Постанова

від 19.06.2019 по справі 927/6/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2019 р. Справа№ 927/6/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Буравльова С.І.

Мартюк А.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 06.03.2019 (повне рішення складено та підписано 06.03.2019)

у справі №927/6/19 (суддя Белов С.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства

Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства

Носівські теплові мережі Носівської міської ради

про стягнення 29 848, 33 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 29848,33грн., з яких пеня у сумі 24245,63грн., три проценти річних у сумі 1285,74грн., інфляційні втрати у сумі 4316,96грн. за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №3353/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради про стягнення 29 848, 33 грн. відмовлено повністю.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до положень Закону України №1730-VIII Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати підлягають списанню у зв`язку з тим, що заборгованість, на яку вони були нараховані, погашена до набрання чинності вказаним законом.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19 повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, також, судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що оскільки відповідача не внесено до реєстру передбаченого ст. 3 вказаного Закону, а отже його положення не можуть бути застосовані до відповідача, з огляду на що штрафні санкції нараховані правомірно.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019 апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2019 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19 - залишено без руху, надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2019, після усунення позивачем недоліків апеляційної скарги, поновлено Акціонерному товариству Національна акціонерна компанія Нафтогаз України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19. Відкрито апеляційне провадження у справі №927/6/19. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено відповідачу право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача 02.05.2019 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Відзив мотивовано тим, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, остаточний розрахунок щодо основної суми заборгованості було проведено 11.01.2016, а вказаний закон набрав чинності 30.11.2016, а його дія поширюється, в тому числі, на відповідача, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з наступних підстав.

31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (покупець) було укладено Договір №3353/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За цим Договором постачається газ, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 2.1. Договору визначено, що продавець передає споживачу з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 153,0 тис.куб.м.

Відповідно до розділу 11 Договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка продається покупцеві, згідно з п.4.1 Договору, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Згідно з п. 5.1.,5.2. Договору, ціна (граничний рівень ціни) газ і тарифи на його транспортування установлюється уповноваженим державною владою органом.

У разі зміни уповноваженим органом ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, вони є обов`язковою для сторін даного договору з моменту введення їх в дію.

Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 5900,00 грн без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільчими газопроводами - 366, 70 грн., крім того ПДВ - 20% - 73, 34 грн., всього з ПДВ - 440, 04 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 384, 70 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 661, 64 грн.

У разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання вони є обов`яковими для Сторін за цим Договором з моменту введення їх в дію (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Сторонами у Договорі укладені додаткові угоди №1 від 23.02.2015, №2 від 11.03.2015, №3 від 15.04.2015, №4 від 29.05.2015, №5 від 30.06.2015, №6 від 27.07.2015, №7 від 30.07.2015,№8 від 21.10.2015, №9 від 22.10.2015, №10 від 29.10.2015, №10/11 від 02.11.2015, №12 від 25.11.2015, відповідно до яких сторонами змінювався п. 5.2 Ціна газу договору купівлі-продажу природного газу №3353/15-БО-39 від 31.12.2014.

Відповідно до п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що при невиконанні покупцем вимог, передбачених у п. 6.1 договору продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості запереданий газ за договором.

Звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

На виконання умов Договору позивач поставив КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради природний газ на загальну суму 2154331,88 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 116587 грн. 17 коп., від 28.02.2015 на суму 87044 грн. 03 коп., від 31.03.2015 на суму 53914 грн. 13 коп., від 30.04.2015 на суму 11366 грн. 69 коп., від 31.10.2015 на суму 76950 грн. 86 коп., від 30.11.2015 на суму 847667 грн. 48 коп., від 31.12.2015 на суму 960801 грн. 52 коп., підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими печатками.

КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради у справі не спростовує те, що позивач свої зобов`язання з поставки природного газу виконав у повному обсязі.

Комунальне підприємство Носівські теплові мережі Носівської районної ради здійснив оплату газу у повному обсязі, а саме остаточний розрахунок за газ, переданий у січні 2015 - квітні 2015 року, здійснений 13.10.2015, за жовтень 2015 - грудень 2015 року остаточний розрахунок здійснений 11.01.2016, що також позивачем відображено у відповідному розрахунку до стягуваних сум, який доданий до позовної заяви.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на те, що КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради оплату за переданий природній газ здійснювало несвоєчасно та не виконало зобов`язання у визначений договором строк, чим порушило умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги п. 6.1 договору, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом.

За твердженням позивача, внаслідок несвоєчасного виконання КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради грошових зобов`язань за договором на підставі пункту 7.1 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за період прострочення обов`язку з оплати поставленого газу за період з 17.02.2015 по 30.03.2015 на суму 1858,89 грн., з 17.03.2015 по 13.07.2015 на суму 4741,05 грн., з 15.04.2015 по 08.10.2015 на суму 14334,72 грн., з 15.05.2015 по 12.10.2015 на суму 2679,42 грн., з 17.11.2015 по 18.11.2015 на суму 173,47 грн., з 15.12.2015 по 21.12.2015 на суму 458,08 грн., що загалом складає 24245,63 грн., а крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за період просточення платежу з 17.02.2015 по 30.03.2015 на суму 121, 99 грн., з 17.03.2015 по 13.07.2015 на суму 237, 06 грн., з 15.04.2015 по 08.10.2015 на суму 742, 55 грн., з 15.05.2015 по 12.10.2015 на суму 141, 08 грн., з 17.11.2015 по 18.11.2015 на суму 11, 83 грн., з 15.12.2015 по 21.12.2015 на суму 21, 23 грн., що загалом складає 1 285, 74 грн. Також, заявлені до стягнення позивачем інфляційні нарахування за період з 01.04.2015 по 31.07.2015 на суму 2 580, 76 грн., з 01.05.2015 по 31.10.2015 на суму 1 637, 46 грн., з 01.06.2015 по 31.10.2015 на суму 98, 74 грн., що загалом складає 4316,96 грн.

30.11.2016 набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (статті 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

За приписами частини першої статті 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Постановою Кабінету Міністрів України № 93 від 21.02.2017 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 вказаного Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно з Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас, частиною 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є нормою прямої дії. При цьому застосування приписів частини 3 статті 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 01.04.2019 у справі №922/2784/18).

Застосування цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої статтями 1, 2, 3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Якщо заборгованість погашено до набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , тоді положення статей 1, 2, 3 вказаного Закону не застосовуються. Відтак не потребує доведення факт включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість, яка є предметом регулювання цим Законом, не нараховуються, а нараховані підлягають списанню, у зв`язку з припиненням зобов`язань щодо їх сплати, на підставі частини третьої статті 7 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Як вбачається з матеріалів справи, на момент набрання чинності Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії від (30.11.2016) заборгованість відповідача за поставку природного газу за спірний період була остаточно погашена.

Судом також встановлено, що для здійснення діяльності підприємства, КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради 20.08.2010 отримано ліцензію №378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію №378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію №378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Відповідно до наданої копії інформаційного листа Чернігівської обласної державної адміністрації №03-05/3888 від 21.08.2015 видані ліцензії вважаються безтерміновими, відповідно до норм Закону України Про ліцензування видів господарської діяльності .

Отже, КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії від 03.11.2016 № 1730-VIII.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня у сумі 24245,63грн., три проценти річних у сумі 1285,74грн., інфляційні втрати у сумі 4316,96грн. у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого природного газу, який використовувався для виробництва теплової енергії, і така заборгованість погашена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону, а виконання такої норми (списання санкцій) не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. З огляду на зазначене, доводи апелянта судом відхиляються, як необґрунтовані.

Як правильно вказав у своєму рішенні суд першої інстанції, частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.

Крім того, як зазначалось раніше, Договір №3353/15-БО-39 купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014 укладено між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (покупець). Однак позивачем подано позов за неналежне виконання грошового зобов`язання до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради.

При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів що відповідач у справі, а саме КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради до якого подано позов, є правонаступником КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради, а тому позов поданий до неналежного відповідача.

Однак колегія суддів з вказаним висновком не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до наданих відповідачем до суду першої інстанції витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 09.09.2016 (т. 1 а.с. 61) КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради має ідентифікаційний код 32995660, а дата первинної реєстрації 13.05.2004, а згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.08.2018 (т. 1 а.с. 62-63) КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради має код ЄДРПОУ 32995660, а дата державної реєстрації 13.05.2004, копії вказаних витягів сторонами не оспорюються, а тому приймаються колегією суддів як належні та допустимі докази у справі.

З наведеного вбачається, що КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради це нова назва КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради, тобто це не правонаступник, а одна й та ж юридична особа, яка змінила найменування, а отже позов заявлено до належного відповідача.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини щодо спору між сторонами, які мають значення для справи, а неточні висновки щодо належності відповідача не призвели до прийняття незаконного рішення, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.03.2019 у справі №927/6/19 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Матеріали справи № 927/6/19 повернути до Господарського Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.І. Буравльов

А.І. Мартюк