Рішення

від 13.06.2019 по справі 420/1057/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1057/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

представника позивача - Чайка О.Ю.,

представника відповідача - Лисенко ОСОБА_1 ,

представник третьої особи ГУ ДКСУ в Одеській області - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, стягнення заяво сплачених платежів у розмірі 101 700, 00 грн., збитків у розмірі 7600, 00 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області з позовом, за результатом якого позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500650/2019/00132;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №ІІА500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року.

- стягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ: 39441717) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) зайво сплачені митні платежі у розмірі 101 700,00 грн. (сто одна тисяча сімсот гривень нуль копійок).;

- стягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, , код ЄДРПОУ: 39441717) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) заподіяні збитки у розмірі 7 600,00 грн. (сім тисяч шістсот гривень нуль копійок) за зберігання вантажу.

- стягнути з Одеської митниці ДФС України (65078, м. Одеса, вул. Гайдара, 21-А, код ЄДРПОУ: 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати.

15.03.2019 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі, а справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04 квітня 2019 року від представника відповідача - Одеської митниці ДФС надійшов відзив на адміністративний позов.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, підтримуючи доводи викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача - Одеської митниці ДФС заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області до судового засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2019 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу для судового розгляду по суті на 21.05.2019 року.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Між ОСОБА_2 та JEIO TRADING CO., LTD було досягнуто домовленності щодо поставки транспортного засобу, а саме автомобіля легкового, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_3 , тип двигуна- бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів- 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея (410).

29 вересня 2018 року Позивачу було виставлено рахунок-фактуру (інвойс), відповідно до якого загальна сумма до сплати за вказаний транспортний засіб, 3 урахуванням перевезення, склала 5 500,00 дол. США (п`ять тисяч п`ятсот доларів США нуль центів).

29.09.2018 року вантаж був відправлений з Республіки Корея (Південна) на ZIM HAIFA 16701154, контейнер ZCSU8436074, за документом ОСОБА_4 . Заявлений код вантажу(УКТЗЕД) - 8703239011. 11.11.2018 року вантаж був доставлений до держави Україна, міста Одеси.

З метою здійснення митного оформлення автомобіля, представником Позивача ПП ВІСДОМ (ЄДРПОУ 36635327) (декларантом) була подана митна декларація UА500650/2018/065774 від 07.12.2018 року, в якій митна вартість товару бура визначена за ціною рахунка-фактури (інвойса).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №4 від 29.09.2018; акт про проведення фізичного огляду б/н від 03.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 24.08.2018; декларацію про походження товару № 02/04-12/8 від 04.12.2018; висновок експерта №02/04-12/18 від 04.12.2018 року, тощо.

23.01.2019 року Одеська митниця ДФС України відмовила у митному оформленні (випсуку) товарів, про що Декларантом (ПП ВІСДОМ (ЄДРПОУ 36635327) було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №11А500650/2019/00132 та Рішення Про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000175/2, яким було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС та наявної у митного органу довідкової інформації Відповідачем встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, тобто митну вартість імпортованого автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 16 940,00 дол. США.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, перший метод не застосовано у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була ффстично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 МК України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарарами та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (частина 1 статті 49 Митного кодексу України).

Стаття 51 Митного кодексу України визначає визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 Кодексу).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 Кодексу).

Стаття 57 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний (частина 1 статті 57 Кодексу).

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 Кодексу).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Кодексу).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Кодексу).

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина 5 статті 57 Кодексу).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 Кодексу).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Кодексу).

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (частина 1 статті 58 Кодексу).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина 2 статті 58 Кодексу).

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина 1 статті 52 Кодексу).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частина 2 статті 52 Кодексу).

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 Кодексу).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина 2 статті 53 Кодексу).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 Кодексу).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 Кодексу).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Кодексу).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7 статті 54 Кодексу).

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (частина 1 статті 55 Кодексу).

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частина 3 статті 53 Кодексу).

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 58 Кодексу).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (частина 3 статті 57 Кодексу).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Кодексу).

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 Кодексу).

Суд встановив, що підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу було те, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, коносамент, звіт про незалежну оцінку майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначені документи містять розбіжності та недоліки, зокрема, - якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Однак, суд розглянувши документи, які були подані разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що вартість вказаного транспортного засобу становить з урахуванням 5 500 Євро. Крім того судом не встановлено у вказаних документах розбіжності та недоліки.

Таким чином, суд встановив, що вартість придбаного позивачем транспортного засобу, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_3 , тип двигуна- бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів- 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея (410), становить 5 500 дол. США.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Як наслідок, наведене вище свідчить про недотримання Одеьскою митницею Державної фіскальної служби України вимог частини 2 статті статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №ІІА500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_3 , тип двигуна- бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів- 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея, за заявленою у митній декларації за UА500650/2018/065774 від 07.12.2018 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500650/2019/00132 є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог позивача, щодо стягнення з Одеської митниці ДФС України зайво сплачених митних платежів у розмірі 101 700,00 грн. суд зазначає наступне.

Данні правовідносини, що виникли, регулюються Конституцією України, Митним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Порядком повернення авансових платежів (переоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженим наказом МФУ від 18.07.2017 року №643 (далі - Порядок №643), Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України в процесі повернення платниками податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженим наказом МФУ від 15.12.2017 року №1146 (далі - Порядок №1146).

Згідно ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 301 Митного кодексу України визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов`язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Згідно ч.5, 6 ст. 301 Митного кодексу України повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо митну декларацію змінено або визнано недійсною.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Згідно ч.4, 7 ст.55 Митного кодексу України під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Статтею 43 Податкового кодексу України встановлено, що Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

У разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1цього Кодексу, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з податку на додану вартість чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Згідно положень Розділу ІІІ Порядку №643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

До заяви додаються:

документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;

виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів;

документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Після реєстрації в митниці ДФС заява платника податку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені передається на опрацювання до Підрозділу.

Підрозділ перевіряє факт перерахування суми коштів з відповідного рахунку до державного бюджету за допомогою автоматизованої системи митного оформлення та відсутність у нього податкового боргу. За результатами опрацювання готує висновок або лист про відмову в поверненні коштів з відповідним обґрунтуванням.

Згідно п.7, 8 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових забов`язань та пені (крім грошових забов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових забов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згiдно з додатком 1 до цього Порядку;

два примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними державному бюджету, за формою згiдно з додатком 2 до цього Порядку;

три примiрники реєстру висновкiв за платежами, належними мiсцевим бюджетам, та платежами, якi пiдлягають розподiлу мiж державним та мiсцевими бюджетами, за формою згiдно з додатком 3 до цього Порядку.

Контроль за прийняттям/передаванням висновкiв органи ДФС, мiсцеві фiнансові органи, органи Казначейства здійснюють шляхом проставляння на відповідних примірниках Реєстрів відміток про надходження документів до установи у порядку, визначеному Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242 (із змінами).

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пiзнiше нiж за п`ять робочих днiв до закiнчення двадцятиденного строку з дня подання платником податкiв заяви передає висновки згiдно з реєстром висновкiв за платежами, належними державному бюджету, для виконання вiдповiдному органу Казначейства.

Пунктом 9 Порядку №1146 встановлено, що орган ДФС несе вiдповiдальнiсть згiдно iз законом за несвоєчаснiсть передачi висновку органу Казначейства для виконання.

Крім цього, Верховний Суд України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-29а14), 12 листопада 2014 року (справи №№ 21-268а14, 21-391а14), 25 листопада 2014 року (справа № 21-338а14), від 03 листопада 2015 року (справи №21-422а15) зазначив, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов`язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов`язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. При цьому, у постанові від 03 листопада 2015 року №21-2220а15 Верховний Суд України вказав, що у випадку необґрунтованої відмови митного органу у здійсненні митного оформлення товару та надмірною у зв`язку із цим сплатою декларантом митних платежів, належним способом захисту є зобов`язання митницю скласти та надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Оскільки у даному судовому рішенні порядку вже було встановлено факт протиправності прийнятого рішення про коригування митної вартості, суд має запобігти неповному відновленню прав і свобод позивача. Згідно вищезазначеної практики Верховного Суду України, а також у відповідності до положень Порядку №643 суд вважає, що відповідач зобов`язаний підготувати та надати до уповноваженого фінансового органу висновок про повернення надміру сплачених митних платежів. За таких обставин порушені внаслідок неправомірних дій суб`єкта владних повноважень права позивача будуть відновлені в повному обсязі, що відповідає завданню адміністративного судочинства, визначеного ч.1 ст.2 КАС України.

Відповідно до п.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновки про повернення надміру сплачених ОСОБА_2 до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 101 700, 00 грн., та подати їх для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_2 заподіяні збитки у розмірі 7 600,00 грн. (сім тисяч шістсот гривень нуль копійок) за зберігання вантажу, суд вважає необхідним відмовити в її задоволенні, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів заподіяних збитків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позовну заяву ОСОБА_2 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, стягнення заяво сплачених платежів у розмірі 101 700, 00 грн., збитків у розмірі 7600, 00 грн..

Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00132.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року.

Зобов`язати Одеську митницю ДФС підготувати висновки про повернення надміру сплачених ОСОБА_2 до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 101 700, 00 грн., та подати їх для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Стягнути з Одеської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39441717) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2630, 00 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.Г. Гусев

Повний текст складено та підписано суддею 13 червня 2019 року.

.