Рішення

від 12.06.2019 по справі 914/699/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 Справа № 914/699/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Н.Петровській, розглянувши матеріали

позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» , м. Львів

про стягнення 113 270,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: Зелений С.С. - адвокат

від відповідача: Гавриленко Ж.В. - представник

Судом роз`яснено зміст ст.ст.35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» про стягнення 113 270,34 грн.

Ухвалою суду від відкрити провадження у справі № 914/699/19 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 15.05.19 р.

Ухвалою суду від 15.03.2019р.розгляд справи відкладено на 29.05.2019 р. Ухвалою суду від 29.05.2019 р. розгляд справи відкладено на 12.06.2019 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами існують договірні відносини на підставі договору за № 05/10 від 05.10.17р. щодо виконання зобов`язання по обв`язці чіллера в готельно-оздоровчому комплексі, що знаходиться за адресою м. Трускавець, вул. І АДРЕСА_1 Мазепи, АДРЕСА_2 та на підставі договору № 24/11 від 24.11.17р. щодо виконання зобов`язанняпо влаштуванню автоматизації котельні в готельно-оздоровчому комплексі, що знаходиться за адресою м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 21.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладених між сторонами договорівне здійснив у повному обсязі оплати за виконані позивачем роботи. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 32190,61 грн.,3% річних у розмірі 2 497,28 грн. та втрат від інфляції у розмірі 8 606,94 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що після приймання робіт замовником виявлено ряд недоліків. У відзиві зазначено, що розрахунок проведений позивачем некоректно, оскільки в силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним. Крім того, відповідачем заявлено про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою про сплату неустойки. Відповідач просить відмовити в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» про стягнення 113 270,34 грн. у повному обсязі.

Заяви і клопотання сторін .

29.05.19 р. відповідачем подано відзив на позов за вх. № 22338/19, відповідно до якого, останній просить суд відмовити у задоволенні позову.

05.06.19 р. на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив за вх. № 23487/19, в якій зазначено, що відповідач прийняв роботи за укладеними договорами, не повідомляв позивача про недоліки. Також, позивач зазначив, що строк позовної давності щодо стягнення пені не сплив, щодо самого розрахунку пені позивач вважає безпідставним посилання відповідача на обставини щодо неправильного нарахування пені.

11.06.2019 р. відповідач подав на адресу суду клопотання за вх. № 24322/19 про долучення до матеріалів справи контррозрахунку пені, згідно з яким розмір пені становить 6 484,30 грн.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

05.10.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» (виконавцем) укладено договір № 05/10 від 05.10.17р. щодо здійснення обв`язки чіллера в готельно-оздоровчому комплексі, що знаходиться за адресою м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 21. Відповідно до умов якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по обв`язці чіллера в готельно-оздоровчому комплексі, м. Трускавець, вул І. Мазепи, 21. Об`єм робіт визначається проектною документацією, що передано виконавцю згідно акту прийому-передачі. Вартість робіт визначається договірною ціною, яка є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток № 1).

Загальна вартість договору становить 291 222, 36 грн. (п. 3.1).

Відповідно до п.3.3 договору загальна вартість робіт за даним договором може бути збільшена у випадку, якщо замовник запропонує виконавцю виконати додаткові роботи, котрі не передбачені додатком №1.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник оплачує виконавцю аванс розмірі 244 957,36 грн. в т.ч. ПДВ на протязі одного дня з дня підписання договору. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі- приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами. (п. 4.2 договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 11.10.2017 р. на виконання п. 4.1 договору відповідачем перераховано позивачу авансовий платіж у сумі 244 957,36 грн.

28.11.2017 р. за договором № 05/10 від 05.10.17 р. між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-00404 на загальну вартість виконаних робіт 322640,08 грн.

Як вбачається з позовної заяви, 06.09.2018 р. на рахунок позивача надійшла оплата за договором від 05.10.17 р. у розмірі 60000,00 грн.

Оскільки відповідачем здійснено не повну оплату за договором № 05/10 від 05.10.17 р., позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на суму 17 682,72 грн.

Також, 24.11.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» (замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» (виконавцем) укладено договір № 24/11 по влаштуванню автоматизації котельні в готельно-оздоровчому комплексі, що знаходиться за адресою м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 21. Відповідно до умов вказаного договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по влаштуванню автоматизації котельні готельно-оздоровчого комплексу в м. Трускавець, вул І. Мазепи, 21. Об`єм робіт визначається проектною документацією, що передано виконавцю згідно з актом прийому-передачі. Вартість робіт визначається договірною ціною, яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 1).

Загальна вартість договору 469 934,95 грн. (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору загальна вартість по даному договору, може бути збільшена у випадку, якщо замовник запропонує виконавцю виконати додаткові роботи, котрі не передбаченідодатком №1.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник оплачує виконавцю аванс розмірі 425 000 грн. в т.ч. ПДВ на протязі одного дня з дня підписання договору. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами (п. 4.2 договору).

Позивач зазначає, що 01.12.2017 р. відповідачем перераховано авансовий платіж не в повному розмірі, а в сумі 400 000,00 грн.

12.02.2018 р. між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000045 за договором № 24/11 від 24.11.17 р. на загальну вартість виконаних робіт 482 292,79 грн.

Як вказано позивачем у позовній заяві, 23.02.2018 р. на рахунок виконавця надійшла оплата в розмірі 30 000,00 грн.

Внаслідок порушення відповідачем виконання умов договору № 24/11 від 24.11.2017 р. позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором на суму 52 292,79 грн.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 32 190,61 грн., 3% річних у розмірі 2 497,28 грн. та втрат від інфляції у розмірі 8 606,94 грн.

18.03.2019 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №92 від 15.03.2019 р., в якій запропонував в п`ятиденний термін з моменту отримання претензії добровільно погасити існуючу заборгованість в розмірі 69 975,51 грн. Вказана претензія залишилась без виконання.

Оцінка суду.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально господарського інтересу.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи наведене, укладені сторонами договори з виконання робіт за своєю правовою природою є правочинами з елементами підряду та надання послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодоюзамовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що на виконання укладених договорів відповідач перерахував позивачу аванс за двома договорами на загальну суму 644 957,36 грн.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до приписів статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін відпідписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. Тобто, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. В свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Відмова замовника від підписання акта виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов`язку щодо їх оплати.

Матеріалами справи встановлено, а відповідачем не спростовано, факт виконання позивачем та передання відповідачу робіт за укладеними договорами на підставі актаздачі-прийняття робіт від 28.11.2017 р. за № ОУ-00404 за договором № 05/10 від 05.10.17р. на загальну вартість виконаних робіт 322 640,08 грн. та на підставі акта здачі-прийняття робіт від 12.02.2018 р. за № ОУ-0000045 за договором № 24/11 від 24.11.17р. на загальну вартість виконаних робіт 482 292,79 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб. Акти підписано без зауважень до виконаних робіт.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що після приймання робіт замовником виявлено ряд недоліків у роботі виконаній підрядником, а саме: не розроблена програма керування системою автоматизації, відсутній зв`язок між чіллером та щитком автоматики, не працює 80 % термоманометрів на бойлерній, не задіяна система очистки та підживлення води, через неправильно проведену ізоляцію труб, на трубах стелі та стінах наявний конденсат. Відповідач посилається на те, що наведені недоліки перешкоджають нормальній роботі готелю та викликали неодноразові скарги мешканців. Відповідач зазначив, що про наведені недоліки неодноразово повідомлено позивача, проте він не відреагував на заявлені до нього претензії.

Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність вказаних недоліків та документально не підтвердив неякісність виконаних позивачем робіт за договорами.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що відповідач не повідомляв позивача про будь-які виявлені недоліки.

Доказів звернення відповідача до позивача щодо виявлених недоліків після прийняття робіт відповідачем суду не надано.

Враховуючи наведене, відповідачем не обгрунтовано жодними належними доказами наявність недоліків виконаних позивачем робіт.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на загальну суму 69 975,51 грн.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошових зобов`язань за укладеними договорами позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 32 190,61 грн., 3% річних у розмірі 2 497,28 грн. та втрат від інфляції у розмірі 8 606,94 грн.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 ГК України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.4 договору № 05/10 від 05.10.2017 р. за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожний день. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона оплачується. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором. (п. 5.5 договору).

У розрахунку пені за вказаним договором позивач використовував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки розмір пені 0,2 % від суми затримки за кожен день прострочки, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за договором № 05/10 від 05.10.2017 р. за період з 06.12.2017 р. по 10.04.2019 р. на суму 8 134,52 грн.

Відповідач у відзиві на позив зазначив, що відповідно до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про сплату неустойки.

Частиною другою ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Вказане закріплено в ч. 1 та ч. 5 ст. 261 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4.1 постанови Пленуму Вищогогосподарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.09.2018 р. відповідачем здійснено оплату за договором № 05/10 від 05.10.2017 р. у розмірі 60 000,00 грн.

Суд дійшов висновку, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, у зв`язку чим перебіг позовної давності було перервано, що є підставою для відмови у застосуванні наслідків пропуску позовної давності.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України від 18.05.2016 р. у справі № 6-474цс16, 25 травня 2016 року у справі № 6-1138цс15, від 08 червня 2016 року у справі № 6-3006цс15, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи норми ст. 232 ГК України, суд здійснив перерахунок пені та встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 06.12.2017 р. до 06.06.2018 р. в розмірі 2 848,13 грн. внаслідок неналежного виконання договору № 05/10 від 05.10.2017 р. В частині нарахування пені поза 6-місячним строком, встановленим частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, необхідно відмовити.

За договором №24/11 від 24.11.2017 р. позивач просить стягнути пеню за період з 20.02.2018 р. по 10.04.2019 р. на суму 24 056,09 грн.

Суд здійснив перерахунок пені та встановив, що стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 20.02.2018 р. до 10.04.2019 р. в розмірі 20 885,60 грн.

Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 23 733,73 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексуі нфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 8 606,94 грн. втрат від інфляції та 2 497,28 грн. 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання за договором від 05.10.2017 р. та за договором від 24.11.2017 р.

Судом перевірено доданий позивачем розрахунок 3% річних, визнано його арифметично правильним та обґрунтованим.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 7 512,70 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річниху розмірі 2 497,28 та інфляційних втрату розмірі 7 512,70 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення становить 69 975,51 грн. заборгованості, 23 733,73 грн. пені, 2 497,28 грн. 3% річних, 7 512,70 грн. втрат від інфляції. В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1 767,32 грн.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Молоток (79040, м.Львів, вул.Патона, буд. 2, корпус 4А, код ЄДРПОУ 33894975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд. 149-Б; код ЄДРПОУ 36767497) 69 975,51 грн. заборгованості, 23 733,73 грн. пені, 2 497,28 грн. 3% річних, 7 512,70 грн. втрат від інфляції та 1 767,32 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 18.06.2019 р.

Суддя Чорній Л.З.