Постанова

від 12.06.2019 по справі 240/5641/18

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5641/18

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева М.С.

Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.

12 червня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Мацького Є.М. Франовської К.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представника відповідача: Горкуші М.А.,

представника третьої особи: Бойка А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на додаткову ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року (прийнята 02 квітня 2019 року, повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про визнання дій протиправними та незаконними, визнання відсутності компетенції, скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, треті особи: Мартинівська сільська рада Пулинського району Житомирської області, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Житомирська регіональна філія Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про визнання дій протиправними та незаконними, визнання відсутності компетенції, скасування наказу.

Додатковою ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року ОСОБА_1 повернуто з Державного бюджету судовий збір у розмірі 704,80 грн згідно з квитанцією № 0.0.1193829155.1 від 22.11.2018 та 704,80 грн згідно з квитанцією №0.0.1181763685.1 від 12.11.2018; стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на проїзд в сумі 513,73 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Не погодившись з вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Третя особа Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру надала пояснення до апеляційної скарги, в яких просить додаткову ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року скасувати.

Відзиви позивача та третіх осіб на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, додаткову ухвалу суду першої інстанції скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проїзд в сумі 513,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 26 лютого 2019 року позивач подав до Житомирського окружного адміністративного суду заяву про розрахунок та компенсацію витрат на переїзд до іншого населеного пункту для участі в судовому засіданні (т.1, а.с.231).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року провадження у справі закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи належить до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в додатковій ухвалі від 02 квітня 2019 року, суд першої інстанції виходив з положень ч.2 ст.238 та ст.135 КАС України.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Згідно з п.3 ч.1 ст.252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскаржуваної додаткової ухвали в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проїзд в сумі 513,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.2 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Ч.1 ст.135 КАС України встановлено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Таким чином, витрати на проїзд до суду несуть учасники справи.

Виходячи з положень ч.1-3 ст.139 КАС України позивач має право на відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача виключно у випадку задоволення/часткового задоволення позовних вимог.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи, рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 судом не ухвалено, провадження у справі закрито на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.10 ст.139 КАС України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, чинне процесуальне законодавство не передбачає стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, у разі закриття провадження у справі.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проїзд в сумі 513,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції щодо повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету судового збору за подання позову у даній справі, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.2 ст.238 КАС України при закритті провадження у справі суд, зокрема, вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Ч. 2 ст. 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі закрито з підстав непідсудності справи адміністративному суду, то відповідно до положень п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" позивач має право на повернення судового збору, сплаченого за подання позову до Житомирського окружного адміністративного суду.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно вирішив питання про повернення Волкову П.О. з Державного бюджету судового збору за подання позову у даній справі.

Отже, встановлені та перевірені обставини справи свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.

Водночас, висновки суду першої інстанції по суті спору частково не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати частково, додаткову ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проїзд в сумі 513,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити частково.

Додаткову ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на проїзд в сумі 513,73 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області скасувати.

В іншій частині додаткову ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі 14 червня 2019 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Мацький Є.М. Франовська К.С.