Постанова

від 17.10.2019 по справі 420/1057/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/1057/19 Головуючий в 1 інстанції: Гусев О. Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Коваля М.П., Єщенка О.В.

за участю секретаря: Пономарьової Н.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, стягнення заяво сплачених платежів, -

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувсь до суду з вказаним адміністративним позовом та просив:

- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500650/2019/00132;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №ІІА500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року.

- стягнути з Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 зайво сплачені митні платежі у розмірі 101 700 грн;

- стягнути з Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки у розмірі 7 600 грн за зберігання вантажу.

- стягнути з Одеської митниці ДФС України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним Наказом Управління від 30.07.2018 року № 01-03/200ДАБК скасовано право на початок виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із незначними наслідками (СС1) № ОД 061181010880 від 11.04.2018 року. Позивач вважає, що перевірка проведена відповідачем з грубим порушенням діючих норм права, у зв`язку із чим наказ Управління ДАБК Одеської міської ради від 30.07.2018 року № 01-03/200ДАБК протиправний, незаконний та належить до скасування.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 03 червня 2019 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано протиправним та скасовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500650/2019/00132.

Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року.

Зобов`язано Одеську митницю ДФС підготувати висновки про повернення надміру сплачених ОСОБА_1 до Державного бюджету України митних платежів на загальну суму 101 700 грн, та подати їх для виконання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Стягнуто з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2630 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом не доведено існування розбіжностей у числових значеннях митної вартості товару, що унеможливили б визначення митної вартості за ціною контракту, тобто за першим методом.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Одеської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки у розмірі 7 600 грн. зберігання вантажу, суд виходив з відсутності належних та допустимих доказів заподіяних збитків.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції в частині задоволення позову митний орган звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги митним органом зазначено, що декларантом не подано віх додаткових документів, які були витребувані митницею.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга Одеської митниці ДФС не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Апеляційним судом встановлено наступні обставини справи.

Між ОСОБА_1 та JEIO TRADING CO., LTD було досягнуто домовленності щодо поставки транспортного засобу, а саме автомобіля легкового, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна- бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів- 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея (410).

29 вересня 2018 року Позивачу було виставлено рахунок-фактуру (інвойс), відповідно до якого загальна сумма до сплати за вказаний транспортний засіб, 3 урахуванням перевезення, склала 5 500,00 дол. США (п`ять тисяч п`ятсот доларів США нуль центів).

29.09.2018 року вантаж був відправлений з Республіки Корея (Південна) на ZIM HAIFA 16701154, контейнер ZCSU8436074, за документом CARWODE18092928D. Заявлений код вантажу(УКТЗЕД) - 8703239011. 11.11.2018 року вантаж був доставлений до держави Україна, міста Одеси.

З метою здійснення митного оформлення автомобіля, представником Позивача ПП "ВІСДОМ" (ЄДРПОУ 36635327) (декларантом) була подана митна декларація UА500650/2018/065774 від 07.12.2018 року, в якій митна вартість товару бура визначена за ціною рахунка-фактури (інвойса).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості автомобіля та обраного методу її визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) №4 від 29.09.2018; акт про проведення фізичного огляду б/н від 03.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.08.2018; декларацію про походження товару № 02/04-12/8 від 04.12.2018; висновок експерта №02/04-12/18 від 04.12.2018 року, тощо.

23.01.2019 року Одеська митниця ДФС України відмовила у митному оформленні (випсуку) товарів, про що Декларантом (ПП "ВІСДОМ" (ЄДРПОУ 36635327) було отримано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №11А500650/2019/00132 та Рішення Про коригування митної вартості товарів №UA500000/2019/000175/2, яким було скореговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних ЄАІС та наявної у митного органу довідкової інформації Відповідачем встановлено, що рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, тобто митну вартість імпортованого автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 16 940,00 дол. США.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів, перший метод не застосовано у зв`язку з відсутністю у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари. Другий-п`ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 МК України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку що надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару. Натомість, митним органом не наведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, не вказано документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України та подані до митного оформлення, в яких були б наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачі. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Апеляційний судом встановлено, що підставою для відмови у митному оформленні транспортного засобу було те, що до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, коносамент, звіт про незалежну оцінку майна, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Зазначені документи містять розбіжності та недоліки, зокрема, - якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідачем не було доведено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, на що правильно вказали суди. Ані під час декларування спірного товару, ані під час судового розгляду справи відповідач не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких з них наявні розбіжності, ознаки підробки або які не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль, всупереч імперативної вимоги закону.

Апеляційний суд дослідив документи, які були подані разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів, та встановив, що вартість вказаного транспортного засобу становить з урахуванням 5 500 дол. США. Крім того, відповідач, зазначаючи про наявність у наданих документах розбіжностей та недоліків, не зазначив, які саме розбіжності та недоліки містять вказані документи.

Отже, суд встановив, що вартість придбаного позивачем транспортного засобу, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна- бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів - 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея (410), становить 5 500 дол. США.

Таким чином, суд встановив, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом, до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору.

Як наслідок, наведене вище свідчить про недотримання Одеською митницею Державної фіскальної служби України вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу за основним методом - ціною договору.

З урахуванням наведеного, окружний суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів №ІІА500000/2019/000175/2 від 23.01.2019 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

При цьому митним органом під час судового засідання не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме у розмірі 16 940 дол. США.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що транспортний засіб є уживаним та має пошкодження, отже у колегії суддів відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною.

За таких обставин, окружний суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у митному оформленні ввезеного на митну територію України транспортного засобу, що був у використанні марки HYUNDAI модель SONАТА, номер кузова (VIN) - НОМЕР_1 , тип двигуна - бензиновий (з газовою установкою) з робочим об`ємом циліндрів - 1999смЗ, 2018 року виготовлення, країна виробник - Корея, за заявленою у митній декларації за UА500650/2018/065774 від 07.12.2018 року митною вартістю, а тому оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UА500650/2019/00132 є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення або ухвала суду - без змін.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та залишенням без змін рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 139 КАС України апеляційний суд не здійснює зміну розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості, стягнення заяво сплачених платежів - без змін .

Постанова суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 25.10.2019 року.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Єщенко