Ухвала

від 19.06.2019 по справі 910/6678/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

м. Київ

19.06.2019Справа № 910/6678/19

Суддя Господарського суду міста Києва М.О. Лиськов , розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка"

вул. Народного ополчення, буд. 5-а, м. Київ 151,03151

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь"

вул. Маршала Рибалка, буд.11Б, оф.8, м. Київ 116, 04116

про стягнення 171 152,88 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

24.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" (надалі - відповідач) про стягнення 171152,88 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" не було виконано своє зобов`язання із поставки металопрокату на загальну суму 166 830,00 грн., що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" відповідно до платіжного доручення №1501 від 18.01.2019, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми основної заборгованості 166 830,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 3 184,78 грн. та 3% річних у розмірі 1 138,10 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2019 відкрито провадження у справі.

18.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення. При цьому, суд виходить з наступного.

За приписами ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 5 ст.136 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.07.2018р. по справі №910/1354/18.

Отже, у розумінні зазначених положень обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018р. по справі №910/361/18.

Разом з тим, статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням зазначених принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Принцип рівності перед законом і судом в процесуальному аспекті означає рівність суб`єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу незалежно від їх особистих якостей (правового статусу, майнового стану), визначення процесуального становища учасників судочинства тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим, визначення процесуального порядку розгляду справ певною процесуальною формою.

В матеріальному аспекті принцип рівності повинен розумітися так, що до всіх учасників процесу матеріальний закон має застосовуватися однаково (право є застосуванням рівного масштабу до різних осіб).

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони в процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Проте, позивачем не було наведено достатніх належних та допустимих у розумінні ст.ст.76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказів вчинення відповідачами на теперішній час дій, які б могли призвести до ускладнення виконання судового рішення по справі.

Одночасно, судом вказувалось, що одним з критеріїв, який оцінюються судом у разі вирішення питання про забезпечення позову є наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, встановлення чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Проте, у даному випадку, за висновками суду, забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" відчужувати майно на суму 186 750,17 грн., що знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" або у інших осіб та шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 186 750,17 грн., що знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю "Металлпромсталь" або у інших осіб не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову.

Суд звертає увагу на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Однак, саме лише посилання заявника на потенційну можливість заподіяння шкоди правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Окрім того, суд вважає, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову не забезпечать виконання у подальшому судового рішення у випадку задоволення позову, його незастосування не може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у цій справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення у справі, дані про неможливість захисту прав, свобод та інтересів заявника без вжиття таких заходів також не наведені, отже, суд не вбачає підстав для задоволення даної заяви про забезпечення позову.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, з огляду на безпідставність та необґрунтованість заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" про забезпечення позову, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для її задоволення.

За таких обставин, керуючись ст.136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Матінка" про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (19.06.2019) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов