Рішення

від 13.06.2019 по справі 420/443/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 13.06.2019

ЄУ № 420/443/19

Провадження №2/420/416/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков Луганської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слов`янської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Новопсковського районного суду Луганської області з позовною заявою до відповідача, в якій просить надати їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Заповітом від 21 червня 2013 року, який був посвідчено приватним нотаріусом Краснолуцького міського нотаріального округу Луганської області Бойко П.І. заповів позивачу усе своє майно. Після смерті ОСОБА_2 позивач не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, так як у неї була хвора мати, яку не можливо було залишити, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті матері позивач хворіла та не мала змоги за станом здоров`я звернутись до нотаріуса. У серпні 2018 року звернулась до нотаріуса з заявою та отримала письмову відмову, яка була мотивована, тим що пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

Ухвалою суду від 20.03.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 17.04.2019.

17.04.2019 підготовче судове засідання відкладено до 13.05.2019 у зв`язку із заміною неналежного відповідача у справі Краснолуцьку міську раду належним відповідачем - Слов`янською міською радою.

13.05.2019 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Позивач та її представник надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить винести на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років в м. Хрустальний, Луганської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.08.2018 Слов`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №14.

За життя ОСОБА_2 склав на користь позивача заповіт, яким усі свої права та обов`язки, які йому належить на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати йому у майбутньому, та усе його майно, де б воно не було і з чого воно б не складалось і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_1 , що підтверджується заповітом, посвідченим 21.06.2013 приватним нотаріусом Краснолуцького нотаріального округу Луганської області Анісімовим К.С., зареєстрованим в реєстрі за №1466.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №56501650 від 12.06.2019, зазначений вище заповіт на користь позивача є чинним.

Таким чином, відповідно до положень ст. 1223 ЦК України позивач є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Згідно Інформаційних довідок зі Спадкового реєстру №56501670 від 12.06.2019, сформованої державним нотаріусом Новопсковської державної нотаріальної контори, інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутня.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже, граничний строк для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ст.1270 ЦК України сплинув 25.06.2017.

Звернувшись 14.12.2018 до приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , позивач отримала відмову мотивовану пропуском встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини, що підтверджується постановою про відмову вчинення нотаріальних дій від 14.12.2018.

Таким чином, судом встановлено, що у визначений законом шестимісячний строк позивач не подала заяви до нотаріальної контори для прийняття спадщини, у зв`язку із чим не може оформити належним чином свої спадкові права.

Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутись до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

В якості поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач зазначила, що позивач не подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, так як у неї була хвора мати, яку не можливо було залишити, а після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач хворіла та не мала змоги за станом здоров`я звернутись до нотаріуса.

Відповідно до висновку ВКК №2427 від 17.12.2018, виданого установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, ОСОБА_1 , 1950 року народження, має діагноз ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, остеохондроз шийно-грудного відділу хребта та ін. Експертний висновок: потребує постійного медичного лікування.

Крім того, як вбачається з паспорта позивача серії НОМЕР_2 , виданого 14.04.2000 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, остання з 02.04.2009 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення від 7 листопада 2014 р. № 1085-р м.Боково-Хрустальне Луганської області належить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Отже, місцем проживання позивача є тимчасово не підконтрольна Україні територія як результат негативних наслідків збройного конфлікту, територія, на якій здійснюється порушення прав людини та відбуваються прояви насильства, а відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Оцінюючи довідку ВКК №2427 від 17.12.2018, суд виходить з того, що встановлення факту хвороби позивача має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації нею своїх спадкових прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки медичних документів, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані в силу положеньст.81 ЦПК України докази в їх сукупності, зважаючи, що відповідачем не надано заперечень проти позову, суд вважає вказані позивачем причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини поважними, а позов таким, що підлягає задоволенню і визначає їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а саме три місяці, з дня набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 315, 319, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Слов`янської міської ради Донецької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити повністю.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 14.04.2000 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , додатковий строк тривалістю три місяці з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилися після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хрустальний Луганської області.

Представник позивача: адвокат Горелик Євген Борисович, який діє на підставі ордеру серії ДН №081152 від 04.03.2019, адреса: вул. Шевченко, 22, м. Слов`янськ, Донецька область.

Відповідач: Слов`янської міської ради Донецької області, код ЄДРПОУ 04052821, місцезнаходження: пл. Соборна, 2, м. Слов`янськ, Донецька область.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Новопсковський районний суд Луганської області до Луганського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Суддя: ід В.В Пронька