Постанова

від 18.06.2019 по справі 910/993/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2019 р. Справа№ 910/993/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Мартюк А.І.

Буравльова С.І.

за участю представників: не викликались

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Україна

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019

у справі № 910/993/19 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Житлово-будівельного кооперативу Україна

про стягнення 37 941,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 24 898,69 грн. грн. за послуги з водовідведення, надані за договором № 9078/4-14 на послуги водопостачання та водовідведення від 23.02.2001 в період з 01.01.2016 по 30.11.2016, інфляційних втрат в сумі 8 653,18 грн., 3 % річних в сумі 1 899,70 грн. та штрафу в сумі 2 489,87 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимим доказами доведений факт надання послуг на заявлену до стягнення суму, в той час як відповідачем доказів оплати спірних послуг суду не надано.

Не погоджуючись з рішенням, 25.04.2019 Житлово-будівельний кооператив Україна звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 та прийняти рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування матеріалів справи та встановлення обставин справи, а висновки, наведені у рішенні суду відносно задоволення позову у цій справі, не відповідають дійсності та є помилковими.

В обґрунтування вказаної позиції відповідач послався на те, що:

- частина заявленої до стягнення суми, а саме, плата за послуги, надані в період з 01.01.2016 по 29.01.2016, знаходяться поза межами, встановленого ч. 1 ст. 257 ЦК України строку позовної давності, а відтак, не підлягає стягненню;

- позивачем до матеріалів справи не надано даних щодо обсягів гарячої води, наданих ПАТ Київенерго відповідачу, якими б підтверджувались об`єми стоків води та суми заборгованості відповідача;

- оскільки бойлер за адресою: м. Київ, вул. Бучмі, 6, обслуговує чотири будинки (6 , 6А, 6В, 6Г), відповідно, лічильник холодної води, яка іде на підігрів, що встановлений на вхідній трубі до бойлера, обліковує спожиту воду для всіх чотирьох будинків;

- позивачем не надано підтверджувальних документів щодо справності роботи лічильнику, що викликає сумнів у його показаннях та, відповідно, у обсягах спірних послуг.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справа № 910/993/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.

Ухвалою від 20.05.2019 колегії суддів у складі: Калатай Н.Ф. (головуючий), судді Буравльов С.І., Мартюк А.І.:

- Житлово-будівельному кооперативу Україна поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19;

- відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19;

- встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 03.06.2019;

- сторонами роз`яснено, що відповідно до приписів ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1); заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2);

- зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19;

- учасникам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

29.05.2019 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач посилається на те, що:

- нарахування обсягів відведення гарячої води здійснювалось відповідно до показів працюючого приладу обліку (особовий рахунок 333-41 ), який знаходився на балансі ПАТ Київенерго ;

- прилад обліку, що встановлений у виносному бойлері, належить позивачу та ним зареєстрований, що підтверджується розпорядженнями на реєстрацію лічильника;

- зазначений позивачем спосіб обліку водовідведення гарячої води повністю відповідає умовам спірного договору, п. 3.1 якого встановлено, що кількість вроди, що подається позивачем та використовується відповідачем, визначається за показаннями лічильників, зареєстрованих позивачем.

31.05.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів, в якому відповідач просить долучити до матеріалів справи копію запиту позивача до ПАТ Київенерго щодо надання інформації вих. № 18 від 22.04.2018, докази направлення вказаного запису (копії накладної № 0421406034505 та фіскального чеку від 25.04.2019), а також копія відповіді на вказаний запит вих. № 30/вих/1-7615 від 23.05.2019.

Щодо вказаних додаткових доказів колегія суддів зазначає таке.

Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспореного рішення таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядженні не мав.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

Частинами 3, 4 п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

В клопотанні про долучення додаткових доказів відповідач зазначає про те, що на момент подання апеляційної скарги вказаний доказ був відсутній у скаржника, з огляду на що просить поновити строк для його подання.

Однак колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від апелянта.

З поданих відповідачем додаткових доказів слідує, що їх отирмання було ініційоване відповідачем 22.04.2019, тобто після винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення, проте жодних доказів неможливості направлення вказаного запиту в період з 08.02.2019 (дата отримання відповідачем ухвали про порушення провадження у цій справі - примітка суду) по 22.04.2019 суду не надано.

Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.

Відповідно до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

Слід зазначити і про те, що документи, які відповідач просить долучити як додаткові докази фактично на дату винесення оспорюваного рішення не існували, в той час як за приписами ГПК Україна надання учасником судового процесу нових доказів у справі, які станом на дату винесення судового рішення не існували, не віднесено до підстав для скасування такого судового рішення.

За таких обставин, надані відповідачем копія запиту позивача до ПАТ Київенерго щодо надання інформації вих. № 18 від 22.04.2018, докази направлення вказаного запису (копії накладної № 0421406034505 та фіскального чеку від 25.04.2019), а також копія відповіді на вказаний запит вих. № 30/вих/1-7615 від 23.05.2019 як додаткові докази колегією суддів не приймаються.

Станом на 18.06.2019 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим суду).

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921*100=192 100 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді справи № 910/993/19 колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 192 100 грн., і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

За правилом ч. 2 ст. 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 1 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 відкрито 20.05.2019, розгляд справи в суді апеляційної інстанції розпочався, з урахуванням вихідних та святкових днів, з 05.06.2019, апеляційна скарга має бути розглянута по 19.07.2019 включно.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

23.02.2001 Державне комунальне об`єднання Київводоканал , правонаступником якого є позивач, як постачальник та відповідач як абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9078/4/14 (далі Договір) (а.с. 26-29)

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов`язується надати відповідачу послуги з постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач зобов`язується сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором, Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв`язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.01.2016 по 30.11.2016), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов`язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п.п. а п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника.

У п. 3.7 Договору сторони погодили, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов`язаний у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Згідно з п. 3.6 Договору абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів.

Цей договір є безстроковим і діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 5.1).

З матеріалів справи слідує, що заявлена до стягнення сума становить вартість наданих, але неоплачених послуги з водовідведення в період з 01.01.2016 по 30.11.2016.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги :

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання :

- централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води;

- централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення;

Статтею 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені житлово-комунальні послуги в залежності від функціонального призначення, в тому числі комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами).

Правилами 2 встановлено таке:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду і питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 2.2);

Відповідно до ст. 22 Закону України Про питну воду і питне водопостачання , одним з основних обов`язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Відповідно до п. 3.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об`ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил 1.

Відповідно до п. 3.1 Правил 2 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Правилами 2 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

За твердженням позивача, в рахунок оплати послуг з водовідведення гарячої води за період з 01.01.2016 по 30.11.2016 відповідачу було нараховано до сплати 27 068,39 грн., а сплачено останнім 2 169,70 грн.

Доказів зворотного матеріли справи не містять .

Обсяги наданих послуг підтверджуються актами про зняття показників з приладів обліку, розшифровкою рахунків абонента за 2016 рік та платіжними-вимогами дорученнями (а.с. 33-35, 42-53).

Щодо обсягів наданих послуг додатково слід зазначити про те, що, виходячи зі змісту п. 2.3 Договору, відповідач зобов`язаний в кінці кожного кварталу направити до позивача свого повноважного представника (за довіреністю) з письмовою інформацією, відповідно до додатку № 1 до Договору, щодо об`єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) за останній три місяці для проведення звірки розрахунків з позивачем та підписання відповідного акту; у разі невиконання даної умови Договору облік спожитих послуг за відповідний період приймається відповідачем за даними позивача та перерахунки за вказаний період не проводяться.

Матеріали справи не містять доказів проведення сторонами звірки розрахунків та підписання відповідного акту, а відтак, такі послуги, за умовами Договору, вважаються прийнятими відповідачем.

Колегія суддів зазначає й про те, що відповідач фактично не заперечує проти факту надання позивачем послуг з водовідведення у спірний період, оскільки заперечення відповідач стосуються лише неможливості встановити дійсні об`єми наданих послуг, проте відповідачем не надано доказів того що об`єми послуг були іншими, ніж зазначено позивачем.

Щодо посилань відповідача на те, що бойлер за адресою: м. Київ, вул. Бучмі, 6, обслуговує чотири будинки (6 , 6А, 6В, 6Г), тому, лічильник холодної води, яка іде на підігрів, що встановлений на вхідній трубі до бойлера, обліковує спожиту воду для всіх чотирьох будинків, колегія суддів зазначає, що зі змісту наданих позивачем актів про зняття показників з приладів обліку слідує, що при розрахунку вартості наданих послуг позивач не виставляє відповідачу весь обсяг послуг, зафіксований лічильником у відповідному місяці, що свідчить про врахування позивачем того, що прилад обліку обрахував надання послуг для чотирьох будинків.

Вимогою про сплату заборгованості вих.№ 142/12/8/09-19 від 10.01.2019 (а.с. 76) позивач вимагав оплатити спірну заборгованість у сумі 24 898,69 грн. за надані у період з 01.01.2016 по 30.11.2016 послуги з водопостачання та водовідведення за Договором протягом семи днів з дня отримання такої вимоги, проте відповідач відповіді на вказану вимогу не надіслав, заборгованість не погасив.

Щодо посилань відповідача на те, що між сторонами проводились перемовини щодо укладення мирової угоди колегія суддів зазначає про те, що за приписами ГПК України сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Отже, неоплаченим на дату винесення рішення залишились послуги з водовідведення питної води для потреб гарячого водопостачання, надані за період з 01.01.2016 по 30.11.2016, на загальну суму 24 898,69 грн. (27 068-2 169,70).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язання з оплати послуг на загальну суму 24 898,69 грн. в порядку та в строки, встановлені Договором, тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу на зазначену суму. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності щодо вимог про стягнення плати за послуги, надані в період з 01.01.2016 по 29.01.2016, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові у випадку, якщо по суті спору позов підлягає задоволенню.

Тобто норма ч. 4 ст. 267 ЦК покладає на сторону у справі обов`язок подавати заяву про сплив (закінчення) строку позовної давності як підставу для відмови у позові.

Отже, за правилами, встановленими в ЦК України, застосування до правовідносин строків позовної давності та, відповідно, відмова в позові з цих підстав можливе лише за заявою сторони щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення.

З матеріалів справи слідує, що відповідачем до суду першої інстанції відповідної заяви про застосування строку позовної давності не заявлялось.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 653,18 грн., 3 % річних в сумі 1 899,70 грн. та штрафу в сумі 2 489,87 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов`язку з оплати наданих за Договором у спірний період послуг, є підстави для застосування встановленої Договором та законодавством відповідальності.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за безпідставну відмову від оплати послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку оплатити надані позивачем послуги, позивач відповідно до умов Договору та приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов`язань інфляційні втрати, 3 % річних, а також штраф, передбачений п. 4.1 Договору, та звернутися за їх стягненням до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 8 653,18 грн., 3 % річних в сумі 1 899,70 грн. та штрафу в сумі 2 489,87 грн. за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу Україна задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати за подачу апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу Україна на рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2019 у справі № 910/993/19.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/993/19.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді А.І. Мартюк

С.І. Буравльов