Постанова

від 11.06.2019 по справі 560/3997/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3997/18 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Петричкович А.І.

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

11 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року (повний текст рішення складено 04.03.2019 року, м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Активна Країна Буд" до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом від 26.11.2018, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Хмельницькій області від 06.11.2018 № 22/567 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, винесену відносно товариства з обмеженою відповідальністю Активна Країна Буд .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що не погоджується з висновками відповідача про те, що фізичні особи, які на умовах цивільного договору виконували роботи для товариства з обмеженою відповідальністю Активна Країна Буд , здійснюють трудову функцію без оформлення трудового договору. Перебування фізичних осіб саме в відносинах цивільно-правових (підряду), а не трудових, підтверджується цивільно-правовими договорами, додатковими угодами до цивільно-правових договорів, актами приймання-передачі робіт, видатковими касовими ордерами, платіжними дорученнями, звітом ТОВ Активна Країна Буд , поданим до ДПІ м. Хмельницького про фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ухвали від 13.12.2018 суд відкрив провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 14.01.2019 (арк. спр. 2-3).

Відповідач у свою чергу, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, зокрема, що ТОВ Активна Країна Буд вчинено дії щодо маскування неоформлених трудових відносин з працівниками під цивільно-правові відносини. Роботи, що передбачають здійснення комплексної теплоізоляції фасаду будинку, передбачають виконання верхолазних робіт, робіт на висоті, з підйомних і підвісних колисок і рихтувань на висоті. Дані роботи належать до робіт з підвищеною небезпекою. Суб`єкт господарювання набуває право виконувати верхолазні роботи з дати реєстрації декларації у журналі обліку суб`єктів господарювання органу Держпраці. При виконанні робіт з підвищеною небезпекою мають бути дотримані максимальні вимоги безпеки, передбачені законодавством України про охорону праці. До ведення робіт з підвищеною небезпекою допускаються особи тільки після проходження навчання, перевірки знань з питань охорони праці і одержання відповідного посвідчення. Частина 3 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачає, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. Фізичні особи, як і позивач, не мали дозволу на виконання визначених робіт підвищеної небезпеки, не зареєстрували декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Таким чином, роботи щодо комплексної теплоізоляції фасадів будинку можуть виконуватися лише бригадним способом, при взаємодії кількох робітників різних професій, що працюють на умовах трудових договорів, за умови дотримання вимог проектно-виконавчої документації, законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки (арк. спр. 150-154).

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що уклав договір з ТОВ "Активна Країна Буд" на виконання роботи з утеплення пінопластом будинку. Роботу він виконував своїм інструментом з матеріалу замовника, і з ним за виконану роботу товариство розрахувалось повністю.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Активна Країна Буд" (проспект Миру, 99/1А, м.Хмельницький, Хмельницька область,29001 , код ЄДРПОУ - 41930441) до Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам`янецька, 74, м.Хмельницький, Хмельницька область,29013 , код ЄДРПОУ - 39793137) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 06.11.2018 за №22/567 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, винесену відносно товариства з обмеженою відповідальністю Активна Країна Буд .

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Активна Країна Буд" судові витрати в розмірі 15078,15 (п`ятнадцять тисяч сімдесят вісім гривень п`ятнадцять копійок) грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Хмельницькій області.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.02.2019 року та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при виконанні робіт з підвищеною небезпекою мають бути дотримані максимальні вимоги безпеки, передбачені законодавством України про охорону праці. Тобто, навіть при укладенні договору підряду, предметом якого є виконання робіт підвищеної небезпеки, підрядник зобов`язаний мати відповідний дозвіл на виконання таких робіт. Таким чином, зміст договорів будівельного підряду, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Активна Країна Буд" та зазначеними вище громадянами суперечить вимогам ч. 3 ст. 837 ЦК України і не могли бути укладеним із виконавцями, які не мали дозволу на виконання визначених робіт підвищеної небезпеки, не зареєстрували декларації відповідно до матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки. Додатково зазначив, що роботи комплексної теплоізоляції фасадів будинку можуть виконуватися лише бригадним способом, при взаємодії кількох робітників різних професій, що працюють на умовах трудових договорів, за умови дотримання вимог проектно - виконавчої документації, законодавчих та нормативно -правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від призначено до апеляційного розгляду.

Позивач, правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу не скористався, інших заяв (клопотань) чи пояснень суду теж не надав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 - 17 жовтня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Хмельницькій області було здійснено інспекційне відвідування товариства з обмеженою відповідальністю Активна Країна Буд , за результатами якого складено Акт №22-01/2977-ІВ, яким встановлено, що трудові відносини із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Семенюком М.М ОСОБА_8 , ОСОБА_9 О.М ОСОБА_8 не оформлені. Трудові договори ТОВ "Активна Країна Буд" у письмовій формі із вищевказаними найманими працівниками (чи шляхом видання наказів про прийом) відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України не укладені, до початку допуску працівників до роботи своєчасно не подано відповідного повідомлення до органів ДФС, згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 №413 Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу , що підтверджено та встановлено згідно отриманих пояснень. З цього приводу роботодавцем не надано підтверджуючих документів про оформлення трудових відносин із вищевказаними особами.

Так, 16 жовтня 2018 року о 13 год. 20 хв. інспекторами праці було виявлено факт здійснення будівельно-монтажних та оздоблювальних робіт щодо утеплення багатоповерхового житлового будинку за адресою: м АДРЕСА_1 . Встановлено, що на території за вищевказаною адресою (біля будинку, на риштованнях та на підйомниках) знаходилося 9 осіб, які без згоди керівництва надавати будь-які пояснення, у т. ч. письмово, категорично відмовляються. На об`єкт прибув керівник ТОВ "Активна Країна Буд", який з приводу працевлаштування осіб надав ідентичні документи з назвою цивільно-правовий договір , у яких не визначено будь-якого розміру (визначення, розрахунку) в цифровому значенні вартості виконаних робіт (наданих послуг), в гривневому (грошовому) визначенні, та не містяться посилання на норми Цивільного Кодексу України. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (із змінами та доповненнями) працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Отже, роботи з підвищеною небезпекою, зокрема, роботи верхолазні та на висоті, можуть виконуватися виключно працівниками, які працюють згідно з трудовим договором (контрактом) (арк. спр. 120-125).

Крім того, 23.10.2018 позивачем було подано заперечення до акту інспекційного відвідування, з рядом додатків (арк. спр.140-141). Листом від 25.10.2018 за №4927/18 управління Держпраці у Хмельницькій області надало відповідь, згідно якої відсутність порушення не підтверджується матеріалами інспекційного відвідування (арк. спр. 142).

На підставі абз.2 ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, 06.11.2018 управлінням Держпраці у Хмельницькій області прийнята постанова №22/567, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1005210 гривень (арк. спр. 15-17). Не погоджуючись із прийнятою постановою, ТОВ "Активна Країна Буд" звернулося до суду з адміністративним позовом за захистом порушених прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не доведено того, що спірні правовідносини мали ознаки саме трудових відносин. Тобто, відповідач не встановив та не довів, що: особі виплачувалася винагорода більше одного разу за виконувану роботу (оплата носила систематичний характер); робота виконувалась особою за дорученням та під контролем роботодавця; на особу, яка виконує роботу, поширювалися правила трудового розпорядку роботодавця; роботодавець має працівників, з якими укладено трудові договори на аналогічні роботи, які виконуються фізичними особами за цивільно-правовими угодами; має місце недійсність правочинів, укладених з фізичними особами Ковтуном Р.Р., Куценковим О.О., Половинкою І.В., Побережним A.M., Мутиком О.М., Семенюком М.М., Гуменюком М.А., Говоровим М.П., Солом`яним В.Л.,, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі статтею 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, встановлено Порядком проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02 липня 2012 року № 390, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 390).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 390, право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов`язків мають повноваження державного інспектора з питань праці. Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Планові перевірки проводяться з періодичністю, яка визначається відповідно до Критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб`єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), наведених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059.

Приписами пунктів 6, 7 Порядку № 390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Відповідно до ч.1 ст.626 та ч.1 ст.628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

За змістом статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Приписами пункту 8 Порядку № 590 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Судом встановлено, що у вересні-жовтні 2018 року між позивачем та фізичними особами (Ковтуном Р.Р., Куценковим О.О., Половинкою І.В., Побережним A.M., Мутиком О.М., Семенюком М.М., Гуменюком М.А., Говоровим М.П., ОСОБА_10 В.Л.) було укладено цивільно-правові договори, згідно п.1.1 яких замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) по утепленню фасаду будинку за адресою: м АДРЕСА_2 Хмельницький АДРЕСА_1 Миру АДРЕСА_1 . Виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Згідно п.2.1 договорів підставою для підписання документа, який підтверджує виконання робіт виконавцем за цим договором є підписаний Акт приймання виконаних робіт на об`єкті.

При цьому, додатковими угодами визначено вартість робіт. Відповідно до актів прийому наданих робіт до даних цивільно-правових договорів, виконавці надали послуги для позивача, та вказано їх кількість та ціну. Видатковими касовими ордерами оплачено винагороду по цивільно-правових договорах (арк. спр. 20-83, 197-199).

Разом з тим, позивачем подано до ДФС звіти про вказаних фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, за вересень-листопад 2018 року, а також надано платіжні доручення про сплату ТОВ Активна Країна Буд податку з доходів фізичних осіб, ЄСВ, військового збору в якості податкового агента з винагород, виплачених за цивільно-правовими договорами (арк. спр. 84-96, 191-196). Таким чином, виконавці повинні були виконувати певний визначений обсяг робіт, за результатами яких оформлено акти їх приймання, та за якими проводилась їх оплата.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у пунктах 40-42 постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року по справі №822/723/17 зроблено правовий висновок про те, що основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Необхідно зазначити, що вищевказані договори позивачем укладались для виконання конкретної роботи (утеплення фасаду будинку за адресою: м. Хмельницький, Проспект Миру,буд.93), і у зв`язку з досягненням зазначеної мети взаємовідносини припинились. Відповідачем не встановлено, що відносини між позивачем та вказаними фізичними особами після підписання акту виконаних робіт продовжувалися.

Стосовно посилання відповідача на те, що взаємовідносини між позивачем та фізичними особами мали ознаки трудових відносин, оскільки виконувались роботи підвищеної небезпеки, суд вірно встановив, що вони є необґрунтованим, оскільки це не встановлено Управлінням Держпраці у Хмельницькій області. А саме, що позивач проводив ці роботи, адже сам відповідач стверджує, що роботи підвищеної небезпеки (утеплення фасаду будинку) проводили фізичні особи.

При цьому, частиною 3 ст. 837 ЦК України визначено, що для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України Про охорону праці працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити за рахунок роботодавця спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці. Тобто, вказана норма визначає обов`язок роботодавця у разі перебування робітника у трудових відносинах щодо його навчання та перевірки знань, а не вказує, що від факту виконання робіт із підвищеною небезпекою працівник автоматично стає таким, що працює за трудовим договором.

Статтею 44 Закону України Про охорону праці визначено, що за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об`єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом. Відтак, винні особи за порушення законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці несуть відповідальність, але доказів цього відповідач суду не надав, тому відповідно цього не встановив, як щодо товариства так і фізичних осіб з якими були укладені цивільно-праві договори.

Слід зауважити, що відповідач не враховує вимоги ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, і ч.1 ст.227 ЦК України, згідно якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Доказів недійсності правочинів, які укладено без спеціального дозволу відповідач суду не надав, тому суд вірно встановив, що не має підстав вважати їх недійсними та погоджуватись з доводами відповідача про те, що ці правочини вказують на наявність трудових відносин товариства з фізичними особами по укладених цивільно-правових договорах.

Щодо посилань відповідача на те, що фізичні особи виконували роботу бригадним способом, при взаємодії кількох робітників різних професій, а тому відносини мали характер трудових. Колегія суддів погоджується з тим, що твердження відповідача є безпідставними, оскільки виконання робіт бригадним способом не доводить наявності саме трудових відносин між позивачем та вказаними фізичними особами, і потрібно встановити факт виконання роботи бригадою, а не припускати, як у цьому випадку. Разом з тим, відсутні докази, що при виконанні робіт за договорами фізичні особи підпорядковувалася правилам внутрішнього трудового розпорядку позивача, самостійно свою роботу не організовували і не виконували її на власний ризик. Крім цього, за виконану роботу позивачем було сплачено податок на доходи фізичних осіб, які виконують роботи за цивільно-правовими договорами, ЄСВ та військовий збір, що підтверджується платіжними дорученнями.

З урахуванням наведеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено того, що спірні правовідносини мали ознаки трудових відносин. Тобто, відповідач не встановив та не довів, що: 1) особі виплачувалася винагорода більше одного разу за виконувану роботу (оплата носила систематичний характер); 2) робота виконувалась особою за дорученням та під контролем роботодавця; 3) на особу, яка виконує роботу, поширювалися правила трудового розпорядку роботодавця; 4) роботодавець має працівників, з якими укладено трудові договори на аналогічні роботи, які виконуються фізичними особами за цивільно-правовими угодами; 5) має місце недійсність правочинів, укладених з фізичними особами Ковтуном Р.Р., Куценковим О.О., Половинкою І.В., Побережним A.M., Мутиком О.М., Семенюком М.М., Гуменюком М.А., Говоровим М.П., ОСОБА_10 В.Л., і це в сукупності підтверджує зроблений судом вище висновок.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність ознак трудових правовідносин між ТОВ "Активна Країна Буд" та фізичними особами Куценковим О.О., Солом`яним В.Л., ОСОБА_11 І.В ОСОБА_8 , ОСОБА_12 .M., ОСОБА_5 , ОСОБА_13 М.А., Говоровим М.П., Семенюком М.М., Мутиком О.М.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За такого правового врегулювання та обставин у справі, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а відтак оскаржувана постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 06 листопада 2018 року № 22/567 є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду №822/723/17 від 26 вересні 2018 року (провадження №К/9901/3264/17).

Разом з наведеним вище суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.

Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставою для здійснення позапланового заходу є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Крім того, у абзаці 5 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що у такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Як вбачається з вказаних вище норм, вони містять вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.

В даному випадку, дані про погодження такої перевірки у справі відсутні.

Підставою для проведення позапланової перевірки (інспекційного відвідування) було звернення фізичної особи громадянина ОСОБА_14 .

В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю). Це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.

Як свідчить наказ про проведення перевірки, перевірку позивача проведено на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин з найманими працівниками. В той час як у зверненні ОСОБА_15 ставилось питання укладення трудових договорів з іншими працівниками, а не з особою, що звернулась, про не дотримання умов праці, правомірність виконання робіт.

В даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач вийшов за межі звернення. Перевірив, крім питань дотримання законодавства про працю з іншими працівниками (а не щодо особи, яка звернулась до відповідача), обставини щодо дотримання законодавства про охорону праці, що є перевищенням повноважень відповідача при проведені перевірки про яку йдеться у даній справі.

Відповідно до статті 5 Закону України Про звернення громадян звернення може бути усним чи письмовим.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення щодо порушень було від ОСОБА_15 , а відповідачем проведено перевірку щодо інших осіб.

Таким чином, судова колегія апеляційного адміністративного суду прийшла до висновку, що відповідач, в даному випадку, діяв не в межах, визначених законодавством, чим вчинив протиправні дії щодо прав та інтересів позивача, які підлягали захисту, шляхом скасування припису та постанови про застосування штрафу, оскільки вони, з огляду на встановлені у справі обставин, є незаконними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 31.01.2019 року у справі № 809/799/17.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач в порушення ч. 2 ст. 77 КАС не довів наявність трудових правовідносин між позивачем та фізичними особами, та правомірність своїх дій винесенні оскаржуваної постанови від 06 листопада 2018 року № 22/567, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Активна Країна Буд" підлягали задоволенню. Відтак, висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.