Постанова

від 18.06.2019 по справі 804/1606/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року

Київ

справа №804/1606/17

адміністративне провадження №К/9901/39565/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,

суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 (головуючий суддя: Єфанова О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 (головуючий суддя: Білак С.В., судді: Олефіренко Н.А., Шальєва В.А.)

у справі № 804/1606/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОЛОС

до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправим та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОЛОС (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2017 № 0000301402 про збільшення суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 296280,00 грн. за основним платежем та на 74070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.02.2017 № 0000301402.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (Закон № 996-XIV), ст.ст. 69, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги дублюють акт перевірки від 18.01.2017 № 72/04-63-14-02/25523319, висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті позапланової виїзної документальної перевірки від 18.01.2017 № 72/04-36-14-01/25523319. Згідно з цим актом підприємство порушило норми підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 296280,00 грн. у податковому обліку за березень, травень, червень, вересень 2016 року за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Неймар , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Акцент-Лайн , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Продмагторг , ТОВ Алекрі , які не мали реального характеру, що призвело до заниження суми ПДВ на 296280,00 грн.

За наслідками висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.02.2017 № 0000301402 про збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на 296280,00 грн. за основним платежем та на 74070,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів (овочі та фрукти в асортименті, гофроблок) від ТОВ Неймар , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Акцент-Лайн , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Продмагторг , ТОВ Алекрі , від імені цих постачальників виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач здійснив вищевказані зміни у власному податковому обліку з ПДВ за вищевказані податкові звітні періоди.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем передбачається реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, відповідач посилається на відсутність реального характеру поставки позивачу товару від ТОВ Неймар , ТОВ Калабрія Плюс , ТОВ Акцент-Лайн , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Продмагторг , ТОВ Алекрі . Вказаний висновок обґрунтовано посиланням на неможливість встановлення джерела походження товару та відсутності у вказаних контрагентів необхідної кількості трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки у таких обсягах.

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доданих у судовому процесі доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотних відомостей, платіжних доручень, зробили обґрунтований висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов`язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень), відсутності реального характеру поставки та правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Неймар , ТОВ Акцент-Лайн , ТОВ Базальт Інвестмент , ТОВ Продмагторг , ТОВ Алекрі . Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Разом із тим не можна погодитися із висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування сум податкового кредиту у сумі 30193,80 грн. у вересні 2016 року за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Калабрія Плюс ,.

Заперечуючи проти позовної заяви у частині доводів позивача про правомірність формування сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Калабрія Плюс , відповідач поряд із доводами про неможливість встановлення фактичного походження товару по ланцюгу поставки, відсутності у цього постачальника основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки, у касаційній скарзі посилається на неврахування судами вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі № 755/4734/17, згідно з яким ОСОБА_1 (керівник та засновник ТОВ Калабрія Плюс ) визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України, та призначено їй покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 цієї статті).

Згідно з пунктом 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за N 137/28267) усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг.

Накладання електронних цифрових підписів посадових осіб (печаток) платника податку здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

За змістом вказаних правових норм, первинні документи , виписані від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів

У постанові від 20 . 01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень - рішень, Верховний суд України вказав, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України, у редакції, чинній на дати ухвалення оскаржуваних судових рішень та частина 2 ст. 77 КАС України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови).

Частиною 1 ст. 242 КАС України (у редакції, чинній на дату ухвалення цієї постанови) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті)

Згідно з частиною 3 обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору у частині позовних вимог щодо правомірності формування позивачем сум податкового кредиту за вересень 2016 року на 30193,80 грн. за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ Калабрія Плюс . Отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2017 № 0000301402 у частині збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на 30193,80 грн. за основним платежем та на 7548,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ Калабрія Плюс товарів; наявності у документів, виписаних від імені цього постачальника значення доказу правомірності формування податкового кредиту; дати належну оцінку доданому до матеріалів справи вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 12.04.2017 у справі № 755/4734/17. У разі необхідності, зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 у частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2017 № 0000301402 у частині збільшення суми податкового зобов`язання з ПДВ на 30193,80 грн. за основним платежем та на 7548,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та направити справу у цій частині позову на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко