Постанова

від 27.09.2019 по справі 914/699/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" вересня 2019 р. Справа №914/699/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кордюк Г.Т.

суддів Кравчук Н.М.

Плотніцького Б.Д.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» , б/н від 18.07.2019 (вх. ЗАГС 01-05/2800/19 від 25.07.2019)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 (повний текст складено 18.06.2019)

у справі № 914/699/19 (суддя Чорній Л.З.)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» , м. Львів

про стягнення 113 270,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» 69 975, 51 грн. заборгованості, 32 190,61 грн. пені, 2 497,28 грн. 3% річних та 8 606,94 грн. втрат від інфляції.

Підставою для звернення з позовом слугувало неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати виконаних позивачем робіт за договорами № 05/10 від 05.10.2017 та № 24/11 від 24.11.2017.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/699/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 69 975,51 грн. заборгованості, 23 733,73 грн. пені, 2 497,28 грн. 3% річних, 7 512,70 грн. втрат від інфляції та 1 762,32 грн. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та передання відповідачу робіт на підставі акта здачі-прийняття робіт від 28.11.2017 за № ОУ-00404 за договором № 05/10 від 05.10.2017 на загальну вартість виконаних робіт 322 640,08 грн. та на підставі акта здачі-прийняття робіт від 12.02.2018 за № ОУ-0000045 за договором № 24/11 від 24.11.2017 на загальну вартість виконаних робіт 482 292,79 грн., а також наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 69 975,51 грн. Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу на загальну суму 69 975,51 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, перевіривши доданий позивачем розрахунок 3% річних та втрат від інфляції, дійшов до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 497,28 та інфляційних втрату розмірі 7 512,70 грн.

Окрім того, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 848,13 грн. пені за період з 06.12.2017 до 06.06.2018 за договором № 05/10 від 05.10.2017 (в межах 6-місячного строку, встановленого частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України) та 20 885,60 грн. пені за період з 20.02.2018 до 10.04.2019 за договором №24/11 від 24.11.2017.

При цьому, суд першої інстанції відмовив відповідачу у застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, зазначивши, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем (06.09.2018 відповідачем здійснено оплату за договором № 05/10 від 05.10.2017 у розмірі 60 000,00 грн.), у зв`язку чим перебіг позовної давності було перервано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/699/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що після прийняття робіт ним виявлено ряд недоліків у виконаній позивачем роботі, про які повідомлено позивача. Однак, позивач на заявлені претензії не відреагував.

Окрім того, апелянт зазначає про порушення позивачем при проведенні розрахунку вимог ч. 6 ст. 232 ГК України та пропуск строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення неустойки.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/699/19 розподілено до розгляду судді -доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Плотніцького Б.Д. та Кравчук Н.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2019.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» на рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/699/19.

При цьому, враховуючи ціну позову, на підставі частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд ухвалив здійснити розгляд справи №914/699/19 в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику сторін справи.

Окрім того, ухвалою суду встановлено строк для подачі позивачем відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі

Позивач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 01.08.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

09.08.2019 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі №914/699/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.

При цьому позивач зазначає, що відповідач прийняв виконані роботи, підписавши відповідні акти приймання-передачі, без жодних зауважень та претензій щодо їх якості, а посилання апелянта на виявлені недоліки у виконаній роботі не підтверджені жодними доказами.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Молоток ( далі - замовник / відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем ( далі -виконавець / позивач у справі) укладено договір № 05/10 від 05.10.2017, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по обв`язці чіллера в готельно-оздоровчому комплексі, що знаходиться за адресою м. Трускавець, вул. І. Мазепи, 21.

Відповідно до п.п.1.2.,1.3. Договору об`єм робіт визначається проектною документацією, що передано виконавцю згідно акту прийому-передачі. Вартість робіт визначається договірною ціною, яка є невід`ємною частиною даного Договору (Додаток № 1).

Загальна вартість договору становить 291 222, 36 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.п.3.2.,3.3 Договору загальна вартість по даному Договору може бути переглянута у випадку, якщо обумовлений п.4.1. Договору аванс не буде оплачений у повному обсязі, а також у частині імпортного обладнання, якщо курс євро чи долара США протягом дії договору збільшиться більше 5%. Загальна вартість робіт за даним договором може бути збільшена у випадку, якщо замовник запропонує виконавцю виконати додаткові роботи, котрі не передбачені додатком №1.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує виконавцю аванс розмірі 244 957,36 грн. в т.ч. ПДВ на протязі одного дня з дня підписання договору. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі - приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами. (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п.п. 5.4.,5.5. Договору за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожен день. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона оплачується.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 11.10.2017 на виконання п. 4.1 договору відповідачем перераховано позивачу авансовий платіж у сумі 244 957,36 грн.

28.11.2017 за договором № 05/10 від 05.10.2017 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-00404 на загальну вартість виконаних робіт 322 640,08 грн.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, 06.09.2018 на рахунок позивача надійшла оплата за договором від 05.10.2017 у розмірі 60000,00 грн.

Окрім того, 24.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ Молоток ( далі - замовник / відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем ( далі -виконавець / позивач у справі) укладено договір № 24/11, відповідно до якого договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання по влаштуванню автоматизації котельні готельно-оздоровчого комплексу в м. Трускавець, вул І. Мазепи, 21.

Відповідно до п.п.1.2.,1.3. Договору об`єм робіт визначається проектною документацією, що передано виконавцю згідно з актом прийому-передачі. Вартість робіт визначається договірною ціною, яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток № 1).

Загальна вартість договору 469 934,95 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.п.3.2.,3.3 Договору загальна вартість по даному Договору може бути переглянута у випадку, якщо обумовлений п.4.1. Договору аванс не буде оплачений у повному обсязі, а також у частині імпортного обладнання, якщо курс євро чи долара США протягом дії договору збільшиться більше 5%. Загальна вартість робіт за даним договором може бути збільшена у випадку, якщо замовник запропонує виконавцю виконати додаткові роботи, котрі не передбачені додатком №1.

Відповідно до п. 4.1 Договору замовник оплачує виконавцю аванс розмірі 425 000 грн. в т.ч. ПДВ на протязі одного дня з дня підписання договору. Подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами (п. 4.2 договору).

Відповідно до п.п. 5.4.,5.5. Договору за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожен день. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона оплачується.

Позивач зазначає, що 01.12.2017 відповідачем перераховано авансовий платіж не в повному розмірі, а в сумі 400 000,00 грн.

12.02.2018 між сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000045 за договором № 24/11 від 24.11.2017 на загальну вартість виконаних робіт 482 292,79 грн.

Як вказано позивачем у позовній заяві та не заперечується відповідачем, 23.02.2018 на рахунок виконавця надійшла оплата в розмірі 30 000,00 грн.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю ВКФ Молоток претензію №22 від 15.03.2019 про сплату заборгованості за виконані роботи за договором №05/10 в розмірі 17 682,72 грн. та за договором 24/11 в розмірі 52292,79 грн., а також штрафних санкцій.

Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ Молоток вимог вказаної претензії не виконало, що і слугувало підставою для звернення з позовом у даній справі.

Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення зобов`язань є, зокрема, договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків( ч.1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовник), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (стаття 843 ЦК України).

Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до п. 4.1, Договорів замовник оплачує виконавцю аванс на протязі одного дня з дня підписання договору у визначеному в Договорах фіксованому розмірі (за договором №05/10 від 05.10.2017 - 291 222,36 грн., а за договором №24/11 від 24.11.2017 - 469 934,95 грн.).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, на виконання укладених договорів відповідач перерахував позивачу аванс за двома договорами на загальну суму 644 957,36 грн. (за договором 05/10 від 05.10.2017 в розмірі 244 957,36 грн., а за договором 24/11 від 24.11.2017 в розмірі 400 000, 00 грн.).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами (ч. 4 ст. 882 ЦК України).

Відповідно до п.2.2. Договорів датою завершення робіт є дата підписання замовником актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.2. Договорів подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами.

Отже, документальним підтвердженням факту виконання підрядником обумовлених договором робіт та підставою для здійснення оплати за договором підряду є належним чином оформлені акти виконаних робіт.

Факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором № 24/11 від 24.11.2017 підтверджується наявним в матеріалах справи Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-0000045 від 12.02.2018 на суму 482 292,79 грн., а за договором № 05/10 від 05.10.2017 - Актом здачі-прийняття робіт № ОУ-00404 від 28.11.2017 на суму 322 640,08 грн.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконаних позивачем робіт належним чином не виконав, сплативши позивачу 430 000 грн. за договором №24/11 від 24.11.2017 та 304 957,36 грн. за договором №05/10 від 05.10.2017 ( з врахуванням оплаченого авансу). Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №24/11 від 24.11.2017 становить 52 292,79 грн., а за договором №05/10 від 05.10.2017 - 17 682,72 грн. (разом 69 975,51 грн.).

З приводу посилання апелянта на те, що після прийняття робіт ним виявлено ряд недоліків у виконаній позивачем роботі, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно зі ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевіряти хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Статтею 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як вбачається з матеріалів справи, акти здачі-прийняття робіт за договорами підписані повноважними представниками обох сторін та скріпленими відтисками їх печаток без жодних зауважень та застережень щодо якості виконаних робіт. Докази звернення замовника до виконавця з будь-якими претензіями щодо якості виконаних робіт в матеріалах справи також відсутні.

Відтак, матеріалами справи доведено факт виконання позивачем робіт за договорами, які підлягали до сплати відповідачем.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази лише часткового виконання відповідачем зобов`язань по оплаті виконаних за Договорами робіт, що не заперечується сторонами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 69 975,51 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п.п. 4.1, 4.2. Договорів замовник оплачує виконавцю аванс на протязі одного дня з дня підписання договору ( у визначеному в Договорах фіксованому розмірі), а подальша оплата виконаних робіт здійснюється замовником поетапно на підставі актів здачі-приймання виконаних робіт, протягом 5-ти робочих днів після їх підписання сторонами.

Відтак, відповідач повинен був оплатити роботи, виконані за договором №05/10 від 05.10.2017 до 05.12.2017 включно, а за договором №24/11 від 24.11.2017 до 19.02.2018 включно.

В силу ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлений обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, окрім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2 497,28грн. 3% річних, з яких: 713,60 грн. - 3% річних, нараховані за період з 06.12.2017 по 10.04.2019 за договором №05/10 від 05.10.2017 та 1783,68 грн. - 3% річних, нараховані за період з 20.02.2018 по 10.04.2019 за договором №24/11 від 24.11.2017, а також 8 606,94 грн. інфляційних втрат, з яких 2 174,95 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з 06.12.2017 по 10.04.2019 за договором №05/10 від 05.10.2017 та 6 431,99 грн. - інфляційні втрати, нараховані за період з 20.02.2018 по 10.04.2019 за договором №24/11 від 24.11.2017.

Перевіривши надані позивачем розрахунки позовних вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 2 497,28 та інфляційних втрату розмірі 7 512,70 грн.

Окрім того, частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За приписами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. п.5.4, 5.5. Договорів за недотримання терміну оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,2 % від суми затримки платежу за кожний день. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона оплачується. Сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов`язань за договором.

З огляду на наведене, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 8 134,52 грн. за договором № 05/10 від 05.10.2017, нараховану за період з 06.12.2017 по 10.04.2019, а також пеню в розмірі 24 056,09 грн. за договором №24/11 від 24.11.2017, нараховану за період з 20.02.2018 по 10.04.2019. При цьому, в розрахунку пені позивач використовував подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки розмір пені 0,2 % від суми затримки за кожен день прострочки, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України

Однак, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зважаючи на те, що сторонами в договорах не встановлено іншого, правомірним є нарахування пені з врахуванням вимог ч.6 ст. 232 ГК України, а саме за договором №05/10 від 05.10.2017 за період з 06.12.2017 по 06.06.2018, а за договором №24/11 від 24.11.2018 - за період з 20.02.2018 по 20.08.2018.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції заявлено про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені.

Частиною другою ст. 258 ЦК України передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, 06.09.2018 відповідачем здійснено оплату за договором № 05/10 від 05.10.2017 у розмірі 60 000,00 грн. , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач вчинив дії, які свідчать про визнання боргу перед позивачем, у зв`язку чим перебіг позовної давності було перервано.

Однак, зважаючи на те, що оплату було проведено за договором № 05/10 від 05.10.2017, перебіг позовної давності перервався лише щодо вимог про стягнення пені за вказаним договором.

Відтак, колегія суддів вважає підставними та обгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за договором №05/10 від 05.10.2017 за період з 06.12.2017 по 06.06.2018 ( з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України) на суму боргу 17 682,72 грн. ( в межах заявлених позивачем позовних вимог), а за договором №24/11 від 24.11.2017 - за період з 12.04.2018 по 20.08.2018 (з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України та річного строку позовної давності, оскільки позов подано до суду 12.04.2019) на суму боргу 52 292,79 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про нарахування пені за договором №42/11 від 24.11.2016 за період з 20.02.2018 по 10.04.2019.

Суд апеляційної інстанції, провівши перерахунок пені дійшов до висновку про підставність та обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за договором №05/10 від 05.10.2017 в розмірі 2 848,13 грн., а за договором №24,11 від 24.11.2017 - у розмірі 6 437,03 грн. (разом 9 285, 16 грн.).

З огляду на все викладене вище в сукупності, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» слід задоволити частково, а рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/699/19 змінити.

Відповідно до ч.14 ст.129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позовної заяви, а також апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1513,94 грн. судового збору за подання позову, а з позивача на користь відповідача - 369,28 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1144,66грн. судового збору за подання позову.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Молоток» задоволити частково.

2) Рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2019 у справі № 914/699/19 змінити і викласти пункт 2 його резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Молоток (79040, м.Львів, вул.Патона, буд. 2, корпус 4А, код ЄДРПОУ 33894975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Технології клімату та автоматизація систем (79035, м.Львів, вул.Зелена, буд. 149-Б; код ЄДРПОУ 36767497) 69 975,51 грн. заборгованості, 9 285,16 грн. пені, 2 497,28 грн. 3% річних, 7 512,70 грн. втрат від інфляції та 1144,66грн. судового збору.

3) На виконання постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

4)Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

5) Порядок і строк оскарження встановлені ст.ст. 288-289 ГПК України.

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Плотніцький Б.Д.