Постанова

від 11.06.2019 по справі 398/708/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

11 червня 2019 року м. Кропивницький

справа № 398/708/16-ц

провадження № 22-ц/4809/939/19

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Черненка В.В .

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Олександрівська сільська рада Олександрійського району Кіровоградської області, Чеголя Світланя Іванівня, Олександрійська районна державна адміністрація в особі сектору державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації, ,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , Олександрійської районної державної адміністрації в особі сектору державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , Олександрійської районної державної адміністрації в особі сектора державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позову вказала, що 11 квітня 1977 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу будинку з надвірними спорудами, який розташований на земельній ділянці площею 0,69 га та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Посилалась на те, що приватизацією ОСОБА_3 суміжної земельної ділянки було порушено її права, оскільки встановлені межі цієї ділянки порушують межі ділянки, якою вона володіє та користується. Вказала, що площа накладення складає 0,03 га.

Зазначала, що технічна документація та свідоцтва на право власності на земельні ділянки площею 0,25 га та 0,32 га, які належать відповідачу ОСОБА_3 , виготовлені та видані з грубим порушенням законодавства та підлягають скасуванню, а також зняттю їх з реєстрації.

Посилаючись на зазначені обставини, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.155-164), просила суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення 26 сесії VI скликання Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 28 квітня 2014 року №219 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі/на місцевості та передачі земельної ділянки у власність , а саме ОСОБА_3 , що розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд площею 0,32 та 0,25 га;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,25 га, серія НОМЕР_2 , від 28 березня 2014 року;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,32 га, серії НОМЕР_6, від 28 березня 2014 року;

- зобов`язати Олександрійську районну державну адміністрацію в особі сектора державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації зняти з реєстрації: право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд (кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,25 га серії НОМЕР_2 , від 28 березня 2014 року; право власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_3 , площею 0,32 га, серії НОМЕР_7 , від 28 березня 2014 року.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 , Олександрійської районної державної адміністрації в особі сектора державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, про визнання недійсним та скасування рішення, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання вчинити дії відмовлено .

Суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право на земельну ділянку було порушене.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи. Вважає, що факт передачі у її власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується договором купівлі-продажу будинку від 11 квітня 1977 року, за умовами якого вона придбала будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1 Кіровоградської області та розташований на присадибній земельній ділянці площею 0,69 га. Вказує, що межі земельної ділянки були встановлені попереднім власником будинку, якими позивач користувалась до незаконного заволодіння ними відповідачем. Посилається на те, що судом першої інстанції не було поставлено питання та запропоновано призначити земельно-технічну експертизу.

Представник відповідача державний реєстратор сектору державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації Глінченко О.В. подав до суду пояснення та просив замінити процесуальний статус Олександрійської районної державної адміністрації особі сектора державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністрації з відповідача на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки районною державною адміністрацією не порушувались права, свободи чи законні інтереси позивача.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не були жодним чином порушені права ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,69 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , оскільки остання не є ані її власником, ані користувачем.

У судовому засіданні ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання, призначене на 11 червня 2019 року, не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Представник Олександрійської районної державної адміністрації в особі сектора державної реєстрації Олександрійської районної державної адміністраціїподав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача (т.3 а.с.106).

Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності належним чином повідомлених відповідачів та третьої особи на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 11 квітня 1977 року було укладено договір купівлі продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на підставі якого позивач придбала будинок, який розташований на земельній ділянці площею 0,69 га та знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зазначений договір зареєстрований у реєстрі за № 23 (т.1 а.с.19).

Згідно з зазначеним договором купівлі -продажу від 11 квітня 1977 року на присадибній земельній ділянці площею 0,69 га розташований один глинобитний будинок, критий соломою загальною площею 35 кв. метрів з надвірними будівлями, який належить продавцю ОСОБА_4 на підставі запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Олександрівської сільської ради депутатів трудящих за №177. Адресу будинку у договорі купівлі -продажу від 11 квітня 1977 року не зазначено.

Договір також містить штамп про реєстрацію у БТІ права власності на будинок за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

У судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 12 жовтня 2018 року, судом було досліджено технічний паспорт на житловий будинок індивідуального житлового фонду № АДРЕСА_1 , відповідно до якого на земельній ділянці 0,689 га розташовані будинок та надвірні споруди, сад, город та луг (т.2 а.с.230).

Листом Комунального підприємства Олексадрійське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі по тексту - КП Олександрійське МБТІ ) від 18 серпня 2015 року №39, позивачу надано відповідь на заяву від 14 серпня 2015 року та вказано, що ОСОБА_1 при купівлі житлового будинку у ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу, посвідченого секретарем сільської ради Руденком В.С., будинок, який є предметом договору, розташований на земельній ділянці 0,69 га. Технічний паспорт не містив генплану, оскільки для сільської місцевості така норма станом на 11 квітня 1977 року передбачена не була. За замовленням позивача від 20 вересня 2010 року працівник КП Олександрійське МБТІ Калініна 24 вересня 2010 року провела обмір земельної ділянки для виготовлення генплану. На абрисі чітко зазначено, що розмір земельної ділянки (ширина по АДРЕСА_1) складає 33,5 м. Абрис підписано ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 була надана схема земельної ділянки, яка видана та підписана сільським головою та спеціалістом-землевпорядоком від 22 вересня 2010 року. З цієї схеми видно, що розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 складає 33,5 м. Загальна площа земельної ділянки 0,689 га. У оригіналі технічного паспорта від 27 вересня 2010 року працівником КП Олександрійське МБТІ було допущено помилку, проставлений розмір 40,0 м, замість 33,5 м (т.1 а.с. 47).

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Олександрівської сільської ради від 22 лютого 1986 року №26, яка видана ОСОБА_1 про те, що відповідно до запису №138 в погосподарській книзі №2 виконкому Олександрівської сільської Ради народних депутатів за сім`єю значиться жилий будинок, що знаходиться в с. Олександрівка Олександрійського району Кіровоградської області . Загальна площа будинку 1919 року побудови 44 кв.м. Будинок розташований на присадибній земельній ділянці, закріпленій за колгоспом ім. Свердлова. До нього прилягають надвірні будівлі, времянка, побудована в 1979 році, сарай. Зазначено, що двір відноситься до колгоспного типу (т.1 а.с. 23).

Відповідно до рішення Виконкому Олександрівської сільської ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 27 грудня 1993 року №46 Про приватизацію земельних ділянок виконком сільської ради вирішив передати безоплатно у приватну власність земельні ділянки громадянам, переліченим у списку, що додається. Зазначено також, що державні акти на право приватної власності на землю громадянам, переліченим у п.1 цього рішення, будуть видані і зареєстровані виконкомом після встановлення меж земельних ділянок в натурі по місцевості. Якщо при встановленні меж земельних ділянок будуть виявлені розбіжності в даних про розмір земельної ділянки, переданої у власність, з фактичними розмірами, то остаточний розмір площі такої ділянки буде визначено виконкомом додатково. Зокрема, вказаним рішенням надано список громадян, серед яких зазначено ОСОБА_1 (т.2 а.с.217-218).

Відомості про виконання цього рішення виконкому сільради відсутні.

Відповідно до рішення Олександрівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 11 червня 2013 року №157 ОСОБА_1 був наданий дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код КВЦПЗ - В02.01, з них 0,09 га - землі одно- та дво поверхової житлової забудови, 0,16 га сільськогосподарські угіддя із земель житлової і громадської забудови для ведення садівництва- 0,12 га із земель сільськогосподарського призначення за рахунок земель, не наданих власність або постійне користування в межах населеного пункту за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.25).

Як убачається з актів щодо вирішення земельного спору від 29 квітня 2016 року, 18 листопада 2015 року, 03 квітня 2014 року, 28 жовтня 2013 року, 23 жовтня 2013 року , 15 квітня 2013 року, ОСОБА_1 не має технічної документації на земельну ділянку, забирає частину земельної ділянки у ОСОБА_3 (т.2 а.с.220-225).

Із акту щодо вирішення земельного спору від 18 листопада 2015 року №12 убачається, що межа між земельними ділянками громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була правильною, згідно приватизованої ділянки ОСОБА_3 . Але при доведенні своєї позиції ОСОБА_1 твердить, що саме ОСОБА_3 зайняла у неї два метри городу (т.2 а.с.220-225).

Рішенням Олександрівської сільської ради від 28 квітня 2014 року №219 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,25 га, та для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер НОМЕР_3 площею 0,32 га (т.2 а.с.92).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2014 року №19697439 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,32 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_5 . Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 березня 2014 року №19697722, зазначене право зареєстроване (т.2 а.с.80, 81).

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28 березня 2014 року №19695069 ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 0,25 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_1 . . Згідно з витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 березня 2014 року №1965378, зазначене право зареєстроване (т.2 а.с.82,83).

Відповідно до довідки Олександрівської сільської ради від 21 червня 2013 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту загальною площею 1,59 га ріллі. (т.1 а.с.26).

Статтею 16 Земельного Кодексу Української РСР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу. Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно ч. 5 ст. 20 Земельного Кодексу Української РСР право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад депутатів трудящих.

Відповідно до ст. 77 Земельного Кодексу Української РСР радгоспи та інші державні сільськогосподарські підприємства, організації і установи надають присадибні ділянки або городи із земель, призначених для цієї мети, постійним робітникам і службовцям, а також вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості. Надання присадибних ділянок або городів провадиться на основі рішення адміністрації радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ. Колгосп за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) надає присадибні земельні ділянки вчителям, лікарям та іншим спеціалістам, які працюють і проживають у сільській місцевості. Робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільській місцевості, при наявності вільних присадибних земель у колгоспах, радгоспах, інших державних сільськогосподарських підприємствах, організаціях і установах, присадибні ділянки можуть надаватися відповідно за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації чи установи, затверджуваним виконавчим комітетом сільської Ради депутатів трудящих. Робітники, службовці та інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, використовують надані їм присадибні земельні ділянки для будівництва жилих будинків та господарських будівель, а також ведення особистого підсобного господарства.

Статтею 78 Земельного Кодексу Української РСР встановлювалися розміри присадибного землекористування робітників, службовців і інших громадян, які проживають у сільській місцевості Так, робітники, службовці і інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, у таких розмірах, зокрема

- постійні робітники, спеціалісти та службовці радгоспів і лісових господарств - не більше 0,40 гектара, а на поливних землях і в радгоспах Південного берега Криму - не більше 0,15 гектара на сім`ю; за робітниками радгоспів, які постійно проживають на території цих господарств, але працюють в них сезонно за неможливістю надати їм постійну роботу, присадибні ділянки зберігаються в таких же розмірах, як і за постійними робітниками;

- спеціалісти сільського і водного господарства, які працюють в сільськогосподарських і водогосподарських підприємствах, організаціях, установах і проживають у сільській місцевості, робітники і службовці учбових, дослідних, підсобних, відгодівельних та інших сільськогосподарських підприємств і організацій, сільські вчителі, медичні та фармацевтичні працівники з спеціальною освітою, які проживають і працюють у сільській місцевості, а також робітники і службовці підприємств зв`язку, розташованих в сільській місцевості, - не більше 0,25 гектара, а на поливних землях - не більше 0,13 гектара на сім`ю;

- всі інші робітники і службовці, які проживають у сільській місцевості, але не працюють у сільському господарстві, - не більше 0,15 гектара, а на поливних землях - не більше 0,08 гектара на сім`ю.

Відповідно до ч.2 ст.78 Земельного Кодексу Української РСР присадибні ділянки в попередніх розмірах зберігаються за вказаними в пунктах 1 і 2 частини першої цієї статті робітниками і службовцями при переході їх на пенсію по старості чи інвалідності, а також за сім`ями робітників і службовців, що призвані на дійсну строкову службу в ряди Збройних Сил СРСР або пішли вчитися, - на весь строк перебування на військовій службі або в учбовому закладі.

Також статтею 63 Земельного Кодексу Української РСР було врегульовано право колгоспного двору на присадибну земельну ділянку. Кожний колгоспний двір має право на присадибну земельну ділянку, яка надається в порядку і в межах норм, передбачених статутом колгоспу. Присадибна земельна ділянка надається для будівництва житлового будинку, господарських будівель, під город, сад та на інші потреби. До присадибної ділянки входить вся площа, в тому числі і зайнята будівлями. Присадибна ділянка не може передаватися в користування іншим особам або оброблятися з застосуванням найманої праці. Право колгоспного двору на присадибну ділянку засвідчується записом в земельній шнуровій книзі колгоспу.

Статтею 70 Земельного Кодексу Української РСР врегульовано користування присадибною земельною ділянкою при переході права власності на жилий будинок, належний колгоспному двору. Набуття права власності на жилий будинок і господарські будівлі, належні до цього колгоспному двору, не дає права на користування присадибною земельною ділянкою в розмірі, яким користувався колгоспний двіроку Надання присадибних земельних ділянок членам колгоспу, які набули право власності на жилий будинок і господарські будівлі, проводиться в порядку, визначеному статтями 63, 64 цього Кодексу. Якщо особа, яка набула право власності на жилий будинок і господарські будівлі, не є колгоспником, земельна ділянка їй може бути надана в порядку і розмірах, передбачених статтями 77, 78 цього Кодексу.

Оцінивши наявні у справі письмові докази суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що її право на земельну ділянку було порушене.

Суду не надано правовставнолюючих документів, які підтверджують у позивача виникнення права користування земельною ділянкою, встановлення її меж відповідно до положень Земельного Кодексу Української РСР, а також після набрання чинності Земельним кодексом України від 13 березня 1992 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що її право на земельну ділянку підтверджується договором купівлі-продажу від 11 квітня 1977 року, оскільки чинне законодавство на момент укладення договору, зокрема Земельний та Цивільний кодекс Української РСР, не передбачали можливості купівлі-продажу земельної ділянки, а також не містили норм про автоматичний перехід до нового власника прав на земельну ділянку, які мав попередній власник будинку.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не було доведено, що видані відповідачу у власність суміжні земельні ділянки накладаються на земельну ділянку, яка виділялася позивачу.

Доводи позивача про порушення процедур при розробці технічної документації та видачі відповідачу свідоцтв про право власності на земельну ділянку також не можуть бути прийняті до уваги з огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що вони призвели до накладання земельних ділянок, а отже до порушення прав позивача.

Як убачається з матеріалів справи позивачем не було заявлено клопотання про проведення земельно-технічної експертизи для встановлення наявності накладання цих земельних ділянок та розмір накладання у суді першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду також було роз`яснено право на заявлення клопотання про призначення земельно-технічної експертизи. Проте, сторона позивача відмовилась від права заявити таке клопотання, обґрунтовуючи свою відмову відсутністю фінансової можливості позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів, встановлений ст. 81 ЦПК України, у якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Посилання позивача, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 376 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та не спростовують висновків суду щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Інших доводів, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішенняОлександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 04 березня 2019 рокубез змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14 червня 2019 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Дуковський

В.В. Черненко