Рішення

від 18.06.2019 по справі 477/843/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 477/843/19

Провадження № 2/477/589/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

04 червня 2019 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі: головуючої у справі судді Полішко В.В., з секретарем - Хлибовою Г.Є.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2019 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, в якому просить визнати за ним ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 травня 2019 року представником позивача до суду подана нова позовна заява, в якій позивач змінив підстави позову та просить, визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на якій він розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Він є єдиним спадкоємцем після смерті матері.

Звернувшись у встановлений законом шестимісячний строк до приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапеги О.П. із заявою про прийняття спадщини, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадковий будинок на ім`я спадкодавця.

Зазначений житловий будинок в 1975 році він разом із батьками отримав у користування від радгоспу Гвардія Ілліча . Після смерті батька, мати стала головою домогосподарства. З 1976 року ОСОБА_2 була членом радгоспу Гвардія Ілліча , а в 1996 році радгоспу сплатила повну вартість житлового будинку. Водночас, документи, що підтверджує сплату вартості будинку, не зберігалися.

Він з 20 вересня 1978 року по теперішній час безперервно, безперешкодно володіє та користується житловим будинком, зареєстрований в ньому та є головою домогосподарства після смерті матері, сплачує комунальні послуги, здійснює поточний ремонт в будинку.

Крім цього, після смерті матері ОСОБА_2 він одержав у спадщину земельну ділянку на якій розташований спірний житловий будинок. За весь час користування житлом, жодна особа не мала претензій до нього. На даний час, право власності на будинок зареєстровано за радгоспом Гвардія Ілліча .

Нині захист його прав можливий лише шляхом визнання за ними права власності на вищевказане майно за набувальною давністю в судовому порядку .

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Від представника позивача до суду надійшла заява з проханням розглядати справу за її відсутності, заявлені позовні вимоги свого довірителя підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач - Михайло-Ларинська сільська рада Вітовського району Миколаївської області в судове засідання свого представника не направила, надіслала до суду листа з проханням розглядати справу за відсутністю представника сільської ради, проти задоволення позову не заперечує.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, то, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою відео та звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Частиною 4 зазначеної статті передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до постанови Ради Міністрів УПСР і Укрпрофради від 28 січня 1966 року № 124 Про подальший розвиток колективного садівництва та виноградарства робітників і службовців в Українській РСР радгоспом Гвардія Ілліча було прийнято рішення про надання, зокрема, робітникам виноградних бригад можливості викупу займаних ними житлових будинків у власність.

Як вбачається з листа Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 02 квітня 2019 року № 283 у період з 1975 року по день смерті, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_3 , відповідно до інформації з погосподарських книг був головою домогосподарства по АДРЕСА_1 , що належав радгоспу Гвардія Ілліча (а.с. 31).

Мати позивача ОСОБА_4 з 1976 року працювала у радгоспі Гвардія Ілліча та була членом радгоспу, що підтверджується довідками радгоспу Гвардія Ілліча про нарахування заробітної плати від 22 квітня 2004 року № 76 (а.с. 21), 22 вересня 2004 року № 184 (а.с. 19), від 22 вересня 2004 року № 185 (а.с. 20).

Батьки позивача розлучилися 13 вересня 1976 року, відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 13 вересня 1976 року, серії НОМЕР_1 , №282036 (а.с. 13). Матір`ю позивача після розлучення було змінено прізвище з ОСОБА_5 на (російською) ОСОБА_6 .

13 липня 1992 року ОСОБА_4 була прийнята робітницею виноградної бригади № 4 до радгоспу Гвардія Ілліча , що підтверджується трудовою книжкою від 05 грудня 1989 року серії УКР НОМЕР_2 1611319 (а.с. 22).

Після смерті чоловіка ОСОБА_4 , відповідно до листа Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 02 квітня 2019 року № 283, була головою домогосподарства по АДРЕСА_1 , що належав радгоспу Гвардія Ілліча у період з 03 серпня 1983 року по дату смерті, а саме: 08 рудня ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 31-32).

Крім цього, 22 грудня 1993 року Михайло-Ларинською Радою народних депутатів на ім`я ОСОБА_2 був виданий державний акт на право приватної власності на землю, серії НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Тобто, мати позивача була власницею земельної ділянки на якій розташований спірний житловий будинок.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до свідоцтва про смерть від 10 грудня 2013 року, серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 НОМЕР_5 , актовий запис про смерть № 32 (а.с. 12).

Позивач є сином померлої, що підтверджується свідоцтвом про народження від 15 липня 1968 року, серії НОМЕР_6 , НОМЕР_2 НОМЕР_7 , в якому в графі мати зазначена - ОСОБА_7 (а.с. 14).

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді вказаної земельної ділянки та спірного житлового будинку.

Позивачу 26 грудня 2018 року приватним нотаріусом Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1228, на земельну ділянку площею 0,18 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2018 року № 151049184 (а.с. 16).

Водночас у видачі свідоцтва про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 позивачу відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказаний житловий будинок, відповідно до постанови приватного нотаріуса Вітовського районного нотаріального округу Миколаївської області Сапеги О.П. про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 06 травня 2016 року № 379/02-31/2019.

Позивач у позовній заяві послався на те, що матір`ю радгоспу Гвардія Ілліча була сплачена повна вартість житлового будинку, однак належних та допустимих доказів суду не надано.

Навпаки, як вбачається з листа Державного архіву Миколаївської області на вихідний від 07 лютого 2019 року № 02.19/08 акт про надання житлового будинку у користування ОСОБА_8 , квитанції до прибутково-касового ордеру, або інший документ, що підтверджує виплату нею вартості будинку та розпорядчий акт радгоспу Гвардія Ілліча с. Михайло-Ларине Жовтневого району Миколаївської області про передачу будинку у власність ОСОБА_2 на зберігання до державного архіву області не передавалися (а.с. 30).

Відповідно до довідки КП ММБТІ від 28 січня 2019 року № б/н станом на 28 грудня 2012 року, згідно з паперовими носіями інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_1 , власником будинку зазначений радгосп Гвардія Ілліча (а.с. 24).

Цей факт також підтверджується довідкою КП ММБТІ від 05 березня 2019 року (а.с. 33).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських від 07 лютого 2019 року № 1004969745 правонаступником радгоспу Гвардія Ілліча є сільськогосподарський виробничий кооператив Злагода (а.с. 25-26).

Разом з тим, сільськогосподарський виробничий кооператив Злагода визнано банкрутом та державна реєстрація кооперативу припинена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських від 07 лютого 2019 року № 1004969874 (а.с. 27-28).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 та 4 зазначеної статті ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 9 та 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ " Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2014 року №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

При цьому, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Після смерті ОСОБА_2 по теперішній час позивач є головою домогосподарства по АДРЕСА_1 , відповідно до листа Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 02 квітня 2019 року № 283 (а.с. 31-32).

Факт проживання позивача у вказаному житловому будинку з 20 вересня 1978 року по теперішній час підтверджується довідкою виконавчого комітету Михайло-Ларинської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 18 жовтня 2018 року № 1028.

Позивачем в якості доказу добросовісного володіння житловим будинком надана виписка з особового рахунку № НОМЕР_8 по сплаті електроенергією (а.с. 55-62).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання права власності.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Весь час позивач добросовісно вважав, що вказаний житловий будинок є спадковим майном після смерті матері ОСОБА_2 і він може стати власником спірного житлового будинку, прийнявши спадщину.

Позивач протягом всього часу володіння майном був впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він зможе отримати майно у спадок.

Тому, суд вважає, що позивачем доведено наявність необхідних підстав для набувальної давності, оскільки судом встановлено, що позивач з 20 вересня 1978 року зареєстрований та проживає у спірному житловому будинку, тобто понад 10 років добросовісно, відкрито та безперервно володіє в цілому даним нерухомим майном, сплачує комунальні послуги.

За змістом статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Враховуючи, що відповідач направив до суду заяву про визнання позову, та воно не суперечить закону, не порушує прав інших осіб, приймаючи до уваги давність оселення позивача у будинку, добросовісність та відкритість його володіння спірним майном, те що позивач продовжує мешкати у спірному будинку з 1978 року, яким володіє безперервно, відкрито та добросовісно, здійснюючи належні дії з утримання спірного майна, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статями 200, 206, 258, 259, 263, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем м. Червонопартизанськ Свердловського району Ворошиловградської області, право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 72,3 кв.м, житловою площею 51,1 кв.м. з сараєм літ. Б, гаражем літ. Г площею 72,0 кв.м, огорожами та спорудами АДРЕСА_2 , за набувальною давністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Водночас, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. Тобто, через Жовтневий районний суд Миколаївської області.

Повне найменування сторін:

позивач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 ;

відповідач - Михайло-Ларинська сільська рада Вітовського району Миколаївської області, адреса: вул. Шкільна, 29, с. Михайло-Ларине Вітовського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 23038365.

Повний текст рішення складений та підписаний 18 червня 2019 року.

Суддя В.В. Полішко