Постанова

від 11.06.2019 по справі 308/7695/17

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/7695/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 червня 2019 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Собослоя Г.Г., Джуги С.Д.

за участю секретаря: - Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року (головуючий суддя Данко В.Й.) в справі за позовом ОСОБА_2 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського 33-Уж про захист прав споживача, визнання недійсним рахунків, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою про захист прав споживачів, визнання недійсними виставлених йому ОСББ Грушевського 33-УЖ рахунків по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території з 01.08.2016 на час звернення до суду.

Позов вмотивовано тим, що він є абонентом квартири АДРЕСА_1 , який спочатку утримувало КП ЖРЕР №5 , з 01.08.2015 - ПП Ужбудсервіс , а з 01.08.2016 - почало утримувати ОСББ Грушевського 33-УЖ . Ще у 2008 році він звертався з позовом до КП ЖРЕР №5 щодо невідповідності тарифу по утриманню будинку та прибудинкової території з приводу переліку послуг, які повинні йому надаватись згідно додатку №3 до рішення виконкому Ужгородської міської ради від 25.03.2009 №82 і Постанови Кабінету Міністрів України №529 від 20.05.2009 Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і, як наслідок, було укладено мирову угоду, затверджену ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 10.03.2009. Згодом, між ним і КП ЖРЕР №5 20.01.2012 укладено додаток до договору за №1122 щодо тарифу з утримання будинку та прибудинкової території із щомісячним тарифом у розмірі 11 грн. 88 коп. Також посилався на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2017, яким визнано недійсними виставлені йому рахунки ПП Ужбудсервіс по оплаті послуг з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01.10.2015 по 30.07.2016.

В квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги вже до ОСББ Грушевського 33-УЖ , де посилався на не укладення відповідачем з ним відповідного договору та просив визнати недійсними виставлені йому ОСББ Грушевського 33-УЖ рахунки по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території, починаючи з 01.08.2016 по теперішній час. Також просив зобов`язати ОСББ Грушевського 33-УЖ після укладення відповідного договору нараховувати йому щомісячну абонентську плату в сумі 11 грн. 88 коп. згідно кількості й якості наданих послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Скарга мотивована тим, що суд дійшов помилково висновку щодо обрання ним неналежного способу захисту. Вважає, що рахунки є спрощеною формою договору, а тому їх можна визнавати недійсними як правочини. Так рахунки встановлюють певні обов`язки щодо нього, а тому можуть бути оспорені. Також суд не врахував рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2017р., яким задоволено аналогічний його позов про визнання недійсними рахунків.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , оспорюючи рахунки на оплату послуг з утримання будинку, звернувся до суду з позовом про визнання їх недійсними і такими, що підлягають оплаті щомісячно в розмірі 11 грн. 88 коп. з одночасним зобов`язанням відповідача після укладення відповідного договору по утриманню будинку в майбутньому виставляти йому абонентську плату в такому ж розмірі.

Відмовляючи в задоволенні даного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Складений ОСББ рахунок-акт про оплату послуг за обслуговування будинку та прибудинкової території є лише різновидом претензії, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений рахунок може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене суд дійшла вірного висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання недійсними рахунків та зобов`язання нараховувати в майбутньому що місячну абонентську плату в певному розмірі, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

При цьому апеляційний суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 № 522/12901/17-ц, де констатовано про неможливість оскарження в судовому порядку документів (актів), які є формою претензій.

Доводи апеляційної скарги стосовно обраного позивачем способу захисту, в тому числі з посиланням на судову практику, суперечать вказаному правовому висновку та підлягають відхиленню.

Безпідставним є й посилання апелянта на те, що рахунки є спрощеною формою правочину, оскільки це не ґрунтується на приписах ст. 202 ЦК України. Рахунок за своєю суттю не є дією, спрямованою на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, а отже не є правочином в розумінні цивільного законодавства.

Також не беруться до уваги покликання апелянта на обставини встановлені заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15.06.2017 у справі №308/2912/16-ц, оскільки ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 16.01.2018 вказане заочне рішення скасовано за заявою відповідача, що підтверджується даними ЄДРСР (а.с.82-83).

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 жовтня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2019 року.

Головуюча:

Судді: