Постанова

від 13.06.2019 по справі 370/2201/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/2201/15 Головуючий в суді І інстанції Косенко А.В.

Провадження № 22ц-824/6508/19 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Мельника Я.С.,

суддів: Іванової І.В., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Лисиці Ю.С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року про відмову у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління Держземагенства у Київській області у Макарівському районі Київської області про витребування майна з чужого володіння,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, та у березні 2019 року подала заяву про уточнення позовних вимог, в яких просила залучити як співвідповідачів ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших осіб, та просила визнати за нею право власності на відповідні новоутворені земельні ділянки, які належать відповідачам, витребувати ці ділянки на її користь, зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області, відновити кадастрові номери відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, скасувати проведений Управлінням земельних ресурсів поділ земельних ділянок та присвоєння цим поділеним земельним ділянкам нових кадастрових номерів.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог та повернуто її ОСОБА_1

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, посилаючись на те, що заява про уточнення позовних вимог була подана у строк, визначений процесуальним законом, і жодним чином не змінює предмет і підставу позову, тому вважає висновок місцевого суду про відмову у прийнятті та повернення заяви необґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з`явилися, перевіривши матеріали справи, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи ухвалу відмову у прийнятті та повернення заяви, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява про уточнення позовних вимог фактично містить зміну предмета і підстави позову, і така заява подана після строків, встановлених ст. 49 ЦПК України, а також, що до заяви не було додано доказів надсилання іншим учасникам справи копії такої заяви.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відповідні земельні ділянки та визнати за позивачкою право власності на них (т.1, а.с.1-2).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2018 року прийнято справу до провадження судді Косенко А.В., призначено у справі підготовче засідання на 21 листопада 2018 року (т.1, а.с.199).

У березні 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про уточнення позовних вимог, в якій вже просила залучити як співвідповідачів ГУ Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та інших осіб та просила визнати за нею право власності на відповідні новоутворені земельні ділянки, які належать відповідачам, витребувати ці ділянки на її користь, зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Київській області, відновити кадастрові номери відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки, скасувати проведений Управлінням земельних ресурсів поділ земельних ділянок та присвоєння цим поділеним земельним ділянкам нових кадастрових номерів.

Відповідно до ч.1 ст. 189 ЦПК України, одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстава позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.

Законодавцем передбачене право судді під час підготовчого засідання заслухати уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви (п.4ч.2 ст.197 ЦПК України). Таке уточнення може стосуватися уточнень раніше заявлених вимог без зміни їх суті (помилки в датах, прізвищах, неточність формулювання). Однак, з огляду на права, надані сторонам процесуальним Законом фундаментально відносно тексту позову, позивач може: збільшувати/зменшувати розмір позовних вимог (стосується вимог у грошовому вимірі), змінити підставу або предмету позову. І цей перелік є вичерпним.

Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.

Таким чином, зміна предмета позову означає зміну вимог з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета і підстав позову, як визначено вищенаведеною нормою ч. 3 ст. 49 ЦПК України, не допускається. Доповнення позовних вимог новими вимогами та новими обставинами по своїй суті є новим позовом.

У даному випадку, подачею уточненої позовної заяви, предмет позову не змінюється, а лише додається новий предмет позову до раніше заявленого. Заявлення ж додаткових вимог після відкриття провадження процесуальним законом не передбачено. Позивач має право лише або змінити предмет позову або змінити його підставу. Тобто не можна змінити предмет позову шляхом додавання інших позовних вимог, оскільки предмет позову при цьому фактично не змінюється.

Складовими частинами позову є предмет, підстава, зміст. Своїм уточненим позовом представник позивача фактично подає новий позов зі своїм предметом, підставою, змістом. Тобто додаються як додатковий предмет, так і додаткова підстава та додатковий зміст.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що у заяві про уточнення позовних вимог позивачка заявляє нові додаткові вимоги (поряд з наявними предметом, підставою, змістом), які не можуть вважатись такими, що змінюють раніше заявлений предмет спору, або змінюють підставу позову, оскільки нові вимоги пред`явлені до нових відповідачів та щодо нових земельних ділянок, а тому заява позивачки про уточнення позовних вимог фактично є новим позовом, що також унеможливлює залучення нових співвідповідачів, крім того місцевий суд правильно виходив з того, що позивачка всупереч вимог ч. 5 ст. 49 ЦПК України не було надано доказів направлення копії цієї заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які, відповідно до ст. 376 ЦПК України, могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 05 березня 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: Судді: