Постанова

від 18.06.2019 по справі 910/16564/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа№ 910/16564/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації Січ-С14

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019

у справі № 910/16564/18 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар

до Громадської організації Січ-С14

про стягнення 149 404,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті орендної плати в розмірі 128 368,84 грн., нарахованої за період з серпня 2015 року по листопад 2018 року за договором оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 42/15 від 20.07.2015, та пені в сумі 21 035,41 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 128 368,84 грн. основного боргу, 17 518, 17 грн. пені, в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем свого обов`язку по платі орендної плати за заявлений до стягнення період.

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені суд першоії інстанції виходив з правомірності вимог позивача про нарахування відповідачу пені, зазначивши однак про те, що позивач при розрахунку пені не враховано те, що прострочення по кожному місяцю, з врахуванням приписів пункту 3.3 спірного договору, починається з 06 числа місяця, за який сплачується орендна плата, а не з 01 числа, як те вбачається з розрахунку позивача.

Не погоджуючись з рішенням, Громадська організація Січ-С14 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що суд першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення неповністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно дослідив та оцінив докази, на підставі яких було прийнято рішення.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що суд першої інстанції:

- не дослідив належним чином, з яких підстав відбулась неявка відповідача на судові засідання. Хоча судом першої інстанції у рішенні зазначалось, що відповідачу надсилались процесуальні документи у справі, проте керівництво відповідача не отирмувало кореспонденції з суду, а відтак, не забезпечило явку свого представника на судові засідання. В свою чергу, у суду була можливість розмістити на власному веб-сайті повідомлення про виклик на судове засідання (або проінформувати відповідача іншим чином), що могло б забезпечити явку відповідача в судове засідання, проте таких дій судом вжито не було;

- не витребував в обов`язковому порядку у позивача докази зміни найменування відповідача з Громадська організація Організація патріотичних громадян С14 на Громадська організація Січ-С14 ;

- не вказав, чим саме підтверджуються докази оплати/неоплати орендної плати за заявлений до стягнення період (відповідні банківські виписки, довідки банку тощо);

- не дослідив обставини, з яких випливає, що відповідач, хоча і підписав акт прийому-передачі нежитлового приміщення від 01.08.2015, використовував надане йому в оренду майно;

- не врахував факт того, що спірний договір діяв виключно з 20.07.2015 до 20.07.2016 та не був пролонгований;

- дійшов помилкового висновку про те, що станом на день розгляду справи та прийняття рішення відповідач продовжує користуватись майном на підставі спірного договору, оскільки майно відповідачем використовувалось виключно протягом дії договору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2019, справа № 910/16564/18 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою від 27.05.2019 колегією суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Зубець Л.П., Мартюк А.І.:

- відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Січ-С14 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 07.06.2019;

- сторонам роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- учасникам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

10.06.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (направлений до суду 06.06.2019 - примітка суду), в якому позивач, з посиланням на те, що:

- посилання відповідача на неотирмання судових рішень у цій справі спростовуються наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103048583168, № 0103049659737, № 0103048939582;

- докази зміни найменування відповідача з Громадська організація Організація патріотичних громадян С14 на Громадська організація Січ-С14 були витребувані у позивача ухвалою суду від 19.02.2019, на виконання якої позивачем до суду додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.03.2019;

- на підтвердження доказів неоплати відповідачем орендної плати за заявлений до стягнення період позивачем до матеріалів справи додано Картку рахунку:3772, а також бухгалтерську довідку № 498 від 06.12.2018;

- підписаний сторонами акт приймання-передачі і є підтвердженням початку користування орендованим майном;

- відсутність заяв про припинення дії спірного договору протягом місяця після закінчення терміну його дії та продовження користування відповідачем спірним майном свідчить про продовження терміну дії вказаного договору,

просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Станом на 18.06.2019 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/16564/18 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100,00 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації Січ-С14 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 відкрито 27.05.2019, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 12.06.2019, апеляційна скарга має бути розглянута в строк по 26.07.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

20.07.2015 позивач як орендодавець та відповідач як орендар (Найменування змінено з Громадська організація Організація патріотичних громадян С14 на Громадська організація Січ-С14 ) уклали договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області № 42/15 (далі Договір) (а.с. 14-19), за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 62,00 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 3, яке знаходиться на балансі позивача, вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 30.04.2015, і становить 355 221,00 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору відповідач вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами Договору та акта приймання-передачі Майна.

01.08.2015 сторонами підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення (а.с. 24), яким сторони зафіксували факт передачі Об`єкта оренди позивачем відповідачу.

Орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна (п. 5.8 Договору).

Розділом 3 Договору сторони погодили що:

- орендна плата визначається за результатами конкурсу (орендна плата може бути встановлена за домовленістю сторін, але не менше розміру, визначеного на підставі чинного законодавства України у сфері орендних відносин), і становить за перший місяць оренди 2 170,00 без ПДВ з урахуванням індексу інфляції за травень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. При дефляції (коли індекс інфляції менше 1) для розрахунку орендної плати застосовується індекс 1 (п. 3.2);

- орендна плата перераховується відповідачем у розмірі 100% на розрахунковий рахунок позивача щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати (крім бюджетних установ). Позивач щомісячно перераховує до обласного бюджету 50 % від отриманої орендної плати. Кінцевий розрахунок за кожний місяць оренди проводиться відповідачем, після коригування орендної плати на індекс інфляції, згідно з виставленим рахунком, протягом 3-х днів з дня отримання рахунку (п. 3.3).

Згідно з п. 10.1 Договору, відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони домовились про те, що умови даної угоди застосовуються до відносин між ними, які виникли до її укладення. Договір діє з 20.07.2015 по 20.07.2016 включно.

Для продовження терміну дії Договору відповідач за 1 місяць до закінчення строку Договору подає своє письмове звернення для отримання погодження у встановленому порядку (п. 10.4 Договору).

Відповідно до пункту 10.6 Договору, у разі закінчення строку дії Договору, він може бути продовжений шляхом укладання додаткового Договору.

Суд першої інстанції, незважаючи на відсутність доказів звернення відповідача до позивача за отриманням погодження на продовження терміну дії Договору та доказів укладення додаткового договору для продовження строку дії Договору, визнав, що станом на день розгляду справи та прийняття рішення відповідач продовжує користуватись майном на підставі Договору, тобто фактично визнав, що дія Договору була продовжена в порядку, передбаченому статтею 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , згідно з якою, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором найму (оренди), до яких відноситься спірний Договір, наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про оренду державного та комунального майна відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, до якого відноситься спірне майно, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Умовами Договору не встановлено можливості його автоматичного продовження. Водночас за змістом пунктів 10.4 та 10.6 Договору Договір може бути продовжений виключно за письмовим зверненням відповідача, а відповідне продовження відбувається шляхом укладення додаткового Договору. Докази укладення такого додаткового Договору матеріали справи не містять.

Отже, відповідно до умов Договору, які згідно з положеннями ст. 629 ЦК України є обов`язковими для сторін, та враховуючи умови п. 10.1 Договору, Договір припинив свою дію 20.07.2016 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за Договором у сумі 128 368,84 грн., нарахованої за період з серпня 2015 року по листопад 2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 2.3 Договору, у випадку розірвання Договору чи припинення його дії відповідач зобов`язаний негайно (не пізніше семи календарних днів) повернути позивачу об`єкт оренди по акту приймання-передачі. Майно вважається поверненими позивачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов`язок щодо складення акта приймання-передачі про повернення майна покладається на відповідача.

Згідно з п. 3.9 Договору, у разі закінчення (припинення) строку дії Договору відповідач сплачує орендну плату на день фактичної передачі майна згідно з актом приймання-передачі.

Тобто умовами Договору сторони дійшли згоди, що факт закінчення строку дії Договору не звільняє відповідача від оплати оренди за його умовами, якщо відповідач продовжує користуватись майном, що є предметом оренди за Договром.

Враховуючи, що за умовами Договору відповідач прийняв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату по день підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні спірного майна позивачу, ініціатива щодо складення якого покладається саме на відповідача, і доказів чого матеріли справи не містять, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендних платежів за Договором оренди за період з серпня 2015 року по листопад 2018 року у заявленому позивачем розмірі визнаються колегією суддів обґрунтованими та законними.

Рішення суду першої інстанції в цій частині задоволення вказаних вимог залишається без змін.

При цьому, послання відповідача на те, що орендоване майно відповідачем використовувалось виключно протягом дії Договору з 20.07.2015 по 20.07.2016 колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції не витребував в обов`язковому порядку у позивача докази зміни найменування відповідача з: Громадська організація Організація патріотичних громадян С14 на: Громадська організація Січ-С14 колегія судів зазначає про те, що докази зміни найменування відповідача з: Громадська організація Організація патріотичних громадян С14 на: Громадська організація Січ-С14 були витребувані у позивача ухвалою суду від 19.02.2019, на виконання якої позивачем до суду додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.03.2019.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 21 035,41 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

За приписами ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем нараховано пеню за період прострочки з 01.06.2018 по 30.11.2018.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення дії Договору з 20.07.2016, у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені з 01.06.2018 з посиланням на умови Договору.

Крім того, колегія суддів зауважує позивачеві на тому, що ним при розрахунку пені не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на вказані приписи закону, правомірним є нарахування пені за шість місяців починаючи з дати виникнення заборгованості. Наприклад, вірним є нарахування пені на суму заборгованості за серпень 2015 року, яка мала бути сплачена по 05.08.2015 включно за період з 06.08.2015 по 05.02.2016 включно.

Проте, позивач при розрахунку пені нарахував її за шість місяців, які передували даті зверненні до суду з цим позовом і на суму, яка сформувалась станом на дату початку розрахункового періоду з дати укладення Договору, що суперечить приписами ч. 6 ст. 232 ГК України.

Отже, враховуючи періоди за які нарахована заявлена до стягнення сума пені (з 01.06.2018 по 30.11.2018), приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, а також припинення дії Договору з 20.07.2016, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 21 035,41 грн. відмовляється.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином, з яких підстав відбулась неявка відповідача на судові засідання, що керівництво відповідача не отирмувало кореспонденції з суду, а відтак, не забезпечило явку свого представника на судові засідання, з огляду на що у суду була можливість розмістити на власному веб-сайті повідомлення про виклик на судове засідання (або проінформувати відповідача іншим чином), що могло б забезпечити явку відповідача в судове засідання, проте таких дій судом вжито не було, не відповідає дійсним обставинам, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103048583168, № 0103049659737, № 0103048939582 (а.с. 3, 64, 113), тому до уваги колегією суддів не прийматься.

Щодо посилань відповідача на те, що суд першої інстанції не вказав, чим саме підтверджуються докази оплати/неоплати орендної плати за заявлений до стягнення період (відповідні банківські виписки, довідки банку тощо), колегія суддів зазначає про те, що позивачем на підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи додано Картку рахунку:3772, а також бухгалтерську довідку № 498 від 06.12.2018 (а.с. 33-42), в той час як саме на відповідача покладений обов`язок довести, що ним спірні послуги були оплачені.

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мали місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/15664/18 підлягає зміні, позов задовольняється частково, до стягнення на користь позивача з відповідача підлягає основний борг в сумі 128 368,84 грн., в решті вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Громадської організації Січ-С14 задовольняється частково.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита за подачу позову покладаються на сторони пропорційної розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат за подачу апеляційної скарги колегія суддів, користуючись наданим ч. 9 ст. 129 ГПК України правом покласти на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору, та враховуючи, що спір сторін виник внаслідок дій відповідача, який не сплачує позивачу орендну плату більш, ніж три роки, покладає витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в повному обсязі на відповідача.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації Січ-С14 на рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення міста Києва від 23.04.2019 у справі № 910/16564/18 в такій редакції:

2. Стягнути з Громадської організації Січ-С14 (02091, м. Київ, вул. Тростянецька, б. 5, корпус Б, квартира 159, ідентифікаційний код 39639214) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Ярославська, 11, ідентифікаційний код 02466949) основний боргу в сумі 128 368 (сто двадцять вісім тисяч триста шістдесят вісім) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 925 (одна тисяча дев`ятсот двадцять п`ять ) грн. 53 коп.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16564/18.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк