Постанова

від 13.06.2019 по справі 815/5113/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2019 року

Київ

справа №815/5113/17

адміністративне провадження №К/9901/65762/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 815/5113/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Василівське ремонтне підприємство"

до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

про визнання протиправним та скасування наказу,

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (у складі судді Тарасишина О.М.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року (у складі колегії суддів: Коваля М.П., Домусчі С.Д., Кравець О.О.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

03 жовтня 2017 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Василівське ремонтне підприємство (далі - ТОВ Василівське РП , позивач) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі також - ГУ Держгеокадастру, відповідач), у якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 12 червня 2017 року № 221-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач здійснив перевірку позивача без встановлених законом підстав на її проведення та під час дії мораторію на проведення контрольних (наглядових) заходів.

Також, доходячи такого висновку, суди попередніх інстанцій посилалися на постанову Одеського окружного адміністративного суду та окрему ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 815/3753/17, якими встановлено, що відповідач здійснив перевірку позивача без встановлених законом підстав на її проведення, що відповідно тягне за собою протиправність складання відповідачем документів, оскільки ГУ Держгеокадастру, його посадові особи як суб`єкти владних повноважень відповідно до статті 19 Конституції України повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 05 листопада 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 листопада 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/5113/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 червня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 19 травня 2017 року до ГУ Держгеокадастру надійшов лист від 18 травня 2017 року тимчасово виконуючого обов`язки голови районної державної адміністрації з клопотанням про проведення перевірки щодо використання земельної ділянки ТОВ Василівське РП , яке відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-ОД в„–003357 від 20 лютого 2002 року користується земельною ділянкою загальною площею 3,5 га.

12 червня 2017 року начальником ГУ Держгеокадастру виданий наказ № 221-ДК Про здійснення державного нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності , згідно з яким у зв`язку з надходженням звернення тимчасово виконуючого обов`язки голови РДА від 19 травня 2017 року та відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про охорону земель вирішено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства, при використанні ТОВ Василівське РП земельної ділянки на території Василівської сільради Біляївського району. Зазначений захід державного контролю доручено провести державному інспектору Джіоєву А.В . Про результати виконання заходу зобов`язано доповісти заступнику начальника ГУ Держгеокадастру Задорожній Н.В .

З приводу оспорення вищезазначеного наказу позивач звернувся до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Зазначає, що Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності регулює відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а повноваження Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру визначено Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель та полягають у державному нагляді (контролі) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності.

Отже, на думку відповідача, на спірні правовідносини щодо проведення державними інспекторами перевірок Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не розповсюджує свою дію, а тому посилання судів попередніх інстанцій на цей Закон є невірним та безпідставним.

Крім того, відповідач наголошує на тому, що об`єктом перевірки відповідно до спірного наказу є саме земельні ділянки, а не суб`єкт господарської діяльності чи його господарська діяльність.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тож суди попередніх інстанцій мали з`ясувати, зокрема, чи було оскаржувані дії та рішення ГУ Держгеокадастру здійснені, зокрема, у межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи були такі дії (бездіяльність) здійснені пропорційно та своєчасно.

Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Так, відповідно до статті 2 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 вказаного Закону встановлено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.

При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , визначається іншими нормативно-правовими актами.

Поряд з цим, станом на момент призначення оскаржуваної перевірки Порядок планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104, втратив чинність згідно наказу Мінагрополітики та продовольства України від 20 січня 2017 року № 24.

Так само наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог земельного законодавства , втратив чинність 20 січня 2017 року на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20 січня 2017 року № 24.

При цьому, вказані накази визначали порядок проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель суб`єктами господарювання.

В свою чергу, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Закон України Про державний контроль за використанням та охороною земель не визначає підстав та порядку проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій вірно не взяті до уваги доводи відповідача, які ним наведені також в касаційній скарзі, про те, що стаття 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначає підстави проведення перевірки чи здійснення будь-яких інших контрольних заходів державним органом.

Так, згідно наведеної статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Зі змісту вказаної норми жодним чином не вбачається визначення підстав проведення тих чи інших заходів, встановлено лише спосіб, у який відповідні заходи можуть бути проведені.

Будь-яких інших вимог чинного законодавства, якими керувався відповідач при призначенні проведення оскаржуваної перевірки, останнім не наведено.

З приводу доводів відповідача про те, що перевірка здійснена щодо об`єкта - земельної ділянки, а не суб`єкта господарювання, що, на думку останнього, виключає можливість розповсюдження на спірні правовідносини положення Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 у системному зв`язку зі статтею 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель об`єктом державному контролю (перевірки) є дотримання вимог законодавства у сфері охорони та використання земель конкретним суб`єктом - органом державної влади або місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою.

Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, в оскаржуваному наказі чітко вказано: здійснити проведення перевірки дотримання земельного законодавства конкретним суб`єктом - ТОВ Василівське ремонтне підприємство щодо земельної ділянки на території Василівської сільської ради Біляївського району.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що після скасування наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 лютого 2013 року № 104 та від 12 липня 2012 року № 424, порядок проведення перевірки суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 10 січня 2019 року у справі №823/922/17 та 28 лютого 2019 року у справі №813/3201/17.

Також суд зазначає, що Законом України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до 31 грудня 2017 року встановлено мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

При цьому, орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, не визначено в якості такого, на який не поширюється дія даного Закону (стаття 6 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності ).

Відповідно до статті 3 Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб`єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.

Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п`яти робочих днів з дня надходження відповідних документів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій зі змісту оскаржуваного наказу № 221-ДК від 12 червня 2017 року, підставою проведення перевірки стосовно позивача стало звернення тимчасово виконуючого обов`язки голови Біляївської районної державної адміністрації Біляївського району Одеської області від 19 травня 2017 року №14-7676/0/1-17.

Однак, Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , з урахуванням Закону України Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , не містить такої підстави для здійснення позапланового заходу, як звернення тимчасово виконуючого обов`язки голови РДА.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що таку підставу можливо розглянути у якості звернення фізичної особи, але це повинно бути не просто звернення, а звернення про порушення суб`єктом господарювання її законних прав.

Також, позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням Державної регуляторної служби.

Проте, судами попередніх інстанцій з копії звернення тимчасово виконуючого обов`язки голови РДА від 19 травня 2017 року на адресу ГУ Держгеокадастру встановлено, що в ньому лише зазначається клопотання про проведення перевірки позивача щодо використання ним земельної ділянки, не зазначено про порушення прав особи, що звертається, або інших осіб.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність документу щодо погодження Державної регуляторної служби на проведення перевірки за вказаним зверненням.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач призначив перевірку із порушенням встановленої Законами України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності процедури, наслідком чого є визнання протиправним та скасування наказу про призначення такої перевірки.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі №818/1511/17.

З огляду на вищевикладене у сукупності, враховуючи встановлені обставини у вказаній справі суд погоджується із судами попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу доброго врядування .

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Крім того, суд погоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, в рішеннівід 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко