Постанова

від 11.06.2019 по справі 0240/3526/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 0240/3526/18-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Охрімчук І.Г.

11 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Мацького Є.М. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,

представника відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (повний текст ухвали складено 11.03.2019 року, м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Санагросід" про скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області про скасування державної реєстрації,.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що згідно договору оренди ТОВ Сігнет-Центр орендує земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сокілецької сільської ради, однак державний реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. здійснено державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 2,2575 га, що знаходиться на території Сокілецької сільської ради з чого вбачається що спірна земельна ділянка зареєстрована в межах земельної ділянки яку орендує позивач. Вважає державну реєстрацію протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 24.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Санагросід".

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Санагросід" про скасування державної реєстрації, - закрито.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» (вул.Заводська, 5, с. Андрушки, Попільнянський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 38180739) сплачений при зверненні до суду судовий збір згідно платіжного доручення № 526 від 26.09.2018 року в сумі 3524 грн. (три тисячі п`ятсот двадцять чотири) гривні з Державного бюджету України.

Роз`яснено, що спір може бути вирішений в порядку господарського судочинства.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сігнет-Центр» звернулося до суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року та направити справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідачем було порушено принцип внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр". Крім того, відповідачем було порушено принцип достовірності та повноти відомостей, шляхом внесення до Державного земельного кадастру недостовірних та необ`єктивних даних у вигляді продубльованої земельної ділянки двічі з різними кадастровими номерами на одному й тому ж самому місці, в одних і тих же межах. Разом з тим, зауважив, що позивач не оскаржує державну реєстрацію право власності або речове право на спірну земельну ділянку, а державну реєстрацію самої спірної ділянки в Державному земельному кадастрі, як об`єкт цивільних прав, а тому справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою від 28.05.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач - Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Вінницькій області подав до суду відзив в якому зазначив, що спірні відносини пов`язані з цивільно - правовою угодою та захистом порушених прав ТОВ "Сігнет-Центр", а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами господарського права. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року - без змін.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Санагросід" правом подати до суду відзив не скористалися, інших заяв (клопотань) пояснень суду теж не надали.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно договору оренди ТОВ «Сігнет-Центр» орендує земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , кадастровий номер НОМЕР_3 : НОМЕР_4 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Сокілецької сільської ради. 24.03.2015 року реєстраційною службою Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ Сігнет-Центр до 10.12.2026 року, номер запису про інше речове право 9163085.

30.01.2018 року державним реєстратором Вовчоцької сільської ради Немирівського району Вінницької області Білієнко О.В. здійснено державну реєстрацію на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 :05 НОМЕР_5 , площею 2,2575 га, що знаходиться на території Сокілецької сільської ради, при цьому спірна земельна ділянка зареєстрована в межах земельної ділянки, яку орендує позивач. В подальшому, ТОВ Санагросід зареєструвало право оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_6 : НОМЕР_7 . З огляду на що, позивач вважає державну реєстрацію спірної земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_3 :05:002:0069 протиправною, оскільки порушує його право оренди, зареєстрованого раніше, що і стало підставою для звернення з позовом до суду про її скасування.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки спірні правовідносини пов`язані з цивільно-правовою угодою (договором оренди землі) та захистом порушених прав ТОВ "Сігнет-Центр", суд дійшов висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора, а є способом захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами господарського права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, та вирішуючи питання щодо правомірності та обґрунтованості прийнятого судового рішення, вважає за необхідне зазначити таке.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Занд проти Австрії зазначив, що поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства, фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом. Тому, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

В силу приписів частини першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України у зазначеній редакції).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ, суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Колегія суддів зауважує, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки, здійснюючи реєстрацію земельної ділянки, державний реєстратор не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав на земельну ділянку іншої особи, а не позивача. Тобто, відповідач надавав адміністративну послугу іншій особі, а не позивачу. Отже, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію, відповідач діяв як суб`єкт владних повноважень лише щодо ОСОБА_1 , тобто особи, за якою зареєстровано право на земельну ділянку. За таких обставин саме у відносинах із ОСОБА_1 державний реєстратор (відповідач) діяв як суб`єкт владних повноважень.

При цьому, слід зазначити, що відповідач як державний реєстратор речових прав на нерухоме майно за законодавством є суб`єктом владних повноважень. Наведене вбачається зі змісту пункту 1 частини першої статті 2 та статті 11 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Згідно із цими нормами державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатами розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відтак, втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.

Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій, при цьому ці функції суб`єкт повинен здійснювати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язанні) виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (провадження № 12-58гс 18).

Даний спір, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Судова колегія вважає правильним твердження суду першої інстанції, що характер спору у даній справі є приватноправовим, з таких підстав.

Відповідно до пункту 1, 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані з цивільно-правовою угодою (договором оренди землі) та захистом порушених прав ТОВ "Сігнет-Центр", суд дійшов вірного висновку, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку державного реєстратора, а є способом захисту його приватних інтересів, а тому правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами господарського права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 815/1595/17 від 03.10.2018 року (провадження № 11-525апп18) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене, спір про скасування рішення та/чи запису про державну реєстрацію прав чи обтяжень у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у якому позивачем є особа, яка не була заявником щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, а відповідачем - державний реєстратор, що вчинив відповідні дії за заявою іншої особи, є приватноправовим.

Колегія суддів, в даному випадку, приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено, що даний спір не носить характеру публічно-правового та не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів, у зв`язку з чим провадження у цій справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Згідно частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Слід зазначити, що господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Відповідно, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду, що встановлено статтею 20 ГПК України. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори пов`язані з приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що вказану справу віднесено до юрисдикції господарського суду і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а її розгляд адміністративним судом призведе до вирішення справи "судом, не встановленим законом". Крім того зауважив, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, тому у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України наявні правові підстави для закриття провадження у справі.

При цьому, суд роз`яснив позивачу його право на звернення за захистом порушених прав до Господарського суду, з урахуванням вимог, щодо територіальної підсудності встановленої ст.ст. 27-31 Господарського процесуального кодексу України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно та в повній мірі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігнет-Центр" залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Мацький Є.М. Капустинський М.М.