Постанова

від 11.06.2019 по справі 676/5888/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КОПІЯ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 676/5888/18

Провадження № 22-ц/4820/1180/19

Категорія: ухвала

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Гриньова А.М.

розглянув в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/24941/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07 травня 2019 року про закриття провадження (суддя Швець О.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського, 50 , Управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Кам`янець-Подільська міська рада про визнання проведених установчих зборів такими, що не відбулись, визнання незаконним, недійсним та скасування рішення установчих зборів.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив визнати проведені 12 квітня 2016 року установчі збори власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 такими, що не відбулись; визнати незаконним, недійсним та скасувати рішення установчих зборів про створення ОСББ Грушевського, 50 та затвердження його назви, оформлені протоколом № 1 від 12 квітня 2016 року; визнати незаконним, недійсним та скасувати рішення установчих зборів про затвердження Статуту ОСББ Грушевського,50 та уповноваження підписати статут об`єднання ОСОБА_2 , оформлені протоколом № 1 від 12 квітня 2016 року; визнати незаконним, недійсним та скасувати рішення установчих зборів про обрання правління і ревізійної комісії об`єднання та надання повноважень представнику установчих зборів ОСОБА_4 щодо державної реєстрації об`єднання, оформлені протоколом № 1 від 12 квітня 2016 року; визнати незаконною, недійсною та скасувати державну реєстрацію створення юридичної особи ОСББ Грушевського, 50 код в ЄДРПОУ 40451608, дата та номер запису в ЄДРЮО 27 квітня 2016 року № 16761020000004429; припинити юридичну особу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського, 50 код в ЄДРПОУ 40451608 дата та номер запису в ЄДРЮО 27 квітня 2016 року № 16761020000004429 шляхом ліквідації; зобов`язати управління державної реєстрації Кам`янець-Подільської міської ради внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення юридичної особи ОСББ Грушевського, 50 код в ЄДРПОУ 40451608 дата та номер запису в ЄДРЮО 27 квітня 2016 року № 16761020000004429.

Ухвалою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07 травня 2019 року закрито провадження у цій справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із порушенням права позивача на участь в управлінні власним майном під час скликання і проведення установчих зборів ОСББ Грушевського, 50 , а вимога про скасування державної реєстрації юридичної особи є похідною вимогою зазначеного спору, що відповідає ч. 1 ст. 19 ЦПК України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно визначив суб`єктний склад учасників спірних правовідносин, що призвело до неправильного визначення підвідомчості спору. ОСОБА_1 зазначає, що спір у справі не є корпоративним, а виник з цивільних правовідносин між фізичними особами - співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ, а позивачі у справі не є суб`єктами господарювання в розумінні ч. 2 ст. 55 ГПК України, тому розгляд цієї справи має здійснюватися в порядку цивільного судочинства. Крім того, апелянт вважає, що суд у справі двічі закривав підготовче засідання не встановивши обсяг повноважень представника відповідача ОСББ Грушевського, 50 Цвігун Т.С., чим порушив норми процесуального права. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ Грушевського, 50 погоджується із ухвалою суду першої інстанції та представник вказує, що будь-яких обмежень щодо повноважень ОСОБА_2 , як представника ОСББ Грушевського, 50 не має, що підтверджується копією статуту ОСББ та відомостями з ЄДРЮОФОПГФ. Крім того, повноваження адвоката Цвігун Т.С., як представника ОСББ Грушевського, 50 , були підтверджені ордером, наявним в матеріалах справи. У зв`язку із тим, що судом першої інстанції були з`ясовані всі обставини справи, в тому числі щодо суб`єктного складу осіб зазначеної цивільної справи, щодо предмету поданого позову та підстави його обґрунтування, представник ОСББ Грушевського, 50 просить апеляційний суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи до суду не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів, справи ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.16).

Відповідно до п. 1 розділу 1Статуту ОСББ Грушевського, 50 , затвердженого Установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Протокол №1 від 12 квітня 2016 року - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського, 50 створено власниками квартири та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (багатоквартирних будинків) АДРЕСА_2 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (т.1 а.с.45-56).

Як вбачається із змісту позову та позовних вимог ОСОБА_1 , зазначав, що при створенні і державній реєстрації ОСББ Грушевського, 50 було порушено встановлений законом порядок, який визначений для створення та реєстрації юридичної особи.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у цій справі з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції виходив з того, що зазначений спір стосується права ОСОБА_1 як співвласника майна багатоквартирного будинку на управління своїм майном порушеного, на думку позивача, при створенні та реєстрації ОСББ Грушевського, 50 . І цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З зазначеними висновками погоджується колегія суддів в повному обсязі, виходячи із наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

При визначенні предметної юрисдикції справи, суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

Встановлено, що ОСОБА_1 оскаржуються рішення установчих зборів від 12.04.2016 року про створення ОСББ Грушевського, 50 , затвердження статуту, надання повноважень ОСОБА_2 , обрання ревізійної комісії та надання повноважень ОСОБА_4 щодо державної реєстрації об`єднання; про проведення державної реєстрації створення юридичної особи, про припинення юридичної особи ОСББ Грушевського, 50 ; про зобов`язання внесення запису про припинення юридичної особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 наведено такий правовий висновок.

Спір про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є спором про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки). Цей спір не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв`язку з протиправним внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців суб`єктом владних повноважень запису про припинення юридичної особи; не є спором, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин; не є спором, що виникає у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а є спором про абстрактну можливість брати участь у конкретних правовідносинах.

При цьому процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.

Вважаючи за необхідне заповнити цю прогалину закону, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній на час звернення з позовом до суду, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Зазначені приписи кореспондуються з положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України у чинній редакції.

Отже, оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що наведений спір має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, за змістом якої при визначенні предметної юрисдикції справи суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого особа звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача.

При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-III Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон № 2866-III).

Статтею 1 цього Закону встановлено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Отже, вищезазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

З наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду випливає, що спори, пов`язані з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи повинні розглядатись за правилами господарського судочинства незалежно від суб`єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи (частина шоста статті 30 ГПК України).

А тому, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційного скарги про те, що спір не є корпоративним, не є спором, що виник з господарських правовідносин та не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства є таким, що не заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не був уповноважений на представництво ОСББ Грушевського, 50 та діяти від імені юридичної особи і відповідно укладати договір про надання правничих послуг із адвокатом є безпідставними, адже згідно витягу з ЄДРЮОФОПГФ державна реєстрації ОСББ Грушевського, 50 була проведена 27 квітня 2016 року та зазначено уповноваженого представляти юридичну особу ОСББ Грушевського, 50 у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи ОСОБА_2 (керівник) ( т. 4 а.с. 42-43).

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11 червня 2019 року.

Судді (підпис) А.П. Корніюк

(підпис) І.В. П`єнта

(підпис) О.І.Талалай

Згідно з оригіналом

Суддя А.П. Корніюк