Постанова

від 11.06.2019 по справі 2040/7859/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 р.Справа № 2040/7859/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., повний текст складено 25.02.19 року) по справі № 2040/7859/18

за позовом Минківського сільського споживчого товариства

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Минківське сільське споживче товариства (далі по тексту - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту - відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправним дії відповідача з виходу за межі предмету камеральної перевірки від 19.03.2018, встановлені чинним податковим законодавством;

скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі камеральної перевірки а саме: від 12.04.2018 №0057541209, від 12.04.2018 №0057561209, від 12.04.2018 №0057591209.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовані податкові повідомлення - рішення відповідача від 12.04.2018 №0057541209, від 12.04.2018 №0057561209, від 12.04.2018 №0057591209.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача (код ЄДРПОУ 30344922, поштовий індекс 63046, Харківська область, с. Минківка, вул. Центральна, 8) у розмірі 881 грн (вісімсот вісімдесят одна гривня).

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття судом першої інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Також зазначає, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження контролюючого органу, оскільки вибір виду перевірок є дискреційним повноваженням відповідача. Тому вважає, що визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, що було проведено саме камеральну, а не виїзну перевірку є безпідставним.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга в частині задоволення позовних вимог підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що працівниками контролюючого органу була проведена камеральна перевірка даних задекларованих у податковій звітності на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, позивача за 2018 рік.

За результатами камеральної перевірки складено акт від 19.03.2018 №3864/20-40-12-09-20/30344922, встановлено порушення вимог п.п.266.3.1 п.266.3, п.п.266.7.5 п. 266.7, п.п. 266.5.1 п. 2666.5 ст. 266 ПК України та зазначено, що позивачем безпідставно зменшено податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 22476, 05 грн, у т.ч. до бюджету Заміської сільської ради - 947,76 грн, до бюджету Мельниківської сільської ради - 2364,11 грн, до бюджету Сніжківської сільської ради -19164, 18 грн.

На підставі висновків акту камеральної перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 12.04.2018 №0057541209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1184,70 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 947,76 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 236,94 грн.;

від 12.04.2018 №0057561209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 2955,14 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 2364,11 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 591,03 грн;

від 12.04.2018 №0057591209, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 23955,238 грн, в т.ч. за податковим зобов`язанням - 19164,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4791,05 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем до Державної фіскальної служби України.

Рішенням відповідача від 22.06.2018 №21333/6/99-99-11-03-01-25 податкові повідомлення рішення залишені без змін, скарга - без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, оскільки є наявна протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та не доведено склад податкового правопорушення , порушення його встановлення, що є основою для прийняття податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст. 1 ПК України).

Відповідно до п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Статтею 36 ПК України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Матеріалами справи встановлено, що підставою для проведення камеральної перевірки є оцінка достовірності задекларованих позивачем показників з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та наявним у користуванні позивача об`єктам нерухомого майна. При даній перевірці контролюючим органом використано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік та рішення органів місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків і зборів: Заміської сільської ради № 12-VII від 06.02.2017 року та № 119 - VII від 22.12.2017 року, Мельниківської сільської ради № 154- VII від 03.02.2017 року та № 249- VI від 22.12.2017 року, Сніжківської сільської ради від 02.02.2017 року № 203 та від 22.12.2017 року № 325.

Конституційний суд України в рішенні № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року зазначив, що в основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Відповідно п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п.10.3 ст.10 ПК України, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Отже, вищевказані рішення органів місцевого самоврядування про встановлення ставок місцевих податків і зборів є нормативними актами розрахованими на широке коло осіб, є загальнодоступними та застосовуються неодноразово.

Таким чином, відповідач при проведенні камеральної перевірки, використовуючи подані позивачем декларації та нормативно-правову базу, досліджуючи правильність відображених у звітності показників, правильності обчислення та нарахування податку, діяв відповідно до норм ПК України.

Колегія суддів вважає помилковими посилання суду першої інстанції на правову позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах від 15.05.2018 року у справі №804/6286/17, від 01.10.2018 року у справі №821/1648/17, оскільки предметом вказаних справ було правомірність збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість внаслідок виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Частина 5 статті 308 КАС України каже, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на вищевикладені норми ст. 308 КАС України, колегія суддів зауважує, що здійснення апеляційного перегляду відбулось в межах позовної заяви про необгрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав виходу податкового органу за межі предмету камеральної перевірки.

Наведені в суді апеляційної інстанції представником позивача доводи є вже іншими підставами, які не були викладені у позовній заяві, та внаслідок цього не розглянуті ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції.

Чинне процесуальне законодавство не позбавляє позивача звернутися до суду з позовом про поновлення порушеного права вже з інших, аніж були раніш заявлені, підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

На підставі п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року по справі № 2040/7859/18 скасувати в частині задоволення позову, з прийтяттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 по справі № 2040/7859/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 14.06.2019 року