Рішення

від 04.06.2019 по справі 826/10624/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 червня 2019 року № 826/10624/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив Буд доГоловного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень представники позивача - Хомич М.М.;

сторін: відповідача - не з`явились,

(у судовому засіданні 04.06.2019, відповідно до ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення)),

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Креатив Буд (далі - позивач або ТОВ Креатив Буд або Товариство) подало на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ГУ ДФС у м. Києві або Контролюючий орган), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 7922615141, яким до ТОВ Креатив Буд застосовано фінансові (штрафні) санкції та податкове зобов`язання в сумі 319 705,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 7912615141, яким до ТОВ Креатив Буд застосовано фінансові (штрафні) санкції та податкове зобов`язання в сумі 325 830,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.07.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/10624/18, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 21.08.2018.

21.08.2018 та 09.10.2018 судом оголошувались перерви, справу призначено до розгляду на 24.10.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.11.2018.

У судовому засіданні 22.11.2018 судом оголошувалась перерва, розгляд справи призначено на 24.01.2019.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2019 витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив Буд належним чином завірену копію товарно-транспортної накладної № 30/7 від 01.03.2017; належним чином завірену копію договору між Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Асторія (ідентифікаційний код - 40098111) та Товариством з обмеженою відповідальністю Креатив Буд у процесі виконання якого складено товаро-транспортні накладні № 30, 33, 61; докази здійснення розрахунків за договором № 03/10-2016 від 03.10.2016; докази, що підтверджують договірні відносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Регіон комфорт буд (ідентифікаційний код - 40836079), Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельно-промислова компанія Будресурс-ВГ .

У судових засіданнях 24.01.2019, 14.03.2019, 11.04.2019 судом оголошувалась перерва.

04.06.2019 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив, за викладених у мотивувальній частині позовної заяви підстав, задовольнити позов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошує на безпідставності висновків акта перевірки. Зазначає, що його контрагенти зареєстровані платниками податку на додану вартість, їх установчі документи не були визнані у судовому порядку недійсними, господарські операції здійснювались на підставі укладених договорів про надання послуг та постачання товарів, належне виконання яких підтверджується відповідними актами та податковими накладними, сплата коштів - відповідними банківськими виписками. підкреслює, що право на податковий кредит не ставиться у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Як вбачається зі змісту відзиву на адміністративний позов, на думку відповідача, порушення, викладені в акті перевірки, є обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі наказів від 18.10.2017 № 11068, від 10.05.2018 № 8296 та статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 23.10.2015 по 30.06.2017.

За результатами проведеної перевірки Контролюючим органом складено акт від 22.05.2018 № 346/26-15-14-01-03/40080453.

Згідно висновків акта, перевіркою встановлено порушення Товариством вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пункту 5 та пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, пункту 5, пункту 6, пункту 7, пункту 10, пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, статті 4, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 260 664,00 грн., у тому числі: за І квартал 2017 року - 276 224,00 грн., за півріччя 2017 року - 260 664,00 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV, пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 255 764,00 грн., у тому числі: лютий 2017 року на суму 169 322,00 грн., березень 2017 року на суму 6 228,00 грн., квітень 2017 року на суму 80 214,00 грн.

За результатами розгляду заперечення на акт перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.06.2018:

- № 7922615141, яким до ТОВ Креатив Буд застосовано фінансові (штрафні) санкції та податкове зобов`язання в сумі 319 705,00 грн.;

- № 7912615141, яким до ТОВ Креатив Буд застосовано фінансові (штрафні) санкції та податкове зобов`язання в сумі 325 830,00 грн.

Незгода з податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду із відповідним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (нижче - ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Розділом ІІІ ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності зі статтею 198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України, згідно з положеннями якої:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

За пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов`язкові реквізити для первинних документів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз викладених норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 255 764,00 грн. та податку на прибуток на суму 260 664,00 грн. за результатами господарських операцій із ТОВ Гранд Асторія .

Факт проведення господарських операцій щодо купівлі-продажу товарів (цегли, цементу) між позивачем та ТОВ Гранд Асторія підтверджується наступними документами, наявність яких не заперечує відповідач:

- видатковими накладними від 09.03.2017 № 61, від 23.02.2017 № 30, № 33;

- товарно-транспортними накладними від 09.03.2017 № 61-1, № 61-2, № 61-3, № 61-4, від 10.03.2017 № 61-5, № 61-6, № 61-7, від 01.03.2017 № 30/7, № 30/4, № 30/5, № 30/6, № 30/7, від 02.03.2017 № 30/9, від 28.02.2017 № 30/1, № 30/2, № 30/3, від 23.02.2017 № 33/1, № 33/2, № 33/3, № 33/4, від 24.02.2017 № 33/5, № 33/6, № 33/7, № 33/8, від 27.02.2017 № 33/9, № 33/10, № 33/11, № 33/12, № 33/13;

- податковими накладними від 09.03.2017 № 8, від 23.02.2017 № 21, від 23.02.2017 № 22;

- платіжними дорученнями від 21.03.2017 № 1553, від 20.03.2017 № 1524, № 1523, від 02.03.2017 № 1327, від 16.02.2017 № 1177, № 1486, від 09.03.2017 № 1422, від 23.02.2017 № 1248, № 1249;

- договором перевезення вантажів від 03.10.2016 № 03/10-2016;

- оборотно-сальдовими відомостями по рахунках № 205, № 206, № 231, № 631;

- картками рахунків № 631, № 231 ;

- сертифікатом на систему управління якістю, зареєстрованого у Реєстрі Державної системи сертифікації 03.10.2016 № UA2.034.10019-16, дійсного до 15.09.2018.

Вказані документи містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом.

При цьому, судом враховано правосуб`єктність сторін на час проведення господарський операцій, зокрема, контрагент позивача ТОВ Гранд Асторія був належним учасником господарських правовідносин та був платником ПДВ.

При дослідженні наданих до матеріалів справи первинних документів, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Гранд Асторія у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі.

Придбані у ТОВ Гранд Асторія товари (цегла, цемент) в подальшому використовувались при проведенні будівельних робіт згідно договорів від 21.09.2016 № 1-1, від 03.02.2017 № 2-ТБ-РКБ, від 14.02.2017 № 14/02-17, укладених між позивачем та ТОВ Регіон Комфорт Буд , ТОВ Будівельно-промислова компанія Будресурс-ВГ , декларації про початок виконання будівельних робіт на об`єктах, зазначених в договорах, а також декларація про готовність до експлуатації об`єкта, містяться в матеріалах справи.

Будівельні роботи позивач має право виконувати на підставі ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19.11.2015, реєстраційний запис № 2013022726.

Водночас, cудом відхиляються посилання Контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача, оскільки остання не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 14.05.2019 у справі № 813/1341/16.

Отже, проведені господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Операції з поставки, проведені контрагентом, мали реальний і товарний характер, їх результати були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище і документами, які були предметом перевірки.

Натомість, висновки відповідача про нереальність указаних господарських операцій позивача, що покладені в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються виключно на припущеннях Контролюючого органу, оскільки всі необхідні первинні документи були надані Товариством під час проведення перевірки.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь Товариства належить стягнути сплачений ним судовий збір у розмірі 9 683,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у м. Києві.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив Буд - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 7922615141, видане Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2018 № 7912615141, видане Головним управлінням ДФС у м. Києві.

4. Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Креатив Буд (адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33Б, нежиле приміщення № 27, ідентифікаційний код - 40080453) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, ідентифікаційний код - 39439980) понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Креатив Буд витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 683,00 грн. (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 14.06.2019.

Суддя К.С. Пащенко