Постанова

від 18.11.2019 по справі 925/528/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2019 р. Справа№ 925/528/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Ткаченка Б.О.

Пашкіної С.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 (повний текст складено 18.06.2019)

у справі № 925/528/19 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Приватного підприємства "Приватна служба охорони - Граніт"

до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

про стягнення 137 057,14 грн. інфляційних, 3% річних та пені.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст первісних позовних вимог

Приватне підприємство "Приватна служба охорони - Граніт" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 137 057,14 грн., в тому числі: 48 477,80 грн. інфляційних, 17 394,89 грн. 3% річних, 71 184,45 грн. пені за прострочення виконання зобов`язання згідно договору про надання охоронних послуг від 08.11.2017р. №8/11/17 та відшкодування судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем обов`язку з наданих послуг, суму заборгованості за якими було стягнуто рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 у справі № 910/9557/18.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 у справі №925/528/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Приватного підприємства "Приватна служба охорони - Граніт" 48 477,80 грн. інфляційних втрат, 17 394,89 грн. - 3% річних, 71 184,45 грн. пені та 2055,86 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що розрахунок вимоги позивача за період з 18.12.2017р. по 15.04.2019р. є арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.01.2019 у справі № 925/1103/18 та ухвалити нове, яким справу № 925/1103/18 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції були порушені правила підсудності, оскільки відповідач відповідно до відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться у місті Києві. Також, на думку апелянта, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат був здійснений всупереч вимогам законодавства, а нарахування пені було здійснено всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/528/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М. А. - головуюча суддя; судді - Ткаченко Б.О., Пашкіна С.А.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.11.2017 між приватним підприємством "Приватна служба охорони - Граніт" (виконавець) та публічним акціонерним товариством "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня " публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" (замовник) укладено договір №8/11/17 про надання охоронних послуг.

За умовами зазначеного договору виконавець зобов`язується забезпечити недоторканність об`єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об`єкту під охорону, а замовник зобов`язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату (п.2.1 договору). Охорона об`єкта здійснюється згідно дислокації (додаток 1 до договору ), інструкції по охороні об`єкта замовника (додаток 2), та положення даного договору.

Порядок взаєморозрахунків сторони погодили в розділі 7 вищевказаного договору, зокрема передбачено, що загальна сума місячної плати складає 210816,00 грн. з ПДВ. (п.7.3 договору). Оплата щомісячної суми договору за надані послуги здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним (п.7.4 договору).

У відповідності до п. 7.5 договору, охоронне агентство зобов`язано надати замовникові акти про надання охоронних послуг до 2 числа місяця наступного за звітним. В акті про надання охоронних послуг охоронне агентство вказує ціну наданих послуг, виходячи із фактичного забезпечення кількості постів охорони та коефіцієнту наповнення постів, іншої шкоди, спричиненої замовникові неналежним виконанням умов договору. Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення (претензію) щодо викладеного в акті про надання охоронних послуг. У разі не підписання замовником акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

В період з 08.11.2017 по 10.04.2018 рік сторонами були підписані та скріплені печатками, без зауважень, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 1 037 596,00 грн. з ПДВ зокрема:

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №02-11/17 від 16.12.2017 року на суму 158976,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 05-12/17 від 31.12.2017 на суму 210816,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 04-01/18 від 16.02.2018 на суму 183964,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 13-02/18 від 16.03.2018 на суму 210816,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №20-03/18 від 31.03.2018 на суму 210816,00 грн.;

- акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 28-04/18 від 10.04.2018 на суму 62208,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору надавав відповідачу послуги за період з листопада 2017 року по квітень 2018 року, що підтверджується вищезазначеними актами здачі-прийняття виконаних робіт/наданих послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відповідними печатками підприємств на загальну суму 1 037 596,00 грн., без зауважень.

В свою чергу в період з грудня 2017 по квітень 2018 рік відповідачем було частково сплачено кошти в розмірі 540 680,00 грн. за надані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі №910/9557/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позовні вимоги приватного підприємства "Приватна служба охорони - Граніт" до публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення 496 916 грн. заборгованості задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь приватного підприємства "Приватна служба охорони - Граніт" 496 916 грн. заборгованості та витрати по сплаті судового збору в розмірі 7453,74 грн.

27.03.2019р. на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у справі №910/9557/18 було видано відповідний наказ.

На сьогодні наказ господарського суду міста Києва від 27.03.2019р по справі №910/9557/18 виконаний повністю, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 03.05.2019р. вих.№608/0129 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2019р. у зв`язку з перерахуванням коштів стягувачу.

Враховуючи несвоєчасне та неналежне виконання Замовником зобов`язань щодо проведення повного розрахунку за надані послуги з охорони, тривале невиконання рішення господарського суду, що вступило в законну силу, позивач звернувся до суду для примусового стягнення пені, донарахованих сум 3% річних та інфляційних за грошовим зобов`язанням з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення договору про надання охоронних послуг від 08.11.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем зобов`язання з оплати отриманих послуг за вказаним договором виконувались неналежним чином, що і стало підставою для звернення позивача до суду з позовними заявами про стягнення з відповідача грошових коштів.

Як вже раніше зазначалось, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/9557/18 було встановлено наявну заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, вказаним рішенням суду, яке набрало законної сили, було встановлено факт надання послуг з охорони за договором № 8/11/17 від 08.11.2017, факт настання строку оплати за вказаним договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, грошові кошти у сумі 555 106,71 грн. були перераховані на рахунок позивача 15.04.2019, що підтверджується листом приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. від 03.05.2019р. вих.№608/0129 та постановою про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2019р. у зв`язку з перерахуванням коштів стягувачу.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" №2346-III від 05.04.2001 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 5.9 договору у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охоронного агентства, Замовник зобов`язаний сплатити Охоронному агентству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд апеляційної інстанції перевіривши здійснений позивачем та судом першої інстанції розрахунок пені за загальний період з 06.05.2018 по 10.11.2018 по кожному акту окремо, встановив, що судом першої інстанції не було порушено п. 6 ст. 232 ГК України в частині нарахування пені понад 6 місяців.

А тому, враховуючи арифметично вірний розрахунок позивача, судом першої інстанції було правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 71 184,45 грн. пені.

В той же час, відповідачем у суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності стосовно пені.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було здійснено розрахунок пені за загальний період з 06.05.2018 по 10.11.2018, тоді як позовна заява була подана засобами поштового зв`язку 06.05.2019.

А тому, позивачем не було пропущено строк позовної давності щодо нарахування пені.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною в постанові від 26.04.2017 р.

Таким чином, норма статті 625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 18.12.2017 по 15.04.2019, погоджується з ним та вважає його вірним, у зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 48 477,80 грн. інфляційних втрат та 17 394,89 грн. - 3% річних.

Крім того, колегією суддів враховано, що нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивачем було проведено не на загальну суму заборгованості, а на кожен акт наданих послуг окремо, а тому доводи апелянта в цій частині є безпідставними.

Посилання апелянта на порушення позивачем правил територіальної юрисдикції колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій, а представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.05.2019р., відокремлений підрозділ юридичної особи-відповідача знаходиться за адресою: 19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, вул. Центральна, будинок 2.

Частиною 1 ст. 29 ГПК України передбачено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням. (частина 3 ст. 29 ГПК України)

Отже, процесуальним законом, а саме ст. 29 ГПК України, надано право вибору позивачу визначати підсудність розгляду спору у випадку наявності вищевказаних підстав для розгляду спору - або за місцезнаходженням юридичної особи-відповідача, або за місцезнаходженням відокремленого підрозділу юридичної особи-відповідача.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно розглянуто даний спір за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 у справі № 925/528/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" в особі філії "Птахофабрика "Перше травня" Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 у справі № 925/528/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 11.06.2019 у справі № 925/528/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 925/528/19 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Б.О. Ткаченко

С.А. Пашкіна