Рішення

від 11.06.2019 по справі 640/20158/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2019 року № 640/20158/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Харченка А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомБлагодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" до третя особа про Міністерства культури України, Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. ОСОБА_5 визнання протиправним та скасування погодження, визнання протиправними дій

за участю:

від позивача - Скалозуб Н.О. ;

від відповідача (Міністерство) - Олексієнко В.М.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - Коваль В.Б.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 та Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просять суд:

- визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. від 07.07.2016 № 580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. щодо підписання погодження Міністерства культури України від 07.07.2016 № 580/10/61/16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили про протиправність погодження відповідачами історико-містобудівного обґрунтування, оскільки останнє оформлено з порушенням наказу Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122, позаяк останнє не містить обов`язкових реквізитів: підпису керівника організації виконавця, його прізвища та ініціалів, а також печатки (на титульній сторінці); підпису відповідальної особи за підготовку такого історико-містобудівного обгрунтування, його прізвища, ініціалів, спеціальності, посади (на останній сторінці), а також повної дати його розроблення (на останній сторінці).

Крім того, погодження відповідачем історико-містобудівного обґрунтування також відбулось з порушенням вищезазначеного наказу, оскільки не містить такого обов`язкового реквізиту, як дата погодження, а саме погодження відбулось без участі Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини.

Також позивач зазначає, що оскільки земельна ділянка по АДРЕСА_1 в м. Києві розташована в Центральному історичному ареалі міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра", на вказаній земельній ділянці введено мораторій на нове будівництво, а відповідач порушив Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини ЮНЕСКО, оскільки не інформував Комітет Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО про відповідні наміри (дозвіл на будівництво в зоні, що охороняється Конвенцією).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/20158/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 29.01.2019.

18.01.2019 до суду від Міністерства культури України за підписом державного секретаря Р. Карандєєва надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказаний відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що Міністерство, погоджуючи 07.07.2016 історико-містобудівне обгрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , діяло відповідно до вимог Закону України "Про охорону культурної спадщини". Звертав увагу, що історико-містобудівне обгрунтування є лише науковою концепцією можливості архітектурних та містобудівних перетворень, яка повинна бути обов`язково врахована при розробленні проектної документації і не є підставою для проведення будівельних робіт. Також зазначав, що рішення Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України мають винятково рекомендаційний характер.

29.01.2019 до суду надійшов відзив на позов заступника Міністра культури України Мазур Т.В. , у якому остання просила суд відмовити повністю у задоволенні позову. У відзиві зазначено про законність погодження листом від 07.07.2016 № 580/10/61-16 історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 м. Києва, позаяк таке погодження відноситься до повноважень Міністерства культури України. Також у відзиві зазначено про рекомендаційний характер рішень Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України та про те, що третя особа у справі 20.01.2017 повідомила Міністерство про направлення копії проекта будівництва за зазначеною адресою до Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної спадщини. Порядок єе інформування Міжурядового комітету з охорони всесвітньої культурної спадщини про наміри здійснити містобудівні перетворення на території об`єкта культурної спадщини, включеного до Списку всесвітньої спадщини, та в межах його буферної зони було затверджено Міністерством відповідним наказом лише 20.04.2018.

08.04.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи на позовну заяву, за змістом яких ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні позову. У вказаних поясненнях третя особа зазначає про законність погодження Міністерством культури України історико-містобудівного обгрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 . Зазначає про вчинення нею низки заходів по отриманню інших документів після такого погодження, у тому числі, дозволу на проведення археологічних досліджень та звертає увагу суду, що декларацію про початок будівельних робіт за вказаною адресою було зареєстровано 24.03.2014, тобто ще до прийняття Київською міською радою рішення № 24/889 від 22.01.2015 про тимчасову заборону (мораторій) на будівництво в межах буферної зони об`єкта 527 списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

У зв`язку з технічною неможливістю фіксування судового засідання 29.01.2019 відкладено підготовче засідання на 26.02.2019.

У зв`язку з хворобою головуючого судді, підготовче судове засідання 26.02.2019 відкладено на 26.03.2019.

Ухвалами суду від 26.03.2019 залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 , залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_5 та відкладено розгляд справи на 09.04.2019.

У підготовчому судовому засіданні 09.04.2019 оголошено перерву за клопотанням представника Міністерства з метою надання відзиву за підписом уповноваженої особи Міністерства та подання додаткових доказів до 23.04.2019.

Підготовчі судові засідання, призначені на 23.04.2019 та 21.05.2019 зняті з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючого судді Катющенка В.П. на лікарняному.

У підготовчому судовому засіданні 28.05.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване неможливістю взяти участь у підготовчому судовому засіданні у зв`язку з перебуванням в іншому суді та необхідністю подання додаткових пояснень у зв`язку з поданням додаткових доказів у справі відповідачем, оскільки відповідачем такі докази подані суду ще 12.04.2019 та 11.04.2019 надіслані іншим учасника справи, в тому числі, третій особі.

Також у підготовчому судовому засіданні 28.05.2019 ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства про залишення позовної заяви Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду через необґрунтованість даного клопотання та долучення до нього доказів, які не стосуються позивача. При цьому судом враховано, що на виконання вимог суду представником позивача 28.03.2019 подано до суду докази, з яких вбачається, що про існування спірного рішення Благодійній організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" стало відомо з листа ОСОБА_3 , який надійшов до позивача 10.11.2018. До суду ж з даним позовом позивач вперше звернувся 30.11.2018, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, який обчислюється у даному випадку, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Зворотнього Міністерством суду не доведено.

Ухвалою суду від 28.05.2019 закрито підготовче провадження у справі № 640/20158/18 та призначено вказану справу для розгляду по суті у судове засідання на 11.06.2019.

У судовому засіданні 11.06.2019 представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник Міністерства культури України у судовому засіданні 11.06.2019 заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заступник Міністра культури України Мазур Т.В. явку повноважного представника у судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні 11.06.2019 просила суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 11.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_1 .

Вказана земельна ділянка розташована в межах Центрального історичного ареалу міста Києва, в межах охоронної (буферної) зони об`єкта культурної спадщини Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника, занесеного до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: "Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська лавра", що сторонами не заперечується.

07.07.2016 Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило ОСОБА_5 про те, що розглянуло подані нею листом від 09.12.2015 матеріали стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі.

Також у вказаному листі Міністерство культури України проінформувало ОСОБА_5 про те, що ІМО є лише науковою концепцією можливості архітектурних та містобудівних перетворень, яка не є підставою для безпосереднього проведення будівельних робіт; необхідності погодження проектної документації в порядку, встановленому законодавством та державними нормами; отримання дозволу на проведення земляних робіт у разі необхідності, а також про необхідність забезпечити повідомлення Центру всесвітньої спадщини щодо намірів будівництва на вказаній території згідно з вимогами 172 Оперативних настанов Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Благодійна організація "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра", вважаючи, що відповідачами порушено вимоги законодавства під час такого погодження, звернулась з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-ІІІ "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон № 1805, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 Закону № 1805:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1805 за типами об`єкти культурної спадщини поділяються на:

споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;

комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об`єктів культурної спадщини;

визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються на:

археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації;

історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов`язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;

об`єкти монументального мистецтва - твори образотворчого мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов`язані з архітектурними, археологічними чи іншими пам`ятками або з утворюваними ними комплексами (ансамблями);

об`єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів;

об`єкти містобудування - історично сформовані центри населених місць, вулиці, квартали, площі, комплекси (ансамблі) із збереженою планувальною і просторовою структурою та історичною забудовою, у тому числі поєднаною з ландшафтом, залишки давнього розпланування та забудови, що є носіями певних містобудівних ідей;

об`єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

ландшафтні - природні території, які мають історичну цінність;

об`єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі, науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні об`єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805 державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать:

центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини;

орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, Міністерство культури України (Мінкультури) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.

Пунктами 14, 17 частини другої статті 5 Закону № 1805 визначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини; надання дозволів на проведення робіт на пам`ятках національного значення, їхніх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць.

Згідно зі статтею 32 Закону № 1805 з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 1805 проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

Пунктом 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 N 318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.

За визначенням пункту 3 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань, затверджених наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 N 122 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Методичні рекомендації), історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам`яток, об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.

Так, як зазначено вище 07.07.2016 Міністерство культури України листом № 580/10/61-16 за підписом заступника Міністра культури України Мазур Т.В. повідомило ОСОБА_5 про те, що розглянуло подані нею листом від 09.12.2015 матеріали стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування (далі - ІМО) будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 , і, діючи в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495, погоджує його для обов`язкового врахування в подальшому при розробленні відповідної проектної документації, зокрема, в частині обмеження максимальної висоти проектованої будівлі не вище 14 м від поверхні землі.

Пунктами 4, 5 Методичних рекомендацій встановлено, що історико-містобудівне обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд. Історико-містобудівне обґрунтування складається з текстової, графічної частин та висновків. Примірна форма історико-містобудівного обґрунтування додається.

Відповідно до пункту 11 Методичних рекомендацій розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.

З доданого до матеріалів справи історико-містобудівного обґрунтування вбачається, що останнє не містить дати погодження Міністерством.

Поряд з цим, пунктом 15 Методичних рекомендацій визначено, що історико-містобудівне обґрунтування, що виконується на стадії підготовки передпроектної (проектної) документації, чинне впродовж 5-ти років . У разі невиконання робіт протягом вказаного терміну історико-містобудівне обґрунтування коригується або розробляється нове історико-містобудівне обґрунтування у складі нової проектної документації.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутність дати погодження історико-містобудівного обґрунтування виключає можливість визначення початку перебігу строку дії останнього, а тому останнє не відповідає критеріям правомірності, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позову у цій частині.

Крім того, суд звертає увагу, що всупереч зазначених Методичних рекомендацій спірне історико-містобудівне обґрунтування також не містить повної дати розроблення, позаяк лише вказано: "Київ 2015 р.".

При цьому, суд відхиляє доводи позивача в частині необхідності рішення Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини для такого погодження, з огляду на те, що рішення останньої, згідно наказу Міністерства культури України від 04.04.2012 № 304 "Про затвердження Положення про Науково-методичну раду з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України та Порядку роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України", мають рекомендаційний характер.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Заступника Міністра культури України Мазур Т.В. щодо підписання погодження Міністерства культури України, суд зазначає наступне.

Так, частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Оскільки дії щодо підписання погодження не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків, та враховуючи, що відповідач має законодавчо визначене право на затвердження погоджень, то такі дії не можуть вважатись протиправними.

Крім того, таке право надано Заступнику Міністра культури України Мазур Т .В. наказом Міністра культури України від 12.05.2016 № 322, копія якого міститься в матеріалах справи.

За наведених обставин, суд відмовляє в задоволенні позову у цій частині.

Не беруться судом до уваги й доводи сторін у частині законності будівництва, позаяк законність чи незаконність будівництва не є предметом розгляду даної справи.

У зв`язку з наведеним вище, судом не береться до уваги і висновок судового експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 03.09.2018 № 42-18.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, офіс 1, ідентифікаційний код: 39076391) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати погодження Міністерством культури України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703) історико-містобудівного обґрунтування будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 в Печерському районі міста Києва за підписом Заступника Міністра культури України Мазур Т .В., про що зазначено у листі від 07.07.2016 № 580/10/61-16.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства культури України (01601, м. Київ, вул. І. Франка, 19, код ЄДРПОУ 37535703) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Києво-Печерська лавра" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, 49, прим. 82, офіс 1, ідентифікаційний код: 39076391) 881,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 14 червня 2019 року.