Постанова

від 19.09.2019 по справі 824/509/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/509/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Кузьменко Л.В.

19 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьменко Л.В.

суддів: Совгири Д. І. Франовської К.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (рішення ухвалено суддею Мареничем І.В. 13.06.2019 року в м.Чернівці, дату складення повного судового рішення не зазначено) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС у Чернівецькій області, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області по нарахуванню недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , адвокату адвокатського об`єднання "Мета" та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56 від 23.04.2019 року на загальну суму 18276,72 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що він є найманим працівником у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", є застрахованою особою і єдиний внесок за позивача нараховує та сплачує адвокатське об`єднання "Мета" у розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок позивача сплачувати єдиний внесок як особою, яка має право здійснювати адвокатську діяльність.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції визнав протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області по нарахуванню недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 , адвокату адвокатського об`єднання "Мета" та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56 від 23.04.2019 року на загальну суму 18276,72 грн.

Стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області судовий збір у сумі 1536,80 грн. сплачений відповідно до квитанції №0.0.1347805280.1 від 10.05.2019 р.

З рішенням суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, яке полягає у неправильному, на думку скаржника, тлумаченні закону, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, а тому в силу приписів п.5 ч.1 ст.4 Закону та п.2 ч.1 ст.7 № 2464 зобов`язаний сплачувати єдиний внесок. Зазначив, що станом на 31.01.2019 року заборгованість позивача з єдиного внеску становить 18276,72 грн. про що і зазначено в оскаржуваній вимозі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 на підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 15.02.2002р. №16/1 отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №215 від 05.05.2002 р. (а.с. 17, 18). і 24.04.2002 р. взятий на облік у Головному управлінні ДФС у Чернівецькій області як платник єдиного внеску (а.с. 39-41).

30.05.2013 року позивачем та іншими адвокатами учасниками було створено адвокатське об`єднання "Мета".

05.06.2013 року адвокатське об`єднання "Мета" зареєстровано в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за №10381020000008194 за ідентифікаційним номером юридичної особи №38702049, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 15-16).

Згідно рішення засідання ради адвокатів учасників адвокатського об`єднання "Мета" №3 від 01.07.2013 року, позивач прийнятий на посаду "адвоката об`єднання" в адвокатське об`єднання "Мета", про що внесений запис в його трудову книжку. Позивач у адвокатському об`єднанні "Мета" займає виборну адміністративну посаду "керуючий адвокат учасник".

23.04.2019 року ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-24773-56, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн (а.с. 14).

Вважаючи вказану вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем не доведено правомірності винесення податкової вимоги, і як наслідок необхідності її скасування, тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ). Так, згідно з частинами 2, 3 ст. 9 вказаного Закону, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 8 вказаної статті Закону №2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону № 2464-VІ.

Так, особи, які провадять, у тому числі адвокатську діяльність, та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

З аналізу наведених норм права вбачається, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. Так, ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з адвокатським об`єднанням "Мета" .

Організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Пунктом 1 ст.1 Закону№5076-VI визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

При цьому суд звертає увагу, що ч.1 ст.13 цього Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

У п.п.14.1.226. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України міститься визначення, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Тобто, з аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 Податкового кодексу України, лише у випадках, якщо така особа не є працівником в межах незалежної професійної діяльності.

Перебуваючи в трудових відносинах з адвокатським об`єднанням "Мета" позивач перебуває у статусі працівника в межах здійснюваної ним незалежної професійної діяльності.

Згідно наявних у матеріалах справи Індивідуальних відомостей про застраховану особу за 2007-2019 роки вбачається, що роботодавець позивача щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_1 у розмірі не менше мінімального від суми нарахованої йому заробітної плати за місяць (а.с. 19-23, 26).

Таким чином, оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховував та сплачував роботодавець, у розмірі не менше мінімального, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, оскільки фактично позивач є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на наведені вище мотиви колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваної вимоги. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 вересня 2019 року.

Головуючий Кузьменко Л.В. Судді Совгира Д. І. Франовська К.С.