Постанова

від 04.06.2019 по справі 911/4153/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/4153/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю помічника судді - секретаря судового засідання - Любимової І.І.;

за участю представника Головного управління ДФС у Київській області - Якимчука О.П.,

розглянув касаційні скарги Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області та Товариства з обмеженою відповідальністю Автовіктан

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючий), Пантелієнка В.О., Сотнікова С.В.

та на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2017

у складі судді Наріжного С.Ю.

у справі за заявою ТОВ Хімакс

про банкрутство.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (у редакції Закону від 22.12.2011 № 4212-VІ, чинній з 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/4153/15 за заявою боржника - ТОВ Хімакс - про банкрутство, провадження у якій порушено ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2015.

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2016 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника.

3. Постановою Господарського суду Київської області від 12.07.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Шаргала Р.В., вирішено інші процедурні питання у справі.

4. 12.07.2016 за № 33394 судом здійснено оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

5. Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.12.2016 достроково припинено повноваження арбітражного керуючого Шаргала Р.В. як ліквідатора у справі № 911/4153/15 про банкрутство ТОВ Хімакс та призначено на відповідну посаду арбітражного керуючого Лукашука М.В.

Подання заяви до суду

6. 12.07.2017 до Господарського суду Київської області надійшла заява Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання поточних кредиторських вимог у розмірі 569 461, 05 грн.

7. Заявлені грошові вимоги обґрунтовані податковими деклараціями з податку на додану вартість за серпень 2016 року та лютий 2017 року, а також податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 та 2017 роки.

Розгляд справи судами

8. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.10.2017 відмовлено у задоволенні заяви Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання поточних кредиторських вимог та відхилено кредиторські вимоги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до ТОВ Хімакс на суму 569 461, 05 грн.

9. Висновок суду першої інстанції обґрунтовано тим, що заявлені Києво-Святошинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області вимоги підлягають відхиленню, оскільки вони нараховані після визнання боржника банкрутом, за час здійснення ліквідаційної процедури ТОВ Хімакс .

10. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2017 року у справі № 911/4153/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання поточних кредиторських вимог до боржника на суму 569 461, 05 грн задоволено частково. Визнано Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ Хімакс з поточними вимогами до боржника на суму 145 081, 05 грн третьої черги та 3 200 грн першої черги реєстру вимог кредиторів. В іншій частині кредиторських вимог відмовлено.

11. Постанова мотивована тим, що обмеження, передбачені нормами частини першої статті 23 та частини першої статті 38 Закону про банкрутство, не стосуються, у даному випадку, вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо плати за оренду землі, оскільки у матеріалах справи та в матеріалах грошових вимог відсутні докази припинення земельних відносин, суб`єктом яких є банкрут.

Оскільки, приписами Податкового кодексу України не передбачено самостійного корегування податковим органом сум, задекларованих платником податків, а земельне законодавство не пов`язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов`язань зі сплати податку на землю та орендної плати, тому, відповідні вимоги слід вважати витратами пов`язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до частини першої статті 45 Закону про банкрутство підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

12. Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2017 в частині невизнання кредиторських вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з податку на додану вартість у розмірі 424 380 грн та включити зазначені кредиторські вимоги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області до реєстру вимог кредиторів. Скаржник стверджує про порушення судами норм статей 23 та 45 Закону про банкрутство та вказує, що суд апеляційної інстанції розрізняє визначення податку та відносить до витрат в ліквідаційній процедурі податок з орендної плати за землю, а податок на додану вартість не відносить до витрат в ліквідаційній процедурі, при цьому, що Податковий кодекс України регулює адміністрування обох зазначених податків.

13. ТОВ Автовіктан (кредитор боржника), якого згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 22.05.2018 заміненено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Лексвелл , також подало касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018, а ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2017 залишити в силі. ТОВ Автовіктан вважає, що господарським судом першої інстанції було правильно застосовано вимоги пункту 8 частини першої статті 38 Закону про банкрутство та правильно зазначено, що в ліквідаційній процедурі пред`являються та відповідно задовольняються вимоги, що виникли під час провадження у справі про банкрутство, тобто в процедурі розпорядження майном боржника або санації. Скаржник вважає, що апеляційним господарським судом не прийнято до уваги те, що Законом про банкрутство прямо передбачено, що в ліквідаційній процедурі в банкрута не з`являється ніяких додаткових поточних зобов`язань, у тому числі зі сплати обов`язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку статей 23, 28 Закону про банкрутство.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

14. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Лукашук М.В. подав два аналогічні за змістом відзиви на касаційні скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та ТОВ Автовіктан (правонаступник - ТОВ Лексвелл ), в яких з посиланням на правильність висновків суду першої інстанції наведено прохання відмовити у задоволенні касаційної скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, а касаційну скаргу ТОВ Автовіктан (правонаступник - ТОВ Лексвелл ) задовольнити частково та змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 в частині віднесення визнаної суми грошових вимог до шостої черги реєстру вимог кредиторів.

Процесуальні аспекти розгляду справи

15. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/4153/15 за касаційною скаргою Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2018 (в частині не визнання кредиторських вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з податку на додану вартість в розмірі 424 380 грн) та повідомлено учасників справи про час і місце розгляду касаційної скарги.

16. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/4153/15 за касаційною скаргою ТОВ Автовіктан на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та повідомлено учасників справи про час і місце розгляду касаційної скарги.

17. 10.07.2018 ухвалою Верховного Суду об`єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційними скаргами ТОВ Автовіктан та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, подані у справі № 911/4153/15.

18. Ухвалами Верховного Суду від 10.07.2018 та 24.07.2018 оголошувалися перерви у судових засіданнях з розгляду касаційних скарг ТОВ Автовіктан та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

19. Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2018 провадження за касаційними скаргами ТОВ Автовіктан та Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2018 у справі № 911/4153/15 зупинено до винесення Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду повного тексту рішення у справі № 910/14827/16.

20. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Автовіктан на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та за касаційною скаргою Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 10.10.2018 (в частині не визнання кредиторських вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з податку на додану вартість в розмірі 424 380 грн) та повідомлено учасників справи про час і місце розгляду касаційної скарги.

21. До початку судового засідання до Верховного Суду надійшла від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Конкорд Факторинг (далі - ТОВ Фінансова компанія Конкорд Факторинг ) заява (вх. № 8868/2019 Д5) про заміну сторони у справі, в якій наведено прохання замінити кредитора - ПАТ КБ Актив-Банк - правонаступником, а саме ТОВ Фінансова компанія Конкорд Факторинг .

22. Колегія суддів вважає, що слід відхилити цю заяву з огляду на таке.

23. Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано статтею 21 Закону про банкрутство, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншої учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони на будь-якій стадії провадження у справі її правонаступником. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

24. Для правильного вирішення питання правонаступництва слід встановити, чи були визнані кредиторські вимоги правопопередника та в якому розмірі, а також обсяг переданих правонаступнику прав вимоги до банкрута.

25. Судова колегія констатує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11.01.2016 у справі № 911/4153/15 було визнано грошові вимоги ПАТ КБ Актив-Банк до боржника у розмірі 8 969 149, 70 грн.

26. Водночас, згідно з наданою заявником копією договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 28.02.2019 № 48-debtX_8688 ПАТ КБ Актив-Банк відступив ТОВ Фінансова компанія Конкорд Факторинг заборгованість за кредитним договором в сумі 9 173 925, 78 грн.

27. Оцінюючи обсяг переданих прав, судова колегія враховує загальновизнаний принцип приватного права nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet , який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам . Тому, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, закріплені у статті 300 ГПК України, за якою суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви ТОВ Фінансова компанія Конкорд Факторинг про заміну сторони у справі.

28. Водночас, слід зауважити, що ТОВ Фінансова компанія Конкорд Факторинг не позбавлена права в порядку статті 52 ГПК України подати відповідну заяву до суду першої інстанції для вирішення питання правонаступництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

30. Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні учасника справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області необхідно залишити без задоволення, а касаційну скаргу ТОВ Автовіктан (правонаступник - ТОВ Лексвелл ) задовольнити частково з таких підстав.

31. Суд апеляційної інстанції, визнаючи Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ Хімакс з поточними вимогами до боржника на суму 145 081, 05 грн третьої черги та 3 200 грн першої черги реєстру вимог кредиторів, зазначив, що обмеження, передбачені нормами частини першої статті 23 та частини першої статті 38 Закону про банкрутство, не стосуються, у даному випадку, вимог Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області щодо плати за оренду землі, оскільки у матеріалах справи та в матеріалах грошових вимог відсутні докази припинення земельних відносин, суб`єктом яких є банкрут. Оскільки, приписами Податкового кодексу України не передбачено самостійного корегування податковим органом сум, задекларованих платником податків, а земельне законодавство не пов`язує визнання особи банкрутом з припиненням зобов`язань зі сплати податку на землю та орендної плати, тому, відповідні вимоги слід вважати витратами пов`язаними з ліквідаційною процедурою, які відповідно до частини першої статті 45 Закону про банкрутство підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

32. Судова колегія не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

33. Згідно з положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури настають відповідні наслідки, серед яких:

господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо;

строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав;

у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

34. У пункті 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , з банків, на які поширюються норми Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

35. Слід відзначити, що частиною першою статті 7 Закону про банкрутство передбачено, що щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

36. При цьому аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, частини першої статті 7 та частини першої статті 38 Закону про банкрутство дає підстави дійти висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом про банкрутство.

37. Однією з основних засад господарського судочинства згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України є верховенство права.

38. У пункті 3.1. рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

39. Відповідно системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону про банкрутство дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

40. Оскільки у розумінні пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство, а також, беручи до уваги те, що положеннями статті 38 Закону про банкрутство (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), колегія суддів на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України дійшла висновку, що приписами статті 38 Закону про банкрутство передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.

41. Згідно з положеннями статті 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

42. Відповідно до пункту 33.1. статті 33 Податкового Кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

43. Виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, матиме наслідком порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права.

44. За таких обставин колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції при визнанні Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ Хімакс з поточними вимогами до боржника на суму 145 081, 05 грн третьої черги та 3 200 грн першої черги реєстру вимог кредиторів невірно застосовані положення статті 38 Закону про банкрутство.

45. У підпункті 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України зазначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

46. Як було зазначено вище, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

47. При цьому норми частини першої статті 38 Закону про банкрутство не передбачають виникнення податкового обов`язку у боржника, щодо якого господарським судом відкрито ліквідаційну процедуру, з підстав самостійного визначення таким боржником обов`язку щодо обчислення та декларування плати за землю, термін сплати за яким настав після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

48. Статтею 19 Конституції України унормовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Тому, враховуючи приписи частини першої статті 38 Закону про банкрутство, а також положення підпункту 1.3. статті 1 та підпункту 14.1.147 статті 14 Податкового Кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

50. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що господарський суд, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 23 та частини другої статті 25 Закону про банкрутство, перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника та власне боржника щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.

51. Також суд касаційної інстанції зазначає, що боржник у справі про банкрутство, щодо якого ухвалене рішення про визнання його банкрутом, на підставі положень статті 38 Закону про банкрутство має право на легітимне очікування щодо звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

52. Легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми -частини другої статті 19 Конституції України, за якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

53. Характеристика очікувань як легітимних поєднує в собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права, 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

54. Звільнення від податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, як зазначалося вище, передбачено законом (частина перша статті 38 Закону про банкрутство), а також зумовлює раціональне сподівання такого боржника на те, що після встановлення його неплатоспроможності у нього не виникають додаткові зобов`язання.

55. Тому судова колегія доходить висновку про безпідставність часткового визнання вимог податкового органу до боржника, оскільки вказані вимоги нараховані за період 2016, 2017 років, тобто після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

56. Враховуючи наведене, відхиляються доводи касаційної скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про порушення судами норм статей 23 та 45 Закону про банкрутство. Водночас, твердження в касаційній скарзі ТОВ Автовіктан (правонаступник - ТОВ Лексвелл ) про неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 8 частини першої статті 38 Закону про банкрутство, знайшли своє підтвердження.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

57. З урахуванням наведеного, оскільки судом апеляційної інстанції невірно застосовані положення статті 38 Закону про банкрутство, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ Автовіктан (правонаступник - ТОВ Лексвелл ), у результаті чого постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 911/4153/15 слід скасувати в частині визнання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ Хімакс з поточними вимогами до боржника на суму 145 081, 05 грн третьої черги та 3 200 грн першої черги реєстру вимог кредиторів та відмовити у визнанні кредитором у цій частині. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню у силі.

В. Висновки про правильне застосування норм права

58. Системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону про банкрутство дає підстави стверджувати, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом, крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Автовіктан , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Лексвелл , задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 у справі № 911/4153/15 скасувати в частині визнання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області кредитором ТОВ Хімакс з поточними вимогами до боржника на суму 145 081, 05 грн третьої черги та 3 200 грн першої черги реєстру вимог кредиторів та відмовити у визнанні кредитором у цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2018 залишити в силі.

4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Я. Погребняк