Рішення

від 11.06.2019 по справі 560/4294/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/4294/18

РІШЕННЯ

іменем України

11 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. , суддів Петричковича А.І. , Козачок І.С.

за участю:секретаря судового засідання Бачка А.М. позивача : ОСОБА_1 представника позивача : ОСОБА_2 представників відповідачів: Довгого О.М., Кияна Ю.Ю. представника третьої особи: Слободяника А.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії , Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" ,за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Комунального підприємства "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог, просить визнати дії та бездіяльність відповідачів незаконними, зобов`язати відповідача-1 внести до індивідуальної програми реабілітації Лукашова Олександра Івановича в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-сурортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" розробити індивідуальну програму реабілітації за його участі. Стягнути в рахунок завданої моральної шкоди солідарно з обох відповідачів 30000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08 жовтня 2013 року він отримав хімічний опік сірчаною кислотою в очі, та з 2013 року йому встановлена перша група інвалідності Б, загальне захворювання по зору.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 20.12.2017, позивач є інвалідом І групи "Б" загальне захворювання по зору безстроково.

Відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №757 від 23 травня 2007 "Про затвердження Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда" Лукашову О.І. складено індивідуальну програму реабілітації № 9, при складанні якої не вказано жодного реабілітаційного заходу окрім роботи в УТОС, який інвалідів по зору у м. Хмельницькому не працевлаштовує у зв`язку з відсутністю роботи.

Водночас позивач вказує, що індивідуальна програма №9 не містить даних стосовно надання позивачу послуг санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги, соціальної, психологічної і фізичної реабілітації.

Звернувшись до Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", позивач отримав відповіді від 10.10.2018 та від 11.10.2018 згідно яких вказано, що у позивача наявне захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи з протипоказанням до санаторно-курортного лікування.

Однак позивач зазначає, що вперше дізнався про наявність у нього захворювання з боку серцево-судинного системи, та вказав, що оскільки відповідач під час складання індивідуальної програми не залучив ОСОБА_1 до її складання всупереч вимог чинного законодавства України, а тому останній вважає такі дії відповідача протиправними, в зв`язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого судового засідання.

Представник комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" надав до суду уточнений відзив в якому останній зазначає, що позов є безпідставним, незаконним та необґрунтованим, таким що не підлягає задоволенню, а також поданим із пропуском строку звернення до суду, тому підлягає залишенню без розгляду.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 звертався із письмовим зверненням до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної МЄЕК від 03.09.2018 щодо незаконного не зазначення в індивідуальній програмі реабілітації інваліда № 9 від 20.12.2017 таких видів медичної реабілітації, як санаторно-курортне лікування, психіатрична допомога та слухопротезування. На вищевказане звернення позивачу Комунальним закладом охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" надано обґрунтовану відповідь № 429 від 25.09.2018.

ОСОБА_1 було роз`яснено, що в наданій для проведення повторного огляду комісії посильній документації відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потреби в слухопротезуванні. Крім того в посильній документації наявний запис ЛОР-лікаря від 21.11.2017 - "Зі сторони ЛОР-органів патології не виявлено. Здоровий". Також, зазначалось, що наявне у ОСОБА_1 захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи є проти показом до санаторно-курортного лікування.

Проте, відповідач зазначив, що замість якісного повного дообстеження у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я, в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Також відповідач вказав, що позивачем та його представником не дотримано шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 КАС України, та не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а тому до такого позову мають бути застосовано наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст. ст. 123, 240 КАС України, в зв`язку із чим просить залишити адміністративний позов без розгляду.

Ухвалою суду від 31.05.2019 відмовлено в задоволенні клопотання комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" по справі №560/4294/18 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Вказана ухвала набрала законної сили та сторонами не оскаржена.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що відповідь на звернення позивача з заявою від 03.09.2018 датована 25.09.2018, а ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 17.12.2018, тобто в межах визначеного статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.

Також, представник відповідача надаючи до суду уточнений відзив на позов, заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з підстав не віднесення індивідуальної програми реабілітації інваліда до рішень чи актів індивідуальної дії в розумінні положень КАС України, а тому просить закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

На таке клопотання відповідача суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п.9 ч.1 ст.19 КАС України зазначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Статтею 5 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" №875-XII від 21.03.1991 передбачено, що порядок та умови визначення потреб у зв`язку з інвалідністю встановлюються на підставі висновку медико-соціальної експертизи та з врахуванням здібностей до професійної і побутової діяльності особи з інвалідністю. Види і обсяги необхідного соціального захисту особи з інвалідністю надаються у вигляді індивідуальної програми медичної, соціально-трудової реабілітації і адаптації. Індивідуальна програма реабілітації є обов`язковою для виконання державними органами, підприємствами (об`єднаннями), установами і організаціями.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" №2961-IV від 06.10.2005 Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю розробляється відповідно до Державної типової програми реабілітації осіб з інвалідністю для повнолітніх осіб з інвалідністю - медико-соціальною експертною комісією, для дітей з інвалідністю - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Визначення конкретних обсягів, методів і термінів проведення реабілітаційних заходів, які повинні бути здійснені щодо особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю, кошторис витрат за рахунок бюджетних коштів чи загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також контроль за виконанням індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю в межах своїх повноважень здійснюють медико-соціальні експертні комісії (лікарсько-консультаційні комісії лікувально-профілактичних закладів - щодо дітей з інвалідністю), місцеві державні адміністрації, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Обсяг реабілітаційних заходів, що передбачається індивідуальною програмою реабілітації особи з інвалідністю, не може бути меншим від передбаченого Державною типовою програмою реабілітації осіб з інвалідністю.

Індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Індивідуальна програма реабілітації має для особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю рекомендаційний характер. Особа з інвалідністю (законний представник дитини з інвалідністю) має право відмовитися від будь-якого виду, форми та обсягу реабілітаційних заходів, передбачених її індивідуальною програмою реабілітації, або від усієї програми в цілому. Особа з інвалідністю (законний представник недієздатної особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю) бере участь у виборі конкретних технічних та інших засобів реабілітації, виробів медичного призначення, реабілітаційних послуг і санаторно-курортного лікування тощо в межах її індивідуальної програми реабілітації у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Положення про індивідуальну програму реабілітації особи з інвалідністю, порядок її фінансування та реалізації затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини 6 статті 69 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" №2801-XII від 19.11.1992, індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов`язковою для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, підприємствами, установами, організаціями, в яких працює або перебуває інвалід, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства України, зокрема п.9 ст.19 КАС України, індивідуальна програма реабілітації інваліда №9, заповнена 20.12.2017, за своїм характером впливає на права, свободи та інтереси ОСОБА_1 , а, отже як індивідуальний акт може бути оскаржена до адміністративного суду, а тому клопотання відповідача про закриття провадження в адміністративній справі не підлягає задоволенню.

Також, щодо твердження відповідача про неналежне звернення з позовною заявою до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, зокрема щодо відсутності у останньої ідентифікаційного коду та реєстрації як юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає, що згідно Статуту комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" від 28.05.2004 №316, зокрема у розділі ІІІ "Структурні підрозділи обласного центру медико-соціальної експертизи" у пункті 3.1 вказано, що структурними підрозділами Центру є: Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна експертної комісія.

Пунктом 4.1. Розділу IV Статуту, визначено, що Центр являється юридичною особою публічного права, може бути позивачем і відповідачем в суді.

А тому суд вважає таке твердження відповідача є безпідставним, оскільки Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія є структурним підрозділом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з ідентифікаційним кодом (23562203) та відповідно до положень п.7 ч.1 ст.4 КАС України може бути відповідачем по справі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовну заяву підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити.

Представники відповідачів щодо задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи стосовно вирішення позовних вимог поклався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення позивача його представника та представників сторін, дослідивши позовну заяву та відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що у 2013 внаслідок отримання хімічного опіку сірчаною кислотою позивачу встановлено І групу інвалідності "Б" по зору, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 10 ААВ №510041.

Хмельницькою міською поліклінікою №1 в особі лікарської консультативної комісії, правонаступником якої є комунальне підприємство "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради, було видано ОСОБА_1 направлення на медико-соціально-експертну комісію від 21.11.2017.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серія АВ №1086317 під час повторного огляду ОСОБА_1 останньому було встановлено І групу інвалідності "Б" загальне захворювання по зору, довічно.

Відповідачем надано до суду виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, медичне заключення Державної установи "Інститут очних хвороб і тканниної терапії імені В.П. Філатова НАМН України", медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_1 від 19.11.2013 НВ 575984.

Після результатів повторного огляду Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 було складено індивідуальну програму реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017.

Суд дослідив Індивідуальну програму реабілітації інваліда Лукашова О.І. №9, заповнену відповідачем 20.12.2017 та встановив, що позивачу згідно вказаної програми рекомендовано наступні реабілітаційні заходи: потреба в амбулаторному лікуванні; потреба в профілактичних заходах; потреба в реконструктивній хірургії в НДІ очних хвороб; диспансерне спостереження у лікаря-офтальмолога за місцем проживання не менше 2-х разів на рік; раціональне працевлаштування - робота та членство в УТОСі; забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації (магнітофоном, годинником, тактильною тростиною, спецвзуттям на гумках).

У графах розділу 14 "Реабілітаційні заходи та їх реалізація" зокрема щодо "санаторно-курортного лікування , психіатричної допомоги та слухопротезування" жодних відомостей не зазначено.

Також, Індивідуальна програма реабілітації інваліда №9 заповнена 20.12.2017 містить відмітку про проведення 20.12.2017 співбесіди з інвалідом (графа 17), а у графі 20 "Підпис інваліда (законного представника)" наявний підпис.

Графа 18 "Додаткові відмітки (побажання інваліда, його законного представника)" не заповнена.

Вказана індивідуальна програма не містить відомостей зокрема, щодо фізичної реабілітації, фізкультурно-спортивної реабілітації, психолого-педагогічної реабілітації.

Позивач звернувся до Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з заявою від 03.09.2018 в якій просив надати обґрунтовану відповідь з яких підстав його позбавлено форм і видів реабілітаційних заходів, зокрема: санаторно-курортного лікування, психіатричної допомоги та слухопротезування.

На вказану заяву, позивач отримав відповідь №429 від 25.09.2018 згідно якої відповідач зазначив, що за результатами огляду МСЕК 20.12.2017 ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності та оформлено індивідуальну програму реабілітації інваліда №9, в якій вказані усі необхідні засоби та методи реабілітації з урахуванням стану здоров`я позивача на момент огляду.

Стосовно санаторно-курортного лікування повідомлено, що наявне у ОСОБА_1 захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи є проти показом до санаторно-курортного лікування.

Також зазначено, що у посильній документації позивача відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потребу в слухопротезуванні.

Позивач звертався до Департаменту охорони здоров`я Хмельницької обласної державної адміністрації, який є структурним підрозділом Комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" з зверненнями від 03.10.2018 та 09.10.2018, на що отримав відповіді заступника директора Департаменту від 10.10.2018 №Л/420-ІІ-Т та від 11.10.2018 №Л-431-ІІ-Т згідно яких позивачу вказано, що по питанню санаторно-курортного лікування повідомлено, що наявне у ОСОБА_1 захворювання з боку органу зору з урахуванням захворювань з боку серцево-судинної системи є проти показом до санаторно-курортного лікування. В наданій посильній документації позивача відсутні будь-які записи сурдолога та психіатра, які могли б свідчити про наявність у ОСОБА_1 психічного захворювання або потребу в слухопротезуванні. В посильній документації присутній запис ЛОР-лікаря від 21.11.2017 "Зі сторони ЛОР-органів паталогії не виявлено. Здоровий".

Не погоджуючись з тим, що під час складання індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 ОСОБА_1 відповідачем не внесено в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідності, в розділі "фізкультурно-спортивна реабілітація", а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку додержання відповідачем порядку оформлення та заповнення індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017 суд бере до уваги, що згідно з п.3 "Положення про індивідуальну програму реабілітації інваліда", затвердженого 23.05.2007 постановою Кабінету Міністрів України №757 (далі - Положення №757), індивідуальна програма розробляється на підставі Державної типової програми реабілітації інвалідів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. №1686 (Офіційний вісник України, 2006р., №50, ст.3311).

Відповідно до п.2 Положення №757, індивідуальна програма реабілітації інваліда - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, строків реабілітаційних заходів з визначенням порядку, місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей інваліда та дитини-інваліда.

Пунктом 4 Положення №757 визначено, що індивідуальна програма для повнолітніх інвалідів розробляється медико-соціальною експертною комісією, для дітей-інвалідів - лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичних закладів за зареєстрованим місцем проживання або лікування інвалідів.

Відповідно до пунктів 5, 6 цього Положення, індивідуальна програма розробляється протягом одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, а законного представника дитини-інваліда - до ЛКК щодо встановлення інвалідності.

Фахівці МСЕК або ЛКК роз`яснюють інваліду чи законному представнику дитини-інваліда мету індивідуальної програми, її завдання, очікувані результати та порядок виконання, а також інформують про її рекомендаційний характер.

Індивідуальна програма складається за формою, затвердженою в установленому порядку МОЗ за погодженням з Мінпраці, МОН і Мінсім`ямолодьспортом, та на підставі відомостей акта огляду МСЕК або медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років.

Пункт 7 Положення №757 передбачає, що під час огляду осіб чи дітей віком до 18 років з метою встановлення інвалідності МСЕК або ЛКК з урахуванням виду захворювання, фактичних потреб, віку, статі визначає оптимальні види, форми, обсяги, місце і строки проведення медичної, психолого-педагогічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, побутової і соціальної реабілітації, потребу в технічних та інших засобах реабілітації, виробах медичного призначення.

Крім того, згідно п.8 Положення №757, індивідуальна програма розробляється за участю інваліда чи законного представника дитини-інваліда фахівцями МСЕК або ЛКК із залученням у разі потреби спеціалістів закладів охорони здоров`я, органів соціального захисту, державної служби зайнятості, органів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального захисту інвалідів та інших органів, які провадять діяльність у сфері реабілітації інвалідів.

Відповідно до п.1.1 Розділу 1 "Порядку складання форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда", затвердженого 08.10.2007 наказом Міністерства охорони здоров`я України №623, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.10.2007 за №1197/14464 (далі Порядок №623), цей Порядок визначає механізм складання форм індивідуальної програми реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів (далі - ІПР), заповнення ІПР, унесення до неї змін і результатів про виконання реабілітаційних заходів, а також підбиття підсумків виконання ІПР.

Заповнення ІПР та підбиття підсумків про її виконання здійснюється медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК), лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів (далі - ЛКК).

У разі потреби до складання окремих розділів ІПР залучаються спеціалісти закладів охорони здоров`я, органів праці та соціального захисту населення, освіти, державної служби зайнятості, цільових страхових фондів та інших органів, що здійснюють заходи з реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів.

Залучення таких спеціалістів до складання ІПР відбувається шляхом безпосередньої їх участі в роботі (засіданнях) МСЕК, ЛКК. У разі потреби, для складання або корегування ІПР, інваліда можуть направити до обласної, центральної міської, Кримської республіканської МСЕК, Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності, Українського державного науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів, обласної (міської) ЛКК, науково-дослідних інститутів педіатричного профілю. Термін складання ІПР не повинен перевищувати одного місяця з дня звернення інваліда до МСЕК, законного представника дитини-інваліда до ЛКК щодо встановлення інвалідності. Унесення змін до ІПР здійснюється МСЕК, ЛКК та, у разі потреби, її оперативного коригування і в межах повноважень - реабілітаційними комісіями реабілітаційних установ.

Як передбачено п.1.2 Розділу 1 Порядку №623, записи в ІПР здійснюють МСЕК, ЛКК, реабілітаційні комісії реабілітаційних установ, виконавці реабілітаційних заходів з урахуванням побажань інваліда, дитини-інваліда (її законного представника) та завіряються печаткою. Записи в ІПР здійснюють державною мовою розбірливим почерком. Помилкові та неправильні записи закреслюються однією лінією та засвідчуються підписами керівника або вповноваженої посадової особи. Не допускається заповнення ІПР олівцем, закреслення чи виправлення відомостей, що вносяться до ІПР, а також додаткових записів після того, як ІПР підписана інвалідом або законним представником дитини-інваліда. У графах, які не заповнюються при складанні ІПР, проставляється прочерк ("-").

З дослідженої індивідуальної програми реабілітації інваліда №9 від 20.12.2017 судом не встановлено, а відповідачем документально не доведено урахування бажань особи з інвалідністю ОСОБА_1 при оформлені індивідуальної програми реабілітації інваліда №9, заповненої 20.12.2017, про що також наголошує позивач в судовому засіданні.

Крім того, згідно наведених вище норм, така програма складається протягом одного місяця з дня звернення особи з інвалідністю до МСЕК, однак індивідуальна програма реабілітації інваліда №9 ОСОБА_1 була складена в межах одного календарного дня, оскільки позивач оглядався Хмельницькою міжрайонною травматолого-офтальмологічною МСЕК 20.12.2017, що підтверджується актом огляду МСЕК №570 від 20.12.2017.

Відповідно до п.26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого 03.12.2009 постановою Кабінету Міністрів України від №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Згідно п.27 вказаного Положення, підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

До підгрупи Б I групи інвалідності належать особи з високим ступенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

Особи з інвалідністю I групи із значно вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови їх забезпечення засобами компенсації фізичних дефектів або порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів, створення за необхідності спеціальних умов праці, у тому числі вдома.

Позивач в судовому засіданні стверджував, що загальний час складення відповідачем йому індивідуальної програми реабілітації склав не більше 5 хвилин.

Суд критично оцінює такі дії відповідача, стосовно строку складення відповідної програми реабілітації позивачу, оскільки останній має І групу інвалідності "Б" та відповідні вади з зором, що в свою чергу потребує більш поглибленого вивчення захворювання такої особи, а також повного урахування побажань особи з інвалідністю в інтересах якої складається програма реабілітації.

Суд також звертає увагу на те, що під час заповнення індивідуальної програми реабілітації інваліда №9, працівниками відповідача не зазначено супутне захворювання у п.12 "Супутні захворювання", при цьому, оглядом направлення на МСЕК від 21.11.2017 видане Лукашову О.І. суд встановив, що у пункті "б" частини 17, у ОСОБА_1 виявлено гіпертонічну хворобу другого ступеню з боку серцево-судинної системи.

Відповідно до пункту 2.5. Порядку №623, пункт 12 "Супутні захворювання" - це нозологічні форми, які етіологічно і патогенетично не пов`язані з основним захворюванням, але здатні впливати на перебіг і тяжкість основного захворювання або можливість реабілітації хворого. Зазначається назва хвороби і код за МКХ-10. Наслідки хвороби класифікуються за Міжнародною класифікацією функціонування, обмеження життєдіяльності і здоров`я (ВООЗ, 2001). Обліку підлягають усі виявлені у інваліда (дитини-інваліда) обмеження життєдіяльності незалежно від того, проводяться або не проводяться реабілітаційні заходи щодо обмеження життєдіяльності.

Отже, заповнення неналежним чином відповідачем 20.12.2017 Індивідуальної програми реабілітації інваліда Лукашова О.І. №9 тягне порушення прав, свобод та інтересів позивача у сфері охорони здоров`я, зокрема, виникнення спору під час реалізації права на отримання Індивідуальної програми реабілітації інваліда.

Також, суд звертає увагу, що у 2013 році Міжрайонною офтальмологічною медико-соціальною комісією м.Донецьк відповідно до індивідуальної програми №1893 від 28.11.2013 в графі "санаторно-курортне лікування" вказано про те, що уразі відсутності протипоказань позивач потребує супроводу під час такого лікування.

Стосовно вирішення заяви ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018 суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 15 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти.

Суд встановив, що у письмовій відповіді на заяву позивача від 03.09.2018 зазначено прізвище Головного лікаря Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи Т.В. Крупи із рискою, однак в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 пояснив, що підпис на відповіді від 25.09.2018 №429 поставлений ним особисто, оскільки саме він в цей період виконував обов`язки головного лікаря Хмельницького обласного центру медико-соціальної експертизи , що є на думку суду неприпустимим.

Отже, на думку суду відповідна заява ОСОБА_1 від 03.09.2018 належним чином не розглянута Комунальним закладом охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи".

Згідно ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що оскільки подана позивачем заява фактично не розглянута, а позивач не погоджується з складеною відповідачем індивідуальною програмою реабілітації, яка в свою чергу складена з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема без врахування побажань та/чи потреб особи з інвалідністю, а тому суд вважає вирішення заяви Лукашова Олександра Івановича б/н від 03.09.2018 року листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018 є протиправним, у зв`язку з цим на думку суду буде доцільним вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем, враховуючи викладене вище згідно ч.2 ст.9 КАС України.

Одночасно з цим, на думку суду, належним способом захисту прав позивача в даному випадку буде зобов`язати комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-сурортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В справі "East/West Alliance Limited" проти України" (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги" та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Оскільки процес надання позивачу формальних відмов у вигляді листів може тривати безкінечно, то в даному випадку єдиним правильним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Така позиція повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у своїй постанові від 05 березня 2019 року у справі №818/1817/17 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення Олссон проти Швеції від 24 березня 1988 року), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб`єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов`язаний відновити порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130).

Суд вважає, що обрана форма захисту порушених прав у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття судом рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу, що повноваження відповідача у спірних правовідносинах є його особистими дискреційними повноваженнями.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб`єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі № 816/591/15-а.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявнику такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Враховуючи наведені вище норми права, а також враховуючи практику ЄСПЛ та Верховного Суду, суд вважає, що повторний розгляд заяви Лукашова Олександра Івановича б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-курортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та прийняння рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному судовому рішенні буде дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 30000,00 грн, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини частина 1 статті 1167 Цивільного кодексу України).

Пункт 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктами 4, 5 зазначеної постанови у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Дану частину позовних вимог позивач мотивував тим, що неправомірними діями відповідача, йому нанесено моральні збитки.

Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди, не зазначено, з яких міркувань позивач виходив визнаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується.

При розгляді даної справи суд також враховує положення пунктів 32-41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради Європейських суддів щодо якості судових рішень, в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити частково.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії, комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів комунального підприємства "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди в сумі 30 000,00 грн.- задовольнити частково.

Визнати протиправним вирішення заяви ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року листом комунального закладу охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" №429 від 25.09.2018р.

Зобов`язати комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" в особі Хмельницької міжрайонної травматолого-офтальмологічної медико-соціальної експертної комісії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 б/н від 03.09.2018 року щодо внесення до його індивідуальної програми реабілітації в розділ "медична реабілітація" потреби в санаторно-сурортному лікуванні, психіатричній допомозі, в розділ "психолого-педагогічна реабілітація" потребу в навчанні шрифту Брайля, в розділі "фізична реабілітація" потребу в консультуванні, лікувальній фізкультурі, лікувальному масажі за необхідністю, в розділ "фізкультурно-спортивна реабілітація" за участі ОСОБА_1 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14 червня 2019 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька міжрайонна травматолого-офтальмологічна медико-соціальна експертна комісія (вул. Пілотська, 1,Хмельницький,Хмельницька область,29001 , ідентифікаційний код - 23562203) Комунальний заклад охорони здоров`я "Хмельницький обласний центр медико-соціальної експертизи" (вул. Пілотська, 1, корпус №2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , ідентифікаційний код - 23562203) Третя особа:Комунальне підприємство "Хмельницький міський лікувально-діагностичний центр" Хмельницької міської ради в особі консультативної комісії (29001, вул.Подільська, 54, м.Хмельницький, Хмельницька область , ідентифікаційний код - 42980032)

Головуючий суддя Судді О.П. Шевчук А.І. Петричкович І.С. Козачок