Рішення

від 14.06.2019 по справі 640/4438/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2019 року № 640/4438/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовомГромадської організації Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО доДержавної судової адміністрації України третя особа проТимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_1 визнання протиправним та скасування наказу від 19.02.2019 року № 56/к, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва Громадська організація Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Державної судової адміністрації України від 19.02.2019 року № 56/к "Про тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України".

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ДСА України оскаржуваний наказ прийнято із порушенням діючого законодавства, у тому має бути визнаний протиправним та скасованим.

Як зазначає позивач, відповідачем в порушення вимог Закону України Про державну службу та Положення про проведення конкурсів для призначення на посади державних службовців у судах, органах та установах системи правосуддя, затвердженого Вищою радою правосуддя від 05.09.2017 року № 2646/0/15-17, конкурсу на зайняття посади тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України, проведено не було.

Також позивач звертає увагу, що жоден із випадків, передбачених ч. 3 ст. 31 Закону України Про державну службу , яка передбачає випадки тимчасового покладання обов`язків працівників не підпадає під ситуацію із призначенням тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України, оскільки: ОСОБА_1 не працював у відповідному структурному підрозділі новоутвореного суду; не був керівником самостійного структурного підрозділу новоутвореного суду та обіймає посаду в іншому державному органі. Поряд з цим, позивач зазначав, що за опублікованими на сайті ДСА України даними, відсутня інформація, що ОСОБА_1 обіймав керівні посади протягом останніх трьох років та вільно володіє іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи.

А тому, оскільки позивач є громадським об`єднанням, який відповідно до статутної діяльності здійснює громадський контроль діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то його охоронюваний інтерес цілком очевидний - можливість належного захисту права та законних інтересів в суді встановленому законом (легітимному суді).

Крім того порушення самої процедури проведення конкурсу на заміщення посади керівника апарату Вищого антикорупційного суду України є прямим порушенням статей 21, 38, 43 Конституції України, адже ОСОБА_1 надали перевагу перед іншими особами зайняти посаду т.в.о. керівника апарату Вищого антикорупційного суду України, при цьому така перевага порушила право кожного громадянина на можливість брати участі в управлінні державною та право на працю.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, або заяву про визнання позову.

Одночасно вказаною ухвалою до участі в справі залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_1 .

Станом на час вирішення справи, відповідачем відзиву подано не було, так само, як і заяви про визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Третьою особою письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог подано не було.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2019 року Державною судовою адміністрацією України прийнято наказ № 56/к "Про тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України , відповідно до якого виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України призначено ОСОБА_1 .

Вважаючи, що вказаний наказ було прийнято з порушенням діючого законодавства, обумовило Громадську організацію Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вищий антикорупційний суд утворено відповідно до Закону України Про утворення Вищого антикорупційного суду № 2470-VIII від 21.06.2018 року.

Згідно ч.ч. 2 -5 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VIII від 02.06.2016 року Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Державна судова адміністрація України та Національна школа суддів України, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування беруть участь в організаційному забезпеченні діяльності судів у випадках і порядку, визначених цим та іншими законами.

Державна судова адміністрація України забезпечує виконання рішень про утворення чи припинення (ліквідацію) судів.

Державна судова адміністрація України може встановлювати скорочені строки для процедур припинення судів як юридичних осіб за умови виконання нею цивільних зобов`язань ліквідованого суду на підставі вимог кредиторів, заявлених у визначений законом строк.

Для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи, забезпечення необхідних дій для належного початку його роботи та представництва такого суду як органу державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду. Тимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату суду здійснює вказані повноваження керівника суду як юридичної особи до моменту призначення, обрання чи переведення на посаду судді такого суду щонайменше одного судді та продовжує здійснювати виконання обов`язків керівника апарату суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Аналіз вказаної статті свідчить про те, що тимчасово виконуючий обов`язки керівника апарату призначається для здійснення дій щодо реєстрації новоутвореного суду як юридичної особи суду та здійснює повноваження керівника суду до призначення відповідного керівника апарату суду згідно з процедурами, визначеними законодавством про державну службу, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Тобто, Державна судова адміністрація України приймає рішення про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду, термін дії повноважень якого обмежується датою призначення керівника суду юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.

Згідно ч. 4 ст. 155 Закону України Про судоустрій і статус суддів керівника апарату місцевого суду, його заступника призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади начальник відповідного територіального управління Державної судової адміністрації України, а керівників апаратів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду, Верховного Суду, їх заступників призначає за погодженням голови відповідного суду на посаду та звільняє з посади Голова Державної судової адміністрації України.

Як вбачається з офіційного сайту Державної судової адміністрації України (https://dsa.court.gov.ua/dsa/pres-centr/news/723949/) наказом ДСА України від 6 червня 2019 року № 192/к на посаду керівника апарату Вищого антикорупційного суду з 7 червня 2019 року призначено Крикливенка Б.В.

У той же час, позивач в своєму адміністративному позові просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної судової адміністрації України про призначення тимчасово виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України ОСОБА_1 , який обіймав таку посаду до призначення Крикливенка Б.В.

Суд зазначає, що за вказаних обставин, на час вирішення даної адміністративної справи, скасування оскаржуваного наказу не буде мати на меті поновлення прав позивача, які він вважає порушеними, оскільки ОСОБА_1 відповідної посади не займає.

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення N 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення N 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У Рішенні N 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення ст. 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що ч. 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано ч. 3, 5 та 6 ст. 55 Конституції України.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом Громадська організація Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО обґрунтувала своє право на звернення до суду з адміністративним позовом тим, що порушення порядку формування Вищого антикорупційного суду України призведе до порушень прав громадян та членів Громадської організації на судовий захист через нелегітимність такого суду.

У той же час, суд звертає увагу, що у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16 суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача з боку відповідача, внаслідок вчинення його бездіяльності та прийняття оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на п. 2.1 свого Статуту, відповідно до якого головною метою Громадської організації Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО є, зокрема, сприяння та допомога в побудові демократичного суспільства шляхом контролю та правового впливу на суб`єктів владних повноважень під час та\або за результатами вчинення такими суб`єктами певних дій, бездіяльності або винесення рішення, із недотриманням положень чинного законодавства: захист прав та інтересів громадян України від протиправних дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, судом не береться до уваги, як доказ порушеного права оскаржуваним наказом. Даним пунктом Статуту передбачено одну із основних мету Громадської діяльності, без зазначення форми її реалізації.

Окрім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до ст. 127 Конституції України правосуддя здійснюють судді.

У той же час, відповідно до приписів ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів посада виконуючого обов`язки керівника апарату новоутвореного суду не є посадою судді, не належить до таких, що здійснюють правосуддя та передбачена законом виключно з метою організації початку роботи новоутвореного суду, а відтак її обіймання будь-якою особою жодним чином не може впливати на судовий захист громадян, так само і Громадської організації.

Отже, враховуючи викладене вище, а також ту обставину, що на час вирішення справи третя особа посаду виконуючого обов`язки керівника апарату Вищого антикорупційного суду України не обіймає, суд приходить до висновку про відсутність порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України Про судовий збір від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні, а тому судові витрати за рахунок позивача на користь відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Громадської організації Український суспільно-правовий рух: ДЕМОКРАТІЯ ЧЕРЕЗ ПРАВО (код ЄДРПОУ 38882435, м. Київ, а/с 89) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.М. Погрібніченко