Рішення

від 11.06.2019 по справі 120/1516/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2019 р. Справа № 120/1516/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

представника позивача: Спесивцева В.В.

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПТ-Україна"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року у Вінницький окружний адміністративний суд надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПТ-Україна" (далі - ТОВ "ВПТ-Україна", позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій обл., відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у період з 18.02.2019 року по 26.02.2019 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій обл. від 12.02.2019 року № 816, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВПТ-Україна" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Холдінг" (далі - ТОВ "Альфа Холдінг") за березень 2018 року.

За результатом проведеної перевірки, відповідачем складено Акт № 771/1415/32833513 від 05.03.2019 року, яким задокументовано порушення ТОВ "ВПТ-Україна" вимог п.198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10, ст. 201 ПК України.

19.04.2019 року, на підставі Акту перевірки, ГУ ДФС у Вінницькій обл., прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0004021415 від 19.04.2019 року та № 0004011415 від 19.04.2019 року.

Протиправність вказаних податкових повідомлень - рішень, позивач обґрунтовує з огляду на помилковість висновків контролюючого органу про безтоварність його господарської операції із ТОВ "Альфа Холдінг". При цьому позивач зазначив, що реальний характер господарських операцій підтверджується наданими як під час перевірки так і при розгляді справи у суді належними первинними документами та податковими накладними, що зареєстровані у встановленому порядку

Ухвалою від 14.05.2019 року позовну заяву ТОВ "ВПТ-Україна" прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання у справі призначено на 06.06.2019 року з викликом учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

31.05.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію відповідач мотивує тим що, в ході перевірки позивача з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Альфа Холдінг" було виявлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України. Зміст порушень полягав у тому, що фактичний рух товарів від ТОВ "Альфа Холдінг" до позивача не підтверджено належними первинними документами. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що перевіркою не встановлено факту придбання контрагентом позивача товару який був предметом договору поставки, що вказує на неможливість його подальшої реалізації. Як на підставу заперечень проти позову відповідач зіслався і на інформацію із Реєстру досудових розслідувань аналіз якої вказує на фіктивний характер діяльності ТОВ "Альфа Холдінг". На відсутність підстав для формування податкового кредиту позивачем, на думку відповідача, вказує і те, що надані в процесі перевірки позивачем розрахунки коригування до податкових накладних не зареєстровані як того вимагають норми Податкового кодексу України.

У судовому засіданні 06.06.2019 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви до 11.06.2019 року у зв`язку із покладенням на відповідача обов`язку надати додаткові пояснення та докази, що їх підтверджують.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Зазначив, що господарські операції позивача із його контрагентом (ТОВ "Альфа Холдінг") підтверджені податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН, та іншими документами, що у своїй сукупності є достатніми для висновку про реальний характер господарських операцій.

Представник відповідача в судовому засіданні у задоволені адміністративного позову просив відмовити та зазначав, що перевіркою не встановлено реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом так як, окрім дефектів первинних документів, в податкових накладних номенклатура, одиниця виміру та кількості товару не відповідає номенклатурі, одиниці виміру та кількості, зазначеній у видатковій накладній. При цьому, підстави для взяття до уваги розрахунків коригування до податкових накладних відсутні, оскільки такі не зареєстровані у порядку передбаченому нормами Податкового кодексу України. За таких обставин, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази які є у справі, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ "ВПТ-Україна" належить задовольнити в повному обсязі з наступних мотивів.

Встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Вінницькій обл. № 816 від 12.02.2019 року, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "ВПТ-Україна" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "Альфа Холдінг" за березень 2018 року. Перевірка проводилась у період з 18.02.2019 року по 26.02.2019 року.

За результатом проведеної перевірки відповідачем складено Акт № 771/1415/32833513 від 05.03.2019 року, де встановлено порушення ТОВ "ВПТ-Україна" норм податкового законодавства, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого підприємством:

- занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету всього в сумі 87836 грн., в тому числі за березень 2018 року в сумі 87836 грн;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, всього в сумі 37607 грн., в тому числі за березень 2018 року в сумі 37607 грн (а.с.23-38) .

Фактичною підставою для висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, стало відсутність у ТОВ "Альфа Холдінг" умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, в наслідок чого контролюючий орган дійшов висновку, що це підприємство фактично не постачало ТОВ "ВПТ-Україна" товар у березні 2018 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем 19.04.2019 року було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0004021415 від 19.04.2019 року, яким ТОВ "ВПТ-Україна" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 87836 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 21959 грн (а.с.41-42);

- № 0004011415 від 19.04.2019 року, яким ТОВ "ВПТ-Україна" вказано на завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 37607 грн (а.с.43-44).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями - рішеннями позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд зазначає, що спір пов`язаний із оцінкою правомірності формування податкового кредиту позивачем із господарської операції щодо поставки йому товарів ТОВ "Альфа Холдінг" на підставі договору поставки № 38 від 26.02.2018 року.

Предметом доказування у цій справі є:

обставини, що характеризують господарську операцію позивача із ТОВ "Альфа Холдінг" яка виникла на підставі договору поставки № 38 від 26.02.2018 року, оскільки лише у випадку її фактичного здійснення (реальності) наявна операція, яка є об`єктом оподаткування податком на додану вартість згідно статті 185 ПК України;

обставини щодо підтвердження сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (п. 198.6 ст. 198 ПК України);

обставини щодо обґрунтованості доводів сторін про дотримання (не дотримання) позивачем норм п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 п.201.1, п.201.10, ст.201 ПК України, висновки про порушення яких стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Надаючи правову оцінку спору, що виник між сторонами у справі, суд враховує, що відповідно до п. п. а п. 185 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПКУ до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2. ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Приписами п. 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Надаючи оцінку обставинам які характеризують господарську операцію позивача із ТОВ "Альфа Холдінг", яка виникла на підставі договору поставки № 38 від 26.02.2018 року, з точки зору її фактичного здійснення (реальності), суд враховує, що із письмових доказів які наявні у справі встановлено, що між ТОВ "ВПТ-Україна" (замовник) та ТОВ "Альфа Холдінг" (постачальник) був укладений договір поставки від 26.02.2018 року № 38 (а.с 48 - 51).

Згідно п. 1.1 Договору від 26.02.2018 року № 38, постачальник передає у власність замовнику товар визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.2 Договору від 26.02.2018 року № 38 передбачено, що підтвердженням якості товару є паспорт або сертифікат якості.

У вказаному Договорі також передбачено строки і порядок поставки та визначено, що товар постачається за рахунок та транспортом покупця. Товар може відвантажуватися партіями (п. 5.1).

Відповідно до п. 5.5 Договору поставки, отримання товару покупцем оформляється видатковою накладною.

Підтвердженням про одержання товару замовником є видаткова накладна, підписана уповноваженими представниками сторін (п.9.4 Договору).

Замовник оплачує поставлений постачальником товар за цінами, вказаними у специфікаціях (п. 6.1 Договору).

Згідно специфікацій № 1 від 07.03.2018 року та № 2 від 14.03.2018 року, які є невід`ємною частиною договору зазначено найменування, одиниці виміру, кількість та ціна товару (а.с.52-53). Найменування товару - свердла в асортименті та пластини; одиниці виміру - штуки. Суд враховує, що за своїми параметрами та фізичними властивостями товар, що є предметом договору поставки не є великогабаритним. Цей факт матиме значення при наданні оцінки доводам позивача про транспортування товару власним автомобілем (згідно п. 5.1. Договору, товар постачається транспортом покупця).

На підтвердження реального характеру досліджуваної господарської операції позивачем окрім вказаних вище документів (Договору поставки, специфікацій) надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, Договір найму транспортного засобу, Акт приймання - передачі транспортного засобу, платіжні доручення та докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Альфа Холдінг" товару.

Зокрема на виконання умов укладеного договору постачальником виписані: видаткові накладні № 62 від 20.03.2018 року на суму 256875,95 грн., ПДВ 51375,19 грн., № 61 від 19.03.2018 року на суму 217259,20 грн., ПДВ 43451,84 грн., № 54 від 14.03.2018 року на суму 153080,00 грн., ПДВ 30616,00 грн., податкові накладні № 4 від 19.03.2018 року на загальну суму 260711,04 грн., сума ПДВ 43451,84 грн., № 1 від 20.03.2018 року на загальну суму 308251,14 грн., сума ПДВ 51375,19 грн., товарно-транспортні накладні № 62 від 20.03.2019 року, № 61 від 19.03.2019 року, № 54 від 14.03.2019 року.

Щодо досліджених судом видаткових накладних, то такі є доказом по перше - передачі товару постачальником та отримання його покупцем, по друге - підтверджують кількість, вартість та назву товару, який постачався на підставі Договору від 26.02.2018 року № 38.

При цьому у спростування доводів відповідача суд зазначає, що актом перевірки встановлено, що видаткові накладні не відповідають п. 2 ст. 9 Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а саме у них відсутні посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, що на думку контролюючого органу не дає змоги ідентифікувати осіб, що брали участь у операціях.

Проте, проаналізувавши ці документи суд встановив, що у них зазначено дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (від постачальника Литвиненко В . П . від позивача ОСОБА_3 ); особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відтак, доводи відповідача у цій частині суд оцінює критично.

Для підтвердження зміни майнового стану учасників господарської операції як в процесі податкової перевірки так і під час розгляду справи у суді, позивачем надано платіжні документи про перерахунок коштів (платіжне доручення від 24.04.2018 року № 55 на суму 308251,14 грн., від 24.04.2018 року № 54 на суму 260711,04 грн., від 24.04.2018 року № 51 на суму 100696,00 грн., від 19.03.2018 року № 20 на суму 83000,00 грн.). Оглянуті судом платіжні доручення є належним доказом здійснення позивачем оплати за поставлений ТОВ "Альфа Холдінг" товар.

Крім того суд встановив, що згідно договору найму (оренди) транспортного засобу від 06.12.2017 року, який укладено між ТОВ "ВПТ-Україна" (орендар), в особі директора Демешко М.В. та ОСОБА_3 (Орендодавець), орендар набуває право користування автомобілем марки Volkswagen Passat 2015 року випуску для використання за цільовим призначенням або на свій розсуд, а саме для службових поїздок персоналу, а також для вантажного перевезення малогабаритного товару (а.с. 46 - 47).

Так, з метою доведення факту переміщення придбаного товару від продавця до покупця, позивачем надано товарно-транспортні накладні № 62 від 20.03.2019 року, № 61 від 19.03.2019 року, № 54 від 14.03.2019 року. У товарно-транспортних накладних вказано інформацію про замовника, перевізника та вантажоодержувача (позивач), вантажовідправника (ТОВ "Альфа Холдінг"). Із їх змісту встановлено, що для перевезення товару використовувався автомобіль покупця Volkswagen Passat, про набуття позивачем права користування яким зазначено вище. При цьому, як зазначалося судом, придбаний товар (свердла та пластини) не є великогабаритним вантажем. Маса кожної окремої партії 151 кг, 198 кг та 194 кг відповідно, а тому такий товар міг транспортуватися вказаним транспортним засобом, що не заперечувалося представниками відповідача.

Крім зазначеного, судом також враховуються надані позивачем докази подальшої реалізації придбаного у ТОВ "Альфа Холдінг" товару (а.с. 84 - 101).

Щодо доводів відповідача про ненадання доказів проведення вантажно - розвантажувальних робіт, обліку робочого часу водія та списання паливо мастильних матеріалів, то такі не є суттєвими та доречними в контексті питання, що досліджується та не спростовують факт використання транспортного засобу для перевезення придбаного товару.

Більше того, товарно-транспортні накладні які надані позивачем оцінюються судом як додатковий доказ реальності господарської операції (доказ переміщення товару у просторі від продавця до покупця). На необов`язковість товарно-транспортних накладних як документу у господарських операціях з поставки чи купівлі-продажу товарів звертав увагу Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у Постанові від 12.04.2019 року у справі № 821/474/16.

Надаючи оцінку формі та змісту первинних документів, на які посилається позивач як на доказ реальності господарської операції із ТОВ "Альфа Холдінг", суд також враховує і норми релевантного законодавства.

Зокрема, відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`ємів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст. 1 Закону від 16.07.1999 року № 996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши вищевказані первинні документи, суд зазначає, що вони містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що первинні документи позивача не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 ПК України вказували б на їх недопустимість як доказів реальності господарської операції позивача із його контрагентом.

Щодо посилань представників відповідача на невстановлення факту придбання ТОВ "Альфа Холдінг" товару який в подальшому реалізовано позивачу, то такі оцінюються критично виходячи із неповного аналізу вказаної інформації під час перевірки (перевірялись виключно операції імпорту та за обмежений період). Крім того, не відображення у бухгалтерському обліку ТОВ "Альфа Холдінг" операцій із купівлі товару може свідчити про порушення правил ведення обліку саме вказаною юридичною особою, що не може стати причиною застосування до позивача відповідних санкції.

Додатково слід звернути увагу, що зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та надав необхідне документальне підтвердження як реальності господарської операції так і розміру заявленого податкового кредиту, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

При цьому суд враховує, що відповідачем не доведено покладення чинним законодавством України на позивача обов`язку перевіряти повноваження контрагентів на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і покладення відповідальності на позивача за порушення його контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (Заява N 3991/03) Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Рішеннями Європейського суду з прав людини відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.

З приводу розслідування кримінальних проваджень та інформації із Єдиного реєстру судових рішень на яку посилається відповідач, то суд оцінює її критично, з огляду на те, що для адміністративного суду, що розглядає справу обов`язковими є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили. При цьому, правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду є обов`язковими лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Водночас як інформація про зареєстровані кримінальні провадження так й інформація про попередню кримінально - правову кваліфікацію дій невстановлених посадових осіб окремих суб`єктів господарювання, не спростовує висновків суду про правомірність формування позивачем податкового кредиту, яких суд дійшов при розгляді цієї адміністративної справи на підставі досліджених у ній доказів (висновок узгоджується із правозастосовчою практикою Верховного Суду у справі №826/6146/16).

В силу п 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, перешкодою для визнання права на формування податкового кредиту є відсутність належним чином оформлених документів визначених нормою п 198.6 ст. 198 ПК України.

До таких документів належать:

- зареєстровані в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування;

- митні декларації;

- інші документи, передбачені п. 201.11 ПКУ.

Згідно з п. 201.1, ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Щодо податкових накладних та розрахунків коригування складених ТОВ "Альфа Холдінг" (постачальником) із правомірністю формування податкового кредиту на підставі яких не погодився відповідач у справі, то судом встановлено наступне.

Контрагентом позивача складено:

податкову накладну від 14.03.2018 року № 1 - загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 183 696,00 грн, сума ПДВ - 30616,00 грн (а.с. 71). Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку. До податкової накладної від 14.03.2018 року № 1 складено та зареєстровано розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 16.03.2018 року. При цьому сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість та сума податкового зобов`язання не піддавалися коригуванню.

податкову накладну від 19.03.2018 року № 4 - загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 260711,04 грн, сума ПДВ - 43451,84 грн (а.с. 54). Ця податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку. До податкової накладної від 19.03.2018 року № 4 складено розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 19.03.2018 року, реєстрація якого зупинена. При цьому сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість та сума податкового зобов`язання не піддавалися коригуванню.;

податкову накладну від 20.03.2018 року № 1 - загальна сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість становить 308251,14 грн, сума ПДВ - 51375,19 грн (а.с. 59). Податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому порядку. До податкової накладної від 20.03.2018 року № 1 складено розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 20.03.2018 року, реєстрація якого зупинена. При цьому сума коштів, що підлягають сплаті, з урахуванням податку на додану вартість та сума податкового зобов`язання не піддавалися коригуванню.;

Із урахуванням зазначеного, відповідачем зроблено висновок про безпідставність формування податкового кредиту позивачем на підставі податкових накладних від 19.03.2018 року № 4 та від 20.03.2018 року № 1 виходячи із того, що розрахунки коригування до цих податкових накладних не зареєстровано (а.с. 28). Разом із тим, контролюючий орган погодився із правомірністю формування податкового кредиту на підставі податкової накладної від 14.03.2018 року № 1, враховуючи, що розрахунок коригування кількісних та якісних показників від 16.03.2018 року складений до цієї податкової накладної зареєстровано.

Суд не погоджується із такими висновками Головного управління ДФС у Вінницькій області із наступних мотивів.

Згідно п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Підпунктом 192.1.1. п. 192.1 ст. 192 ПК України передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Із зазначених норм Податкового кодексу України суд доходить висновку, що з метою формування суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача товарів у випадку будь-якої зміни суми компенсації їх вартості, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної. В такому випадку розрахунки коригування до податкової накладної є одним із документів складення та реєстрація якого є обов`язковою для підтвердження суми податкового кредиту платника податку (покупця) оскільки виникає розбіжність між сумами вказаними у податкових накладних та дійсною сумою вартості товарів (послуг) яку необхідно усунути шляхом корегування.

Водночас у спорі який виник між сторонами у цій справі, зміна суми компенсації вартості товарів не відбулася. Розрахунки коригування складено виключно у зв`язку із конкретизацією кількісних та якісних показників товару, що жодним чином не вплинуло на суму податку на додану вартість сплачену позивачем у ціні придбаного товару зазначену у належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних. Відтак, на переконання суду, той факт, що реєстрація розрахунків коригування кількісних та якісних показників товару зупинена, не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту.

Щодо доводів відповідача про не заповнення колонки № 3.2 (ознака імпортованого товару), то суд оцінює їх критично з наступних міркувань.

Як зазначалося, згідно п 198.6 ст. 198 ПК України зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні є підставою для формування податкового кредиту.

Вимоги до оформлення податкової накладної встановлені статтею 201 ПК України. У абзаці 2 п. 1 ст. 201 ПК України передбачено обов`язкові реквізити податкової накладної. До таких належать: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Беручи до уваги, що інформація колонки № 3.2 (ознака імпортованого товару) не є обов`язковим реквізитом податкової накладної, її заповнення (не заповнення) не створює перешкод для ідентифікації здійсненної операції та не впливає на право відображення податкового кредиту з ПДВ у покупця таких товарів (позивача у справі), за умови правильного заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, її реєстрації в ЄРПН та дотримання інших вимог Податкового кодексу України щодо формування податкового кредиту.

Відтак, на переконання суду податкова накладна від 19.03.2018 року № 4 та податкова накладна від 20.03.2018 року № 1 оформлені та зареєстровані у встановленому Податковим кодексом України порядку, а тому згідно ст. ст. 198, 201 ПК України, дають право позивачу на віднесення зазначених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того суд звертає увагу на непослідовність та взаємосуперечливість висновків контролюючого органу у процесі перевірки позивача. Так, обґрунтовуючи у Акті перевірки № 771/1415/32833513 від 05.03.2019 року висновок про відсутність підстав для віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість сплачену у ціні товару на підставі Договору від 26.02.2018 року № 38, відповідач зазначає про фіктивний (безтоварний) характер господарської операції в цілому. В подальшому відповідач робить висновок, що виключає попередній про те, що частина суми податкового кредиту із зазначеної операції сформована правомірно (сума податкового кредиту на підставі податкової накладної від 14.03.2018 року № 1 - сума ПДВ - 30616,00 грн розрахунок корегування кількісних та якісних показників по якій зареєстровано). Вказана неузгодженість додаткову вказує на те, що операції позивача із його контрагентом за Договором від 26.02.2018 року № 38 фактично відбулися та носили реальний характер, оскільки сам відповідач проявляє непослідовність та неоднозначність у своїх висновках.

Враховуючи встановлені фактичні обставини при розгляді цієї справи та надану їм правову оцінку, суд доходить висновку про помилковість висновків відповідача щодо порушення ТОВ "ВПТ-Україна" норм податкового законодавства, а саме п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України. Відтак, законні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відсутні, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог ст.139 КАС України. Згідно ч.1 цієї статті Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Вінницькій області податкові повідомлення - рішення № 0004021415 від 19.04.2019 року та № 0004011415 від 19.04.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВПТ-Україна" сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 2211 грн 03 коп (дві тисячі двісті одинадцять гривень три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВПТ-Україна" (вул. Київська, 16, оф. 516, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 32833513)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 42547857)

Суддя Богоніс Михайло Богданович