Постанова

від 12.06.2019 по справі 584/187/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м.Суми

Справа №584/187/17

Номер провадження 22-ц/816/3311/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенко В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Хвостик С. Г.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

сторони:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк

на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 березня 2019 року в складі судді Токарєва С.М., ухвалене в м. Путивль, повний текст якого складено 25 березня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк , правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк (далі - АТ КБ ПриватБанк ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, в зв`язку з чим станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість у сумі 37078 грн 72 коп., яка складається з наступного: 1967 грн 51 коп. - заборгованість за кредитом, 28919 грн 37 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3950 грн 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1741 грн 84 коп. - штраф (процентна складова). У зв`язку з цим, позивач просив стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 14 березня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк відмовлено повністю.

Стягнуто з АТ КБ ПриватБанк на користь ОСОБА_1 понесені по справі судові витрати, пов`язані із залученням експерта у розмірі 3714 грн 00 коп.

Після набрання рішенням суду законної сили скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 22 червня 2017 року.

В апеляційній скарзі АТ КБ ПриватБанк , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом було встановлено, що відповідач був присутнім при оформленні кредиту, отримав кредитну картку та зробив фото разом з карткою. Вказує, що дії з погашення заборгованості свідчать про визнання позивачем свого боргу за кредитним договором.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - Гакаля Р.В., представника відповідача Латишевої В.О . , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2012 року між АТ КБ ПриватБанк та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Факт отримання кредитної картки відповідачем також підтверджується фотокартками відповідача ОСОБА_1 , зробленими у банківському відділенні під час її отримання останнім (т. 1 а.с. 220, 230). Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 отримав кредитну картку Універсальна, 55 днів пільгового періоду зі сплатою процентів у розмірі 30 % річних, пені та штрафів: 500 грн фіксована частина та 5% від суми заборгованості.

Згідно витягу з банківського програмного комплексу, ОСОБА_1 . по даному кредитному договору було отримано наступні картки: № НОМЕР_1 з терміном дії до 02/16, № НОМЕР_2 з терміном дії до 03/16 ( т. 2 а.с. 12).

На підтвердження позовних вимог АТ КБ ПриватБанк надано розрахунок, згідно з яким загальний розмір заборгованості за кредитним договором станом на 31 жовтня 2016 року становить 37078 грн 72 коп., яка складається з наступного: 1967 грн 51 коп. - заборгованість за кредитом; 28919 грн 37 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3950 грн 00 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн - штраф (фіксована частина); 1741 грн 84 коп. - штраф (процентна складова) (а.с. 11).

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк мотивоване тим, що анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17 жовтня 2012 року ОСОБА_1 не підписувалася, тому в силу принципу диспозитивності цивільного судочинства позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 37078 грн 72 коп. за кредитним договором № б/н від 17 жовтня 2012 року є безпідставними.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні суду першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що відповідач вказаний кредит оформив на прохання свого знайомого ОСОБА_3 , надавши для цього свій паспорт. При цьому відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що під час оформлення кредиту він був присутній у банківському відділенні, де його сфотографували при отриманні кредитної картки, проте жодних документів при оформленні кредиту він не підписував, оскільки всі документи підписувались ОСОБА_4 , який після оформлення кредиту забрав вказану картку собі, пообіцявши відповідачеві дати за це грошей. Через деякий час йому зателефонували з ПриватБанку та повідомили, що він має борг за кредитом, який необхідно погасити. Зрозумівши, що його ошукали, він звернувся з заявою до поліції.

Із висновку судово-почеркознавчої експертизи Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса № 1926/1931 від 03 квітня 2018 року, підпис від імені ОСОБА_1 у графі Клієнт у анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17 жовтня 2012 року, - виконаний за допомогою пасти для кулькових ручок рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 189-204).

Як вбачається із матеріалів перевірки, проведеної Буринським ВП за повідомленням ОСОБА_1 щодо незаконного користування його кредитною карткою громадянином ОСОБА_6 (зареєстровано в журналі ЄО за № 60 від 18 листопада 2015 року), ОСОБА_1 19 жовтня 2015 року звернувся до поліції з письмовою заявою, у якій просив вжити заходів щодо ОСОБА_3 , який користується належною йому кредитною карткою.

Відповідно до остаточного висновку Буринського ВП від 23 листопада 2015 року, з яким ОСОБА_1 погодився, так як не оскаржував, факт заволодіння кредитною карткою, виданої на ім`я ОСОБА_1 і користування нею громадянином ОСОБА_6 не встановлено. Даний висновок міститься у відмовному матеріалі, що оглядався апеляційним судом.

За результатами розгляду вказаного звернення ОСОБА_1 Буринським ВП було прийнято рішення, що в даному випадку відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим розгляд матеріалів по даному факту було припинено, про що було повідомлено заявника (т. 1 а.с. 67).

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був присутнім при оформленні кредиту, отримав кредитну картку та зробив фото разом з картою. З наданого банком розрахунку (а.с. 11 т. 1) вбачається, що позичальник вносив декілька разів кошти на погашення боргу. Тобто, вчинив всі необхідні дії, які відповідали його волевиявленню з метою отримання банківського кредиту.

Тому з огляду на вище зазначене, колегія суддів не може взяти до уваги висновок почеркознавчої експертизи про те, що анкета-заява підписана не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що позов АТ КБ ПриватБанк підлягає частковому задоволенню.

Суд апеляційної інстанції визначає розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача за користування кредитом за період з 17 жовтня 2012 року по 29 березня 2016 року у сумі 15685 грн 13 коп. (тобто в межах строку дії картки).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення пені і штрафів (фіксованої частини та процентної складової), апеляційний суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості за договором. Порядок нарахування визначений у довідках про умови кредитування (а.с. 11).

Кредитним договором передбачена подвійна юридична відповідальність у вигляді пені та штрафу за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції з урахуванням обставин справи, балансу інтересів сторін стягує з боржника штраф, який складається з фіксованої частини 500 грн та процентної складової 882 грн 63 коп. (1967 грн 51 коп. (тіло кредиту) + 15685 грн 13 коп. (відсотки за користування кредитом)) х 5%).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 1967 грн 51 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 15685 грн 13 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 882 грн 63 коп. В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити. Таким чином, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача складає 19035 грн 27 коп.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають компенсації судові витрати у розмірі 821 грн 44 коп., понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції та 1232 грн 16 коп. у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), тому, відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк задовольнити частково.

Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 14 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк заборгованість за кредитним договором № б/н від 17 жовтня 2012 року в сумі 19035 грн 27 коп., яка виникла станом на 31 жовтня 2016 року і складається з: 1967 грн 51 коп. заборгованості за кредитом; 15685 грн 13 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; 1382 грн 63 коп. штрафу.

В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку ПриватБанк як компенсацію судові витрати у розмірі 821 грн. 44 коп., понесені у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, 1232 грн. 16 коп. судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.Г. Хвостик