Постанова

від 05.06.2019 по справі 280/4982/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 червня 2019 року м. Дніпросправа № 280/4982/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 (головуючий суддя Кисіль Р.В., повний текст складено 04.03.2019)

в адміністративній справі №280/4982/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СРК Каскад до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ СРК Каскад , звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Держпраці у Запорізькій області (ГУ Держпраці у Запорізькій області), просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача №ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2018 про накладення штрафу в розмірі 781 830грн.

Позов обґрунтовано тим, що за результатами проведеного інспекційного відвідування відповідач необґрунтовано встановив наявність фактичних неоформлених трудових відносин позивача з фізичними особами Сиваш М.П., Самошин В.О., Романюк В.А., Токарєва І.О., ОСОБА_1 ., Ігнатченко Ю.О ОСОБА_2 та Шевченко Л.О., оскільки правовідносини за угодами між позивачем та зазначеними фізичними особами є цивільно-правовими і не регулюються статтею 24 КЗпП України, а отже, позивачем не було допущено порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України при їх укладенні та виконанні. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється. Однак дія договорів підряду з вищезазначеними особами припинилась після прийняття виконаних робіт та оплати з боку ТОВ «СРК Каскад» їх вартості. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. З аналізу умов договорів підряду, укладених між позивачем та фізичними особами, вбачається, що предметом цим договорів є кінцевий результат праці, а не сам її процес. В той час, як для трудових договорів, характерним було б зворотне. Вказані особи ніколи не зверталися до позивача із заявами про прийняття на роботу, трудові договори між позивачем та зазначеними особами ніколи не укладалися. Так само об`єктивно відсутні будь-які докази того, що за розпорядженням уповноваженого органу управління позивача чи з відома такого органу, вказаних осіб було допущено саме до виконання трудових обов`язків. Проте, незважаючи на вказані обставини, відповідач безпідставно трактував цивільні правовідносини між позивачем та фізичними особами Сиваш М.П., Самошин В.О., Романюк В.А., Токарєва І.О., Чікало А.А., Ігнатченко Ю.О., Шевченко ОСОБА_3 як трудові. На думку позивача, відповідач не має жодних повноважень щодо кваліфікації (трактування) тих чи інших цивільних або будь-яких інших правовідносин у якості трудових, а також щодо здійснення контролю та/або нагляду за правильністю ведення бухгалтерського обліку та звітності. У зв`язку з викладеними обставинами вважає, що Постанова про накладання штрафу № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2018 винесена протиправно, а отже, підлягає скасуванню. Просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 позов задоволено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не враховано відмінність поняття трудового та цивільно-правового договору, а саме, що відносини ТОВ СРК Каскад з громадянами Сиваш М.П., Самошин В.О., Романюк В.А., Токарева І.О., Чікало А.А., Ігнатченко Ю.О., ОСОБА_4 , які відповідно до договорів надавали замовлені послуги, не є трудовими. Зазначено, що відносини позивача з вищезазначеними громадянами є цивільно-правовими, при яких виконавець послуг надає певні передбачені договором послуги.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої останній просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що з працівниками слід було укласти трудові, а не цивільно-правові угоди, оскільки правовідносини містять ознаки трудових правовідносин.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Посилається на те, що цивільне законодавство передбачає можливість укладення цивільно-правових угод.

Учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, що, у відповідності, до ч. 3 ст. 313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Від представника позивача до суду апеляційної інстанції надано заяву, згідно якої позивач просить розгляд вказаної справи здійснювати без його участі. Зазначив, що проти апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.10.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №1691 про проведення інспекційного відвідування ТОВ СРК Каскад з питань додержання законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомого, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб у термін до 25.10.2018.

На підставі вказаного Наказу №1691 від 12.10.2018 оформлено Направлення про проведення інспекційного відвідування ТОВ СРК Каскад №892 від 12.10.2018 (а.с.18).

За результатами інспекційного відвідування 24.10.2018 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЗП 2041/650/АВ, та виявлені наступні порушення: 7 осіб було допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги ч.1 ч.3 ст. 24 КЗпП України.

Акт інспектування отримано представником позивача 31.10.2018 (а.с.22).

24.10.2018 також складено Припис про усунення виявлених порушень №ЗП2041/650/АВ/П, яким ТОВ СРК Каскад зобов`язано усунути виявлені в ході інспекційного відвідування порушення у строк до 24.11.2018 (а.с.24-26).

05.11.2018 позивачем подано заперечення (зауваження) щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного Акту від 24.10.2018 (а.с. 29-32).

13.11.2018 відповідачем розглянуто справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування №ЗП2041/650/АВ від 24.10.2018 та на підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України винесено постанову №ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС про накладення штрафу на ТОВ СРК Каскад у розмірі 781830 грн. (а.с. 33-34).

Постанова про накладання штрафу отримана ТОВ СРК Каскад поштою 16.11.2018 (а.с. 36).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Конституції України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V, норми КАС України, Кодексу Законів про працю України, норми Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26 квітня 2017 р., норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зазначені у частині 4 цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6 - 8, абзацу 2 частини 10, частин 13 та 14 статті 4, частин 1 - 4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1 - 4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначає Порядок № 295.

Так, відповідно до вимог Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, посадовими обов`язками яких передбачено контрольні повноваження. Державний нагляд здійснюють шляхом виїзної перевірки посадовими особами Держпраці та територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено здійснення повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Наявність згоди Держпраці для здійснення державного контролю та державного нагляду за додержанням законодавства про працю за зверненням фізичних та юридичних осіб Порядком № 295 не передбачена (лист Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці від 18.05.2017 № 5716/4.1/4.2-ДП-17).

При цьому, у відповідності до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Матеріали справи підтверджено, що 12.10.2018 ГУ Держпраці у Запорізькій області видано Наказ №1691 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «СРК Каскад» з питань додержання законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомого, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб у термін до 25.10.2018.

На підставі вказаного Наказу №1691 від 12.10.2018 оформлено Направлення на проведення інспекційного відвідування №892 від 12.10.2018 (а.с.18).

Згідно Направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) (інспекційне відвідування, невиїзне інспектування, перевірка, аналіз стану додержання законодавства про працю) №892 від 12.10.2018 до TOB СРК Каскад направлені наступні посадові особи:

- Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів - Коник Світлана Вікторівна,

- Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів - Спаська Наталія Дмитрівна,

- Головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів - ОСОБА_5 .

На підставі акту перевірки інспекційного відвідування юридичної особи №ЗП 2041/650/АВ від 24.10.2018, складеного інспекторами праці ОСОБА_6 та Демченко А.В. винесено Припис про усунення виявлених порушень № ЗП 2041/650/АВ/П від 24.10.2018, складений інспектором праці Спаською Н.Д.

В ході інспекційного відвідування ТОВ СРК Каскад з питання оформлення трудових відносин відповідачем встановлено, що порушено вимоги ч.1 ч.3 ст. 24 КЗпП України, допущено працівників до роботи без укладення трудового договору, а також те, що деякі договори цивільно-правового характеру мають ознаки трудових договорів, зокрема цивільно-правові угоди з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 ., Ігнатченко Ю.О., Шевченко Л.О.

При цьому, в Постанові про накладення штрафу вказано, що у цивільно-правових договорах Товариства не вказано конкретний вид послуги та кінцевий результат, процес праці передбачає підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку та графіку змінності, встановленому на підприємстві; на виконавця покладено матеріальну відповідальність, що притаманно саме строковому трудовому договору; в штатному розписі присутні схожі посади; роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки і підрядник має отримати дозвіл на відповідні роботи; характер праці носить постійний характер.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Так, згідно з ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд першої інстанції правильно зазначив, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Загальне визначення цивільно-правового договору подається у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України): договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату, але з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів роботи, і у разі досягнення цієї мети договір вважається виконаним і дія його припиняється. Тобто, він застосовується для реалізації визначених, найчастіше разових робіт.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

В силу ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно приписів ч.1 ст. 850 ЦК України замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. На виконання зазначених Приписів, замовник передбачив відсутність підпорядкованості правилам внутрішнього трудового розпорядку, та поклав обов`язок організації процесу виконання робіт з використанням власних засобів на виконавця, таким чином надавши йому можливість вільно обирати зручний для роботи час.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що Tовариством СРК Каскад , як Замовником, в особі директора ОСОБА_11 , укладено цивільно-правові угоди (договір підряду), зокрема:

- договір підряду №1608/1 від 16.08.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора ОСОБА_11 , та ОСОБА_7 , як виконавець;

- договір підряду №1608/2 від 16.08.2018 та №0207/1 від 02.07.2018, укладені між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора ОСОБА_11 , та ОСОБА_8 , як виконавець;

- договір підряду №1608/3 від 16.08.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора Лекаркіна ОСОБА_12 , та ОСОБА_9 , як виконавець;

- договір підряду №0207/2 від 02.07.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора ОСОБА_11 , та ОСОБА_10 , як виконавець;

- договір підряду №0207/3 від 02.07.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора ОСОБА_11 , та ОСОБА_1 , як виконавець;

- договір підряду №0207/4 від 02.07.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора Лекаркіна ГІ. ОСОБА_13 , та ОСОБА_14 , як виконавець;

- договір підряду №0207/5 від 02.07.2018, укладений між ТОВ СРК КАСКАД , як Замовник в особі директора Лекаркіна П.П., та Шевченко ОСОБА_3 , як виконавець.

Слід зазначити, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника , який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт (Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 №127/21595/16-ц).

Натомість, укладені та виконані сторонами цивільно-правові договори не передбачають підпорядкування виконавця внутрішньому трудовому розпорядку.

Навпаки, п. 1.2 Договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик , самостійно організовує виконання роботи, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку .

Укладені договори не містять обов`язку виконавців бути присутніми на підприємстві у визначені робочі години, регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Необхідність укладення цивільно-правового договору з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 обумовлюється відсутністю необхідності систематично виконувати роботу певного виду на підприємстві, необхідністю виконувати лише конкретні обсяги замовлень не систематично.

Отже, підрядники самостійно в межах встановлених строків договору визначали порядок та окремі етапи роботи, при цьому правила внутрішнього розпорядку позивача на них не розповсюджувалися.

Оплата за цивільно-правовими угодами проведена в повному обсязі, відповідно до відомостей про виплату готівки №ВЗП-000043 від 20.08.2018р. за липень 2018р., №52 від 05.10.2018р. за вересень 2018р. (а.с. 91-92).

На думку колегії суддів апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку не погоджуючись з твердженням відповідача, що …види робіт свідчать про процес праці, а не про його результат, відсутні обсяги послуг, тобто оплаті підлягає процес праці, а не обсяг наданих послуг , з огляду на наступне.

Розділом 1 всіх вищезазначених договорів підряду визначений предмет договору, а саме види робіт (послуг) які необхідно виконати.

Розділом 2 договорів встановлено строк виконання робіт.

Розділом 4 договорів встановлено, що вартість робіт визначається на підставі акту прийняття-передачі виконаних робіт.

Виконані роботи оформлюються актом здачі-приймання виконаних робіт (розділ 5 договорів).

Обсяги робіт, їх кількість та сума винагороди встановлювалась сторонами на підставі технічних завдань до кожного з договорів. Роботи приймались на підставі акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) в яких зазначено: вид робіт та їх обсяг, період робіт (надання послуг) та їх вартість.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені обставини спростовують твердження відповідача про постійний процес роботи та постійну оплату праці, без зазначення конкретного обсягу роботи (наданих послуг), періоду часу за який вона повинна бути виконана та визначеної суми винагороди за певний вид роботи (наданої послуги).

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що відповідачем зазначено, що деякі роботи відносились до робіт з підвищеною небезпекою, в зв`язку з чим підряднику необхідно було отримати дозвіл на відповідні роботи. Проте дане питання врегульоване ч.3 ст. 837 ЦК України, вказаною нормою передбачено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом підрядник зобов`язаний отримати відповідний дозвіл. Тобто обов`язок отримання відповідного дозволу покладено на підрядника і позивач не несе відповідальності за недотримання цих вимог підрядником.

Також слід зазначити, що із наданих позивачем доказів вбачається, що відносини між позивачем та підрядниками - фізичними особами не мали системного характеру, цивільно-правові угоди укладені на 30 або 60 календарних днів, правовідносини тривали не безперервно та припинялись у зв`язку із їх виконанням до закінчення зазначеного терміну.

При цьому, під час інспекційного відвідування позивачем не надавалися посадові інструкції працівників товариства, тому є не зрозумілим твердження відповідача що обов`язки фізичних осіб підрядників збігаються з колом обов`язків за посадами окремих працівників товариства.

Матеріали справи підтверджують, що у штатному розписі є посади які збігаються з колом обов`язків, що виконували Виконавці за цивільно-правовими договорами, але всі штатні посади були зайняті і саме тому ТОВ Каскад мало підстави додатково залучати Виконавців для виконання певних видів робіт за цивільно-правовими договорами. Дана обставина підтверджується штатним розписом та звітами ТОВ Каскад , в тому числі: Форма №1ДФ за 3 кв. 2018р., Додаток 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів з таблицями 1, 5, 6 за період липень- вересень 2018р. (а.с. 88-90).

Відповідно до наказу від 17.10.2018р. №3527 ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено фактичну перевірку ТОВ СРК Каскад , в період з 18.10.2018 по 27.10.2018, з питання використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету.

За результатом перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області складено довідку від 29.10.2018р. №92108-01-13-06139505199, згідно якої під час перевірки порушень не встановлено (а.с. 95-96).

ТОВ СРК Каскад , внаслідок здійснення виплат за договорами підряду здійснювалось включення відомостей, щодо зазначених фізичних осіб-контрагентів до періодичних звітів (звіт форми 1-ДФ, звіт по ЄСВ, податкові розрахунки), які надавались до територіальних органів Державної фіскальної служби; своєчасно нараховувались та сплачувались відповідні податки у встановленому законодавством розмірі.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В свою чергу, відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, наявність обставин, що вказують на відсутність спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, є лише підставою розгляду питання компетентним судом для визнання правочину недійсним (тобто вказує на оспорюваність правочину).

У той же час, згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що укладені позивачем договори із громадянами Сиваш ОСОБА_15 , Самошин В.О., Романюк В.А., Токарева І.О., Чікало А.А., ОСОБА_14 , ОСОБА_4 у встановленому порядку недійсними - не визнані.

При цьому, відповідач не має повноважень на визнання укладених позивачем із громадянами Сиваш ОСОБА_16 ., Самошин В.О., Романюк В.А., Токарева ОСОБА_17 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 цивільно-правових договорів з надання послуг недійсними або визнавати їх трудовими, чи на власний розсуд тлумачити їх умови.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у правовідносинах між позивачем та громадянами Сиваш ОСОБА_16 ., Самошин ОСОБА_18 ., Романюк ОСОБА_19 А., ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , Шевченко Л.О. містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.256 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Враховуючи те, що при розгляді справи не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування №ЗП 2041/650/АВ щодо допуску фізичних осіб ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Державна служба України з питань праці та інспектор праці не є тим органом, що встановлює правомірність та необхідність укладання цивільно-правових договорів.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст.265 КЗпП України та ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення визначає Порядок №509 (Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року).

Відповідно до п.3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Згідно з п.4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

За правилами п.6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 Порядку № 509 визначено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач листом від 05.11.2018 за №08/03.4-06/8474 надіслав позивачу повідомлення про розгляд справи, що було призначене на 13.11.2018.

При цьому, як свідчить інформація з веб-сайту Укрпошти, це повідомлення було отримане позивачем 12.11.2018.

12.11.2018 директор товариства перебував у відряджені (а.с.97-98).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що міститься в постанові від 21.11.2018 по справі № 465/650/16-ц під письмовим повідомленням слід розуміти не лише направлення відповідних відомостей зазначеним особам письмово, а й отримання цими особами необхідних відомостей.

Відтак, позивач повинен був отримати повідомлення про розгляд справи за п`ять днів до 13.11.2018 , однак отримав повідомлення лише 12.11.2018, що свідчить про порушення відповідачем вимог Порядку № 509.

Водночас відповідачем зазначене не спростовано.

Тобто відповідачем здійснено розгляд справи за відсутності доказів належного повідомлення позивача, чим порушено право особи на участь у процесі прийняття рішення.

У п.8 Порядку №509 зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (…).

Обставини справи свідчать про те, що перед прийняттям Постанови про накладення штрафу № ЗП 2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2018, яка негативно впливає на майновий стан позивача, було порушено його право надати пояснення щодо обставин справи, що позбавило позивача можливості пред`явити факти й наводити аргументи та докази, які могли бути враховані ГУ Держпраці у Запорізькій області.

Отже, матеріали справи підтверджують, що відповідачем не повідомлено позивача належним чином про дату та час розгляду справи про накладення штрафу. Таким чином при винесенні постанови відповідачем не дотримано пп. 6, 7 Порядку № 509.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Сукупність вищенаведених обставин надали суду першої інстанції підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати апеляційного розгляду справи, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.01.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 05.06.2019 та може бути оскаржена в касаційному порядку в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня складення повного судового рішення.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.06.2019.

В повному обсязі постанова виготовлена 07.06.2019.

Головуючий суддя Ю.В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров