Рішення

від 18.06.2019 по справі 640/1513/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 червня 2019 року № 640/1513/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку в загальному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест до Фонду державного майна України, треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (далі по тексту - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду державного майна України (далі по тексту - відповідач) за участю третіх осіб - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі по тексту - третя особа 1, Мінекономрозвитку), Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод (далі по тексту - третя особа 2, ДП ДЕВЗ ) з урахуванням заяви про зміну підстав позову, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 в частині включення та затвердження ДП Дніпровський електровозобудівний завод у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році;

- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 щодо прийняття рішення про приватизацію ДП Дніпровський електровозобудівний завод ;

- зобов`язати вчинити дії щодо виключення ДП Дніпровський електровозобудівний завод з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у тому числі тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об`єктів малої приватизації), затвердженого наказом Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Фонд державного майна України всупереч нормам постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави вчинив протиправні дії щодо виключення ДП ДЕВЗ з переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, у свою чергу такі протиправні дії відповідача призвели до прийняття незаконного, на думку позивача, наказу №4 від 03.01.2019 в частині приватизації ДП ДЕВЗ шляхом перетворення його у акціонерне товариство із подальшим продажем на аукціоні з умовами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оспорювані накази прийняті на підставі та у межах визначених законом повноважень. Вказав, що Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод не відповідає критеріям, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави .

Третя особа 1 у письмових поясненнях зазначила про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Третя особа 2 письмових пояснень з приводу адміністративного позову до суду не надала.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи 1 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України, враховуючи подання учасниками справи відповідних заяв, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до додатку 2 наказу відповідача №1637 від 27.12.2018 (далі по тексту - Наказ 1) затверджено перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році.

У вказаний перелік єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передані в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році, включено Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод .

У подальшому, наказом Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 прийнято рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного підприємства ДП Дніпровський електровозобудівний завод .

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Положення Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 2, п. 1 ст. 3 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України діє за принципом єдиноначальності. Діяльність Фонду державного майна України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, безперервності, відкритості, прозорості та відповідальності.

Фонд державного майна України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Прем`єр-міністра України.

Відповідно до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності; управління об`єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління.(п.п. 1, 3, 5 п. 1 ст. 4 Закону України Про Фонд державного майна України )

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 ст. 5 цього Закону Фонд державного майна України у сфері приватизації державного майна змінює у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності, приймає рішення про припинення юридичної особи у процесі приватизації, здійснює продаж державного майна в процесі його приватизації, приймає рішення про приватизацію, затверджує переліки об`єктів малої приватизації.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України видає накази, що підписує Голова Фонду державного майна України.

Накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами.

Таким чином, Фонд державного майна України наділений повноваженнями у сфері управління об`єктами державної власності шляхом прийняття відповідних рішень.

Правові основи управління об`єктами державної власності визначає Закон України Про управління об`єктами державної власності .

За визначенням статті 1 Закону України Про управління об`єктами державної власності управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частина перша статті 3 Закону України Про управління об`єктами державної власності визначає, що об`єктами управління державної власності є майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління, майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям, майно, яке передане державним господарським об`єднанням, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави), державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук, безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України Про управління об`єктами державної власності суб`єктами управління об`єктами державної власності є, у т. ч., Фонд державного майна України.

Пунктом л пункту 2 статті 7 Закону визначено, що Фонд державного майна України виконує інші передбачені законодавством функції з управління корпоративними правами держави.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 4 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна до об`єктів державної і комунальної власності, що підлягають приватизації, належать усі об`єкти права державної і комунальної власності, крім тих, приватизація яких прямо заборонена цим Законом та іншими законами України. Крім передбачених частиною третьою цієї статті випадків, приватизації не підлягають казенні підприємства та об`єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об`єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України.

Пунктами 1, 2 статті 5 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації поділяються на об`єкти малої приватизації та об`єкти великої приватизації.

До об`єктів малої приватизації належать:

1) єдині майнові комплекси державних і комунальних підприємств, їх структурних підрозділів, у тому числі єдині майнові комплекси та їх структурні підрозділи, що передані в оренду, крім єдиних майнових комплексів державних і комунальних підприємств, що належать до об`єктів великої приватизації;

2) окреме майно.

Окремим майном вважається рухоме та нерухоме майно державних або комунальних підприємств (у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення), майно, що залишилося після закінчення процедури ліквідації державних або комунальних підприємств, визнаних банкрутами; майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним або комунальним майном; майно державних або комунальних підприємств, що не були продані як єдині майнові комплекси; державне або комунальне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств та перебуває на обліку господарських товариств, створених унаслідок приватизації або корпоратизації;

3) об`єкти незавершеного будівництва (будівлі, споруди, передавальні пристрої, які не введені в експлуатацію), законсервовані об`єкти;

4) об`єкти соціально-культурного призначення.

До об`єктів соціально-культурного призначення належать об`єкти освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту, туризму, мистецтва і преси, телебачення, радіомовлення, видавничої справи; санаторно-курортні заклади, будинки і табори відпочинку, профілакторії; інші об`єкти, призначені для задоволення соціальних та культурних потреб громадян незалежно від вартості майна; об`єкти соціально-культурного призначення, що не включені до статутного капіталу господарських товариств;

5) пакети акцій акціонерного товариства, утвореного у процесі приватизації або корпоратизації, акції (частки), що належать державі у статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій і підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності та розташованих на території України або за її межами, крім пакетів акцій акціонерних товариств, що належать до об`єктів великої приватизації;

6) інші об`єкти, що не належать до об`єктів великої приватизації.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим становлять єдину систему державних органів приватизації.

Державні органи приватизації здійснюють державну політику у сфері приватизації та діють на підставі Закону України Про Фонд державного майна України , цього Закону, інших актів законодавства.

Пунктом 2 статті 7 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна передбачено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють такі основні повноваження: затверджують переліки об`єктів, що підлягають приватизації, класифікують об`єкти приватизації відповідно до цього Закону, приймають рішення про приватизацію об`єктів державної власності у випадках, установлених законодавством, змінюють у процесі приватизації організаційну форму підприємств, що перебувають у державній власності, здійснюють повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації, представляють відповідно до міжнародних договорів України з питань міждержавних майнових відносин інтереси держави з питань визнання прав і регулювання відносин власності та використання державного майна, визначають право власності держави на розташоване на території України майно, майнові права та інші активи підприємств, установ та організацій колишнього союзного підпорядкування, які під час утворення господарських товариств передаються до їх статутного капіталу, здійснюють управління об`єктами державної власності, зокрема державними підприємствами та корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план розміщення акцій товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери управління Фонду державного майна України, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України, продають майно, що перебуває у державній власності, у процесі його приватизації, а також акції (частки), що належать державі у майні господарських товариств, утворюють аукціонні комісії, затверджують плани розміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації, укладають договори на проведення оцінки об`єктів приватизації у випадках, передбачених законодавством, укладають договори з радниками, які беруть на себе зобов`язання щодо надання послуг у процесі приватизації об`єктів державної власності, у тому числі пошуку потенційних покупців об`єктів приватизації, з визначенням стартової ціни об`єктів великої приватизації, укладають договори з іншими уповноваженими особами щодо проведення аукціонів з продажу об`єктів приватизації, укладають з потенційними покупцями єдиних майнових комплексів державних підприємств та пакетів акцій договори про конфіденційність інформації про об`єкт приватизації, укладають договори про розроблення документації із землеустрою у випадках, передбачених законодавством, укладають у випадках, передбачених законодавством, угоди щодо проведення екологічного аудиту об`єктів приватизації, залучають суб`єктів господарювання для організації та/або проведення аукціонів, у тому числі в електронній формі (електронний аукціон), виступають з боку держави засновником підприємств, заснованих на базі об`єднання майна різних форм власності, контролюють виконання умов договорів купівлі-продажу державного майна, здійснюють захист майнових прав державних підприємств, а також корпоративних прав держави на території України, що належать до сфери управління Фонду державного майна України, державні органи приватизації здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими актами законодавства.

Наведені законодавчі норми вказують, що приймаючи оскаржувані накази, Фонд державного майна не врахував приписи ст. 4 Закону України Про приватизацію державного та комунального майна , постанови Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999 Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та діяв не у межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений Законом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод не має стратегічного значення для економіки і безпеки держави, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод є в такому переліку, тобто на момент прийняття оскаржуваних наказів, ДП ДЕВЗ мало статус об`єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

У свою чергу правомірність формування переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави в частині включення Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод та законність постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у межах даного спору відповідачем не оскаржуються та не є предметом доказування.

Обґрунтованими є також доводи позивача про неможливість приватизації Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод , виходячи із норм пункту 2 статті 4 Закону України Про приватизацію державного майна .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наказ Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 Про затвердження переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році та наказ №4 від 03.01.2019 Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП Дніпровський електровозобудівний завод не відповідають вимогам вказаних вище Законів України та про обґрунтованість вимог позивача у цій частині.

Відповідно до норм статті 5 Закону України Про управління об`єктами державної власності Кабінет Міністрів України затверджує перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №999 від 03 листопада 2010 року Про визначення критеріїв віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави установлено, що до об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, належать суб`єкти господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства), які відповідають одному або кільком таким критеріям:

підприємства паливно-енергетичного комплексу, які забезпечують цілісність об`єднаної енергетичної системи України, зокрема диспетчерське (оперативно-технологічне) управління зазначеною системою, експлуатують магістральні та міждержавні електричні мережі; атомні електростанції; гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам; гідроакумулюючі електростанції та гідроелектростанції (крім малих гідроелектростанцій); державне підприємство Енергоринок ; підприємства, що провадять діяльність з транспортування магістральними газо- та нафтопроводами і зберігання у підземних нафто- та газосховищах;

підприємства, що здійснюють транспортування хімічних продуктів магістральними трубопроводами та обслуговування таких трубопроводів;

підприємства, що здійснюють геологічне вивчення і розробку нафтогазоносних надр з метою пошуку та розвідки родовищ нафти і газу, видобутку нафти і газу або їх зберігання, повернення (захоронення) супутніх і стічних вод, інших відходів, що видобуваються в процесі розвідки і розробки родовищ нафти і газу;

підприємства, що здійснюють видобування та переробку корисних копалин загальнодержавного значення;

підприємства, що провадять топографо-геодезичну і картографічну діяльність;

підприємства, що провадять гідрометеорологічну діяльність;

підприємства, що провадять діяльність у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв`язку, державні радіо- і телекомпанії;

підприємства залізничного транспорту загального користування, а також підприємства автомобільного, морського та річкового транспорту;

підприємства авіаційної та ракетно-космічної промисловості;

підприємства, віднесені до категорій цивільної оборони;

підприємства, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або реалізації небезпечної продукції, послуг або небезпечних виробництв;

хлібоприймальні та хлібозаготівельні підприємства, що забезпечують розміщення і зберігання матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі мобілізаційних запасів, та зберігання продукції державного інтервенційного фонду;

підприємства, які становлять науковий і науково-технічний потенціал держави та є виконавцями загальнодержавних цільових науково-технічних програм і державних замовлень;

підприємства - суб`єкти природних монополій, які провадять діяльність на загальнодержавному ринку товарів;

підприємства, частка продукції яких на загальнодержавному ринку товарів, що має важливе соціально-економічне значення, перевищує 35 відсотків, або ті, які разом з одним або двома іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 50 відсотків, або не більше ніж з чотирма іншими підприємствами мають на такому ринку сукупну частку, що перевищує 70 відсотків;

підприємства, середньооблікова кількість штатних працівників яких перевищує 5 тис. осіб;

підприємства, які належать до категорії великих платників податків.

Підприємство вважається таким, що відповідає критеріям віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, визначеним в абзацах другому - дев`ятому цього пункту, якщо зазначені умови є основним видом його діяльності і частка його продукції на ринку відповідних товарів в Україні становить не менш як 20 відсотків.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави затверджено перелік об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Зокрема, ДП ДЕВЗ включено до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у машинобудівній галузі.

Процедуру подання та розгляду пропозицій щодо включення (виключення) підприємств до (з) переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави установлює Порядок подання та розгляду пропозицій щодо формування переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затверджений наказом Міністерства економіки України від 03 грудня 2010 року №1546 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку пропозиції щодо включення (виключення) об`єктів до (з) переліку подаються уповноваженими органами управління за підписом керівника з відповідними обґрунтуваннями щодо кожного підприємства окремо.

Обґрунтування щодо включення (виключення) об`єктів до (з) переліку повинні містити інформацію уповноваженого органу управління про відповідність (невідповідність) діяльності підприємства критеріям віднесення об`єктів державної власності до таких, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 2010 року №999.

Інформація уповноваженого органу управління щодо відповідності (невідповідності) діяльності підприємства критеріям повинна містити визначення впливу підприємства на діяльність підприємств відповідної галузі економіки, на галузь у цілому та на підприємства інших галузей економіки.

Таким чином, виходячи з наведеного, третя особа 1, як орган управління ДП ДЕВЗ , лише наділений повноваженнями надавати пропозицій щодо включення (виключення) об`єктів до (з) переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та не має права самостійно приймати рішення про включення чи виключення окремих об`єктів до такого переліку.

З таких підстав убачається, що третя особа 1 не вчиняла дій стосовно виключення ДП ДЕВЗ з переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Поряд із цим, наявні у справі докази не підтверджують, що за пропозицією відповідача або третьої особи 1 було виключено ДП ДЕВЗ із переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За результатами розгляду проекту постанови Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 04 березня 2015 року №83 Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави , якою затверджено Перелік, що містить відомості про Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод .

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, Фондом державного майна України не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій та наказів, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та доведено вчинення Фондом державного майна України протиправних дій, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест про визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році , в частині включення та затвердження Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації у 2019 році, визнання протиправним та скасування наказу Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3, 4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об`єктів малої приватизації), затвердженого наказом Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Варто звернути увагу на те, що в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, на переконання суду, свою позицію не довів та не обґрунтував її.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Європейським судом з прав людини у рішенні у справі Trofimchuk проти України , від 28.10.2010 № 4241/03 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, беручи до уваги пред`явлення позивачем трьох вимог немайнового характеру, суд вважає за необхідне стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5 763 грн.

Керуючись статтями 72 - 78, 90, 139, 241, 244, 255, 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (вул. Гайдара, 50, корпус А, офіс 9, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ - 37559415) до Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01033, код за ЄДРПОУ - 00032945), треті особи: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, код за ЄДРПОУ - 37508596), Державне підприємство Дніпровський електровозобудівний завод (вул. Орбітальна, 13, м. Дніпро, 49068, код за ЄДРПОУ - 32495626), задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018 Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2019 році , в частині включення та затвердження Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод у переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації у 2019 році.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України №4 від 03.01.2019 Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод .

4. Зобов`язати Фонд державного майна України вчинити дії щодо виключення Державного підприємства Дніпровський електровозобудівний завод (код за ЄДРПОУ - 32495626) з переліку єдиних майнових комплексів державних підприємств і їх структурних підрозділів, у т. ч. тих, що передні в оренду, які підлягають приватизації в 2019 році (об`єктів малої приватизації), затвердженого Наказом Фонду державного майна України №1637 від 27.12.2018.

5. Стягнути з Фонду державного майна України (вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ - 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Правовест (вул. Гайдара, 50, корпус А, офіс 9, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ - 37559415) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 5 763,00 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три) гривні.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко