Постанова

від 12.06.2019 по справі 752/20915/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 752/20915/18 Головуючий у 1 інстанції: Хоменко В.С.

провадження № 22-ц/824/7371/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Олійника В.І.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Приходька К.П.,

при секретарі Бондаренко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Київської міської клінічної лікарні № 10 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року у складі судді Хоменко В.С. у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської клінічної лікарні № 10 про визнання неправомірним та скасування наказу, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що наказом №451 від 12.12.1986 року вона була призначена на посаду завідуючої гастроентерологічним відділенням Київської міської клінічної лікарні №10.

Наказом Київської міської клінічної лікарні №10 від 01.10.2018 року №137 "Про результати комісійної перевірки гастроентерологічного відділення КМКЛ №10" їй оголошено догану за пряме невиконання п.2.5. "Забезпечення надання якісної медичної допомоги населенню", п.2.13. "Раціональне використання ліжкового фонду", п.2.17. "Здійснення контролю за правильним веденням медичної документації", п.2.23. "Відповідальність за стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих", що можна припустити з тексту оскаржуваного наказу.

Вважала, що в оскаржуваному наказі не зазначені конкретні факти порушення нею трудової дисципліни і останній не містить даних щодо порушення нею посадових обов`язків, трудової дисципліни, трудового розпорядку тощо, а тому відсутні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, визначені ст.147 КЗпП України.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року позов задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано наказ Київської міської клінічної лікарні №10 від 01.10.2018 року №137 Про результати комісійної перевірки гастроентерологічного відділення КМКЛ №10 в частині оголошення догани завідуючій гастроентерологічного відділення Дінець Т.П.

Стягнуто з Київської міської клінічної лікарні №10 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

В апеляційній скарзі відповідача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з недоведеності підстав застосування роботодавцем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що в силу ч.4 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню те, що ОСОБА_1 призначена на посаду завідуючої гастроентерологічним відділенням Київської міської клінічної лікарні №10 наказом №451 від 12.12.1986 року, яку обіймає й на теперішній час.

Наказом КМКЛ №10 від 01.10.2018 року №137 "Про результати комісійної перевірки гастроентерологічного відділення КМКЛ №10" ОСОБА_1 оголошено догану (а.с.10-12).

У своїй діяльності ОСОБА_1 керується посадовою інструкцією завідуючого гастроентерологічного відділення КМКЛ № 10, яка затверджена головним лікарем КМКЛ №10 Добушем Д.Є. 02.01.2015 року (а.с.20-23).

Згідно з п.1.5. посадової інструкції у своїй діяльності завідуючий відділенням керується чинним законодавством України, наказами та Інструкціями Міністерства охорони здоров`я, цією посадовою інструкцією та іншими.

За ст.139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Проте, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).

Згідно зі ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У виданому 01.10.2018 року наказі про оголошення ОСОБА_1 догани зазначено, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали пряме невиконання останньою своїх посадових інструкцій та обов`язків, а саме: п.2.5. "Забезпечення надання якісної медичної допомоги населенню"; п.2.13. "Раціональне використання ліжкового фонду"; п.2.17. "Здійснення контролю за правильним веденням медичної документації"; п.2.23. "Відповідальність за стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих", а також результати комісійної перевірки відділення гастроентерології від 26.09.2018 року.

Відповідно до п. п.2.5., 2.13., 2.17. та 2.23 розділу 2 "Завдання та обов`язки" посадової інструкції завідуючого гастроентерологічного відділення КМКЛ №10, яка затверджена головним лікарем КМКЛ №10 Добушем Д.Є. 02.01.2015 року, завідуючий відділенням забезпечує надання якісної медичної допомоги населенню, раціонально використовує ліжковий фонд, медичну техніку й оснащення підрозділу, здійснює контроль за правильним веденням медичної документації, готує та подає керівникові лікувально-профілактичного закладу квартальні та річні звіти, несе відповідальність за стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я №752 від 28.09.2012 року "Про порядок контролю якості медичної допомоги" якість медичної допомоги - це надання медичної допомоги та проведення інших заходів щодо організації надання закладами охорони здоров`я медичної допомоги відповідно до стандартів у сфері охорони здоров`я. Оцінка якості медичної допомоги - визначення відповідності наданої медичної допомоги встановленим стандартам у сфері охорони здоров`я.

Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється шляхом застосування методів зовнішнього та внутрішнього контролю якості медичної допомоги, самооцінки медичних працівників, експертної оцінки, клінічного аудиту, моніторингу системи індикаторів якості, атестації/сертифікації відповідно до вимог чинного законодавства України та законодавства Європейського Союзу.

Внутрішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється керівництвом закладів охорони здоров`я та/або медичними радами закладів охорони здоров`я в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за кваліфікацією лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою та професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у закладі охорони здоров`я; самооцінки медичних працівників; організації надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я; моніторингу реалізації управлінських рішень; моніторингу дотримання структурними підрозділами закладу охорони здоров`я стандартів у сфері охорони здоров`я, клінічних протоколів; моніторингу системи індикаторів якості медичної допомоги; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги.

Зовнішній контроль якості надання медичної допомоги здійснюється органами державної виконавчої влади в межах повноважень, визначених законодавством, зокрема шляхом контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення акредитації закладів охорони здоров`я, атестації лікарів, молодших спеціалістів з медичною освітою, професіоналів з вищою немедичною освітою, які працюють у системі охорони здоров`я, проведення клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Контроль якості надання медичної допомоги здійснюється за такими складовими: структура, процес та результати медичної допомоги; організація надання медичної допомоги; контроль за реалізацією управлінських рішень; відповідність кваліфікаційним вимогам медичних працівників, у тому числі керівників закладів охорони здоров`я; вивчення думки пацієнтів щодо наданої медичної допомоги; забезпечення прав та безпеки пацієнтів під час надання їм медичної допомоги.

Контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров`я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.

Відповідно до наказу КМКЛ №10 №75/1 від 04.08.2009 року "Про внесення змін в структуру ліжкового фонду гастроентерологічного відділення КМКЛ №10" перепрофільовано 20 ліжок гастроентерологічного профілю в ліжка денного перебування означеного профілю, розроблено та затверджено положення про ліжка денного перебування в гастроентерологічному відділенні, вирішено вважати гастроентерологічне відділення - відділенням на 50 ліжок, в тому числі 20 ліжок денного перебування. Завідуючій гастроентерологічним відділенням ОСОБА_1 здійснювати госпіталізацію хворих, які не потребують цілодобового догляду з боку медичного персоналу, на ліжка денного перебування згідно Положення про ліжка денного перебування відділення гастроентерології КМКЛ №10 (а.с.14-16).

За наказом Міністерства охорони здоров`я №110 від 14.02.2012 року "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування" затверджено форми первинних облікових документів та інструкції щодо їх заповнення.

Стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих, відповідальність за які несе позивач ОСОБА_1 згідно посадової інструкції, загалом являє собою сукупну ступінь відповідності своєчасно наданої медичної допомоги, яка складається із сукупності окремих медичних послуг, виконання яких необхідне при окремих захворюваннях і станах, та отримання відповідного результату в рамках сучасного стану науки і практики охорони здоров`я.

Проте, з врахуванням вищенаведеного, суд вірно вважав, що оскаржуваний наказ не містить жодного обґрунтованого доведення наявності незабезпечення завідуючим відділенням надання якісної медичної допомоги населенню, нераціонального використання ліжкового фонду, медичної техніки й оснащення підрозділу, нездійснення контролю за правильним веденням медичної документації, спроб уникнення від відповідальності за незадовільний стан роботи відділення та рівень медичного обслуговування хворих, так само як відсутні доведені факти самого незадовільного стану роботи відділення та рівня медичного обслуговування хворих.

Останній містить лише посилання на виниклий сумнів у достовірності основних показників діяльності гастроентерологічного відділення, котрі знаходяться на дуже високому рівні, та посилання на відмову позивача поставити підпис щодо ознайомлення з Розпорядженням головного лікаря № 02/457 від 14.09.2018 року і відмову письмово завірити отриману кількість історій хвороб, що не були здані в архів та були надані для перевірки.

Але зазначене, як вірно вважав суд, не свідчить про факт порушення позивачем трудової дисципліни, але лише констатує факт відмови у підписі.

Крім того, як вбачається з наявного в матеріалах справи Розпорядження головного лікаря №02/457 від 14.09.2018 року (а.с.13), враховуючи те, що останнє є документом посадової особи, виданим в межах його компетенції, який має обов`язкову юридичну силу щодо працівників, яким воно адресовано, загалом не вбачається можливим встановити коло осіб-адресатів, тим паче, що воно стосується тільки позивача у справі.

Також оскаржуваний наказ містить посилання на результати комісійної перевірки відділення гастроентерології від 26.09.2018 року, які в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи містять акт від 17.09.2018 року, складений заступником головного лікаря з медичної частини ОСОБА_2 , завідуючим статкабінетом ОСОБА_3 та завідуючою архівом ОСОБА_4 , якими було проведено комісійну перевірку та встановлено відсутність 96 хвороб, які були заведені на хворих в період від 01.05.2018 року до 31.08.2018 року (а.с. 50).

Проте, підстави проведення такої перевірки матеріали справи не містять, і останні не містять й доказів в розрізі положень ст.ст.76-81 ЦПК України факту нездання до архіву вказаних історій. Тому вказаний акт вірно не був прийнятим судом як доказ недотримання позивачем трудової дисципліни.

Наказом №134 від 18.09.2018 року про комісійну перевірку стану організації та надання стаціонарної допомоги, експертизу медичної документації в гастроентерологічному відділенні КМКЛ №10 було створено робочу групу в складі: голови комісії - заступника головного лікаря з медичної частини ОСОБА_2 , членів комісії: завідуючої статкабінетом ОСОБА_3 , завідуючого хірургічного відділення №2 ОСОБА_5 завідуючого госпітальним-терапевтичним відділенням №2 ОСОБА_6 , в.о. завідуючого відділення паліативної допомоги ОСОБА_7 , якій в термін до 01.10.2018 року доручено на протязі від 18.09.2018 року до 24.09.2018 року перевірити та проаналізувати наявні історії хвороб виписаних хворих по гастроентерологічному відділенню за період від травня до вересня 2018 року, результати проведеного аналізу оформити актом відповідно критеріям якості надання медичної допомоги ІІІ-ІV рівня контролю, запропонувати дієві шаги подальшого функціонування та роботи гастроентерологічного відділення (а.с.54-55).

Актом від 25.09.2018 року експертної оцінки (ІІІ-ІV рівень контролю) історій хвороб виписаних хворих по гастроентерологічному відділенню за період від 01.05.2018 року до 01.09.2018 року згідно наказу по лікарні від 18.09.2018 року №134 встановлено збереження медичної документації (історій хвороб) в гастроентерологічному відділенні - на вкрай незадовільному рівні, шляхи поступлення хворих до відділення в основному по заяві на госпіталізацію, не дотримуються вимоги регламентуючих наказів, які регулюють порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, виявлені дефекти обстеження та лікування хворих у відділенні, що вказують на неналежне ведення документації та відсутній І-ІІ рівень контролю якості надання медичної допомоги у відділенні з боку завідуючого відділенням, виявлені дефекти оформлення медичної документації, що вказують на неналежну якість ведення медичної документації, виявлені недоліки потребують застосування до ОСОБА_1 заходів адміністративного впливу - догани та вирішення питання подальшого функціонування відділення гастроентерології в лікарні (а.с.56-60).

Проте, з вказаного акту, не вбачається, в чому саме полягає порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 Акт містить лише опис обставин без чіткого викладення змісту порушень з посиланням на відповідні нормативно-правові акти та обґрунтуванням того, що ці порушення спричинили.

Відповідачем не було надано суду доказів в розрізі положень ст.ст.76-81 ЦПК України на підтвердження таких порушень з боку ОСОБА_1

Документальне підтвердження встановлених фактів з посиланням на документи, ведення яких передбачено законодавством, також матеріали справи не містять і відповідачем не надані.

Висновки акту також не містять посилань на відповідні нормативно-правові акти, що порушені позивачем.

Також стиль викладення висновків у акті дають підстави суду трактувати останній як власне бачення осіб, які його підписали, виниклої ситуації з урахуванням обставин призначення проведення перевірки.

Згідно норм чинного трудового законодавства діє принцип презумпції невинуватості. Тобто, не можна працівника притягнути до дисциплінарної відповідальності, доки не доведена роботодавцем його вина, і працівник не зобов`язаний сам доводити свою невинуватість. Принцип презумпції невинуватості випливає зі змісту ст.138 КЗпП України, яка передбачає обов`язок роботодавця доводити наявність умов, серед них і вини працівника, для притягнення такого працівника до матеріальної відповідальності.

Перед тим як ухвалювати рішення про застосування до працівника догани, роботодавець має провести розслідування та зібрати достатньо доказів, які свідчили б про факт вчинення працівником дисциплінарного проступку. Такими доказами можуть слугувати різноманітні документи: доповідні записки інших працівників; письмові свідчення свідків; повідомлення державних органів, що здійснюють контроль і нагляд за додержанням законодавства, зокрема у сфері використання найманої праці; висновки фахівців; письмові пояснення самих порушників тощо.

За частиною 1 ст.149 КЗпП України перед застосуванням дисциплінарного стягнення від порушника трудової дисципліни роботодавцем вимагається письмове пояснення. Це є доконечною процедурою. Якщо її не дотримано, в органа, що розглядатиме трудовий спір, будуть підстави для скасування наказу роботодавця про накладення дисциплінарного стягнення на порушника. Відмова порушника трудової дисципліни надати письмове пояснення не є перешкодою для застосування до нього дисциплінарного стягнення.

Якщо порушник трудової дисципліни відмовляється надати письмове пояснення, складається відповідний акт у довільній формі, в якому зазвичай вказуються обставини порушення, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка вчинила його, де, коли та за яких обставин його вчинено, які наслідки воно мало. Зазначається також, що порушникові було запропоновано надати письмове пояснення, але він відмовився його надати. Акт підписує посадова особа, яка склала цей акт, та не менше ніж два інших працівники (інші особи), які є свідками порушення і відмови порушника дати вказане пояснення. Отже, фіксується як факт вчинення конкретним працівником дисциплінарного проступку, так і факт відмови надання ним письмового пояснення.

Якщо ж факт дисциплінарного проступку підтверджено іншими доказами, зокрема поясненнями інших свідків, а також відповідними документами, а потребується лише зафіксувати факт відмови порушника надати письмове пояснення з приводу вчинення ним цього проступку, складається відповідний акт про таку відмову, який підписують особи, що є свідками такої відмови.

Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві і не обов`язково у послідовності, зазначеній у ст.147 КЗпП України.

Проте, згідно з ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Відповідачем на обґрунтування своєї позиції щодо правомірності накладення дисциплінарного стягнення надано акти від 20.09.2018 року про відмову ОСОБА_1 надати пояснення та від 02.10,2018 року про відмову останньої від проставлення підпису про ознайомлення з наказом (а.с.61, 62).

Отже, як вірно зазначено судом, відповідачем процедуру накладення стягнення проведено.

Разом з тим, оцінюючи наявні у справі докази, враховуючи посадову інструкцію посадовою інструкцією завідуючого гастроентерологічного відділення КМКЛ №10, яка затверджена головним лікарем КМКЛ №10 Добушем Д.Є. 02.01.2015 року, зміст актів, у яких не конкретизовано в чому саме полягає порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 з посиланням на документи, ведення яких передбачено законодавством, відсутності доказів на підтвердження врахування ступеню тяжкості вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди, обставин, за яких вчинено проступок, і попередньої роботи працівника, суд прийшов до правильного висновку про те, що складені акти не можуть беззаперечно свідчити про порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни, яке є підставою для застосування адміністративного заходу.

Відповідач не довів факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни.

Отже, на підставі вищенаведеного, суд вірно вважав, що відповідачем по справі не доведено наявності складу дисциплінарного проступку у діях позивача, зокрема, вини позивачки ОСОБА_1

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що вказані обставини відображають формальний підхід відповідача до процедури накладання дисциплінарного стягнення, визначеної законом.

З огляду на вищенаведене та недоведеність підстав застосування до позивача роботодавцем дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни, суд прийшов до вірного висновку, що оспорюваний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача винесено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому наказ від 01.10.2018 року підлягав визнанню незаконним, неправомірним та скасуванню.

При цьому судом вірно не прийнято до уваги надані відповідачем копії наказу Департаменту охорони здоров`я від 15.02.2019 року №149, лист Департаменту охорони здоров`я від 07.03.2019 року № 061-061/3-541-2719/03.01, довідки за результатами комісійної перевірки скарги лікаря-гастроентеролога гастроентерологічного відділення КМКЛ №10 ОСОБА_8 від 06.02.2018 року № 061/З-547, так як вони не стосуються предмету даного позову, заявленого ОСОБА_1 щодо порушення її прав та законних інтересів.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Київської міської клінічної лікарні № 10 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 червня 2019 року.

Суддя-доповідач:

Судді: