Рішення

від 10.06.2019 по справі 446/235/19

КАМ'ЯНКА-БУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 446/235/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2019 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді: Костюк У. І.

з участю секретаря Коваль В.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кам`янка -Бузька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог Фермерського господарства Лебідь про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування та за позовною заявою Фермерської господарства Лебідь до ОСОБА_1 , Кам`янка -Бузька міська рада Львівської області про визнання права користування земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи ФГ "Лебідь", в якому просить визнати за нею в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 , право постійного користування Ѕ частиною земельної ділянки, загальною площею 33,2 розташованої на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, яка була надана на підставі Державного акта на право користування землею, серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 .

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого вона успадкувала земельну ділянку площею 0,0801 га, що розташована по АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 199,4 кв.м. На даний час їй стало відомо, що після смерті батька залишилось не успадковане майно. Відповідно до Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1991 року, її батьку ОСОБА_3 надано земельну ділянку загальною площею 33,2 га на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району на праві довічного успадковуваного володіння для ведення селянського (фермерського) господарства. Вважає, що так як таке майно входить до спадкової маси, воно не розподілено між спадкоємцями, які прийняли спадщину та не відмовились від такої, повинно бути розподілено порівну між нею та відповідачем.

Ухвалою 28.02.2019 провадження у справі відкрито та призначено до підготовчого судового засідання.

20.03.2019 третя особа ФГ Лебідь подав позов до ОСОБА_1 , Кам`янка-Бузької міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою за ФГ "Лебідь. Позов мотивує тим, що, права ФГ "Лебідь" на користування спірною земельною ділянкою порушуються діями ОСОБА_1 щодо невизнання права ФГ "Лебідь", так як згідно державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1991 року, голові ФГ "Лебідь" ОСОБА_3 надано земельну ділянку загальною площею 33,2 га на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району на праві довічного успадковуваного володіння для ведення селянського (фермерського) господарства. Виконавчим комітетом Кам`янка-Бузької районної ради від 24 жовтня 1991 року №238 "Про передачу землі фермерському господарству "Лебідь" у довічне успадковуване володіння для фермерського господарства "Лебідь" (голова ОСОБА_3 )" вирішено передати ФГ "Лебідь" у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 35 га. Саме Фермерське господарство "Лебідь" зареєстровано як юридична особа, згідно рішення Кам"янка-Бузької районної ради №147 від 15.06.1995р.

З врахуванням ст. 8 Закон України "Про селянське (фермерське) господарство", який регулював спірні відносини на час набуття права на спірну земельну ділянку, ОСОБА_3 хоч і був особою, на ім`я якої було видано державний акт на земельну ділянку, проте така йому надавалась власне для здійснення фермерського господарства, а з моменту реєстрації такого фермерського господарства останнє стало землекористувачем, а не громадянин, який титульно зазначений у державному акті. Отже, виключно ФГ "Лебідь" є тією особою, якій належить право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 33,2 га., що розташована на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, яка була надана на підставі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 ОСОБА_3

Ухвалою суду від 10.04.2019 справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позові, просила суд їх задовольнити.

В судовове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, проте через канцелярію подав заяву, в якій просить відмовити в позові ОСОБА_1 , та задовільнити позов ФГ "Лебідь".

Представник третьої особи ФГ "Лебідь" у судове засідання не з"явився, проте через канцелярію подав заяву, в якій просить відмовити в позові ОСОБА_1 , позов про визнання права постійного користування земельною ділянкою за ФГ "Лебідь задовольнити в повному обсязі.

Представник вілповідача Кам`янка-Бузької міської ради в судове засідання подав клопотання про розгляд справу у відсутності представника, не заперечує щодо задоволення позовних вимог ФГ "Лебідь".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що батькові позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 належало фермерське господарство "Лебідь", що вбачається з довідки АБ №642869 з Єдинного Державного реєстру підприємств та організацій України.

Згідно Рішення Прибужанівської сільської ради від 27 вересня 1991 року №б/н "Про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства в довічне користування" вирішено надати земельну ділянку у користування фермерському господарству "Лебідь" (голова ОСОБА_3 ) в кількості 30 га в урочищі Константинівка в довічне користування із земель запасу.

Згідно рішення Кам`янка-Бузької районної ради від 24 жовтня 1991 року №238 "Про передачу землі фермерському господарству "Лебідь" у довічне успадковувань володіння для фермерського господарства "Лебідь" (голова ОСОБА_3 )" виконкомом районної Ради народних депутатів вирішено передати ФГ "Лебідь" у довічне успадковуване володіння земельну ділянку площею 35 та., в т.ч. осушених 28 та., з них сіножатей 30 га, пасовищ 3 га., під садибою 0,3 га., інших 1,7 га.

Як видно з Державного акта на право користування землею серії НОМЕР_1 від 1991 року, ОСОБА_3 надано земельну ділянку загальною площею 33,2 га на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району на праві довічного успадковуваного володіння для ведення селянського (фермерського) господарства.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-4609597262019 від 07.05.2019, вбачається, що вказаній земельній ділянці площею 30,6624 га присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2 .

Фермерське господарство "Лебідь" зареєстровано як юридична особа, згідно рішення Кам"янка-Бузької районної ради №147 від 15.06.1995р., що доводиться відміткою на первинній редакції статуту ФГ "Лебідь".

Згідно з свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер і після його смерті відкрилася спадщина. Спадкоємцями його майна є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , вказане підтверджується Свідоцтвами про право на спадщину за законом, виданими приватним нотаріусом Робак Л.А., спадкова справа №31/2014.

Згідно договору дарування від 27.02.2014, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янка-Бузького районного округу Львівської області Щуром Т.В., ФГ Лебідь в особі ОСОБА_3 . порарувало, а обдарований ОСОБА_2 прийняв в дар частку в розмірі 100% (сто відсотків) статутного капіталу ФГ Лебідь .

Як видно з Відомостей з Єдиного реєстру підприємств та організацій України, реєстраційний номер відомостей 221-01-08/64, керівником фермерського господарства Лебідь , дата та номер останньої реєстраційної дії 11.05.2018 №14001070019000393, значиться ОСОБА_2 .

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування необхідно відмовити повністю, зважаючи на наступне.

За змістом частини першої статті 14 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об`єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За змістом положень статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 1021 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічна правова позиція була викладена у Постановах Верховного Суду України у справі за № 6-2329цс16 від 05 жовтня 2016 року та у справі за № 6-3113цс15 від 23 листопада 2016 року, які в силу вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду України та зважаючи на те, що спірна земельна ділянка, посвідчена Державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 належала спадкодавцю не як фізичній особі, а голові ФГ " Лебідь ". З огляду на те, що між власником земельної ділянки та ОСОБА_3 не укладались договори, положеннями яких передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), то право користування такою земельною ділянкою не входить до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 .

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 потрібно відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Що стосується позовних вимог третьої особи ФГ Лебідь про визнання права користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулював відносини у сфері фермерського господарства та селянства, на час набуття права на спірну земельну ділянку, був Закон України "Про селянське (фермерське) господарство".

Відповідно до ст. 8 цього закону (в чинній на той час редакції), після одержання Державного акта на право приватної власності або довічного успадковуваного володіння землею чи укладення договору на оренду селянського (фермерського) господарства підлягає державній реєстрації в районній, міській Раді народних депутатів, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування.

Частина 2 цієї статті передбачала, що після відведення земельної ділянки в натурі і одержання Державного акта на право довічного успадковуваного володіння землею, приватної власності або договору на оренду земельної ділянки та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Тобто, чинним на той час законом було передбачено, що земельні ділянки надавалися фізичним особам для ведення зокрема фермерського господарства. І лише після реєстрації права на таку земельну ділянку виникало право на реєстрацію фермерського господарства, яке і ставало в подальшому фактичним користувачем цієї земельної ділянки.

Частиною 4 статті 263 ЦІ1К України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі №348/992/16-ц Верховний Суд дійшов до висновку, що з комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, громадянин ОСОБА_3 хоч і був особою, на ім`я якої було видано державний акт на земельну ділянку, проте така йому надавалась власне для здійснення фермерського господарства, а з моменту реєстрації такого фермерського господарства останнє ставало землекористувачем, а не громадянин, який титульно зазначений у державному акті.

Отже, виключно ФГ "Лебідь" є тією особою, якій належить право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 33,2 га., що розташована на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка-Бузького району Львівської області, яка була надана на підставі Державного акту на право користування землею серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 .

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи, а також норми, які регулюють спірні правовідносини, всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо в судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а їх достатній і взаємозвязок в сукупності, суд дійшов до висновку про підставність позовних вимог ФГ Лебідь щодо визнання права постійного користування земельною ділянкою.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з позивача ОСОБА_1 потрібно чгнути на користь держави судовий збір у сумі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійний вимог Фермерського господарства Лебідь про визнання права користування земельною ділянкою в порядку спадкування відмовити повністю.

Позовну заяву Фермерського господарства Лебідь до ОСОБА_1 , Кам`янка -Бузька міська рада Львівської області про визнання права користування земельною ділянкою задовольнити повністю.

Визнати за Фермерським господарством Лебідь право постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 30,6624 га, яка розташована на території Прибужанівської сільської ради Кам`янка -Бузького району Львівської області, кадастровий номер НОМЕР_4 , яка була надана в користування ОСОБА_3 на підставі державного акту про право користування землею серії НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач:Кам`янка -Бузька міська рада Львівської області, 80400, вул.. Шевченка, 2 м. Камянка-Бузька, Львівської області, ЄДРПОУ 04056196.

Третя особа: Фермерське господарство Лебідь , 80420, ЄДРПОУ 22357949, с. Прибужани, Кам`янка -Бузького району, Львівської області.

Повний текст рішення виготовлено 14.06.2019.

Суддя Костюк У.І.