Постанова

від 12.06.2019 по справі 914/1207/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2019 р. Справа№ 914/1207/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників

від позивача: Резніченко Д.Г. - диреткор

від відповідача: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р.

у справі № 914/1207/18 (суддя О. В. Мандриченко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф"

до Міністерства юстиції України

про зобов`язання здійснити необхідні виконавчі дії щодо зняття з

нерухомого майна арешту, накладеного у межах виконавчого провадження

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. у справі № 914/1207/18 провадження у справі № 914/1207/18 закрито. Згідно з вимогами частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України роз`яснено позивачу, що вимоги про зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити необхідні виконавчі дії щодо зняття арешту, який накладено в межах виконавчого провадження №53935150, номер запису про обтяження 225244163, з нерухомого майна, що належить ТОВ "Сінеф", а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1, літера К-2, загальною площею 322,6кв.метрів, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Зелена, буд.238, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №77132446101", віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Не погоджуючись з вказано ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінеф" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2019 р. у справі № 914/1207/18 та направити справу до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Зубець Л.П., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. та призначено справу № 914/1207/18 до розгляду на 12.06.2019р.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.

Встановлено, що12.06.2019р. представник відповідача у судове засідання не з`явився. Причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінеф" подано позовну заяву з вимогою: "зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (Відповідач) здійснити необхідні виконавчі дії щодо зняття арешту, який накладено в межах виконавчого провадження №53935150, номер запису про обтяження 225244163, з нерухомого майна, що належить ТОВ "Сінеф", а саме: нежитлового приміщення матеріального складу №1, літера К-2, загальною площею 322,6кв.метрів, яке розташоване за адресою м. Львів, вул. Зелена, буд.238, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна №77132446101".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. у справі № 914/1207/18 провадження у справі № 914/1207/18 закрито.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі 914/1207/18, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Водночас, ч. 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Тобто, положення ч. 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" стосуються виконання рішень інших органів, в той час, як ч. 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначає порядок оскарження рішень дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення.

За змістом п. 5 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.

З наведеного вбачається, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є самостійними виконавчими документами.

Отже, визначаючи поширення юрисдикції адміністративного суду на правовідносини щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), законодавець визначив та включив до таких рішень, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

При цьому, визначивши юрисдикцію суду, який уповноважений розглядати відповідні спори, законодавець зазначив, що адміністративний суд визначається у порядку, передбаченому законом.

Таким чином, дії державного виконавця щодо арешту майна боржника № 53935150; і як наслідок запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно записи про обтяження № 22524416 (відкритий розділ) були вчинені в рамках виконавчого провадження № 53935150 під час примусового виконання окремого виконавчого документу, а саме постанови про стягнення виконавчого збору від 12.05.2014 № 43070013.

В даному випадку оскаржуються дії державної виконавчої служби вчинені не під час виконання рішення господарського суду, а під час виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Згідно з ч. 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи положення ч. 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", вищевказані вимоги повинні бути передані на розгляд відповідного адміністративного суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на характер спірних правовідносин, суд першої інстанції, дотримуючись норм процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України , оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, на виконання приписів ч. 2 ст. 231 ГПК України , місцевий господарський суд правильно роз`яснив позивачеві, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. у справі № 914/1207/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінеф" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.04.2019р. у справі № 914/1207/18 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінеф".

3. Матеріали справи № 914/1207/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

Н.Ф. Калатай