТОВ ЛОРКАН (код 41585315) за квітень 2018 року, ТОВ БТТК за вересень 2017 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків акту визначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "МАПСТРАЛЬ-ЮГ": п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, на загальну суму 715 722 грн., в тому числі в розрізі звітних (податкових) періодів: серпень 2017 року у сумі 115 397 грн.; жовтень 2017 року у сумі 148 717 грн.; грудень 2017 року у сумі 148 501 грн.; березень 2018 року у сумі 203 187 грн.; травень 2018 року у сумі 99 920 грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, на загальну суму 10 806 грн., в тому числі в розрізі звітних (податкових) періодів: жовтень 2017 року у сумі 10 806 грн.

Підставами, що послугували підґрунтям для висновків Відповідача, відповідно до змісту акту послугувало те, що не надано: довіреності на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортні накладні, договори з суб`єктами господарювання-перевізниками та інші документи щодо руху товару на адресу позивача, сертифікати якості на товар та інші документи, які посвідчують якість ТМЦ у видаткових накладних, залишки товарів на початок та кінець перевіряємого періоду. В ході аналізу баз даних ЕРПН не встановлено, що на адресу постачальників ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" контрагенти-постачальники реєстрували податкові накладні з номенклатурою товарів, які постачалися ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» , у постачальників відсутні складські приміщення, обладнання для навантаження товару та персоналу, який може провести навантажування та розвантажування та не залучаються для цього треті особи. Що свідчить про недостовірність даних, наведених у первинних документах та відсутність господарських операцій як певних дій або подій у визначенні, наведеному в абзаці 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в основі якої має бути дійсний рух певного активу.

Позивач не погодився з висновками акту перевірки та подав 10.08.2018 року до ГУ ДФС у Миколаївській області заперечення.

Відповідач за результатами розгляду заперечень до акту направлено на адресу ТОВ "Магістраль-ЮГ" відповідь від №16812/14-29-14-08-11, заперечення не враховані та висновки акту залишені без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення №00112691408 від 10.12.2018 року, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 715 722,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 357 861,00 грн., та №00112681408 від 10.12.2018 року, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), в розмірі 10 806,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваних рішень та акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем норм п.198.1, п.198.3ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, такі висновки ґрунтуються перш за все на тому, що позивачем хоча і було надано первинні бухгалтерські документи до перевірки, але вони не є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення позивачем податкового кредиту підприємства.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв`язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд зазначає, що правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон про бухгалтерський облік).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов`язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту з 01.01.2011 року визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим Кодексом термін.

Згідно п.201.7 ст.207 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст.201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Водночас, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що до перевірки ТОВ " МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" були надані договори поставки укладені між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ» та ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК .

Зазначені договори поставки з додатками не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Зміст укладених ТОВ " МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" правочинів не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особи, які вчинили ці правочини, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності та спеціальної податкової правосуб`єктності. Волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Правочини вчинені у формі, встановленій законом, і спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Реальність виконання договорів поставки, фізичну наявність та переміщення товарів від постачальників к TOB "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" підтверджують: видаткові накладні, які оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", витяги з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, картки рахунків.

Факт оплати виконаної роботи між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" та його першими прямими контрагентами TOB ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , ТОВ КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ Л ОРК АН , ТОВ БТТК свідчать: договори, специфікації, податкові накладні, рахунки та рахунки - фактури, платіжні доручення, картки рахунків.

Вказані документи в повному об`ємі були надані до матеріалів справи. Відповідач не заперечує факт їх існування в період перевірки.

Вчинені ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" господарські операції з постачальниками товарів TOB ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , ТОВ КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК спричинили реальні зміни майнового стану ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ", як платника податків та відображені на рахунках бухгалтерського обліку та в облікових регістрах.

Придбані у вказаних суб`єктів господарювання товари в подальшому використані ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" у межах його господарської діяльності.

Зокрема ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" з використанням придбаних матеріалів та запчастин були надані наступні послуги (виконані роботи): ремонт колінчатих валів дизеля 211 ДЗ, для ПАТ Маріупольський Металургійний комбінат імені Ілліча ; ремонт дизелів 12 VFE з відновленням колінчатого валу для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"; капітальний ремонт гідропередачі УГП-230 для ПАТ "Українська залізниця", в особі Виробничого підрозділу служби електропостачання Знамянської дистанції електропостачання регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"; ремонт гідромеханічної передачі з сельсин-датчиком дизель поїзду Д1 для ПАТ "Українська залізниця", в особі філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"; ремонт в/б Туман , т/х МНМС-ІОІ для Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України"; ремонт тепловозу ТГМ 4А для ПАТ Чернівецький олійно-жировий комбінат ; ремонт турбокомпресорів ТК-18Н, ТК-18С для ПАТ Запорізький Завод Феросплавів ; капітальний ремонт гідро редуктора привода компресора тепловоза ТГМ- 6А для ПАТ Нікопольський завод феросплавів ; ремонт лівого головного двигуна "Wichmann" НОМЕР_1 на буксирі "CAPTAIN MICHALIS" для ПАТ Марконі ; роботи по демонтажу винто-рульового комплексу траулера типу БМРТ проекту 1288 для ТОВ Смарт-Мерітайм Групп : - капітальний ремонт силового агрегату СА-10 для ПАТ Укргазвидобування філія Бурове управління Укрбургаз ; генератор вогнегасячого аерозолю СОТ-IM поставлений на адресу ТОВ Рятувальні засоби за договором поставки, що договорами про надання послуг (виконання робот) з додатками та додатковими угодами, рахунками-фактурами, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), ремонтними відомостями, специфікаціями, платіжними дорученнями.

Таким чином, ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" дотримано необхідну умову для віднесення сум, сплачених в ціні за придбану продукцію, до податкової звітності, як факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Факт оплати виконаної роботи між ТОВ "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" та його першими прямими контрагентами TOB ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , ТОВ КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК свідчать: договори, специфікації, податкові накладні, рахунки та рахунки - фактури, платіжні доручення, картки рахунків.

Всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Щодо твердження та доводів відповідача про те, що контрагенти-постачальників ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК реєстрували податкові накладні з номенклатурою, яка не відповідала номенклатурі товарів, отриманих ТОВ "МАПСТРАЛЬ-ЮГ" суд зазначає таке.

Відповідно до порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08 2015 №727 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за №1300/27745 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За таких обставин лише шляхом проведення документальної перевірки ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК та оформлення актів перевірки можливо б було встановити факт відсутності товарів поставлених у цих контрагентів.

Акт перевірки №2844/14-29-14-08/31096185 від 26.11.2018 року не містить посилань на проведення документальних перевірок ТОВ ВЕРІКС , ТОВ МАГ-НУМ , ТОВ САРБИС , ТОВ ГОЛДЕН ПРАЙМ , TOB КОМПАНІЯ ЧАМІС , ТОВ ЛОРКАН , ТОВ БТТК по взаємовідносинам з контрагентами-постачальникам и та контрагентами-покупцями за ці періоди та оформлення актів перевірок.

Щодо доводів Відповідача про не надання до перевірки довіреностей на отримання та передачу товарно-матеріальних цінностей; товарно-транспортних накладних, договорів з суб`єктами господарювання-перевізниками та інші документи щодо руху товару на адресу позивача, сертифікатів якості на товар та інші документи, які посвідчують якість ТМЦ у видаткових накладних, відсутність складських приміщень, обладнання для навантаження товару та персоналу, який може провести навантажування та розвантажування суд зазначає таке.

На час укладання договорів та здійснення господарських операцій прямих контрагентів було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

Відповідно до п, 184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація платника ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Будь - яких посилань та доказів, які б підтверджували факт виключення перших прямих контрагентів у період проведення господарських операцій з ТОВ ''МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" з реєстру платників ПДВ, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області в акті перевірки наведено та зазначено не було. Зазначені постачальники були зареєстровані платниками податку на додану вартість та мали повне право на виписку та видачу податкових накладних.

Посилання податкового органу на незабезпеченість контрагента у достатній кількості трудовими ресурсами, технікою (машинами та механізмами), оскільки до такого висновку податковий орган прийшов без дослідження первинних документів відповідних суб`єктів господарювання, а виключно на підставі даних, що містяться в електронних базах органів фіскальної служби, при цьому відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру (акордно-епізодична оренда чи залучення трудових ресурсів). Виконання поставок, робіт, послуг не завжди вимагає наявності власних основних фондів та транспортних засобів, значної кількості трудових ресурсів, адже звичаями ділового господарського обороту встановлені й інші можливості залучення матеріально-технічних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах ( на умовах оренди, найму, комісії, концесії за цивільними договорами тощо). Для цього треба вивчати специфіку діяльності підприємства та безпосередньо зміст операцій контрагента, зазначеного контролюючим органом не здійснювалось.

Акт перевірки не містить жодного доказу невідповідності наданих підприємством під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Податкового Кодексу України тощо. Таким чином, всі первинні документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Податкове законодавство не ставить право платника податків на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання робіт чи надання послуг контрагентами та не надає йому повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (послуг) у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо, та не позбавляє права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів-постачальників у ланцюгу постачання.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вищезазначені підприємства з якими позивач мав господарські відносини не перебувають в процесі припинення є діючими підприємствами.

Відповідно до п. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України, юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Статтею 91 ЦКУ визначено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. У цей же час виникає і цивільна дієздатність юридичної особи.

Відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На час виконання спірних операцій підприємства контрагенти були зареєстрованими та залишаються зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських організацій і на сьогоднішній день, перебувають на податковому обліку, мали свідоцтво платника ПДВ яке було чинним на момент здійснення господарських операцій з позивачем.

Крім того на платника податків не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Це ж підтверджено Міністерством доходів і зборів України у листі від 27.05.2013 р. №3642/6/99-99-19-04-01-15, у якому, зокрема, відзначено, що суб`єкт господарювання не несе відповідальності за зобов`язаннями контрагента. Якщо останнім було порушено норми чинного законодавства, то саме він повинен нести встановлену відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вказане свідчить, що за порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов`язань та інше, якщо таке мало місце відповідає саме контрагент, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для платника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку.

Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені продавцем або його посадовими особами порушення.

Єдиним передбаченим законом (ч. 1 ст. 55-1 ГК України) наслідком фіктивності суб`єкта господарювання є припинення юридичної особи та визнання недійсними її установчих документів. Питання про недійсність інших юридичних дій, учинених таким суб`єктом господарювання, в законі не ставиться. Так само законом не передбачено, що діяльність суб`єкта господарювання з ознаками фіктивності, не породжує будь-яких наслідків його діяльності, а всі вчинені від імені такого суб`єкта юридичні дії є нікчемними.

Отже, допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) ПДВ та до складу бюджетного відшкодування сплаченого у попередніх періодах постачальнику ПДВ.

Більше того, «Презумпція добросовісності платника податків» означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Законодавство України зобов`язує платників податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи.

Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за недотримання норм чинного законодавства України. У відповідності до глави 11 Податкового кодексу України зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі і контрагентів.

Чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Податкова відповідальність не може наступати коли відсутній склад податкового правопорушення, а саме: суб`єкт, об`єкт правопорушення, його об`єктивна та суб`єктивна сторона.

Обов`язковими ознаками правопорушення, в тому числі податкового, є суспільна небезпека, протиправність винність та караність. Вина особи (у формі умислу чи необережності) характеризує суб`єктивну сторону складу правопорушення, і у випадку її відсутності - немає й відповідальності. Єдиним випадком з цього загального правила є ст. 1187 ЦК України, яка передбачає відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки. Податковим кодексом України та податковим законодавством не передбачено випадків відповідальності без вини.

Жодних доказів наявності вини посадових осіб ТОВ Магістраль-ЮГ , чи їх обізнаності з протиправним характером діяльності контрагентів ні в акті перевірки, ні у відзиві на позовну заяву не наведено та до суду не надано.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказав Європейський суд з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права.

Висновок про недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків Європейський суд з прав людини зробив зокрема 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України» .

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків та наголошує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Дефектність та навіть фіктивність контрагента платника податків сама собою не свідчить про обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагента або про дефектність господарських операцій, а відтак не є вичерпним доказом при встановленні або нереальності операції, або відсутності в ній ділової мети.

За таких обставин, за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні були зареєстровані на користь позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з цим, з боку відповідача не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

Відповідачем також не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироку суду по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред`являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини між позивачем та його контрагентами відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів, встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв`язок між фактом придбання позивачем послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю позивача

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень 00112691408 від 10.12.2018 року та №00112681408 від 10.12.2018 року

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112691408 від 10.12.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112681408 від 10.12.2018 року-скасуванню.

Судові витрати в сумі 16103,74 грн., відповідно до норм ст.139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (п.ГероївСталінграду87/В,кв.29 (ВітіХоменка78, 54018, м.Миколаїв, 54025 КОД 31096185) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв, 54001 КОД 39394277) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112691408 від 10.12.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області №00112681408 від 10.12.2018 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м.Миколаїв,54001 КОД 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГІСТРАЛЬ-ЮГ" (п.ГероївСталінграду87/В,кв.29 (ВітіХоменка78, 54018, м.Миколаїв,54025 КОД 31096185) судові витрати в розмірі 16103,74 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя О.М. Мельник