Постанова

від 11.06.2019 по справі 727/7573/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 року м. Чернівці

справа № 727/7573/17

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Височанська Н. К.

суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.

секретар Конецька Д.Г.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 , відповідачки ОСОБА_2 , її представника ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 березня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Слободян Г.М.,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 , Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу Зоряний-2 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними та поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 17 липня 2013 року між ним та відповідачкою ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб, який був розірваний 9 березня 2017 року. За час перебування у шлюбі, 12 листопада 2015 року між ОСОБА_7 , як пайовиком, та Обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 було укладено кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу і закріплення паю. Згідно додатку№1 до кооперативного договору пайові внески було схвалено сплачувати у наступні терміни і порядок, зокрема: 17 листопада 2015 року - 30%, що складає 209779 грн або 9217 доларів США; 17 березня 2016 року - 17,5%, що складає 144317 грн або 5376 доларів США; 17 червня 2016 року - 14,5%, що складає 111054 грн або 4460 доларів США; 18 серпня 2016 року - 17,5%, що складає 134885 грн або 5376 доларів США; 31 березня 2017 року - 20,5%, що складає 170010 грн або 6292 доларів США.

З метою виконання умов кооперативного договору, 1 березня 2016 року він відчужив належний йому автомобіль ВАЗ 21013 за ціною 46023 грн та сплатив ці кошти як пайовий внесок.

Вказував, що ними по кооперативному договору було внесено 770045,06 грн, з яких 554012,06 грн являються спільними коштами подружжя, 46023 грн його особисті кошти отримані від продажу автомобіля та 170010 грн кошти внесені ОСОБА_7 після розірвання шлюбу.

Вважав, що йому належить пайовий внесок в сумі 323029,30 грн., вкладений у будівництво квартири в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у дев`яти поверховому житловому АДРЕСА_2 .

В процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги в частині віднесення паєнагромадження на суму 46023 грн. до його особистих коштів і просив визнати паєнагромадження на суму 600035,06 грн. спільними коштами подружжя.

Також зазначав, що після розірвання шлюбу, з метою приховання спільного майна, 5 квітня 2017 року відповідачка ОСОБА_7 без його згоди та відома уклала зі своєю матір`ю ОСОБА_4 договір про уступку майнових прав на пай в ОБЖК Зоряний-2 , відповідно до якого передала останній право на отримання у власність пай, квартиру в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку за адресою : АДРЕСА_2 .

5 квітня 2017 року між ОСОБА_4 та ОБЖК Зоряний-2 був укладений кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за нею паю на спірну квартиру.

Вважав, що ОСОБА_4 при укладенні договорів не могла не знати про те, що паєнагромадження належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Отже, на його думку ОСОБА_7 та ОСОБА_4 діяли недобросовісно, що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

Посилаючись на вказані обставини та з врахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

-визнати недійсним договір про уступку майнових прав на пай в ОБЖК Зоряний-2 у вигляді квартири в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у дев`яти поверховому житловому будинку за адресою : АДРЕСА_2 , укладений 5 квітня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 ;

-визнати недійсним кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю, квартири в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції № 2 ( 4 під`їзд) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2 , укладений 5 квітня 2017 року між ОСОБА_4 та ОБЖК Зоряний-2 ;

-визнати паєнагромадження в ОБЖК Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири в„–115 ( номер квартири може бути змінений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2 спільним майном подружжя;

-виділити в приватну власність ОСОБА_6 39/100 частин паю вартістю 300017,53 грн в ОБЖК Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири в„–115 ( номер квартири може бути змінений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції № 2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2;

-виділити в приватну власність ОСОБА_7 61/100 частин паю вартістю 300017,53 грн в ОБЖК Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири в„–115 ( номер квартири може бути змінений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2;

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на паєнагромадження в ОБЖК Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири в„–115 ( номер квартири може бути змінений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказане рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вважає зазначене рішення таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що матеріали справи не містять належних доказів того, що спірне майно придбане за особисті кошти ОСОБА_7 , не доведена також участь ОСОБА_4 у фінансуванні придбання спірної квартири конкретними сумами, а висновки суду першої інстанції про здійснення пайових внесків виключно за рахунок особистих коштів ОСОБА_4 є безпідставні.

Копії договорів про трудові відносини та декларації про отримані доходи ОСОБА_4 на території Італії за період з 2013 по 2017 роки не легалізовані в установленому законодавством України порядку, тому взагалі неправомірно прийняті судом як письмові докази по справі. Крім того, жодних належних та допустимих доказів, що ці кошти або якась їх частина були використані ОСОБА_4 саме на придбання спірного майна, матеріали справи не містять.

Висновки суду першої інстанції про те, що подружжя не мало фінансової спроможності придбати пай на квартиру не відповідають обставинам справи.

Так, матеріалами справи та показами свідків підтверджується , що в період перебування в шлюбі відповідач ОСОБА_8 певний час була офіційно працевлаштована в ПАТ КБ ПриватБанк та ЖБК Зоряний , а згодом неофіційно працювала деякий час на ринку та ріелтором, а позивач був офіційно працевлаштований в проектному інституті Містопроект, ТОВ Будмонтаж-2001 , згодом був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Крім того, маючи сертифікат інженера-проектувальника займався проектуванням будівель від чого мав неофіційний дохід. Також подружжя мало в своєму розпорядженні кошти подаровані їм на весілля.

Хибним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки будинок не зданий в експлуатацію та право на квартиру не було оформлено, паєнагромадження не може бути спільним майном подружжя, так як відсутність належних правовстановлюючих документів на майно не спростовує факт набуття права власності на спірне майно шляхом сплати пайових внесків та презумпцію спільності майна подружжя.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважають його законним та обгрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що паєнагромадження не є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки спірні пайові внески сплачувалися за особисті кошти відповідачки ОСОБА_4 , отримані нею від роботи за кордоном, що підтверджується належними доказами. Натомість позивачем не надано доказів того, що за час спільного проживання подружжя ОСОБА_9 отримували доходи, якими могли б сплачувати пайові внески за спірну квартиру.

Проте з таким висновком суду колегія суду погодитись не може.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_6 та відповідачка ОСОБА_8 перебували в зареєстрованому шлюбі з 17 липня 2013 року по 9 березня 2017 року (т.1 а.с.8, 9).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені (т.2 а.с.162).

Відповідно до умов кооперативного договору №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю у Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 12 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОБЖК Зоряний-2 , ЖБК зобов`язується організувати будівництво житлового будинку, пайовик зобов`язується сплати внески у встановлених договором розмірах, а кооператив в свою чергу закріплює за пайовиком квартиру в„–115 (номер квартири може бути змінений після отримання технічного паспорту на будинок) на поверсі № 4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у дев`яти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2 (т.1 а.с.10).

Згідно додатку №1 до кооперативного договору №37 від 12 листопада 2015 року про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю в житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 12 листопада 2015 року, сторонами узгоджено порядок сплати та розмір пайового внеску до кооперативу (частинами) у встановлено порядку, та терміни такої сплати (т.1 а.с.11).

Відповідно до договору про уступку майнових прав на пай в Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 5 квітня 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , ОСОБА_7 передала ОСОБА_4 право на отримання у власність пай, квартиру в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у дев`яти поверховому житловому будинку за адресою : АДРЕСА_2 ( т.1 а.с.75).

В цей же день між ОСОБА_4 та ОБЖК Зоряний-2 був укладений кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за нею паю на спірну квартиру (т.1 а.с.76).

Судом також було становлено, що на виконання умов кооперативного договору №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю у Обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 від 12 листопада 2015 року були сплачені пайові внески, а саме:

17 листопада 2015 року - 209779 грн.;

17 березня 2016 року - 144317,06 грн.;

17 червня 2016 року - 111054 грн.;

18 серпня 2016 року - 134885 грн.;

04 квітня 2017 року - 170010 грн.

Загальна сума пайових внесків становить 770045,06 грн.

Зазначені обставини судом встановлені та сторонами не оспорюються.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частин першої-другої статті 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно із статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Сімейним законодавством встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

В силу ч.1 ст.145 ЖК України інший з подружжя має право на частину паєнагромадження.

Відповідно до роз`яснень, наданих у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності , при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз`яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.

Відповідно до частин першої-другої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до ч.1 ст.70 СК України у разі розподілу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Колегією суддів встановлено, що в період знаходження сторін ОСОБА_6 та ОСОБА_11 в зареєстрованому шлюбі в ОЖБК Зоряний-2 на виконання умов кооперативного договору №37 від 12 листопада 2015 року було внесено коштів на суму 600035,06 грн.

Після розірвання шлюбу, а саме 04 квітня 2017 року, відповідачкою ОСОБА_12 було сплачено в ОЖБК Зоряний -2 останній платіж 170010 грн.

Отже, на час укладення договору про уступку майнових прав на пай в ОЖБК Зоряний-2 від 5 квітня 2017 року, повністю були внесені до кооперативу пайові внески за квартиру в сумі 770045 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що паєнагромадження відбулося за рахунок спільних коштів подружжя та що встановленими доказами доведено, що паєнагромадження відбулося за рахунок коштів відповідачки ОСОБА_4 .

Проте, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, презумпція спільності права власності подружжя на паєнагромадження, яке було внесено в ОЖБК Зоряний-2 в період знаходження сторін в зареєстрованому шлюбі, відповідачкою ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не спростована.

Відповідачем ОСОБА_4 не надано жодного доказу про сплату нею пайових коштів.

Є безпідставними доводи відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_4 кошти на оплату пайових внесків висилала із-за кордону. Так, в матеріалах справи міститься довідка про здійснення відповідачкою ОСОБА_4 банківських перекладів (транзакцій) на користь ОСОБА_2 (т.1 а.с.68-69). З даної довідки вбачається, що в період з 17 листопада 2015 року по 18 серпня 2016 року (період сплати пайових внесків за час шлюбу) ОСОБА_4 на користь своєї дочки було надіслано коштів на загальну суму 410 Євро. В той же час, в цей період подружжям було сплачено 600035,06 грн. (еквівалент у доларах США становить 24429 доларів США), що значно перевищує розмір банківського перекладу.

Висновки суду першої інстанції щодо фінансової неспроможності подружжя придбати пай на квартиру спростовуються встановленими судом обставинами.

Так, апеляційним судом встановлено, що в період перебування в зареєстрованому шлюбі відповідач ОСОБА_2 певний час офіційно була працевлаштована в ПАТ КБ ПриватБанк та ЖБК Зоряний , а згодом неофіційно працювала на ринку та ріелтором. Позивач ОСОБА_6 був офіційно працевлаштований в проектному інституті Містопроект, ТОВ Будмонтаж-2001, а згодом був зареєстрований, як суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа. Маючи сертифікат інженера-проектувальника займався проектуванням будівель від чого мав неофіційний дохід.

Крім того, під час перебування в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 , ОСОБА_6 відчужив належний йому на підставі свідоцтва про право на спадщину транспортний засіб за ціною 46023 грн.

Доказів того, що отримані від продажу вказаного майна кошти ОСОБА_6 використав на особисті потреби, а не в інтересах сім`ї, відповідачкою не надано та вказану обставину не спростовано.

Оскільки паєнагромадження було внесене за час подружнього життя та за рахунок спільних коштів, воно є спільною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Частиною 1 ст. 67 СК України передбачено, що дружина, чоловік мають право укласти з іншою особою договір купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання (догляду), застави щодо своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя лише після її визначення та виділу в натурі або визначення порядку користування майном.

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).

Судом встановлено, що 5 квітня 2017 року відповідачка ОСОБА_7 уклала зі своєю матір`ю ОСОБА_4 договір про уступку майнових прав на пай в ОБЖК Зоряний-2 , відповідно до якого передала останній право на отримання у власність пай, квартиру в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд ) у дев`яти поверховому житловому будинку за адресою :

АДРЕСА_2 ж дня між ОСОБА_4 та ОБЖК Зоряний-2 був укладений кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за нею паю на спірну квартиру.

Під час укладення договору про уступку майнових прав на пай, серед іншого сторони стверджували, що на момент його укладення:

-вони не приховують обставин, які мають значення для Договору;

-внаслідок укладення цього Договору не буде порушено прав та інтересів інших осіб;

-договір не приховую іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв`язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Як було встановлено апеляційним судом, оспорюваний договір про уступку майнових прав на пай в ОБЖК Зоряний-2 , укладений між ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_4 , яка не могла не знати, що продавець, її донька, на момент укладення договору перебуває у шлюбі з позивачем ОСОБА_6 та не отримала його згоди на відчуження даного майна.

Отже, при укладенні зазначеного договору продавець ОСОБА_2 та покупець ОСОБА_4 , в інтересах якої на той час діяла продавець ОСОБА_2 , діяли недобросовісно, що є підставою для визнання укладеного між ними договору про уступку майнових прав на пай в ОБЖК Зоряний-2 недійсним.

Кооперативний договір №37 від 5 квітня 2017 року про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення паю на спірну квартиру, укладений між ОСОБА_4 та ОБЖК Зоряний-2 має похідний характер від укладеного договору про уступку майнових прав на пай, а тому його також слід визнати недійсним.

З огляду на викладені обставини колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Оскільки за період зареєстрованого шлюбу колишнім подружжям ОСОБА_6 та ОСОБА_12 були внесені пайові кошти в сумі 600 035,06 грн., та ОСОБА_12 після розірвання шлюбу внесено 170010 грн., то відповідно частка в паєнограмадженні ОСОБА_6 становить 39/100 частин паю (паєнагромадження) вартістю 300 017,53 грн, а частка ОСОБА_11 - 61/100 частин паю (паєнагромадження) вартістю 470 027,53 грн.

За вимогами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позову.

З квитанції про сплату судового збору від 28 липня 2017 року вбачається, що позивач за подання до суду позовної заяви сплатив судовий збір в сумі 3230,29 грн (а.с.2 Т.1).

З квитанції про сплату судового збору від 7 травня 2019 року та квитанції від18 квітня 2019 року вбачається, що ОСОБА_6 за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 6420,30 грн (а.с.195, 210 Т.2).

Отже, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_6 3230,29 грн в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду позову.

Також з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_6 по 480 грн з кожної в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги в частині оскарження вимоги про визнання недійсним договору про уступку майнових прав на пай.

З ОСОБА_4 слід стягнути на користь ОСОБА_6 960 грн в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги в частині оскарження вимоги про визнання недійсним кооперативного договору №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за нею паю.

З ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_6 4500, 25 грн. в рахунок відшкодування судових витрат понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги в частині оскарження вимоги про виділення в приватну власність ОСОБА_6 39/100 частин паю (паєнагромадження) вартістю 300 017,53 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 березня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_6 задовольнити.

Визнати недійсним договір про уступку майнових прав на пай в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 у вигляді квартири в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2, укладений 05 квітня 2017 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Визнати недійсним кооперативний договір №37 про порядок сплати пайового внеску членом кооперативу та закріплення за ним паю (квартири в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2), укладений 05 квітня 2017 року між ОСОБА_4 та обслуговуючим житлово-будівельним кооперативом Зоряний-2 .

Визнати паєнагромадження (пай, грошові кошти) в сумі 600 035,06 грн. в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2, спільним майном подружжя.

В порядку поділу спільного майна подружжя:

-Виділити в приватну власність ОСОБА_6 39/100 частин паю (паєнагромадження) вартістю 300 017,53 грн. в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою: АДРЕСА_2.

-Виділити в приватну власність ОСОБА_2 61/100 частин паю (паєнагромадження) вартістю 470 027,53 грн в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2.

Припинити право спільної сумісної власності на паєнагромадження (пай, грошові кошти) в обслуговуючому житлово-будівельному кооперативі Зоряний-2 по кооперативному договору №37 від 12 листопада 2015 року щодо пайової участі в будівництві квартири за в„–115 на поверсі в„–4 блок-секції в„–2 (4 під`їзд) у 9-ти поверховому житловому будинку, будівництво якого здійснюється за адресою : АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 8210,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 1440 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 14 червня 2019 року.

Головуючий Н.К. Височанська

Судді: І.М. Литвинюк. І.Б. Перепелюк