Рішення

від 11.03.2010 по справі 15/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2010 р.   

Справа № 15/14   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Деделюка Б.В.

при секретарі судового засідання Червак Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "Авто-Газ ІВ", вул. Вовчинецька, 223 Г, м. Івано-Франківськ, 76018,

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,

про стягнення коштів в сумі 3504 грн. 50 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача Мусієнко В.А. - представник, довіреність б/н від 17.11.2008 року,

від відповідача представники не з"явилися,

встановив:

                    приватне підприємство "Авто-Газ ІВ" звернулося в суд із позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів в сумі 3504 грн. 50 коп., з яких: 3352 грн. 67 коп. основного боргу, 132 грн. 46 коп. пені та 19 грн. 37 коп. 3 % річних.

                    Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами укладеного між сторонами договору поставки № 01-02-08 від 01.02.2008 року позивач здійснював поставку скрапленого газу, а відповідач не оплатив в повному обсязі кошти за наданий газ.   

                    Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.02.2010 року порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву і призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.02.2010 року.

                    Ухвалою суду від 25.02.2010 року  відкладено розгляд справи на 11.03.2010 року.

          В судовому засіданні 11.03.2010 року представник позивача позовні вимоги підтвердив в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 01-02-08 від 01.02.2008 року, в частині оплати коштів за поставлений скраплений газ типу пропан-бутан, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 3352 грн. 67 коп., у зв"язку з чим просить стягнути з відповідача 132 грн. 46 коп. пені, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року,      19 грн. 37 коп. 3 % річних, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року, та покласти на останнього судові витрати.

                    Представники відповідача, в судове засідання 11.03.2010 року, повторно нез"явилися, вимоги суду вказані в ухвалах від 03.02.2010 року та від 25.02.2010 року позивач не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву з нормативно-документальним обгрунтуванням та докази сплати заборгованості суду не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи ухвалами суду.

                    Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України,   затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (v0075600-02 ) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали,  рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

                    Дана відмітка, за  умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року     № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

          Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

          Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони господарського процесу зобов"язані добросовісно користуватися наданими їм правами

                    За таких обставин та у відповідності до ст. 75 ГПК України,  враховуючи  те, що відповідач, належним чином  повідомлений  про дату, час і місце розгляду справи, суд, вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

                    Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем та витребувані судом, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються  позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

                    01.02.2008 року між приватним підприємством "Авто-Газ ІВ" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір поставки № 01-02-08 (далі Договір), предметом якого є скраплений газ типу пропан-бутан.

                    Згідно умов Договору передача товару здійснюється в місці поставки і оформляється накладними, які підписуються представниками сторін.

                    На підставі Договору позивачем поставлено відповідачу скраплений газ, згідно видаткових накладних: № РН-1287 від 31.10.2009 року 762,27 л. скрапленого газу на суму 2981 грн. 61 коп.; № РН-1409 від 30.11.2009 року 143,76 л. скрапленого газу на суму 573 грн. 62 коп.; № РН-1526 від 31.12.2009 року 215,24 л. скрапленого газу на суму 797 грн. 46 коп.

                    Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються в безготівковому порядку в кінці кожного календарного місяця.

                    В порушення договірних зобов"язань відповідач не в повному обсязі оплатив вартість отриманого скрапленого газу типу пропан-бутан, у зв"язку з чим утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 3352 грн. 67 коп., що підтверджується матеріалами справи.

                    За несвоєчасну оплату отриманого скрапленого газу відповідачу нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 132 грн. 46 коп. пені, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року.

                    Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу також нараховано 3 % річних в сумі        19 грн. 37 коп. 3 % річних, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року.

                    З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 2 від 18.01.2010 року з вимогою оплатити заборгованість, яку останнім залишено без розгляду.

                    Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема з правочинів.  Зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк   (термін)   виконання  якого  визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          В розумінні ст. 174 ГК України, господарські зобов”язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

          У відповідності до ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні   виконувати   господарські   зобов'язання   належним   чином   відповідно   до   закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог,  що у певних умовах звичайно ставляться. До  виконання   господарських договорів  застосовуються   відповідні   положення  Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України,  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен день прострочення виконання.

Згідно положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки   Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов”язання мають виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов”язання не допускається.

                    Порушенням зобов’язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

          Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Доказів сплати заборгованості в сумі 3504 грн. 50 коп., що становить предмет позову, відповідач суду не подав, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростував.

                    За наведених обставин, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по оплаті коштів згідно умов договору поставки № 01-02-08 від 01.02.2008 року, в сумі 3352 грн. 67 коп., 132 грн. 46 коп. пені, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року, 19 грн. 37 коп. 3 % річних, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року, є обгрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.

          Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи, а саме: 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, 174, 175, 193, 216 Господарського кодексу України,  ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь приватного підприємства "Авто-Газ ІВ", вул. Вовчинецька, 223 Г, м. Івано-Франківськ, 76018, (ідентифікаційний код 33645039), 3352 грн. 67 коп. (три тисячі триста п"ятдесят дві грн.           67 коп.) заборгованості згідно умов договору поставки № 01-02-08 від 01.02.2008 року, 132 грн. 46 коп. (сто тридцять дві грн. 46 коп.) пені, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року,       19 грн. 37 коп. (дев"ятнадцять грн. 37 коп.) 3 % річних, за період з 01.11.2009 року по 29.01.2010 року, 102 грн. (сто дві грн.) витрат по сплаті державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Деделюк  Б. В.

                 Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  15.03.2010 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"