ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/509/19-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі-відповідач, ГУ ДФС у Чернівецькій області) по нарахуванні недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , адвокату адвокатського об`єднання "Мета" та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56 від 23.04.2019 року на загальну суму 18276,72 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є найманим робітником, тому, у розумінні Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує адвокатське об`єднання у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок позивача по сплаті єдиного внеску як особи, яка має право провадити адвокатську діяльність.
13.05.2019 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 28.05.2019 року, відповідно до якого представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив (а. с. 31-34).
В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що позивач перебуває на обліку у відповідача як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Станом на дату винесення оскаржуваної вимоги позивач не перебуває у процесі припинення та не знята з обліку як особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Зазначив, що станом на 31.01.2019 року заборгованість позивача з єдиного внеску становить 18276,72 грн. про що і зазначено в оскаржуваній вимозі.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач зареєстрований Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в Чернівецькій області 15.02.2002 року, як такий, що має право займатися адвокатською діяльністю, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру адвокатів України (а.с. 11).
30.05.2013 року позивачем та іншими адвокатами учасниками було створено адвокатське об`єднання "Мета".
05.06.2013 року адвокатське об`єднання "Мета" було зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №10381020000008194, та за ідентифікаційним номером юридичної особи №38702049, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 15-16).
Згідно рішення засідання ради адвокатів учасників адвокатського об`єднання "Мета" №3 від 01.07.2013 року, позивач прийнятий на посаду адвоката об`єднання в адвокатське об`єднання "Мета", про що внесений запис в трудову книжку, тобто позивач реалізує свою діяльність не як самозайнята особа, а як найманий працівник.
23.04.2019 року ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн (а.с. 14).
Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.
Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
З аналізу наведених норм права вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з адвокатським об`єднанням "Мета" .
Згідно наявних у матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2007-2019 роки вбачається, що роботодавець позивача щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць (а.с. 19-23, 26).
У свою чергу, відповідно до пп. 1 п. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.
Таким чином, оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець, у розмірі не менше мінімального, суд вважає, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, та яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" має застосовуватись судами як джерело права, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06)).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги, тому позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536.80 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.1347805280.1 від 10.05.2019 р. (а.с. 3).
Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1536,80 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
В И Р І Ш И В:
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області по нарахуванні недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , адвокату адвокатського об`єднання "Мета" та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56 від 23.04.2019 року на загальну суму 18276,72 грн.
3. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області судовий збір у сумі 1536,80 грн сплачений відповідно до квитанції №0.0.1347805280.1 від 10.05.2019 р.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області(вул. Героїв Майдану, 200 А, м. Чернівці, 58000, Код ЄДРПОУ 39392513)
Суддя Маренич І.В.
Суд | Чернівецький окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2019 |
Оприлюднено | 16.06.2019 |
Номер документу | 82403801 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Блажівська Н.Є.
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Маренич Ігор Володимирович
Адміністративне
Чернівецький окружний адміністративний суд
Маренич Ігор Володимирович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні