Рішення

від 11.06.2019 по справі 925/528/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/528/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду розглянув справу за позовом приватного підприємства Приватна служба охорони - Граніт , м. Черкаси, вул. Чехова, 125, кв. 32

до публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі філії Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард , Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2

про стягнення 137 057,14 грн. інфляційних, 3% річних та пені,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Кириченко М.О. - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Приватне підприємство Приватна служба охорони - Граніт звернулось в господарський суд Черкаської області з позовом до публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі філії Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард про стягнення 137 057,14 грн., в тому числі:

48 477,80 грн. інфляційних,

17 394,89 грн. 3% річних,

71 184,45 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання згідно договору про надання охоронних послуг від 08.11.2017р. №8/11/17,

та відшкодування судових витрат.

Ухвалою суду від 08.05.2019р. прийнято позовну заяву приватного підприємства Приватна служба охорони - Граніт до розгляду і відкрито провадження у справі, на 11.06.2019р. призначено судове засідання для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження

22.05.2019р. відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву від 16.05.2019 р., в якому в задоволенні позову просить відмовити, вважає заявлені вимоги безпідставними про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки позивачем невірно визначений момент виконання зобов`язання. Свого розрахунку вимоги не подано. Додатково зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення пені сплив та вказує на підсудність справи господарському суду м. Києва, оскільки відповідач зареєстрований на території Київської області.

До початку судового засідання позивач надав суду клопотання про долучення доказів на виконання вимоги ухвали суду.

В судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просив позов задовольнити. Вказав на право позивача звернутись з позовом до відповідача за місцем діяльності філії чи підрозділу юридичної особи.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши докази у їх сукупності, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі №910/9557/18 позовні вимоги приватного підприємства Приватна служба охорони - Граніт до публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі філії Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард про стягнення суми заборгованості задоволено повністю.

27.03.2019р. на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі №910/9557/18 було видано відповідний наказ.

Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі філії Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард на користь приватного підприємства Приватна служба охорони - Граніт 496916 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7453,74 грн.

Відповідно до змісту ст. 326 Господарсько-процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для застосування відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарсько-процесуального кодексу України, Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На сьогодні наказ господарського суду міста Києва від 27.03.2019р по справі №910/9557/18 виконаний повністю, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 03.05.2019р. вих.№608/0129 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2019р. у зв`язку з перерахуванням коштів стягувачу.

Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі №910/9557/18 набрало законної сили.

Враховуючи несвоєчасне та неналежне виконання Замовником зобов`язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги з охорони, тривале невиконання рішення господарського суду, що вступило в законну силу, позивач звернувся до суду для примусового стягнення пені, донарахованих сум 3% річних та інфляційних за грошовим зобов`язанням з відповідача.

Відповідач вимоги заперечив, вважає заявлені вимоги безпідставними про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені, оскільки позивачем невірно визначений момент виконання зобов`язання. Просить відмовити в задоволенні позову.

Інших доказів не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до повного задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини надання та споживання послуг охорони та наявні зобов`язання відповідача по проведенню повного та належного розрахунку за надані послуги.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд не досліджує дійсності спірного договору, оскільки оцінка відносин сторін вже дана в попередніх рішеннях суду.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 5.9 укладеними сторонами Договору про надання охоронних послуг від 08.11.2017р. №8/11/17 передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охоронного агентства, Замовник зобов`язаний сплатити Охоронному агентству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

На підставі наявного прострочення грошового зобов`язання Позивачем нараховано Відповідачу 71184,45 грн. пені з урахуванням п. 5.9 Договору, періодів прострочення, які просить стягнути з Відповідача з урахуванням облікової ставки НБУ за спірний період.

Забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки оформлено між сторонами письмовим договором (п. 5.9) відповідно до положень та вимог ст.ст. 546-549 ЦК України.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пп. 4.1 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних за користування грошовими коштами входять до складу грошового зобов`язання.

Розрахунок вимоги позивача перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон за період з 18.12.2017р. по 15.04.2019р. Розрахунок позивачем виконано вірно.

Сума нарахованих 71 184,45 грн. пені , 48 477,80 грн. інфляційних втрат та 17394,89 грн. - 3% річних підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Твердження відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва суд залишає без уваги, оскільки позивачем надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на відповідача станом на 06.05.2019р., де вказано дані про відокремлений підрозділ юридичної особи: найменування та місцезнаходження відокремленого підрозділу, його ідентифікаційний код : філія Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард , 39765691, 19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, будинок 2.

Строк позовної давності по пені позивачем не пропущено, оскільки вимога про стягнення пені заявлена в межах шестимісячного строку відповідно до приписів ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, в розумінні вимог ст. 16 ЦК України, спосіб захисту його порушеного права, тому позов належить задовольнити.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ):

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін: (рішення Серявін проти України nо. 4909/04 від 10.02.2010р., рішення Трофімчук проти України nо. 4241/03 від 28.10.2010р.);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України nо. 4994/04 від 09.09.2011р.).

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 2055,86 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард в особі філії Птахофабрика Перше травня публічного акціонерного товариства Агрохолдинг Авангард , Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, 2, ідентифікаційний код 39765691, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: приватного підприємства Приватна служба охорони - Граніт , м. Черкаси, вул. Чехова, 125, кв. 32, ідентифікаційний код 36492780, номер рахунку в банку невідомий

48 477,80 грн. інфляційних втрат, 17 394,89 грн. - 3% річних, 71 184,45 грн. пені та 2055,86 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 18.06.2019р.

Суддя Г.М. Скиба