Рішення

від 13.06.2019 по справі 200/2356/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2019 р. Справа№200/2356/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Шинкарьова І.В.,

секретаря судового засідання Заїченко Я.В.,

за участю:

представника позивача - Косенок О.М.,

представник відповідача - Голуба М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дорічного підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу та визнання дій неправомірними , -

В С Т А Н О В И В:

Дочірне підприємство Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (код ЄДРПОУ 32001618, 85307, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Захисників України, 2) (далі позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130ї таганрозької дивізії, 114) (далі відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Донецькій області від 10 грудня 2018 року № 2292 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірного підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ;

- визнати протиправним дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Ухвалою від 18 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою від 23 травня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказ від 10 грудня 2018 року № 2292 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України не відповідає вимогам чинного законодавства та повинен бути скасован у судовому порядку. Позивач вказав, що у оскаржуваному наказі визначення предмету перевірки не відповідає вимогам підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, оскільки таким не визначено що саме буде перевірятися, які питання будуть досліджуватися відповідачем під час перевірки. Також, позивач зазначає, що підприємство надано всі обов`язкові письмові запити відповідачу чим не порушувало умов пп. 78.1.4, п. 78.1. ст.78 Податкового кодексу України, а відтак підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки немає. Таким чином, спірний наказ прийнято незаконно та він підлягає скасуванню.

Представник відповідача у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому із позовними вимогами не погодився, зазначивши, що при винесенні оскаржуваного наказу та податкового повідомлення - рішення діяли в межах наданих повноважень, а посилання позивача викладені в позовній заяві спростовуються наданими суду доказами.

В судовому засіданні представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

У додаткових пояснень представник позивача просив врахувати судову практику у тому числі позиції Верховного суду, викладену у судових рішеннях №812/602/17 (адміністративне провадження №К/9901/5128/17), по справі №1570/7146/12 (провадження № К/9901/1895/18), адміністративній справі ВСУ від 16 лютого 2016 р. по справі №826/12651/14. Позивач посилається на те, що суди виходили з того, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення судових рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, не доведено будь-якими належними та допустимими доказами наявності недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих позивачем, а також конкретних обставин (фактів), які б свідчили про порушення ним податкового, валютного та іншого законодавства, доказів виявлення таких обставин внаслідок перевірок інших платників податків тощо; не зазначено таких обставин й у письмових запитах контролюючого органу. Представник позивача вказує на посилання у касаційні скарзі про те, що у зв`язку із проведенням перевірки оскаржуваний наказ вичерпав свою дію та, як вважає відповідач, не може бути скасовано є також безпідставними, оскільки згідно наведених норм податкового законодавства та Кодексу адміністративного судочинства України право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення, і не ставиться в залежність від наслідків його реалізації, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Позивач - Дочірне підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України ІКЮО - 32001618 місцезнаходження юридичної особи 85307, Донецька область, м. Покровськ, вул. вул. Захисників України, 2, перебуває на обліку у Покровській об`єднаній державній податковій інспекції головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є юридичними особами та у відповідності до норм Податкового кодексу України, є органами державної влади, уповноваженими здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю,повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Відповідачем на адресу позивача було спрямовано лист від 06 серпня 2018 року №3292/10/05-99-14-14 про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) в якому зазначено, що відповідачем виявлено факти, що свідчать про недостовірність визнання позивачем даних податкового кредиту, що містяться у податковій дакларації з ПДВ за травень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД (код за ЄДРПОУ 41716596) у сумі 682074,5 грн. Відповідач, з посиланням на підстав відсутності джерел походження ідентифікованих товарів та здійснення взаємопов`язаних нереальних господарських операції, просив позивача надати засвідчені підписом посадової особи копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД у періоді з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року а також щодо використання у власній господарській діяльності продукції, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків.(а.с. 9).

Листом від 07 вересня 2018 року №01-24/736 позивачем було надано відповідь щодо інформації по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД у травні 2018 року та копії документів у підтвердження реальності господарських операцій. (а.с. 15)

Відповідачем на адресу позивача було спрямовано лист від 09 жовтня 2018 року № 44835/10/05-99-14-14 про надання інформації, у якому зазначено, що виявлені факти, що свідчать про недостовірність визнання позивачем даних податкового кредиту, що містяться у податковій дакларації з ПДВ за липень 2018 року по взаємовідносинах з ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД у сумі 415436,75 грн. Відповідач просив позивача надати засвідчені підписом посадової особи копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД у липні а також щодо використання у власній господарській діяльності продукції, придбання яких документально оформлено у відносинах із зазначеними платниками податків. (а.с. 12).

Листом від 13 листопада 2018 року №01-24/918 позивачем надано інформацію по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД у липні 2018 року та копії документів у підтвердження реальності господарських операцій. (а.с. 23).

Відповідачем 10 грудня 2018 року було прийнято наказ № 2292 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки вирішено провести документальну позапланову невиїзду перевірку позивача з 21 грудня 2018 року тривалістю 10 робочих днів, з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом - постачальником ТОВ СИНТЕЗ-ОЙЛ ТРЕЙД за травень та липень 2018 року з урахуванням віднесення сум податку на додану вартість за липень 2018 року до складу податкового кредиту у серпні 2018 року. (а.с.8 ).

Спірним питанням в цій справі є правомірність дій відповідача щодо прийняття наказу про проведення перевірки та дій щодо її проведення.

Вирішуючи справу по суті суд керується наступним.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Згідно п.п. 20.1.4 п. 20.1ст. 20 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1 ст.75 Податкового Кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового Кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового Кодексу України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки.

Так, відповідно до п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- 78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом;

- 78.1.3. платником податків подано контролюючому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся контролюючим органом;

- 78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- 78.1.5. платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Пунктом 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України закріплено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З приводу своєчасності отримання позивачем спірного наказу спір відсутній. Позивачем не оскаржується дії відповідача щодо несвоєчасності відповідачем повідомлення про проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 81.1, 81.2 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи

- платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Відповідно до п. 85.9 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів. Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу. У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Зазначеними нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. А тому якщо платник податку вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, щодо нього, він має право захищати свої права як шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, так і шляхом пред`явлення прозову про визнання дій контролюючого органу протиправними та скасування відповідного наказу про призначення такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такого висновку дійшов, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 13.03.2018 по справі 804/1113/16 (адміністративне провадження №К/9901/19326/18).

Доводами позивача щодо підстав для скасування спірного наказу є те, що при прийнятті цього наказу повинні були дотримані вимоги пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 ПК України для проведення документальної позапланової перевірки повинні були існувати дві вимоги одночасно виявлення недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та документальне підтвердження на обов`язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зазначає, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, щодо нього, має захищати свої права як шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, так і шляхом пред`явлення прозову про визнання дій контролюючого органу протиправними та скасування відповідного наказу про призначення такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Позивач не спростовує факту отримання наказу до початку проведення перевірки, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що коли наказ оскаржувати це є його право в межах строків передбачених законодавством.

В даному випадку було проведено, позапланову невиїзну перевірку позивача, про її проведення позивача було повідомлено, з приводу цього спір відсутній, тобто отримавши спірний наказ позивач мав право оскаржити його до початку проведення перевірки. В судовому засіданні було з`ясовано та визнано сторонами що перевірка була проведена, складено акт перевірки від 15 січня 2019 № 34/05-99-14-14/32001618 та прийнято податкове повідомлення- рішення від 08 лютого 2019 року №0001021414.

Як вбачається з наказу термін дії наказу щодо проведення перевірки був з 21 грудня 2018 року тривалістю десять робочих днів, тобто на час оскарження наказу термін його дії сплинув.

В даному випадку правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків можуть порушувати лише наслідки проведення відповідної перевірки.

При цьому позивач не позбавлений права оскаржити податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками перевірки якщо вважає що воно прийнято з підстав його невідповідності закону чи компетенції контролюючого органу.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, згідно з ч.3 ст. 9 КАС України розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Кожна сторона відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суть позову визначається з урахуванням його матеріально-правової і процесуально-правової сторін. Це свідчить про те, що позов виступає процесуальною формою, яка забезпечує реалізацію матеріального закону, його примусове здійснення за допомогою держави в особі компетентного органу суду. Елементи позову є: 1) предмет; 2) підстава; 3) зміст. Предметом є та частина, яка характеризує матеріально-процесуальну вимогу позивача до відповідача стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Підстави позову складають підстави, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази. Підставами позову є: 1) юридичні факти, що визначаються нормами матеріального права; 2) доказові факти, тобто ті, що тісно пов`язані з фактами матеріально-процесуального характеру і на підставі яких можливо зробити висновок про їх наявність чи відсутність. Підстави поділяються на: 1) активні; 2) пасивні. Активні які підтверджують, що право належить позивачу, а виконання певних обов`язків відповідачу. Пасивні факти, з яких видно, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення права позивача. Змістом позову є звернена до суду вимога позивача про здійснення певних дій з зазначенням способу судового захисту.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевірив дії та рішення відповідача чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи, що вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 10 грудня 2018 року № 2292 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та визнання протиправним дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки заявлені після проведення такої перевірки, за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку, тому такі позовні вимоги не мають своїм правовим наслідком захист прав позивача. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а іншим учасником справи судові витрати, що підлягають компенсуванню не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Дорічного підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу від 10 грудня 2018 року № 2292 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дорічного підприємства Донецький облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та визнання протиправним дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, - відмовити повністю.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 13 червня 2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя І.В. Шинкарьова