Рішення

від 12.06.2019 по справі 280/752/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року Справа № 280/752/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Платан-Р до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Платан-Р (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.11.2018 №0018961402 та №0018971402.

Ухвалою суду від 25.02.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 20.03.2019.

20.03.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.04.2019, а також продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовчому засіданні 17.04.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд адміністративної справи по суті, а також оголошено перерву до 29.05.2019.

В судовому засіданні 29.05.2019 оголошено перерву до 12.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ТОВ Євро Спецпроект . Також, представник позивача зазначив, що під час перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваних рішень. Позивач вказує на те, що контрагент з яким позивач мав господарські взаємовідносини протягом перевіряємого періоду був зареєстрований як платник податку на додану вартість та жодних сумнів, що можливості виконання вказаним підприємством господарських операцій не виникало ані у позивача, ані у контролюючих органів. Просить задовольнити позовні вимоги.

12.06.2019 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги позивач просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ Євро Спецпроект . Зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що ТОВ Євро Спецпроект протягом 2015 року не придбавало металоконструкції, які зазначені у накладних на реалізацію товару на ТОВ Платан-Р . Також, контролюючий орган послався на протокол допита свідка - ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що у період 2015 року він не здійснював як директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ Євро Спецпроект фінансово-господарську діяльність, а саме не мав посадових взаємовідносин з ТОВ НПО ДонГРИ . Зазначені обставини, на думку контролюючого органу свідчать про те, що ТОВ Євро Спецпроект не могло фактично здійснити реальні товарні операції на адресу ТОВ Платан-Р , надання яких не підтверджено та які фактично є товарами невідомого походження, так як відсутнє його придбання у ланцюгах постачання або за відсутністю можливості виготовлення їх власними ресурсами ТОВ Євро Спецпроект , що вказує на безоплатне їх отримання з невідомого джерела. Відповідач зазначив, що сам факт перерахування ТОВ Платан-Р коштів вищезазначеному контрагенту за відсутністю реального постачання останнім товару не може зменшувати фінансовий результат до оподаткування. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ Платан-Р зареєстроване як юридична особа Запорізьким міським управлінням юстиції 17.08.2009 та станом на момент виникнення спірних правовідносин перебувало на обліку у Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (відділення у Комунарському районі), є платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

У період з 05.11.2018 по 09.11.2018 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Платан-Р (код ЄДРПОУ 36605465) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік, податку на додану вартість за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, господарських взаємовідносин з ТОВ Євро Спецпроект (код ЄДРПОУ 39867093), за результатами якої складено Акт перевірки від 13.11.2018 №695/08-01-14-02/36605465.

В Акті перевірки від 13.11.2018 №695/08-01-14-02/36605465 контролюючий орган дійшов висновку про порушення ТОВ Платан-Р :

ст.1, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ; п.12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.01.2000 за №27/4248); п.3 р.ІІ Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва (затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 25.02.200 №39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382); пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, за підсумками чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 32938 грн., у т.ч. за 2015 рік у сумі 32938 грн.;

п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.109.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством ТОВ Платан-Р занижено суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (р.18/р.25) на загальну суму 36597 грн., в тому числі по періодам: жовтень 2015 року на суму 5296 грн.; листопад 2015 року - 10957 грн.; грудень 2015 року - 20344 грн.;

зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) (код рядка 24) за жовтень 2015 року на суму 4885 грн., листопад 2015 року на суму 12653 грн., за грудень 2015 року на суму 9139 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав письмові заперечення проти висновків акту перевірки (вих.№1911/1 від 19.11.2018), які залишені без задоволення відповідно до відповіді ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.11.2018 №42197/10/08-01-14-02-08.

На підставі висновків Акту перевірки від 13.11.2018 №695/08-01-14-02/36605465, 29.11.2018 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0018961402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 32938,00 грн.;

№0018971402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 46951,50 грн., в т.ч. за податковим зобов`язанням 31301,00 грн. та 15650,50 грн. - за штрафними санкціями.

Не погодившись з прийняттям контролюючим органом спірних податкових повідомлень - рішень, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 07.02.2019 №6045/6/99-99-1104-02-25.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки від 13.11.2018 №695/08-01-14-02/36605465, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків контролюючого органу.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення стали висновки контролюючого органу про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Євро Спецпроект .

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України, визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.2 ст.44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.10.2015 між ТОВ Платан-Р в особі директора Скловец К.В. та ТОВ Євро Спецпроект в особі Валько ОСОБА_2 .Ю ОСОБА_3 укладено договір поставки №30/10/15, відповідно до пункту 1.1 якого, Постачальник - ТОВ Євро Спецпроект зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця - ТОВ Платан-Р металопродукцію, а Покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору (а.с.66-67, т.1).

Відповідно до пункту 1.3 Договору, Постачальник гарантує, що товар не є предметом фіктивної угоди та був придбаний у функціонуючого підприємства, зареєстрованого у відповідності до законодавства України.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору на адресу ТОВ Платан-Р було поставлено труби та листи металеві різного найменування.

Виконання умов договору підтверджується наданими до матеріалів адміністративної справи рахунками-фактури, видатковими накладними, на підтвердження транспортування ТМЦ надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи, а оплата придбаних ТМЦ підтверджується наданими виписками з банку по рахунку (а.с.68-108, т.1).

Також, судом встановлено, що в подальшому продукція придбана у ТОВ Євро Спецпроект була використана в господарській діяльності позивача, а саме реалізована власним покупцям - ПАТ Нікопольський Хлібокамбінат , ТОВ Еврометалл Україна , ПАТ Полтавський машинобудівний завод , ПАТ Завод Запоріжавтоматика , ТОВ Лангіс , ПрАТ Плутон , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ 24 Елемент , ПП Техмаш , ТОВ Сітібілд , що підтверджується рахунками-фактури, видатковими накладними, виписками з банку про оплату ТМЦ, довіреностями на отримання товару, тощо (а.с.109-198, т.1).

Зазначені обставини вказують на наявність у позивача ділової мети, визначення якої наведено у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, як причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, дослідивши надані до матеріалів справи первинні документи, з урахуванням співвідношення вчинених господарських операцій з видами господарської діяльності позивача, суд дійшов висновку, що в результаті господарських операцій з ТОВ Євро Спецпроект у позивача відбулись зміни в структурі активів, зобов`язань та у власному капіталі, що спростовує висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Євро Спецпроект .

Контролюючим органом також не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження визнання в судовому порядку угод між позивачем та ТОВ Євро Спецпроект не дійсними.

Згідно зі ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов`язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Євро Спецпроект з поставки товарів спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд зазначає, що фактично твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ Євро Спецпроект ґрунтується на протоколі допиту свідка від 11.10.2016, в якому свідок ОСОБА_1 зазначив наступне: Підприємство ТОВ НПО ДонГРИ та посадових осіб, а саме директора Усик ОСОБА_5 В., комерційного директора ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (головний бухгалтер) я не знаю та фінансово-господарську діяльність з ними не здійснював від імені ТОВ Євро Спецпроект . ТОВ Євро Спецпроект я зареєстрував за винагороду. Підприємство ТОВ Інвест-Кокс-Союз мені не знайоме, фінансово-господарську діяльність не здійснював. В період 2015 року я не здійснював як директор, засновник та головний бухгалтер ТОВ Євро Спецпроект фінансово-господарську діяльність, а саме не мав посадових взаємовідносин з ТОВ НПО ДонГРИ по поставкам на їхню адресу кам`яного вугілля марки А та інших товарів, робіт та послуг .

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє на момент розгляду справи у суді касаційної інстанції) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Протокол допиту свідка є джерелом доказів, у розумінні статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, яке підлягає обов`язковій оцінці судом у сукупності, разом з іншими доказами, з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд дослідивши наданий протокол допиту свідка, у сукупності з іншими доказами наявними в матеріалах адміністративної справи, дійшов висновку, що даний доказ не є належним доказом нереальності господарських операцій між ТОВ Платан-Р та ТОВ Євро Спецпроект , оскільки в даному протоколі допиту відсутня будь-яка інформація про господарські взаємовідносини між ТОВ Євро Спецпроект та позивачем, а питання з цього приводу свідку не ставились. Весь протокол допиту свідка зводиться до операцій з ТОВ НПО ДонГРИ , який не є учасником правовідносин, що розглядаються у даній справі.

Також, з наданого протоколу не можливо встановити підставу для допиту свідка, як саме і відносно якої особи порушено кримінальне провадження та за ознаками якого кримінального правопорушення.

Відсутні і докази наявності вироку суду за кримінальним провадженням №32016080000000009 від 15.01.2016, яким би було описано об`єктивну частину складу злочину, в частині господарських операцій виконаних від імені ТОВ Євро Спецпроект .

Так, суд звертає увагу на те, що законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі -КПК України).

У частині першій статті 23 КПК України закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України, передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Вказана позиція суду узгоджується з практикою Верховного Суду, яка викладена в постанові суду від 06.11.2018 по справі №822/551/18.

Так, у пункті 110 рішення у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Суд звертає увагу на ту обставину, що податковим органом не вжито ніяких заходів з метою доведення складу податкового правопорушення, крім дублювання податкової інформації, викладеної в акті перевірки та посилання на протокол допиту свідка, який не є належним доказом у справі, зокрема не надано суду інших доказів на підтвердження складу податкового правопорушення (акти зустрічних звірок контрагентів, тощо).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Платан-Р .

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Платан-Р (69118, м.Запоріжжя, пр.40-річчя Перемоги, буд.63-а, код ЄДРПОУ 36605465) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69007, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 29.11.2018 №0018961402 та №0018971402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Платан-Р судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено та підписано 18.06.2019.

Суддя І.В. Новікова